Ескапізм


Я бачив зло, бачив добро, і не знайшов себе в них я,
Я бачив їх зовсім інакше, одні й ті самі почуття.
Я бачив світ, я став тим світом. Я бачив світ лиш ставши ним,
Я тримав його в долоннях, я перший який був таким.

Я ходив по світлу сонця накрившись темрявою ночі,
Я торкав руками межі, яких не бачили ще очі,
Стрибав в прірву й падав в небо, не знав відсутності опори,
Я знав те що було завтра і що чекатиме нас вчора.

Я єдинний, який бачив, куди падають зірки
Я пальцем затикав, своїм, відомі всі чорні дірки
Подарував вашому небу всю синь своїх очей блакитних,
Надів як німб кільце Сатурна, й спав на хмарах оксамитних.

Я босоніж перейшов цілком весь Чумацький шлях
Як матерію і простір, бачив час, що йшов не в днях
Мене бачили лиш мертві, а я й живих не бачив досі
Бачив як гасали зірки, коли ступав по них я, босий.

А ви жадаєте все стерти, здобуті мною всі знання,
В душі бажаєте не знати всього того, чого знав я,
Ви мовчки всі жуєте те, що називаєте життям
І проживаєте в тім світі, яким колись я всеж і став

- Я вас слухаю уважно і вірю ледь не всім словам,
Я вірю в те, що геть недавно весь світ належав тільки вам,
Я прошу вас лиш про одне, ковтайте цю мікстуру, на!..
Що скажете подивимось, наприклад, через місяць-два...

- Я бачив зло, бачив добро, і не знайшов я їх в собі
Я бачив демонів у людях, не знавши демонів своїх.
Я бачив війни, сотні війн! Жорстокість їх, що меж не має,
Але страшніші за тих війн, лиш війни про які не знають.

Я той що розбудив Везувій. Той, що зруйнував Помпеї,
Що дав яблуко Ньютону, подавав йому ідеї,
Я той, що перейшов Сахару, що пережив потоп і зливи,
Той, що знав всі таємниці до того як ті стали ними.

"Мені шкода" - я казав, коли мені не було шкода,
Гуляв в садах Семіраміди, в полоні був, їхньої вроди,
Дивився я в пустоти чорні, і бачив лише чистоту
Дивився на людей так само і бачив в них я пустоту.

Я пережив Землі появу. Я знав в лице всіх фараонів
Знав всі існуючі хвороби, я частка їхніх віріонів.
Знав всіх правителів у світі, не знаю хто мені правитель,
Адже був у всіх державах, але ні в одній не житель.

Я бачив як вставало сонце, коли все падали міста
Бачив сотні слів нестачу поміж рядками на листах,
А ви жадаєте все стерти, закутати мене в замках
Свобода за вікном. Думками, я замкнений в цих чотирьох стінах.

- Ось бачите, ви вже не світ, а лиш пісчинка в світі цьому
І вже не падаєте в небо, туди бажаєте підйому
Ось вже не ходите по світлу, а як і решта - попід ним
Ми вас послухаємо ще, наприклад, тижнів два-один.

- В моїх добах немає ночі, там завждИ посійні дні,
Я бачив тіні без людей, але людей без тіні - ні.
Я бачив страх у них в очах, той, що годує їхні тіні
Тому й люди всі мінливі, а їх темряви - постійні.

Я бачив очі без життя і в них не було заборон,
Я чув як з їхніх вуст слова як зграї мчались із ворон,
Я бачив безмежні пустелі й ті пустелі були в людях
Я бачив пустелі без меж у людей замість душі у грудях.

Бачив дівчинку маленьку, як не трясеться під дулом рушниці,
Бачив спогади в її очах, замкнені там у в'язниці
Вона вже не боїться куль, і все ж чекатиме героїв
Й колись приїде сюди знову, вже з іншої сторони зброї.

Й вона відчує під ногами як міняються півкулі,
Бо вона прийшла сюди, їм повернути їхні кулі.
Я бачив як ножі у спину, кидають, а в обличчя квітку
Я бачив хлопців, що в домах, екранами ховали вікна.

Бо, щоб дивитися на світ, дисплеїв треба, а не вікон,
Бо, щоб пізнати це життя, не треба жити, треба ігор,
Існування в кубиках бетонних й так крутяться серед планет
В цих клітках неоплаченних свобод їх знову закриває інтернет.

Хвороби, катастрофи, смерті. Землі й людства геноцид.
Війни, знищення природи - повільний і рішучий суїцид,
Лиш про власне існування всі думають будуючи ковчег,
Коли ними вже давно керує – спокійний та невидимий стратег.

- Дивлюсь на вас, на ваші очі, і бачу правди повних чаш
Не розумію сам - чому, я розділяю погляд ваш
Я чув безглуздих сотні слів, які лунали з ваших вуст
І впали в яму маячні вони. Та їх падіння чути хруст.

Але ж, останні сказані слова, правдіші правди слова ті
Порахували ви неначе, все що погане у житті
Здавалось, що боролись ми, з хворобою, що так б'є вас
А що, якщо не ви страждали? Якщо хвороба була в нас?

- Я жив ілюзіями вбитий, тепер я ними вже живу
Я хотів втекти від світу, змінити долю я свою
Нехай мій видуманий світ і він не знав про реалізм
Пробачте, ви мені, благаю, мій маленький ескапізм.

... Пусті білі коридори, лікар лікаря питає
- Хто замкнений у цій палаті? - Чесно, навіть я не знаю,
Добро та зло, безглуздя й розум, третя сторона в монеті
Найдурніший в цій лікарні, наймудріший на планеті.

Дата: 06.11.2016 20:13 Автор: Ghitsa Tsybuliak


Золотые слезы


старая кудрявая береза
веточки подняла к небесам
и роняла золотые слезы:
осень подступала тут и там.

Опадали желтые листочки
плакала береза неспеша
и ответом на злотые слезы
было одно слово-"тишина"

В позолоте в парке все тропинки,
падает и падает листва
и на каждой веточке листочек-
золотая, жгучая слеза...

Дата: 03.11.2016 17:15 Автор: Diana_K


Чорнобильський ескіз


Чорнобильський ескіз

...Буяло й квітло все,
коли Звізда Чорнобиль
крилом воронячим
півсвіту обняла...

Земля, збадьорена весною,
Зелену родить круговерть,
Під ноги стелиться канвою,
Заповненою зелом вщерть.
Зеленим хором сотні соло
В єдинім подиху злились:
Природи неповторне коло

...Буяло й квітло все,
коли Звізда Чорнобиль
крилом воронячим
півсвіту обняла...
Земля, збадьорена весною,
Зелену родить круговерть,
Під ноги стелиться канвою,
Заповненою зелом вщерть.
Зеленим хором сотні соло
В єдинім подиху злились:
Природи неповторне коло
Повторюється, як колись.
...А попід небом, поміж хмари
Витає молоде орля
І на земні повсюдні чвари
Безмовно дивиться здаля.
З-за хмар, з-під сонця, з високості
Людей поважно спогляда...
Мабуть, непросто, ой, непросто
Зоріти на сумні погости,
Що їх розмножує
чорнобильська біда.

Та щедрістю розмай буяє,
Синь неба очі молодить!

Все вище орленя злітає,
Бо хоче жити і любить.

Дата: 02.11.2016 10:19 Автор: сосничанка


Верлібр


Верлібр

Я летіла до тебе
іскристою зіркою
А ти мене не бачив
Я летіла до тебе
дзвінкою піснею
А ти мене не чув
Я спустилась до тебе
легкою хмаркою
А ти згорнувся равликом
Пригорнулась до тебе
безсонною ніччю
А ти байдужий спав
Принесла я тобі
полохливе полум”я
А ти мов айсберг холодний
***
...Все ж помітив мене ти
і торкаєшся з подивом
А я уже згоріла...

Дата: 02.11.2016 10:09 Автор: сосничанка


запізніле кохання


Я летіла крізь роки ці
до тебе, до тебе,
А ти чарів своїх острівці
розсівав просто неба,
Я несла тобі ласку, тепло –
все зразу, все ціле:
І кохання, й бажання, й добро –
все тобі, хоч невміло,
Й не відчула, що доля в капкан
знов мене заманила...
Ми зустрілися:
я – вулкан,
а в тобі
все
зміліло.

Дата: 02.11.2016 10:04 Автор: сосничанка


"Нова школа" .


Школа

Склалися так долі
Мушу навчатися в новій школі
Там працює багато вчителів
Добрих працівників
ректором там Валентина Василівна панує
Справедливість все будує
Заучом Наталія Іванівна зветься
Дітей навчати так і рветься
Всі учні знають,
Що вчителі про них дуже добре дбають.

Дата: 30.10.2016 16:52 Автор: Ельза.


Я кохаю тебе


Моє життя це біль і все!
Я не знаю що робити,
Нема в моєму житті тої людина.
Яка б сказала мені:
Я кохаю тебе!!!

Дата: 19.10.2016 16:28 Автор: Дикая роза


Рідні стежки і рідні люди


Я йду, іду дорогою
Рідними стежками
Знайомими з дитинства
Прямую я від мами
Прямую я до бабки, своєї бабусі
Її я дуже люблю, це ж друга матуся!
Вона і приголубить, вона і зрозуміє
Вона любити знає, краще всіх уміє!
Її я дуже люблю і любити буду
І в серці найрідніших ніколи не забуду!
Анастасія Ков.

Дата: 28.09.2016 16:19 Автор: Анастасія К


Красива осінь


Я люблю красиву осінь,
Теплу, веселу.
Розпущені коси,
Ходиш в пальтови
А всюди листя кольорове
Сеплеться, кружляє
З осінню вітає...

Дата: 28.09.2016 15:51 Автор: Анастасія К


Буття...


Рушив поїзд...
І дерева-каруселі, як на небі
то зелені,
то бордові,
то вишневі...
І поля мигтять усюди
і колосся золоте,
і річки прозоро-чисті
все ж в блакиті голубе.
Але в серці все чорніє
А причини не знайти.
Хоча ні, знайдеться дума
На всі болі, на віки
Спогади квітучо-сильні,
що розжарюють серця
душу опіком вкривають
Не знайдеш ти вороття.
Тільки смерть усім у поміч
Чорна вся, але одна.
Очі чорні зав'язала
щоб не бачити буття
Сіро-денного провалу
Щастя, горя, сліз, чуття.
Але світло повернулось,
Сяйво всюди просвітилось
розганяючи пітьму,
цю ненависну сестру.
Що і сонця незлюбила
За його святу красу
І враз...жити захотілось
Заіскрився весь цей світ
Серце кров'ю не залилось
А наповнилось усім.

Дата: 26.09.2016 20:28 Автор: Ната Д.


Бути би...


Бути би вільною, як птах той у небі
Бути би яркой, як зорі вночі
Бути би...просто людиною гідною
Любити життя і свій край берегти

Бути дитиною в серці
Зла не робити.
Бути красивою,
Але в душі.
Дякувати Богу за життя на світі
За життя на цій святій землі!

Дата: 16.09.2016 15:11 Автор: Анастасія К


Пісня таємничого співака


Поза лісом, аж за гаєм
Хтось дивну пісеньку співає
Про сади луги діброви
Про усмішку, добре слово
Про людей що совість мають
І завжди-завжди співають
Що живуть у щасті й мирі
У чарівнім гарнім краї
Там є ріки гори схили
Краю кращого не знають!

Дата: 16.09.2016 15:07 Автор: Анастасія К


Теперешней войне посвящается


До сих пор не понимаю, зачем?
Зачем быть братьями и воевать?
Зачем своих врагов обзывать?
Но почему же так?
Ведь все было нормально, и мы дружили,
бывало, ссорились, но обязательно мирились.
А тут внезапно, вдруг поссорились....
И не хотим просить прощенья... Но почему?
Зачем страдают люди?
Но почему нельзя решить спокойно свой вопрос?
Зачем все рушить? Кто ж построит?
Да стройте сами... Или поднимите выше нос....
Но где ж та дружба, что когда-то ведь была?
Но почему? Зачем?

Дата: 08.09.2016 17:27 Автор: Робертина


Вічній пам'яті Квітки Цісик


Пісня українська – це ода солов'їна,
Цілющая вода із чистої криниці,
Вільна, незнищенна, прозора мов перлина…
У ній – уся країна, надія і любов!

