Вертеп


Мов пес зірвався з ланцюга,
з жадобою,до очманіння пив свободу.
Я наче лялька у твоїх руках була,
а ти моїм майстерним кукловодом.

Блюзнірством оповитий той вертеп,
та під софітом того пантеону.
Маріонетка нитки обірвала...втекла,
мов одаліска із твого полону.

Замизгане багнюкою життя,
у світлі почуття вливав отруту.
Та тільки запізніле каяття,
лещатами здавила серце скрута.

2014р.вересень

Дата: 21.12.2014 09:44 Автор: Фантом