Українонька!


Українонька! Бачимо ти в біді.
Лиходії повзуть по твоїй землі.
Вони тени плетуть, усміхаються,
Захопить все собі намагаються.
А ми діти твої пригнічені,
Вони думали неосвічені.
Вирішили нас побить,
Хто побитий той мовчить.
Били нас палками, топтали ногами.
Ми кричали, тікали, матінку звали.
І піднялася Україна вся,
Тії тени рвать вона взялася.
Лиходії почали нас убивать,
Живцем палить, а потім утікать,
Утікаючи- главаря свого звать.
Чорна хмара летить,
І земля вся горить,
Чужинці хочуть її захопить.
Українонька!
Твої вірні сини- гарні воїни.
Вони мужньо воюють- землю рятують.
Недозволять вони ворогам
Нашу землю топтать їхнім ногам.
Будьте прокляті лиходії усі,
Ніколи не пробачуть вам матері.
В чистім полі, чи у гаю,
Де пролита кров синів,
Завжди будуть квітнуть маки
Й серед лютої зими.
Не дамо ми їм зівянуть,
Завжди будем памятать,
Як нашу незалежність
Вони вийшли захищать.
Будем ми молитись Богу
За квітучий рідний край,
І ту вибрану дорогу
Боже ти оберігай.
І піднявши вгору очі,
Ми побачили птахів,
Ніжно крилами змахнула
Сотня білих журавлів.

Дата: 02.02.2015 14:29 Автор: Кузьменко Олена