Твоє ім'я – не просто Квітка-Ружа,
Це – віра у майбутнє золоте,
Витримане часом мистецтво непорушне,
Таке живе, близьке і дороге…

Твій образ, ніжний, гармонійно-веселковий –
Це еталон жіночності, тендітності, краси,
Це пам'ятник нескореним героям
І тим, хто ще шукає щастя мить.

Слова пісень твоїх звучать безсмертним гімном –
Нащадків закликають край свій берегти,
Молитись за батьків, іти назустріч світу
З відкритим серцем і багатством на душі.

Моя Голубка, пташко сизокрила,
Нелегкий шлях тобі прокласти довелось…
Та ти цвітеш і будеш буйно цвісти,
Бо голос твій – життям наповнений струмок!

Зеленій же, Квітко-Весно люба,
Ясним сонечком пануй у спогадах-піснях…
Талант твій – Божий дар і диво незабутнє –
Навіки житиме в людських серцях!

Наша Україна дихає піснями:
Співає все – ліси, лани, степи,
Чорне море і величні Карпати.
Дніпр могутній піснею дзвенить!

***
Кожен українець має чітко знати:
Для чого народився і в чому сенс життя?
І щоб зробити щось, із себе слід почати,
Бо Україна розквітає тільки з нас!

Дата: 24.08.2016 18:44 Автор: Жданкін Антон


Я люблю Україну


Я люблю Україну

Моя країна наче сонце
В ній посміхаються усі
Та погубити хочуть конче
Нашу рідненьку москалі

Моя країна дуже гарна
Вона чудесна й молода
І у Європу вже пора
Та Янукович не дава

Тоді піднялось мужнє військо
Це наша молодь дорога
Тоді по всіх кутках країни
Лунали золоті слова

Що Україна – це Європа
І це підтримали усі
І Янукович поняв жопа
Поможуть тільки москалі

Євромайдан відбувся всюди
По всіх куточках України
Але не знали як спинити
Тому почали молодь бити

Тоді пролилась перша кров
Усіх студентів розігнали
А Янукович бовкнув знов
Ми ëлочку нову поставим

Тоді піднявся весь народ
Нікому ëлка не потрібна
Ти відповісь за це урод
Вона тобі не буде рідна

Тікав як та остання сволоч
З країни як той дикобраз
Але з тобою був же поруч
Твій золотенький унітаз

І снайперів вони навезли
Народ надумали убити
А скільки ж у Дніпрі втопили
Та українців не спинити

І тих синів що ви убили
Цього ніхто вам не пробачить
"Небесна сотня" їх назвали
Героїв вже країна бачить

Які боролись за свободу
Відстоювали нашу волю
Але для рідного народу
Віддали кожен душу свою

Народ тут Яника усунув
Із президентського поста
Парламент в більшості підтримав
Тре знов не вибрати козла

Майдан сказав такі слова:
"Будем стояти до кінця
Це наша українська мова
І наша рідна ця земля"

Нарешті думали кінець
Країна знову буде вільна
Та не чекала на вінець
Яка ж в нас влада не надійна

Росія часу не втрачала
І на кордон війська послала
Донбас прийняв удар на себе
Щоб захистить мене й тебе

Обрали знову президента
Всі обирали як ніколи
І в більшості голосували
За президента Порошенка

А на Донбасі йде війна
Синів, братів наших вбивають
Та як позбутися ярма
Й тих москалів що нападають

Та Путін знає лиш одне
Що Крим у нього уже є
Мало одного Криму йому
Хоче загарбати Україну усю

Та хочу сказати йому одне
Нехай пам’ятає лише про те
Що не переможе нашого народу
Бо ми усі козацького роду….

Дата: 08.08.2016 13:31 Автор: Мар'яна


Україно


Україно моя Ненько
Ти страждаєш за своїми синами
Які віддають,своє життя за честь,
За волю,за спасення народу

Дивляться на Тебе люди Україно,
Тай сльози проливають,
Що на сході України
Брат в сестру стріляє.

Бере воїн зброю в руки
Тай йде зі слова
"Храни Боже Україну,
Бо смерть уже не загорами"

Дата: 05.08.2016 23:38 Автор: Maria


Лист


Оставил лист на скамейке юморист,
мальчик подошел и этот лист нашел,
девочке своей подарил
и в кино сходить предложил.
Она не смогла отказать ,
ведь листик любимый этот подарил,
он её ценил и слишком очень любил,
но вскоре этот листик завял.
Он в книжке у неё лежал ,
мальчик об этом узнал...
Звонок в дверь...
Там любимый её стоял,
новый листик держал,
он его своей любимой отдал...
Каждый день новый листик дарить обещал...

Дата: 20.07.2016 15:35 Автор: Natali Fly(Наталія Яцута)


Війна


Війна, війна, війна
я чую слова знову.
І зла така вона,
не можу чути цю розмову.
Мені уже набридла та війна,
у мене вже немає слів, страшна вона...
Я все думаю про мир, про те,
чарівне слово святе.
Це неможливо
жити без миру!
Буду дякувати всім воїнам,
тим, які рятували життя нам.
Дякую вам!

Дата: 16.07.2016 20:06 Автор: Ангеліна Магія


"Посмішка"


Так хочеться іноді сказати,
декілька ніжних слів.
Так хочеться сильно обійняти,
та так щоб ти зумлів.
Я хочу щоб ти усміхався,
та забув про сум..
Навколо ходив і сміявся,
незвертав уваги на шум.
Так,звичайно,не все так просто як здається,
у кожного є проблеми.
Та знай собі - усе минеться!
Усе стане зрозуміло,
Хто був ти,а хто тепер.
Ти вмієш грати вміло,
Чуть шось і ти завмер.
Розумієш,недолік є укожного,
відважливого,дружного,простого..
Та всі стараються змінитись,
забрати мінус з свого життя!
А тобі..так важко розібратись,
у своїх власних почуттях.
То ти любиш мені усміхатись,
То від слів поганих - сльози на очах..
Я хочу щоб ти посміхався,ПОСМІХАВСЯ ЗАВЖДИ!
Такої чарівної посмішки..
Я не зустрічала у всоєму житті.

Дата: 15.07.2016 22:54 Автор: Тая Філіпова


Сподівання виходять за межі реального світу


Сподівання виходять
за межі реального світу,
Що довкола є щирі
та чесні ще люди.
Що по-справжньому, з щемом,
ще можуть за когось радіти,
Та нікого й ніколи в житті
не осудять.


Таких меншість, і їх,
поїдають на кожному кроці
Ті, що сенсу життя,
не змогли ще збагнути.
Добре сердце, з народження,
мати дає своїй доньці,
Ну а батько вчить сина
завжди гідним бути.


Та в невдалім бою, дехто,
гідність душі свої губить,
Доброта - теж згасає,
мов полум'я в грудях.
Інші цінності в моді, що є
притаманні тим людям,
Які, понад усе,
прагнуть вище всіх бути.

Дата: 15.07.2016 13:11 Автор: Яна Бурмістр


т1


Я не розумію , чому шаленію ?
Стаючи буйной
Залишаючи рідних і близьких у шоці.

В такі нестримні моменти ,
Думками благаю , але ж захоплює дух
Захоплює все що навколо
У кожній бачу тебе
Напевно , тобі це знайомо
Напевно знайомо й мені

Даю Тобі своє серце ,
Та не можу забрати твоє .
З тобою почуваюсь царем ,
Серед руїн , бескінечних руїн

Лиш дай доторкнутись до вій
Лиш дай відчути подих твій
І відчай воде лабіринтом
Нездійснених мрій

Що ж ти робиш зі мной ?
Одержимий тобой , мов у пустелі водой !

Дата: 13.07.2016 01:09 Автор: Ігоро Мерзлікін


Чужими стали


Давно ми є один для одного чужими,
У кожного- свій погляд на життя.
І знов помилка, в чому є причина?
Тепер іди, іди, та віднайди її.

З життям пограти хочеш ти?
Чи виправданий буде риск?
Скільки приємних людей навколо,
І немає ніяких образ.

З життям пограти хочеш ти?
Чи виправданий буде риск?
А люди розійшлись, розійшлись в різні боки,
Ламаючи тебе... Кидаючи тебе...

Дата: 09.07.2016 14:24 Автор: Ярина Бабій


Дівчина на обриві


Стоїть дівчина на обриві,
Згадуючи минулі роки.
Вона дихає дуже надривно,
Внизу глибокії води.

В її житті багато болю,
І так мало хороших подій.
Але це, вже не грає ролі,
Вона просто втомилася жить.

Вона робить крок уперед,
І вниз летить немов птах.
Але дівчина знає, що не помре,
Вона нарешті злетить.

Дата: 09.07.2016 14:24 Автор: Ярина Бабій


Доля


Невпинно йде наше життя
Миттєво все проходить
Та йдемо ми у майбуття
Нас ждуть нові дороги

Коли прийде то щастя?
До нас, до нас людей,
Як тая добра гостя,
Пригорне до грудей?

Немає ні відради, ні спокою,
Та тільки душа гірко промовля,
«Щасливим будь, не знай ти горя»
І ми скоряємось, бо це є наша доля.

Дата: 09.07.2016 14:23 Автор: Ярина Бабій


Життя - це книга


Твоє життя - недописана книга,
А автор цієї книги є саме ти.
Їй книзі не існує в світі аналога,
Бо тільки ти знаєш її шрифти.

Ти сам заповнюєш усі сторінки,
Але не знаєш увесь її сюжет.
Він записи лише від твоєї руки,
А що запишеш завтра – секрет.

Її кінцевий стан ти ще не знаєш,
Але це не приносить хвилювання.
Кожен раз перед сном її читаєш,
Це як про написане нагадування.

Не повторитися,оце єдиний страх,
Бо твоя книга втратить цікавість.
Запам’ятав всі написи на сторінках,
І кожен день відточуєш майстерність.

І так зробив вже немало помилок,
Не хочеш більше бруднити сторінки.
Вже майже не має в цій книзі думок,
Лише життєвий опис від твоєї руки.

Дата: 04.07.2016 04:00 Автор: Олег Хотін-Моісєєв


ЧАРІВНЕ СЛОВО («НЕ УБИВАЙ») (за мотивами композиції Uli Jon Roth – The magic word)


Чи знаєш ти чарівне слово?
В нім схований секрет…
У пам'яті закарбував давно я
«Не убивай» рефрен…

Кінець епохи поряд з нами?
Пекучий біль гріхів пройшов?
Ні, я ще чую плач дитячий,
Мов у тумані зойк:

«ЗУПИНИСЬ, НЕ УБИВАЙ!
ЗУПИНИСЬ, НЕ УБИВАЙ!!
ЗУПИНИСЬ, НЕ УБИВАЙ!!!
Збережи іскру життя!»

У собі розберись, де правда, де неправда,
Крихту істини глибше пошукай…
У собі розберись, за кого вболіваєш,
Із тим разом у далечінь рушай…

Адже це тільки ти,
Хто обере «так» чи «ні»…
І краще втратить те, що виграв,
Аніж утратить свого сина!

«ЗУПИНИСЬ, НЕ УБИВАЙ!
Не звільняй пекельне зло!
«ЗУПИНИСЬ, НЕ УБИВАЙ!!
Не плямуй своє чоло!
«ЗУПИНИСЬ, НЕ УБИВАЙ!!!
Правду в істині пізнай!».

«ЗУПИНИСЬ, НЕ УБИВАЙ! Ти скоїш злочин!
«ЗУПИНИСЬ, НЕ УБИВАЙ!! Життя – це найдорожче!..»

Ти вже дізнався про чарівне слово,
Та чи відчуєш ти утрати біль?
Гарячий сумнів б'є у тебе в скронях:
Як довго вистоїш у полум'ї брехні?

Жбурнути хочеш перший камінь?
Вважаєш, білий, без вини?
Начхати можеш не в останнє…
Чи є ще сором у тобі?

Чи є в твоєму серці квіти?
Зросли вони чи зав'яли?
Лунає в серці звук трембіти,
Життям наповнений, дзвінкий?
На голос серця відгукнись!

В твоєму серці є віконця,
Відкриті навстіж, не закриті?
З минулого є відголоски,
Давно забуті, а може, линуть,
Як річка, з пам'ятних світлин?

