Задумайся


Одного разу ти мене втратиш.
Я піду без скандалів і все.
Не зрозумієш мене і не взнаєш,
Що хотіла востаннє завсе.

І ти будеш наївним далі,
Що повернеш мене, як завжди.
Тільки раптом, закрию всі двері,
І втічу від цієї біди.

Згодом, почуєш мій холод,
Що покриє тебе знов і знов.
Не цінував, коли був для мене, як солод,
Ніколи не чув настанов.

Мені потрібно було так мало:
Розуміння, ласки, добра,
Щоб серце до небес підіймало,
Від любові, від твого тепла.

Ти був щасливий, заворожила.
А я мучилась, бо любила.
Що тепер? Ось, ти вільний.
Я щиро тебе залишила.

І знайдеться ще інший, єдиний,
Який буде сильніше любить.
Який не буде ні в чому винний,
Чаруватиме його кожна мить.

А вже потім - букети, подарки.
Знаєш, класно, та це вже не те,
Згадаєш, що любила ромашки,
Скажеш, що життя все без мене пусте.

Але всьому свій час, дорогий,
Відпустиш, а потім страждаєш.
Тож задумайся, поки ще час маєш,
Ти мене вже втрачаєш, втрачаєш...

Дата: 21.12.2014 00:22 Автор: І.В.