коротко про наболіле.


Душа болить і серце розривається,
І вже від сліз реальність розпливається.
Десь там, на небі, мерехтять вогні...
А чи насправді треба було це мені?

Вже втретє на ті ж самі граблі.
Встромляєш в серце гострі шаблі.
І в голові повний бардак...
"Надія вмре остання, так?"

Ця фраза не дає спокою.
Тому що поруч із журбою
Ти дарував турботу й щастя,
І ніжно брав так за зап'ястя,

Казав, що я картавлю мило...
Та щось тебе у мить змінило.
Що сталось, милий? Де поділись
Твої обійми, тепло й щирість?

Все знову стало як було,
Знову у грудях загуло.
Ідеш - іди, не повертайся.
І з почуттями більш не грайся.

Дата: 19.03.2015 09:48 Автор: космея.