Не убивай, борися, друже,
В ім'я того, кого ти любиш,
В ім'я того, кому ти віриш,
В ім'я, написане десь вище…
Запали вогонь добра!

В ім'я того, кого ти любиш,
В ім'я того, кому ти віриш,
В ім'я, написане десь вище…
Запали вогонь добра!

Зупинись, не убивай!
Зупинись, не убивай!!
Зупинись!
НЕ УБИВАЙ!!!
НЕ УБИВАЙ!!!!
НЕ УБИВАЙ!!!!!
НЕ УБИВАЙ!!!!!!!
ЗБЕРЕЖИ ІСКРУ ЖИТТЯ!

Дата: 29.06.2016 20:09 Автор: Жданкін Антон


Світанкова країна (сюрреалістична поема) (за мотивами Uli Jon Roth – Land of Dawn)


Втомлене тіло…
Розум змарнілий поринає у сон –
Картина сновиду:

1
Технократ, чому ідеш назад?
У погоні за прогресом
Втратив людяність – свій скарб,
Порушив заповіт Маніто…

Отруєні небеса, світло згаса…
Що робимо не так? Все робимо не так…
Все робимо не так…

2
Техногра – це пастка твоя,
Згасає зоря – надія твоя –
Дитина вмира…
Сльози Маніто – кривава роса –
Заллє рай небесний… Порятунку нема!

Світло згаса…
Пливемо додому… Як побачити шлях?

3
Укажи нам шлях, Всевишній,
Укажи нам шлях до раю,
Бо ми котимося в прірву – пекло… Це страшно!..

Укажи нам шлях, Всевишній,
Укажи нам шлях до раю,
Бо ми котимося в прірву – пекло… Це страшно!..

4
Ми шукаємо дім чи втратили шлях?
Морок чекаємо чи Ренесанс?
Ми шукаємо дім чи втратили шлях?
Хаос панує чи порядок у нас?

Коли… сонце заходить за обрій –
Це час, щоб померти самотнім…
Коли нічні ліхтарі всі разом захолонуть –
У тиші не почуєш і зойку.

5
Коли промінь сонця заплаче,
Коли Азазель нас покине,
Коли навчимося жити й вмирати…

Коли остання людина лишиться,
Коли вже опівніч покличе…
Тоді попливемо за вітром

В Світанкову країну
До сонця надії…
(Веселкою стелиться шлях)
Авалон нас чекає за небосхилом…

6
Відчуй спадіння темряви
З крил сліпої ночі…
Побач загибель демонів –
Знак Грааля дзвонів…

Почуй нічного вітру шепіт
В кінці його життя…
Зміни подій швидкий перебіг
Світлом часу-ліхтаря…

7
Коли вітер просурмить лев'ячим ревом,
Ми знайдемо Світанкову країну.
Коли Віща Зоря зійде на небі,
Ми поринемо у світанок вранішній
З літнім вітром
На літніх крилах…

Коли вітер ударить громом барвистим,
Ми знайдемо Світанкову країну.
Коли могутнього лева успіх покличе,
Ми поринемо у світанок вранішній
З літнім вітром
На літніх крилах…
….
(Пісня літнього вітру)
«Я літній вітер, жвавий Нот!
Поведу Вас у край дивовижних істот:
Туди, де панують феї небесні,
Де зорі малюють сузір'я-альфрески,
А леви крилаті стережуть арабески…

У Країні світанків цвітуть орхідеї,
Їх п'янкий аромат подарує тепло.
Там народжуються творчі, безхмарні ідеї,
Там панує атмосфера пригод.

Не бійтеся чорної темряви,
Не бійтеся ночі сліпої!
Скінчиться, – запанують веселощі,
Радість, удача і воля!

Разом вирушаймо у Світанкову країну,
Прокладімо свій шлях у найзаповітнішу мрію…».

8
Це був всього лиш сон…
У голові лунає голос:
«Почуй нічного вітру шепіт
В кінці його життя…».

Дата: 29.06.2016 20:08 Автор: Жданкін Антон


настя


Що це за квітка така отака ?
Хоч і ромашка біла м'яка
Хоч і фіалка нідна як серце
Вона точно пробє моє серце
Ох точно напевно це роза така
Червона червона у світі одна
Така квітка характером гостра
Ох що це за квітка така?

Дата: 22.06.2016 13:21 Автор: що це за квітка?


Прийшов вже час


Прийшов вже час і нема про що писати
Встеляти римами,чи просто мовчати ?
Про що людина мовчить і нікому ні слова
І вже не сміється ,беслівно мовчить
На що заради щастя готова?
Думка про неї палає але не згорить
Думка про неї єдина думка про неї є світла
Але тобі цього непомітно,але тобі цього непомітно...
У серце запало своєї красою
Розбавила фарби на білому тлі
Всю мою душу заполонило собою
Залишим картину у спогад на кораблі
Що вирушив в море історій та почуттів
Корабель розправив вітрила
І скільки було ще несказанних слів
Що може все б змінило

Дата: 22.06.2016 11:36 Автор: Юрій Стингу


Святий обряд


Відступаючи від святих канонів,
Порушу ряд дурних законів,
Не знаю світських забобонів.
Звільняюсь я від “еталонів”.

-"Ти знаєш щось про перехресне ?
Воно зручне для римування.".
-"Усе тут є таке відносне,
А для мене це роздратування.

Бо це ж, немов святий обряд,
Коли рядки складають ряд,
І привертають швидше погляд,
А ще міняють Ваш світогляд.".

Я вже було писав, про самоту,
Та я потрапив в певну сюїту,
І маю я тепер одну турботу:
Пошвидше закінчити цю роботу,
Котра виклика мені скорботу.

А потім: Ноги тягнучи додому,
На собі тяну вічну втому,
І думаю про зайву кому,
Чи бува не створить грому?

А ще я згадував рабів,
Котрі собі робили гробів,
У формі велетенських кубів,
На вечерю маючи пару грибів.

А потім про скорих гостей,
Всі дуже різних мастей
Що порахують моїх костей,
Не забуваючи своїх святостей,
Розкажуть сірих новостей.

А потім я ішов, блідим,
На вигляд став таким худим,
Вдихав той сигаретний дим,
У ньому шукав все нових рим.
І я вже став таким старим,
Аж легко бути добрим,
Чи ж круто бути злим,
Чи став свого часу святим,
Я ж думав, що вічно буду молодим,
- Невже завжди я був таким дурним?

А ще я думав про життя.
Чи є насправді сенс буття?
Що викликає каяття ?
За що розплачувалось оте дитя,
Котре так і не пізнало життя ?

А потім думав про залежність,
Її рахунок це - безмежність.
Для когось це - чиясь належність,
У когось це - проста потребність.

А потім я прийшов до себе на квартиру,
Вона так і не знає того миру,
Посміхнувся давньому мундиру,
Немов дитячому кумиру.

На кухні зроблю кави,
Бо маю певні справи,
Вона готува мені забави,
І трохи додава мені уяви.
І ще не час робити страви.

І мозок викрутивши немов ту тряпку,
Сердито залишаю я на тому крапку,
Повішу одяг на гачку,
І ляжу спати на бочку.

Дата: 21.06.2016 00:14 Автор: Микола - Марк Луценко


заворожуючий погляд


я тебе вже не раз бачив
але уваги великої на тебе не звертав
а коли цьої раз побачив
то від твого погляду розтав

я дивився на тебе довго
мене погляд твій захопив
мені не хотілося нічого
я сам себе спинив

щоб подивитися на тебе
бо твій погляд мене приворожив
і я не міг стримати себе
і я наче знов ожив

я дивився і не міг погляд відвести
мені хотілося дивитися
як малюєш ти
і зараз побачити тебе хочеться

Дата: 19.06.2016 11:10 Автор: wiwa tito


Люблю...


Люблю з тобою зранку прокидатись,
Люблю в твоїх обіймах засинати.
Люблю тебе любити і торкатись,
Люблю не слухатися, палко сперечатись…
Люблю дивитися на тебе і мовчати,
Люблю в твоїх обіймах засинати...

Дата: 17.06.2016 22:54 Автор: Вікторія Манжос


Затяжні дощі крадуть тепле літо


Затяжні дощі крадуть тепле літо.
Вечори червоні, ранки золотаві.
Ми печаль сьогодні втопимо у каві,
Питимемо довго, станем говорити...
Про дощі, що мовчки крадуть тепле літо.
Про твою роботу і мою згадаємо,
Хочеш, я тобі що-небудь почитаю?
Кава охолола. Заварити чаю?
Поки закіпатиме, ще порозмовляємо,
Про мою роботу, та й твою згадаємо...
Вкутай мене в ковдру, вкутайся зі мною.
Краплі за вікном вже допивають день.
А на перехресті двох старих книгарень,
Чорний кіт своїх виспівує пісень.
Дощ полоще вулиці чистою водою,
Вкутай мене в ковдру, вкутайся зі мною.

Дата: 14.06.2016 17:09 Автор: Вікторія Манжос


Узы (по мотивам Gregory Lemarchal – Le Lien)


Она смотрит на руку мою,
После взгляд ненадолго отводит,
Говорит: «От тебя ухожу»
И тихонько уходит… Просто уходит…
В отчаянье места себе не найду,
Что мне делать? Ее я верну…
Узы жизни не дадут мне упасть!..

И снова уходит так далеко…
Воспоминанья сплетаются в узел,
Частичку себя найти нелегко
В этой жизни, в этой гроне иллюзий…
Вот, снова стою на краю пустоты,
Ко мне возвращаются узы…
Но как возвратить ее черты?..

Правду я желаю знать:
Какие узы оберегают меня?
Увериться хочу до конца:
Любая беда мне не страшна!..
Такую правду я желаю знать!

Призрачный странник,
Не раз ты мечтал
Обетованную Землю найти…
Призрачный странник,
Ты не раз умирал
Словно феникс, чтобы дальше идти,
Оставив свой страх позади…

Правду я желаю знать:
Какие узы оберегают меня?
Увериться хочу до конца:
Любая беда мне не страшна!..
Такую правду я желаю знать!
Правду я желаю знать:
Какие узы оберегают меня?
Увериться хочу до конца:
Любая беда мне не страшна!..
Такую правду я желаю знать!

Внутри меня кипит борьба:
Смириться с тем, что она ушла
Или за ней идти и твердо верить:
Построить крепость сможем только вместе…
Выбор за мной – побеждает второе:
Императрица и мир –
Со мною на троне…

Сжимая кулаки, трижды прокричу,
Будущее счастье к нам я позову!

Правду я желаю знать:
Какие узы оберегают меня?
Увериться хочу до конца:
Любая беда мне не страшна!..
Такую правду я желаю знать!
Правду я желаю знать:
Какие узы оберегают меня?
Увериться хочу до конца:
Любая беда мне не страшна!..
Такую правду я желаю знать!

Дата: 14.06.2016 09:30 Автор: Жданкін Антон


Не маю ні відради, ні спокою...


Не маю ні відради, ні спокою...
Полонить-бо мене одна журба.
Чом тліє світ наш кривдою лихою,
І скрізь несправедливість панівна?
От хоч би взяти квітку молодую...
За що її дозволено зірвать?
Вона ж, як люд, п'є сонця щедрість тую,
І хоче жить, як ми, тому, як люди,
Має повноцінне право на життя.

Дата: 11.06.2016 19:58 Автор: Лілея


ЄВРОМАЙДАН


ЄВРОМАЙДАН

В погожий день, в осінню пору року,
Країну розбудив правителів обман,
Щоб відстояти інтеграцію в Європу,
Студенти мирно вийшли на майдан,

Угоду мирно підписати вимагали,
Не нищили, не завдавали шкоду
Пісень співали, інші мирно спали,
Та їх побили, наче ворогів народу.

Свавілля влади сколихнуло всю країну,
Майдан центральний поміж барикад.
Воюють всі за європейську Україну,
Насиллям влада робить всюди «лад».

Вселився дух надії, в перемогу,
У душі тих, хто на майдан прийшов,
В обличчях їх, відчутно ще тривогу,
А страх уже до влади перейшов.

Народ без страху, не зважаючи на рани,
Палає полум’я у бочках, душах, і серцях
А влада дивиться спиною на майдани,
Ніщо не бачить, лиш багатство в гаманцях.

