ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ


Була там країна
весела і мила,
і гарна, і щира,
й смілива була.
Там родючії землі,
там дуже красиво
співає там пісню
вкраїнка мала.
Там соловейко у гаї
піснею ранок стрічає,
та раптом на землі
щось десь стріляє.
Загорілось село.
Геть усі повтікали.
То росіяни давно
ВІЙНУ РОЗПОЧАЛИ.
Та пішли батьківщину
захищати свою
українськії хлопці
котрі переможуть війну.
Проважала так сина свого
одна мати,
із сльозами в очах
проважала із хати.
Він пішов на війну
і додому не йде,
та несуть вже труну
в якій тіло молоде.
А за труною іде
схиливши голову мати,
в руках їжу несе
й щось говорить хлопчаті:
- Ти голодний? Як голодний то їж...
Ти ж із війни аж прийшов.
Ну, чому ти мовчиш?
Ті що поряд люди ішли
їй сказали:
- Залиш ти його, відійди,
він помер,
змирись ти із цим
хоч єдиним був в тебе цей син.
- Тобі треба - іди,
а дітей матері не лишають.
Мій син - герой,
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ

Дата: 03.06.2015 09:11 Автор: Таня Дітковська(Тетянка Веселка)