Еліта вийшли націю словами захистити,
І вірить в слово, що міцніше ніж броня,
Героїв влада б’є, стріляє, хоче задушити,
Та вернеться до неї, безчестя і ганьба.

Ще прийде у нашу неньку, добро панувати,
Не позволить патріотів у тюрми сажати.
Горе суддів прокурорів почнуть викидати,
На їх місце не підкупних чесних підбирати.

Народ, право і закони, то кулак могутній,
Таким буде в Україні наш гарант майбутній,
Буде правити уміло, жити для народу.
І ще зможе українець з Дніпра пити воду.

М.О. Головацький 17.02.2014р.

Дата: 09.06.2016 08:28 Автор: МИКОЛА


ВИБАЧТЕ НАМ


Україно, що ж ти робиш?
До чого приводиш,
Наших Героїв війни.
Які пекло пройшли.
Ходити не може,
Ноги підбили його
Ворожі брати.
І тут він на голубому екрані…
П'ятий канал на зв'язку.
І просить народу:
Герой наш,
Коляску купити йому.
Гей ви, бездушні пани.
До чого дійшли?
Ці хлопці за вас воювали,
І за вас життя віддавали!
Щоб ви зараз,
У кріслах шикарних були.
Закони ухваляли,
Щоб наші люди краще жили!
Ця коляска!
Стояти повинна, і не одна!
Вибирай, сину!
Яка найкраща-твоя.
А не так, щоб просити,
Принижувати їх!
Вибачте! Наші герої!
Боже, країно. Як стидно мені.
Це ми – українці,​
Їх вибираємо.
І підносимо їм,
Бездушний мандат.
Як так можна робити.
І не стидно це вам!
Ви їх зараз повинні усіх:
Захистити!
Дайте їм, все для життя
І спокій створіть,
Щоб відчули
Підтримку плеча.

Дата: 04.06.2016 23:25 Автор: Марія


З весіллям ,я вітаю Вас...


З весіллям ,я Вітаю Вас
Наречений та Наречена ,
Молодята новоспечені ,
Доля Вас об'єднала ...
Та я бажаю Вам :
Щастя ,здоров'я
і благодаті !

Згода та любов
На довгі роки ,
Ваші подружні ...
Хай береже Вас Бог
І всього найкращого посилає ...
З весіллям ,я вітаю Вас ... !

Дата: 04.06.2016 15:26 Автор: ТК


Хамелеони


Слова торкаються землі,
Душа заплуталась у статусі
- Насправді я... Я так, як і усі
Я можу мріяти, а можу й ні.
Мені неважко приховати
Слова, які ітак немають сили,
Мені неважко роль зіграти
Бо ви мене так всі навчили...
Для когось - падаю з вершини
У когось - бігаю загубленим
Комусь не треба і причини,
Щоб прогулятись зі мною дном.
Коли я з вами - точите алмаз
Подекуди із долі правди,
Подекуди із видуманих фраз...
Коли без мене - шматками кривди
Розпалюйте вогонь ви сміючись.
Чи то так доля! Чи рабами
Ви поставали на коліна ще колись!
Такі, якби керовані гріхами
Заплутались у правді та брехні.
Шукаєте того, що не існує
Знаходячи, все спалюйте в вогні
А правда ж не таке цінує!
Не в тому страсі! Не в тому дусі!
Загублені в світах ви живите,
А ви ще кажите, що в силі?
Відчути те чого ніколи не існує...


Автор - Ваня Терлюжак [Wanter]

Дата: 04.06.2016 10:12 Автор: Wanter [Ваня Терлюжак]


Не зарекайся


Не зарекайся от судьбы!
От неё не спрячешься.
Пусть по дороге падаешь и ударяешься,
Но помни: счастливые моменты впереди.
Не зарекайся зря!
И на фото любимого смотря,
Тихо плакать,мучиться..
Не зарекайся от любви!
Жизнь свою про живи,
Рядом с теми,которые сердцу дороги..

Дата: 03.06.2016 13:01 Автор: Людмила.


Колискова


Заплющуй очі, моє дівчатко,
Минули усі великі страхи,
Спи міцно-преміцно, моє малятко,
Сон проганя усілякі жахи.
Вітер колиску дбайливо колише,
Тише, вітре, тише!
Спить мале янголя,
Не розбуди моє дитя.
Уся сімя прийде до хати,
Аби тебе, маля колихати.
Міцно спить моє гарненьке,
Тихо, тихо, моє руденьке.
Тихо, тихо, моє руденьке.

Дата: 02.06.2016 08:33 Автор: Єлизавета


коли любов


я просто сонце з випускного
я батько з рейсу зустрічай мене
я наче світло дня нового
я майже все що головне
а ти чекай мене невтомно
і зустрічай мене щораз
причина циклічності не в тому
не свідомо вибраний цей шлях
бо справжня причина існування
насправді не тривіальна і проста
в цьому ти тільки винувата
я тільки лялька в мотузках
ти ніби пташка у тенетах
ти ніби лань загнана в кут
ти ніби думка в моїх нервах
ти ніби фарба на листку
і як загублену шкарпетку
мене турбує відчуття
про мою другу половнику
що загубив наш спільний цар
я як маршрутка ти дорога
пробач псую тебе собою
та попри це у нас все добре
бо ти псуєш мене також
ти банкомат а я готівка
твій особливий номінал
ти моя акваріумна рибка
а я кіт, що тебе звідти вкрав
світ дуже хоче щоб ти знала
його проблема у тобі
бо він один і ти єдина
а твоє серце у мені
цілого світу ми прикраса
я срібло а ти бризки золота
назавжди ми з'єднані разом
силою ковальського молота
я твій адам ти моя єва
і уява наш райський сад
місце під зірками неба
де зустрічаємось щодня

Дата: 01.06.2016 10:21 Автор: чорновик


Твой поезд ушел! (по мотивам System in Blue – Point of no return)


Не лги мне! Это не забава!
Отставь словесную приправу!
Все, Малыш, довольно! Хватит!
Не ручайся, – не прокатит!
Знаю, как по мне скучаешь…
Я ухожу, а ты страдаешь,
Но шаг за шагом разбиваешь,
В клочья серце разрываешь,
Что с ним, я не знаю…
Глядишь, зеленый загорится,
Моя мечта осуществится,
Но в ней нет места для тебя…
Начнется новый сериал,
Никто не скажет мне «Попал»
С припиской «Снова проиграл»!

Твой поезд только что ушел!
Не жди – он больше не придет!
(Он не придет!..)
Роман не может продолжаться,
Нам суждено с тобой расстаться,
И компромисс не отыскать…

Твой поезд навсегда ушел!
Зачем бессмысленный звонок?
(Он не придет!..)
Твоя любовь – не океан,
Преодолел ее я вплавь,
Компас сломал в который раз!..

Не зли меня! Дай мне уйти!
Мое сердце не мели,
Я хочу с нее сойти,
Стать свободным от любви,
От тебя и от мольбы
За утраченным «Вернись»!..
Тет-а-тет скажу «Прощай»,
Чувства нет – одна печаль,
Выбросить ее не жаль!..
Сегодня ночью я уйду,
Былое лето проведу…
Растаял сон – все наяву!
Начнется новый сериал,
Никто не скажет мне «Попал»
С припиской «Снова проиграл»!

Твой поезд только что ушел!
Не жди – он больше не придет!
(Он не придет!..)
Роман не может продолжаться,
Нам суждено с тобой расстаться,
И компромисс не отыскать…

К нам не вернется сладкий сон,
Разбитая любовь не вспыхнет вновь!..
Завтра не наступит никогда!
Освободи меня – и кончена игра!

К нам не вернется сладкий сон,
Разбитая любовь не вспыхнет вновь!..
Завтра не наступит никогда!
Освободи меня – и кончена игра!

К нам не вернется сладкий сон,
Разбитая любовь не вспыхнет вновь!..

Дата: 31.05.2016 15:08 Автор: Жданкін Антон


розмова приятелів


Йшла качка від бурундучка
і зустріла їжачка.
Їжачок зрадів
біля качки сів.
Почали говорити
і забули ,що мали робити.

Дата: 31.05.2016 11:43 Автор: олександра кирилів


Схаменіться, брати!


Україна ростила вас на добро,
На щастя, на волю, на долю,
Укорінила в серці любові зерно,
Небайдужість до горя-негоди.

За вас Україна не спала ночей –
Піклувалась про мрії дитячі,
Для вас берегла калиновий трофей,
Вчила землю свою цінувати.

Ви виросли, стали на ноги…
А де ж ваша вдячність? Немає…
З вуст ані пари… Єдине – це гроші,
Ось що на думку спливає…

В погоні за злотом
втрачаєте розум…
Забули святеє – ганьба!
І як розірвати це замкнуте коло?
Ціна завелика – життя!

Схаменіться, брати!
Україна страждає,
Не бувати війні!
Досить жити в обмані!

Схаменіться, брати!
Україна Вас молить,
Жовто-синю блакить
Не сплямовуйте кров'ю!

Примиріться, брати!
Україна благає,
Досить жить у пітьмі!
Час прийшов будувати!

Обніміться, брати!
Хай живе Україна!
Пам'ятайте свій рід,
Свою Неньку Єдину!

Обніміться, брати!
Хай цвіте Україна!
Запаліть у душі
Світлий промінь надії!

Україна постане! Україна розквітне!
Припинимо чванитись,
Брат на брата іти!
А візьмемось за діло,
Діло велике:
Пізнаєм себе на рідній землі!

Дата: 29.05.2016 14:16 Автор: Жданкін Антон


Україно, я повернусь!


Ти, моя рідна Україно,
страждаєш із-за війни,
але я даю обіт,
що коли я пішов,
без привіту ні одвіту,
я вернусь щоб вона,
могла жити,
але я один не зможу,
мені поможуть браття,
браття України!!

Російський фюрер Путін,
ніколи її не возме,
і навіть не обідить,
він тільки помре,
а Україна, знову,
возме владу нову,
і стане великою!!

Дата: 28.05.2016 12:25 Автор: Артемій


Ода світла (Сонячний знак)


Коли останні постріли затихли,
Коли птахи війни летять у даль,
Тоді не грають скрипки лиховісні
Укотре поховальний марш…

Коли моє серце тяжко сумує
За втраченим днем звідучора,
Кохання твоє – це долі дарунок
Замість лона фрустрацій самотніх…

Сонячний знак, радості знак
Пронеси ти до мене крізь нічний океан.
Сонячний знак, ніжності знак
Простели у пітьмі… Укажи мені шлях…

Простели у пітьмі цей вогонь мандрівний,
Щоб душа уникала чорних буднів журби…

Окрім тебе одної, не можу покластись
Ні на кого, бо втратив надію,
Окрім тебе одної, правди ніде шукати,
Якщо світ украде мою мрію.

Коли корабель мій ущерть поринає
В безодню вируючих хвиль,
Коли чашу отрути випиваю до краю,
Порятунок єдиний – це ти!

Коли моя душа невимовно страждає
Без краю кінця в забутті,
Коли шанс той останній безнадійно вмирає,
Ти даєш мені сили іти!

Сонячний знак, радості знак
Пронеси ти до мене крізь нічний океан.
Сонячний знак, ніжності знак
Простели у пітьмі, щоб побачив свій шлях…

Простели у пітьмі цей вогонь мандрівний,
З ним ми разом ідемо… Ми не самі…

Простели у пітьмі цей вогонь мандрівний,
З ним ми разом ідемо… Ми не самі…

Повертаймось додому у рай наш земний,
Повертаймося разом у рідний наш дім…
Повертаймось додому у рай наш земний,
Повертаймося разом у рідний наш дім…

Дата: 23.05.2016 09:26 Автор: Жданкін Антон


Играешь с жизнью…


Давно чужие мы друг другу,
У каждого – свой взгляд на жизнь,
И время тратится впустую
В попытке счастье возродить.

Давно не слышим мы друг друга,
Не ощущаем магнетизм.
Вдвоем не по пути, подруга,
Закончим этот спиритизм!

С жизнью хочешь поиграть?
На легкомыслие поставить?
Найти другого – чепуха,
Но удержать – уже задача!

Думаешь, получишь все,
Одолжив стрелу Амура,
Направишь острие ее
В сердце нового «супруга».

Новый шаг – идешь ва-банк!
Оправдан будет риск?
А чем заполнишь старый бланк –
Очередной каприз?

С жизнью хочешь поиграть?
На легкомыслие поставить?
Найти другого – чепуха,
Но удержать – уже задача!

Опять ошибка… В чем причина?
Теперь пойди и отыщи…
Возможно, ты б себя спросила:
«Наверное, я сама не шик…».

Твое сердце – это дверца,
Ключик к ней в тебе зарыт,
Найди его – откроешь нежность,
Тогда получится любить.

С жизнью хочешь поиграть?
На легкомыслие поставить?
Найти другого – чепуха,
Но удержать – уже задача!

С жизнью хочешь поиграть?
На легкомыслие поставить?
Найти другого – чепуха,
Но удержать – уже задача!

Дата: 20.05.2016 09:49 Автор: Жданкін Антон


До 1944...


Інтервенти приходять, інтервенти заходять…
Без серця створіння… У мозку – наказ:
«Депортуємо вас! Пручаєтесь? Постріл!
Ми не винні ні в чому, бо це є наказ!».

Адепти мороку, адепти комунізму,
Ви розум втратили? Людей вам не шкода?
Звідусюди плач проноситься як вихор…
Ви – боги долі? Ви – страшний туман!
…………………………………….
О, комунізме, чорний, ниций!
Фізичне тіло легко нищиш
Та душу людську ти не вип'єш!
…………………………………….

Ви обікрали світ чарівний,
Занапастили Крим-палац…
Ідеологія прогнила
Бринить у ваших печінках!

Безсердечні лицеміри,
Ви – боги долі? Ви – Месії?
Хтось умирає в часоплині,
А ви у золотій ряднині
Хизуєтеся перед світом,
Апологети комунізму!..
Душу людську не чіпайте!
Нашу волю не ламайте!

Загубили квітучі літа молодії…
Жадібність ваша не знає границь!
Та народ не загине! Народ ще розквітне!
Відродить надію – свій оберіг!
Душу людськую не смійте ви чіпати!
Нашу волю ми не дамо зламати!
…………………………………….
О, комунізме, чорний, ниций!
Фізичне тіло легко нищиш
Та душу людську ти не вип'єш!
Душу людську ти не вип'єш!!
Душу людську ти не вип'єш!!!

Дата: 18.05.2016 18:57 Автор: Жданкін Антон


Монолог


Викладав я свою думку стисло,
Не прикрашав словами крилатими свій діалог,
Можливо, це прозвучить смішно,
Але зазвичай це був монолог.

І другу я не вмів сказати доброго слова,
Та і друзів, мабуть, не було,
Ні з ким не могла зав'язатись розмова
Навіть на рахунок минулого.

Болить голова, скрегоче у вусі.
Так, це не в моєму дусі
Розказувати про свої переживання.
Поставлю крапку. "До свидания!".

Дата: 16.05.2016 20:14 Автор: ПівНіч


Гумореска


Одного разу
У школі
Була ситуація:
Поставили двійку Соколі,
Така у щоденнику була ілюстрація.
- Чому мені двійка?
Запитала Соколя.
- Така з тебе грамотійка,
Відповіла вчителька Оля.
Засмутилася Соколя,
Що поставили їй двійку,
Й вирішила у журналі
Стерти цю оцінку.
Узяла до рук журнала,
Й стала виправляти,
Але вчасно схаменулась
І вирішила не підробляти.

Дата: 11.05.2016 20:34 Автор: Крістіна


Мама


Є у світі цім чудовім,
В українській славній мові
Слово миле, найніжніше,
Гарне, ясне, найрідніше.

"Мама"-ось яке це слово.
Пахне ніжністю в діброві.
Пахне свіжістю в пустелі,
Слово це, як солов'їні трелі!

Мама-найдорожча нам людина,
Викохає рідную дитину.
І турботу ніжную свою
Всю вкладе у доброту твою!

В мами працьовиті руки,
Сонця й світла запоруки.
Зранку встане, їсти зварить,
Чаю теплого заварить.

Захистить і приголубить,
Мама нас страшенно любить!
Маму завжди розумійте,
Їй віддячить також вмійте!

Дата: 09.05.2016 13:45 Автор: Ірина Винник, 11 років


Відчуття спокою


Я не забуду цих моментів ніколи:
як добре мені зараз,
Скільки приємних людей довкола,
І немає ніяких образ.

Музика чудова грає,
І ніякої метушні.
В сусідній кімнаті, сміх дитячий лунає-
Це все мені по душі!

Дата: 08.05.2016 23:09 Автор: Танюшка


Сонце глянуло в віконце


Сонце глянуло в віконце
засвітилось волоконце
прокинувсь я
сонечку пісню заспіва.
Зраділо сонце усміхнулось
закрутилось сонце в танцю!
І відповіло:
-Дня гароного тобі бажаю!
-І тобі теж!-відповів я
І пішов я попити чаю!

Дата: 07.05.2016 13:42 Автор: Даниїл Рудюк


Молю за Україну


Молю Тебе, Господи Всевишній,
За рідну Батьківщину Тебе прошу:
Вбережи народну душу українську
Від презирства, лиха і неволі.

Молю Тебе, Отче милосердний,
Храни навіки наших матерів,
Вони ночей не спали за нашу долю,
Поглядом проводжали небосхил.

Молю тебе, Батьку Преподобний,
Поможи дітей наставить на вірний шлях,
Нехай постійно світять ясні зорі,
Нехай зникає таємничість і острах.

Молю Тебе, Господи, благаю,
Відроди калиновий буйний цвіт,
Золоті лани та величні дубрави,
Вербовий рай і небесну блакить.

Молю Тебе, Мій Господи, Мій Отче,
Майбутнє України заклади,
Позбавлене війни й людського горя
І чисте, як струмок напровесні.

Молю Тебе, Мій Господи, Мій Батьку,
Навчи нас цінувати рідний дім –
Нашу любу, вишнево-квітучу Україну…
Огненну любов у серці людськім запали!..
Огненну любов у серці людськім запали!..
Огненну любові у серці людськім запали!..

Дата: 05.05.2016 22:35 Автор: Жданкін Антон


Місячне дитя (за мотивами «Hijo de la Luna – Сын Луны»)


З розповідей діда
Давня є легенда
Про циганку-дівку, бідную сердегу,
Що Місяць заклинала,
Плакала-просила:
«Дай мені кохання,
Щоб була щаслива».

«Настане година, якої бажаєш:
Поберешся, дівчино, з чорнявим циганом» –
Так Місяць із неба сердезі сказав
І не забув, на останок додав:
«Пам'ятай, пам'ятай, моя грішна ромало,
Як нагороду ти маєш оддати
Мені свого первінця, яко народиш…».

«Ой, Місяцю срібний,
Хочеш за батька стати дитині
Чи, може, за матір?
Чи є серце у тебе? Чи є се тепло?
Материнська жертовність, материнське добро?
Чи буде щасливим з тобою маля,
Місячне дитя?».

У тиху-тиху літню ніч
Від чорнявого цигана народилося дитя,
Біленьке, мов пушок ягняти,
Маленький хлопчик-альбінос…
«Не моє се породілля – у нього очі не маслини!
Чий се байстрюк? Хотів би я знать!» –
Розлютився татусь не на жарт.

«Ой, Місяцю срібний,
Хочеш за батька стати дитині
Чи, може, за матір?
Чи є серце у тебе? Чи є се тепло?
Материнська жертовність, материнське добро?
Чи буде щасливим з тобою маля,
Місячне дитя?».

Осоромлений батько не тямив що коїв:
Узяв він кинджал, гострий-прегострий,
Пішов до дружини і зі словами: «Се злочин!
Мене ти здурила! Обман – неліковний!»
Ножа устромив їй у самісіньке серце:
«Це відплата тобі за сімейне безчестя!»
Дитину нещасну, ні в чім не повинну,
Одніс він на гору… І там так залишив.

«Ой, Місяцю срібний,
Хочеш за батька стати дитині
Чи, може, за матір?
Чи є серце у тебе? Чи є се тепло?
Материнська жертовність, материнське добро?
Чи буде щасливим з тобою маля,
Місячне дитя?».

Коли ночами Місяць в повні –
Дитя радіє невимовно,
А коли дитятко плаче –
Не повен місяць – убуває,
Щоб колиску змайструвати,
Дитину вдосталь погойдати…
А коли дитятко плаче –
Не повен місяць – убуває,
Щоб колиску змайструвати,
Дитину вдосталь погойдати…

Дата: 26.04.2016 09:31 Автор: Жданкін Антон


Хроніка забутої любові.


Вона ридала тихо біля свого вікна,
дивилася уважно як тане сонце.
їй набридло курити кожного дня
і чекати коли закінчиться осінь.

ще не доросла,але уже і не дитина
просинається вона з думкою про нього,
ніщо не вічне,а любов тим більше.
вона стерла його номер телефону.

напів сонна вона просинається знову.
уже вкотрий раз прогулює пари.
їй набридло усе,зокрема життя..
Сірі будинки і мокрі тротуари.

вона уявляє як лежить поруч із ним,
він так солодко і ніжно її обіймає.
можливо колись,через двадцять років.
він із сльозами на очах її згадає..

Дата: 23.04.2016 09:20 Автор: Айвазов Арсен


Нездійсненні мрії


Сиджу на підвіконні,
Дивлюсь як пада сніг,
Як люди повз проходять,
Повз мій старий поріг.
Спішать та метушяться
Вони бува часом,
Та я сиджу і мрію,
Як я колись…
Зустріну ту людину...
З якою я побачу
Всі кольори Різдва,
Всі свята з нею будуть,
Мов казка снігова …
Як вірю я в це дійство,
Як хочу бути там,
З коханою в ці миті,
Святі миті Різдва.

Дата: 19.04.2016 20:41 Автор: Princeps_Nemo


Весна


Весна іде і все буяє
У цей момент себе шукай.
У безвість не іди, коли світає
А краще щастя зачекай

Воно прийде неодмінно
У хвилину радості чи суму.
Не шукай того, що не потрібно
Воно створене для інших.

Дата: 18.04.2016 15:25 Автор: Анна Нулей


Яка вона моя зоря?


Яка вона моя зоря,
Що проведе мене до моря?
Де з неба видно якоря,
Де з неба видно виткані тополі.
Де сонце з заходу на схід
Заходить в занавісу ночі,
Де сонце залишає слід.
Де слід той бачать мої очі.

Яка вона моя зоря,
Де ніч приходить тихо-тихо?
Натхнення що, дає для віршаря,
Для нього вірші - то найкращя втіха!

Зоря моя у небі біла!
Я хочу щоб, вона у вік світила!
Я хочу щоб, вона сіяла,
І радість людям дарувала!

Дата: 17.04.2016 18:35 Автор: Діана 11 років


На Україні така природа...


На Україні така природа !
У кожному куточку є чиста вода.
У кожному куточку є квітка гарна.
І навіть коли у небі хмари,
Коли дощ б'є у землю сильно.
Така природа на Україні!
Там степи такі могучі,
А кольори кидаються в очі.
Там гори аж до неба,
Усюди гарні верби.
Я дуже рада що я Українського роду,
Бо на Україні така природа!

Дата: 14.04.2016 20:29 Автор: Бездна


Гімн Україні


Г І М Н У К Р А Ї Н І

Моя Україно,славетна держава!
Ти волі тризуб крізь віки не зламала.
Вклоняюсь народу і праці творця,
Родючій землі,і картині митця,
Лісам і річкам, і горам, долам,
І жовто-блакитним твоїм прапорам.
Знекровлена,бідна,голодна і бліда,
Жила ти думками про рідний народ.
Тобі заважали, а нас- зневажали.
Знесилену,били,затиснувши рот.
Я вірю – твоїм ворогам не минеться!
І ти підведешся,розправивши крила.
Нехай чорним силам у пеклі гикнеться –
На щастя-бо рід свій ти породила!
11.02.02

Дата: 13.04.2016 00:45 Автор: Лариса Риндова


Україна


Твій прапор, колір поміняв
Немає синьо-жовтого відтінку,
Він в крові українській занепав
І став в червоних плямах...просочився

Що сталося з тобою Україно?
Країна-рідна, де поділась ти?
Хіба, історія тебе не вчила,
не наступать на ті самі́ граблі́.

Ти плачеш, чую я, кровавими сльозами
Сумуєш ти, Дніпро, аж стогне з болю
А люди розійшлися в різні боки
Ламаючи тебе...кидаючи напризволяще

Дата: 11.04.2016 16:38 Автор: Тьяна Ноу


Таке життя


Чай. Ніч. Відкрите вікно.
Музика. Самотність.

В душі́ біль, і серце кровоточе
А, сльози капають з очей.

Думки, переплітаются лозою,
І в три круги вплітаються у горло.

І дихати, немає більше змоги
Кидає з боку в бік, із ліжка на підлогу.

І лиш предсмертний стон...

Чи думав він? Чи думала вона?
Що так нікчемно закі́нчиться її життя.

Дата: 11.04.2016 16:37 Автор: Тьяна Ноу


Шукати тебе


Мандруючи, світами далекими,
забутими, ще не відкритими.
Скрізь пусто́ти космосу,
чорні дири, та різні галактики.
Я шукала тебе: за спогадом,
за дотиком, за минувшим відчуттям.
Шукала, за тембром голосу,
за специфічним запахом, за теплом твого тіла.


Не буває щастя вічного,
невмирущого - все гине.
Всьому хорошому - приходить кінець
І так сталося з нами - ти щез.
немов зачарований метаморф.
Розчинився в повітрі, на моїх очах,
Залишивши, лиш біль утрати,
І, бажання, знайти, хоч маленьку
частинку тебе...

Дата: 11.04.2016 16:36 Автор: Тьяна Ноу


Нема тебе, не дочекаюсь.


Від дочки Юлі. Татові
Мене в пять років надурили,
Всі до могилоньки ходили,
А я в той день так сумувала,
Про смерть мій таточку не знала.
Мені сказали йдеш на небо,
Скоро повернешся до мене,
Я сорок днів тебе чекала,
Аж доки правдоньки не взнала.
Сьогодні дійсно ти на небі,
Скоро повернешся до мене,
Кожного ранку прокидаюсь,
Нема тебе, не дочекаюсь.
Рано пішов ти в домовину,
Залишив Юлю сиротину.
Дружину Лілю і рідню,
Любиму матінку свою.
Ти біля Бога на тім світі,
Пішов до нього в розквітліті.
Не захотів на землі жити,
Юляшу зайчика ростити.
Щасти мій татку в тім просторі,
Мені небесні світять зорі,
Буду рости і сумувати, татову зіроньку шукати.
Калабан Микола.
Березень 1997.

Дата: 10.04.2016 15:12 Автор: Лена


Не покидайте друзів наших менших


Все частіше трапляється,
що й найвірніші за дверима лишаються.
За вікном дощ, за вікном сніг,
а нам все одно що боляче їм.
Минає зима, минає весна,
снігу нема, лише мокра земля.
Ми по вулиці йдем, знову бачимо їх.
Мокрі лапи і шерсть, сумні очі у них.
Пробачають нам біль, мокру землю і підлість.
А ми байдуже глянем, забуваючи гідність.
Нам би трішки добра і любові до ближніх.
Повернімось лицем до братів наших менших.

Дата: 09.04.2016 18:50 Автор: Ярина Добош


"Довіра - це помилка"


Довіра - це помилка..
Довірившись лиш раз,
Ти помиляєшся відразу
Хтось вірить,що сни -
це наші мрії
Довіра - це життя
Розмови - наші ліки,
А щирість - це краса
Моменти незабутні -
Не забуваються навіки
Хтось боїться жити,
Хтось засинати,
Хтось помирати,
А хтось просто любити..
Адже, ми ж можемо:
Заснути - не проснутись,
Померти - не вернутись,
Любити - закохатись,
Боятись - не боротись.
Страхи свої незнаючи,
Ми знаєм неспроможність
Незнаючи реальності,
Ми осуждаємо невинність,
Незнаючи можливостей,
Ми їх аргументуємо,
Не знаємо ми скромності,
Лиш кажемо про неї
В допомозі відказавши раз -
Ти станеш ворогом поганим
Шляхи, давно відкритими для нас
Досвідом стали непоганим
Адже ми знаємо тепер,
Хто говорив пусті слова
А хто тоді, вже діяв
Хтось повертав життя,
В той час, хтось просто мріяв
Він вірив в чуже щастя,
Давав надію в майбуття
Лиш ти не міг нічого вдіяти,
Бо думав, що в пусті слова
Тобі залишається вірити,
А потім, коли пройшов час,
Ти повірив у своє майбуття
І..якби стало все на свої місця
Так добре стало для всіх нас!
Зібравши сили,
Побіг ти дякувати йому,
А потім зрозумівши,
Сенс його життя,
Хотів знайти таких же,
Але таких більше нема.
Він жив, допомагаючи усім,
Любив він посмішки людей
Зрозумівши, що все це - дарма,
Він помер..навіть і сліду нема
Помер даруючи життя,
З маленькою запискою,
Яку тримав в руках
"Лиш моя смерть,
Змінить твоє життя".
,

Дата: 07.04.2016 00:16 Автор: Vika


Всім янголам, що покидають нас...


Вже нові янголи зібрались на небо,
Не тому що вони так хочуть, тому що їм так треба.
Ховаючись в квартирах – надійних домовинах,
Готуються до взльоту на нових крилах.

Білі як платина, холодні мов сталь,
Костюми, краватки, "святкова" вуаль.
Нажаль ми їх втратили, вони навіки втрачені,
Навіть сльози не мають вагомого значення.

Залишились лиш миті – фото – кораблики,
Відео ролики, оклики трагічної музики.
Вони літають, попри закони фізики,
Вони наші наставники і володарі колишньої лірики.

Дата: 02.04.2016 17:30 Автор: Gibb Nilson


Моя Україна


Яблунева,солов'їна,
в моїм сердці Україна.
Моя найрідніша країна,
Моя Україна,моя Батьківщина.
Як символ верба,
і червона калина.
Красою й любов'ю
Цвіте Україна.

Дата: 21.03.2016 19:36 Автор: Алінка Кравченко


Краса Батьківщини


Моя Батьківщина-прозорі озера,
Могутні дуби і плодючі дерева.
Квітучі сади і зелені ліси,
Немає у світі такої краси.
Моя Батьківщина-це гори високі,
Річки і моря,і озера глибокі.

Дата: 21.03.2016 19:22 Автор: Аліна Кравченко


Бій за Україну


Встану я раненько матусі посміхнуся.
Вийду на вулицю водиці нап'юся,
Гляну навколо все пахне і сяє
Дітвора на дворі у піжмурки грає
Всі радіють,і співають і горя не знають ...
Та ось насунулись зі східної країни
Чорні хмари на мою Вкраїну.
Забрали до себе мільйони душ невиних .. .
І все почорніло . Спустіло ...
Навіть ті волошки в полі кольори змінили
Людською кров'ю свій цвіт покрили ....
Скільки горя,скільки болю зазнала наша ненька від братів зрадливих ..що і говорити ?
Тож вирішили українці довго не чекати
Об'єднались усі разом Батьківщину захищати
Свободу довгоочікувану відвоювати
Почався бій та не простий
Був він довгий та затяжний
І полилася рікою кров зрадливих побратимів
По всій славній Україні
В синьому небі голубів літає
Українців з перемогою вітає
Бачить народ що Україна в руїнах стоїть
Та ворог у сирій землі лежить
І прийшов мир ...і розквітало Батьківщина
Добробутом й заможністю людей
Вся громада стала як одна родина
І знов засяяли посмішки дітей

Дата: 15.03.2016 23:59 Автор: Крістінка Українка


Намалюю


Намалюю тобі зорі
які плавають у морі.
Щоб коли на них дивився,
у любові лиш топився.

І напишу тобі книгу,
щоб розбила в серці кригу.
Щоб серденько лиш кохало,
і про мене пам`ятало!

А у книзі буде фраза:
,,Ми навік з тобою разом!,,

Дата: 15.03.2016 23:40 Автор: Надя Сорока


Марія Антуанетта


Вона була дочкою імператриці,
все решта неважливо,просто дуриці.
Подумаєш,розкішне життя забезпечене,
вона ж принцеса,на щастя приречена.
Та доля інакше розпорядилась
і життя поіншому закінчилось.
З дитинства пішаком була в дорослих справах,
вдягнули королівську мантію,
щоб зіграти саму блискучу партію.
Змалечку виховували майбутню королеву,
не цілі ставити,а наказувати і ні в чому
собі не відказувати.
Потратила тисячі ночей,
щоб бути впевненою серед тисячі очей.
Незмінна переконаність її,
коли вона відправлялась в далекі краї,
що чарівність її і краса замінять те,
чого в неї нема.


На заздрість всім,вона покинула свій рідний дім.
І тільки раз вона оглянеться,
бо більше ніколи туди не вернеться.
Їде від дому,не знає куди,
не знає до кого,з ким пов'яже її доля.
Юна принцеса чарівна та наївна,
розкішно одіта,чекає на появу свого чоловіка.
Насильно поєднали дитячі долі
і вони постали на королівському престолі.


Королева не знала,що їй робити-вона ще дитина...
Так минала кожна її днина.
Театри,розваги,костюмовані бали,
а люди за стіною з голоду вмирали.
Але недовго безтурботність тривала.
Весь світ здригнувся,
Париж кров'ю захлинувся.
Недавно тільки йшла під вінець,
а сьогодні королівській сім'ї почався кінець.
З сім'єю король побув останні години,
до смерті лишились лічені хвилини.
Що залишалось молодій королеві?
Чекати кінця,який теж прийде за нею...


Біле плаття наділи на неї.
Настав час,час піти вдові королеві.
Полетіло додолу біляве волосся,
потускнівше від смутку,
як зчорнівше колосся.
Натовп вслід кричав обідні слова,
наче душі і серця вже в неї нема.
Наступивши на ногу бездушному кату,
з останніх сил зуміла сказати:Вибачте,я не навмисне...
сказала вона,це були останні слова,
перед тим,як покотиться її голова.



Народившись не в тому місці,
не в той час,
доля може погубити нас.
Ставши жертвою революції,
попала під вплив екзикуції.

Дата: 14.03.2016 19:45 Автор: Оля Скарлош


Весна


За вікном весна красна!
Прекрасна як блакить небесна.
Захоплює пейзажами,
Різними персонажами.

Чарує квітами,
Як хокей булітами.
Зеленими травинками,
Мов блискучими перлинками.


Сонце все вище в небі,
А іва знов у журбі.
Дерева прокидаються,
Весна починається.

Дата: 10.03.2016 19:13 Автор: Скотська Єлена


"Мрія"


Вірш.
Дивлюся карими очима,
на радісний цей світ
незлічима.
Невловима мрія моя.
Лише одна для цього зброя.
У моїй душі була надія.
у моїй надії залишалась віра,
а у віри була мрія.
Мрія завжди говорила
ти надійся у добро
і повір у перемогу,
тоді все у тебе на підмогу.
Інакше мрію не впіймати,
лише її в руках дозволю потримати...
(Дата 03.07.2016 р. 20:48, вірш Вікторії Компанієць).

Дата: 07.03.2016 20:50 Автор: Вікторія Компанієць.13 років.


Я тремчу... (І цілого світу замало мені)


Я тремчу в тобі,
ти тремтиш в мені…
Твій променистий погляд –
Віддзеркалення душі.
З тобою поряд, окрилений любов'ю,
Підіймаюсь високо у гори…
На тебе я дивлюся – уявляю
Сонце ніжне, лагідне, яскраве…

І цілого світу замало мені,
Аби з тобою бути назавжди…

Небесний голос твій –
Це музика світанку,
Усмішка твоя – вранішня зоря…
Боже мій, чому настільки гарна?
Не можу погляд відірвати я!

Твоє волосся неслухняне –
То парус гордого фрегату.
А твоя врода неповторна –
То кришталева, чиста вода,
Тече Дніпром в моєму краї,
Омріяному в цвіт розмаю…

І цілого світу замало мені
Аби з тобою бути назавжди…

Лети ж зі мною, моя пташко,
Побачиш справжній зорепад.
Безхатько-вітер вкаже напрям
В країну золотих бажань.

І цілого світу замало мені
Аби з тобою бути назавжди…

Дата: 06.03.2016 10:12 Автор: Жданкін Антон


Кохання


Коханий,милий,дорогий...
Найкращий в світі тільки мій
Ти щастя моє і моя біль
Коли не бачу тебе багато неділь.
Ти зараз не зі мною,а десь там,
Закілька днів ти став моїм життям.
Тобою я почала жити,
Кохати,вірити,любити,
З думками про тебе просинатись
Навчилась знову я сміятись.
Люблю!!!!Можливо це за швидко говорити
Та не можу своїх почуттів я згасити.
Як жаль тобі вже скоро від'їжджати,
Звичайно тебе я буду чекати
Не можу я жити без тебе на світі
Ми зараз з тобою коханням зігріті!!
Всі мрії про тебе й думки теж.
Кохання моє не має меж!!!!!

Дата: 04.03.2016 18:38 Автор: Марі


Я пишу Вам вірша


Я пишу Вам вірша,
В нього влилась моя душа,
Вона не сіра миша,
І їй чуже поняття "тиша".

Про те, як я шукаючи знайшов,
Оту людину я шукав,
Яку так довго я чекав,
Про кого кожен день я думав,
І ночі я не спав.
Та хоч її не знав,
Про неї я гадав,
Ітак, все знов і знов,
Я лиш її бажав.

Когось з ким був би іншим, особливим.
З ким час не буде марним, тільки гарним,
Таким завжди чеканим, і коханим.

Що має голок дикобраз,
То стільки ми казали фраз,
Ховаючи в собі запас образ.
Прощали ми і їх не раз.

З тобою хочу кожну світлину.
І я продам останню картину,
Щоб збоку мати вірну людину,
З нею велику дружню родину.
І може кумедну домашню тварину.

І я подарю увесь свій світ,
Котрий немов бузковий цвіт,
Там буду я, а ще пухнастий кіт.

Я мав багато мрій,
Де скажу, що я є твій,
І я почую: "Мій-мій".
Тоді приступимо до дій.

В такі мрійливі хвилини,
Я хочу щоб це були години,
Кожної днини.
І поки на голові є волосини,
Я не віддам цієї людини.

Тепер на серці щось новіше,
Так справді цікавіше.
Коли в душі тепліше,
То дію сміливіше.
І день стає ясніше,
Ночами все світліше.
Цього хотів давніше.
Нам поруч веселіше,
Йдем куди зручніше,
Тримай мене міцніше,
І прийдемо раніше,
Де буде нам гарніше.

Дата: 02.03.2016 23:27 Автор: Луценко Микола - Марк


Самотність


Кімната в надвечірній млі...
На когось жінка в ній чекає.
Помадою на темнім склі
Незрозуміле щось черкає.
З якогось плинуть джерела
Болючі образи, як крики:
Чи злам підбитого крила,
Чи вигін тіла в танці дикім,
Чи символи забутих снів,
Чи нездійсненого примари?..
О, Фройде, мабуть ти б зумів
Розкодувати оті чари.
Ти б розповів, в яких світах
Такі складаються послання,
Чому ятріє на губах,
Як рана лінія остання?..
Самотність випила до дна
І вже нікого не чекає,
Лиш тільки ніч на тлі вікна
Химерні руни розглядає.

Дата: 01.03.2016 21:02 Автор: Анна Мірошниченко


Батьку Отамане


Здрастуй, батьку отамане!
Чому ти очі опускаєш?
Нащо Прапор Український
Без вагань мерщій спускаєш?

Здрастуй, батьку отамане!
Нащо хлопців покидаєш
В пекельнім полум'ї війни?
Вважаєш, правильно вчиняєш,
Ховаючи свої гріхи?

Скажи нам, батьку отамане,
Як довго йтиме ця війна?
Чиї життя ще не забрала?
Хто перший убивать почав?

Зізнайся, батьку отамане:
Війна – не наша й не твоя,
А ти виконуєш накази,
Бо так сказав твій голова.

Боїшся, батьку отамане?
Розкажеш правду – скоїш зраду?
Життя близьких – найважливіше
Чи, може, гроші – найрідніші?

Ох, батьку, сивий отамане,
Твоє майбутнє – в твоїх руках…
Врахуй одне: народ – не камінь,
Терпець урветься… Почекай!

Дата: 24.02.2016 15:55 Автор: Жданкін Антон


"Цінуйте батьків"


Цінуйте батьків, вони справді не вічні.
І кожен і з нас це все розуміє.
Вони як ніхто, перші у поміч,
Навіть коли пустота з вами "виє".

Ми інколи словом лихим розкидаєм,
Не знаючи, як повернеться все завтра.
Сьогодні ти є, а завтра - не має.
І може це сумно, але гірка правда.

Батьки, як ніхто, найперші зі всіх,
Залишаться поруч, зігріють "крилом".
Батько - опора, сильніший ніж звір.
А матір - зігріє материнським теплом.

У годину лиху,як ніхто, вони поруч.
І навіть й коли і вас ображають,
Ви зла не тримайте, вони як ніхто..
Найперші за "ваше" й серця не крають.

Цінуйте батьків, вони в нас не вічні.
Сьогодні живем, а завтра - це завтра.
Цінуйте життя, яке дане вам ними,
Сильніш за любов їх нічого не варта.

Дата: 24.02.2016 15:31 Автор: Юлія Кирилюк


Війна


Війна...Це жахливе слово ,
Забирає вона тебе
Єдиного мого .
Я чекатиму на тебе
Вічно я чекатиму ,
І якщо не прийдеш ти ,
Сумуватиму...
Але я вірю у найкраще !
Ти сильний ! Ти впораєшся !
Негаразди вмить відступлять ,
Та прийде любов .
Закипить у жилах кров ,
Серце залоскоче
Все одно чекатиму я тебе
Звертаючись до неба .
Господи , допоможи йому !
Збережи його житття ,
Не дай йому загинути
Нехай продовжується його серцебиття .
Але , навіки , знай коханий !
Душа моя з тобою
Ніколи не помруть мої
Думки журбою.

Дата: 23.02.2016 18:32 Автор: Владушка Ковшуля


А довго ще?


- А довго ще?
- Що?
- Триватимуть надії бісові.

- А довго ще?
- Що?
- Я стоятиму за кулісами.

А чи довго я споглядатиму усе дійство,
Лише як актор другорядного плану,
Що тільки й чекатиме свого виходу,
Більше
ніж чекає одного -
фіналу.

Наче й граєш в'яло та без емоцій,
Але я ще досі просто дублер.
І немає для цього законів чи конституцій.
Глухий кут.
Від сьогодні,
Від вчора,
І від тепер.

Та й Фромм із своїм трактатом
Геть не дають мені ради.
Може між першим і другим антрактом,
Почую
від тебе
правди.

- А довго ще!?
- Що?
- Ти будеш тільки в віршах оспівана.

- А довго ще!?
- Що?
- Ти будеш на двох розірвана.

Дата: 23.02.2016 17:25 Автор: Станіслав Безмежний


Ростила мати сина на добро


Ростила мати сина на добро,
Барвінками сорочку вишивала.
Щоб сильним був, здоров`я щоб було,
У чистих росах ранками купала.
Співала мати синові пісні
Про козака, про явір, про калину,
А ще про те, що якось на весні,
Зустріне свою доленьку єдину.
Навчала мати, як у світі жить,
Як зерно засівать у землю рідну,
Як будувати дім, як діточок ростить,
Як працювати радісно і плідно.
Ростила мати сина на любов,
Від ненавісті серце замовляла,
А ще, від смерті замовляла кров,
Бо ж на життя його благословляла.
Зростила мати сина... Та війна
Йому у серце навела гармати...
Яка невимовно високая ціна,
За що війні така безцінна плата?
Свічу поставить мати у вікні
І буде сина з неба виглядати,
Щоб каятися не в своїй вині,
Що сина для війни зростила мати.

Дата: 23.02.2016 11:03 Автор: Анна


Ніч кохання***


Твої стегна мов іриски, приваблюють мій зір,
А могутні груди так і хочеться обняти,
Скажу я відверто, майже не в докір,
Що тебе одного я хочу лиш бажати.

Цілувати, обіймати, все що скажеш я зроблю,
Кожну секунду упиватись твоїм жаром,
Тільки ти мене люби, люби молю,
Стань моїм подарунком, небесним даром.

Дихай мною кожну вільну мить,
Стікай холодною краплею по білій шкірі
І нехай засоромиться неба блакить
І усміхнуться знову квіти відцвілі.

Жадібно зімни всі мої шовкові простині,
Подарувавши шалену ніч кохання,
Та залиш цілунок на запітнілому вікні,
Щоб я знала, що ця ніч була не остання.

Дата: 23.02.2016 08:35 Автор: Маріанна Медзінська


Герої завжди житимуть в серцях


Герої завжди житимуть в серцях
Тих, хто пам'ятає і цінує,
Тих, хто палко любить рідний край,
Тих, хто рани України залікує…

Поки один ризикує життям,
Тримає в руках автомат,
А другий постійно йде на обман,
Поводиться як марнотрат!

Хтось набиває власний гаманець
Золотом, просоченим війною,
А хтось шукає бідності кінець,
Викручується тільки головою.

Героїв не можна нам забувать,
Вони – вірний крок до свободи!
Герої завжди є серед нас,
Це – гідність Українського Народу!

Дата: 21.02.2016 17:51 Автор: Жданкін Антон


Халатність


Ти зрозумів що бачив усе,
як у людей зупиняється серце,
як родичі втрачаючи віру
і сльози текли струмками без міри.
Ти бачив те, як в останю хвилину,
мати вмерала не побачив дитину.
І чув безліч раз як у стінах лікарні,
люди робили подих останій.
Ти сам був тією душею без тіла,
що серед палат і коредорів бродила.
Постійно ти бачиш людей у халатах
й халатних врачів пізнав теж багато.
І саме такі тебе погубили,
коли надріз невірний зробили.
Тому у вязнтці, стерильній, в бахілах,
невина душа свою смерть зустріла.

Дата: 21.02.2016 01:40 Автор: Julia Pand


Адажіо Альбіноні (українська версія)


Не знаю, де знайти тебе,
Не знаю, як шукать тебе…
Я відчуваю: подих вітру
Несе на крилах добру звістку
Про тебе…
Я – грішник твій, тебе чекаю,
Надію у душі плекаю:
Колись зустріну я тебе,
Моє Адажіо ясне...
Адажіо…

Вночі не матиму спочинку,
У снах не бачитиму змісту
Поки не зрозумію я
Твоє обличчя і вуста…
І досі думкою жеврію,
Здійсниться диво, – щиро вірю…
Та чи зустріну я тебе,
Моє Адажіо п'янке…
Адажіо…

Заплющу очі, – ти переді мною,
Немов сріблястий місяць над горою…
Світло вкаже шлях мені
Крізь морок темної пітьми…
А серце б'ється музикою неба,
Вона написана лише для тебе…
Ця музика написана для тебе…

Якщо ти знаєш, як мене знайти,
Якщо ти знаєш, де мене знайти,
В думках свої мене ти обійми.
Без тебе білий світ згасає,
Зроби, щоб сонцем запалало
На небесах ім'я твоє…
Відкрий же правду: хто ти є?
Все, чого бажаю, – з тобою бути поряд,
Тобою жити…

Без тебе світ згасає,
В думках твоїх – обійми,
Води ковток жаданий,
Без тебе я загину…
Мені скажи, хто є ти,
І я тобі повірю,
Музика – це ти є,
Адажіо спасіння…
Адажіо…

Дата: 19.02.2016 22:55 Автор: Жданкін Антон


ОЗИРНИСЯ


Одні не можуть жити люди,
Гуртом утворюють міста,
Жаліють, бо не можуть бути
Як журавлі, що вдаль летять.

Шукають благодатний острів,
Де мріють холод переждать,
Нажаль, шукати можна довго,
Землі такої не пізнать.

Немає сенсу все чекать,
Ділити правду та обман,
Немає сенсу знов гадать,
Куди нас вітер розкидав.

Де зникла ти у день, коли
До мене щастя підійшло,
В лице поглянуло мені,
Всміхнулось трохи й повз пройшло.

Моя Тендітко, озирнися,
Із серця смуток прожени,
Не знаю, що за хрест написан,
На нас, на нашому житті…

Стукоче вітер в двері грізно,
Самотність лізе крізь шибки,
І на питання «а навіщо?»
Не можу відповідь знайти.

Хіба важливо, що далі буде,
Можливо, ми – чиясь мішень…
Чи зможеш десь-колись збагнути:
Без віри й дня не проживеш!..

Моя Тендітко, зупинися,
Голос мій скоріш почуй,
Повір, що разом ми є ціле,
Мою підтримку ти відчуй.

Моя Тендітко, повернися,
У попіл долю не зітри,
Пам'ятай: той хрест написан,
На нас, на нашому житті…

Дата: 19.02.2016 00:26 Автор: Жданкін Антон


Давай сьогодні просто погуляємо


Давай сьогодні просто погуляємо,
Зеленими алеями у парку.
І ні про що давай порозмовляємо,
Лишаючи у спокої Ремарка…

На диво сонячний і теплий день,
І так давно удвох ми не гуляли.
Я скучила, хоча минув лиш тиждень,
Мені тебе завжди чомусь так мало.
Так довго я тебе не обіймала…

А он де, бачиш, кавовий кіоск,
То може візьмемо два макіато?
Навіщо мої пальці міцно стис,
Навіщо так вдивляєшся завзято?
Хоч, віриш, я, мабуть, не хочу знати…

Давай сьогодні просто погуляємо,
Забувся майже твій смачний парфум.
І ні про що давай порозмовляємо,
Хіба ж не добре зараз нам обом?...

Дата: 16.02.2016 19:32 Автор: Манжос Вікторія


Україна


Україна- це сонце і квіти,
Україна-це там де граються діти,
Україна це наш рідний край,
ліси,річки,поля,озера і гай.
Зацвітає калина,Зеленіє ліщина.
Це моя Батьківщина!
Для кожного одна,єдина.

Дата: 16.02.2016 18:42 Автор: Діана Жайворон


« Сестра медична »


« Сестра медична »
Утомлена з нічного чергування,
Ти ранком повертаєшся додому.
Всміхаючись сусідському малому,
Що поспішає на шкільне навчання.

А вдома тихо, донечка ще спить,
В обіймах іграшкового ведмедя.
Лиш не сполохати б тобі її сновиддя,
Лиш не сполохати б таку красиву мить.
Коли довкола тихо і донечка ще спить…

Сестра медична ти була учора,
Сьогодні – мама, матінка, матуся.
Але до чого б серцем не торкалася,
В роботі й вдома – кам’яна опора.

Часом гіркі немов полин пігулки,
Солодиш теплими, утішними словами.
Недужого притримаєш руками,
Не вижидаючи на подарунки.
Солодиш людяністю несмачні пігулки.

Утомлена з нічного чергування,
Нечутно ляжеш на краєчок ліжка.
Сьогодні ти дружина, мати, жінка,
А завтра новий день, нове змагання.
Новий світанок, звичне чергування.

Дата: 16.02.2016 01:04 Автор: Вікторія Манжос


"Жінка"


«Жінка»
А серце жінки – очі для сліпого,
Любов її – родюче джерело.
Це ліки для тяжкого хворого,
- Надійність, як би не було.
Троянда, лілія, тонка волошка,
Дзвінка синичка, ластівка, голубка.
Прудка та легкокрила пташка,
Та в першу чергу – Жінка-незабудка.
Вбирай її цілющі аромати,
Горнися під м’якесеньке крило.
Вона – сестра, дружина, мати,
Мадонна, хоч і має смертне тіло.
І чи не кожна із земних професій,
Приберегла для жінки свій куток.
Увінчана в найкращих із поезій,
Карбована в славетних із книжок.
Солоні сльози залікують рани,
Солодка посмішка тривогу віджене.
Затихнуть найгучніші барабани,
І біль затихне, скоро біль мине…
Аж ось, здійметься високо над дахом,
Надії біле-біле знамено.
І рушить далі кожен своїм шляхом,
І защебече пташка в вранішнє вікно.
Бо серце жінки – очі для сліпого,
Любов її – родюче джерело.
Це ліки для тяжкого хворого,
- Надійність, як би не було.

Дата: 15.02.2016 16:24 Автор: Вікторія Манжос


Україна


Де знайду я країну-
Чепурнішу, гарнішу,
Ніж Україну-
Мою найріднішу?

Де знайду я калину-
Червону, як вогонь
А біля неї журавлину-
Гарну рослину?

Де знайду я такий прапор-
Як в Україні
Синьо жовтий імператор-
Кольори безцінні?

Це все Україна-
Моя Батьківщина,
Найкраща країна-
Моя єдина!

Дата: 09.02.2016 21:44 Автор: Danusya(Дана Літвак)


ДУМКИ ПРО НАС… (Народу України присвячується…)


Скільки страждань, скільки печалі
Розлилося по нашій Землі…
Мов сутінки ночі, важко згадати
Події буремні, страшні…

Багато наших полягло,
Не відмотати фільм назад…
За що ми сплачуємо борг?!
Коли ж завершиться війна?

Чорні круки не натішаться кров'ю,
Думають, кляті, перемогли.
Ні, ви не вип'єте нашу Свободу,
Бо ми, Українці, Народ вольовий!
Тримаємось разом,
Свій край боронімо
За волю, за правду…

Ми – одне ціле, ми – патріоти,
Незламні нащадки козацького роду,
Йому ще з дитинства нема переводу!

Крізь сльози будемо сміятись,
І відчай не здолає нас,
Які б не лютували грози…
Час змін давно уже настав!

Лякають словом – не здригнемось,
Тіло гноблять – не здамось,
В скрутну годину не схитнемось,
Гордість вбити не дамо!

Пройшли крізь кайдани,
Вогонь і неволю…
Катам не скоримось ніколи!
Об'єднаємось за мир,
За щастя, за долю!
Україна єдина! Так буде завжди!

Шевченка слово – Заповіт
В душі несемо крізь віки.
Горить вогнем Майдан в серцях,
Ідемо, браття, до кінця!

Лякають словом – не здригнемось,
Тіло гноблять – не здамось,
В скрутну годину не схитнемось,
Гордість вбити не дамо!

Плекаєм віру у майбутнє,
Будуємо надійний дім,
Щасливі роки незабутні…
Свій край в достаток навернім!
Бо ми – Українці! Ми – назавжди!

Дата: 08.02.2016 10:10 Автор: Жданкін Антон


В житті існує тисяча доріг...


В житті існує тисяча доріг.
Але ти вибери одну , й прийди на свій поріг.
На те начало, що продовжить все твоє життя…
Й туди де закінчиться все твоє буття.
Дорога звісно буде вся терниста ,
А також вона барвиста.
Квітів ти на ній нарвеш , і з них вінків ти наплитеш.
Ті вінки, як те знамення ,
Всім розкажуть твоє ймення !

Дата: 07.02.2016 20:19 Автор: Бездарність


моя Польова


(присвячуеться моїй малій батьківщині с.Польова)
Летять роки,ідуть століття
А ти завжди,квітуча й молода
Стоїш,окутана лісами,мов намистом
Цвітеш і сяеш,рідна Польова
Ти все пройшла ,і горе і не згоди
Війну,розруху,голод та печаль
Алє ти встояла ,не впала на коліна
І не схилилася у ноги ворогам
Ти памятаеш,ті бої,на Кручі
В Діброві і на Висоті
Де голови зложили за майбутне
Герої Вітчизняної Війни
Здінявся в небо прапор Перемоги
Немов від крові,він червоним став
За тє щоб в недалекому майбутнім
Жовто-блакитний прапор засіяв
Ти не одне зростила покоління
Своїх героїв,славних трударів
Які звеликою повагою й любовью
Шанують горде імя-ПОЛІВЦІ
Вони в Громадську ,землю захищали
В Авганістані,кров свою лели
В Великій Вітчизняній воювали
І на Донецькій,вже билися землі
Нажаль,не всі вернулись з поля бою
За кращу долю,щоб у всіх була
Щоб діти наші,весело сміялисьГероям Слава,каже Польова!!!

Дата: 03.02.2016 07:28 Автор: Олександр Гненний


ЩО ТАКЕ ЛЮБОВ ?


Любов-це світле почуття
Що нам даеться з самого дитинства
Сперва до мами,тата до життя
До рідної хатини край села
Що захищае нас усе життя
Від зла,негоди,зливи й хуртовини
До саду,що росте в твоїм дворі
Який весною біло розквітае
І як писав Шевченко -до хрущів
Які гудуть над вишнями злітая
Любов до школи і до рідного села
До вчительки що вчила нас читати
Яка привчила нас,усе життя
Кохати Батьківщину й поважати
Ти виріс вже,і почуття любові
В душі,неначе,соловейко заспіва
Уже до дівчини,що разом вчилась в школі
Кохання перше і на все життя
До дівчини, що потім одружився
Яку кохати вічно обіцяв
Ту що в любові,сина народила
А він любов, у тебе перейняв
Велику ту любов до Батькивщини
До рідного села,висловлював любов
До тих лісів, що зеленіють літом
І до ставків що десь там за селом
З яких у вирій, журавлі злітають
Щоб повернутися назад, весною знов
До рідного гніздечка,бо любов
В них тако ж є,до рідног їм краю.

Дата: 02.02.2016 18:10 Автор: Александр Гненный


ЗИМНЕЕ ВОЛШЕБСТВО


Первый снег, он ложиться на землю и тает
Первый снег, укрывает осенний узор
Словно белую шубу набросил на плечи
Он скрывает листвы золотистый убор
Мы идём по листве, белый снег разгребая
От зимы ожидаем Новогодних чудес
Ведь лишь только тогда чудеса наступают
Когда снегом засыпет нетронутый лес
Как волшебные звёздочки сыпят снежинки
Чудным блеском искря отражаясь в лучах
Ты подставь им ладошку пусть ветер насыпет
Пять волшебных снежинок что творят чудеса
И пока будут таять, на ладоне снежинки
Ты задумай желанье и поверь в волшебство
Ведь зимой словно в сказке мечты исполняет
Тот Мороз что рассыпал вокруг серебро

Дата: 02.02.2016 17:50 Автор: Александр Гненный


осеннее свиданние


«ОСЕННЕЕ СВИДАНЬЕ »
Осень кончается, листья опали
Мелко дожди моросят на дворе
Тебя пригласить я хочу на свидание
Пройтись не спеша по шуршащей листве

Жёлтым ковром чтоб стелились нам под ноги
Листья, как новый узор появлялись во мгле
Кружились и падали нежно и медленно
И шелестом нежно шептали тебе
Что жизнь не прошла и что счастье не кончилось
Что снова любовь возвратилась к тебе

Дата: 01.02.2016 16:13 Автор: Александр Гненный


Україна


Україна - це мій край,
Крим,Житомир,Київ- рай!
Рідну пісню шле Полтава,
А Донбас всім скаже "Слава!"
Їм на зустріч встав Луганськ,
Навіть Харків кличе нас,
Але найкраще місто те ....
В якому завжди ти живеш!

Дата: 01.02.2016 15:25 Автор: Кирилюк Марія


ЗИМА


«ЗИМА»
За окном то дождь то снег бьет по подоконнику
На дворе уже декабрь начался со вторника
Во дворе снежок метёт белой шубой стелится
Детвора в снежки играет баба с снега лепится
Все уже давно достали лыжи и салазки
Им то что для них зима, как привет из сказки
На дворе и шум и смех хоть метёт метелица
Веселится детвора и позёмка стелится
Пусть трещит седой мороз щёки пусть румянятся
Не боимся мы мороза с ним мы дружно справимся
Греться будем от мороза лыжными пробежками
Если близко подберётся забросаем снежками И
хрустит нод каблучком снежная дорожка
На берёзах замерзают капли как серёжки
Иней окна украшает чудными узорами
Зеркалом вода покрылась на реке с озёрами
Снег деревья одевает как портной умелый
Шапки с шубами сошёт снег раскроя белый
Поле тёмное накроет белою накидкой
Все дороги заметёт буд то по ошибке
Что бы мы не выходили грелися у печки
Разбросает он сугробы в поле как овечки
Но не будем мы бояться холода и стужи
Ведь на праздник Новогодний снег с морозом нужен
Чтобы сыпала с небес мелкая позёмка
И у каждого в домах украшали ёлку
Чтоб везде на Рождество слышались колядки
Мчались весело с горы санки без оглядки
На Крещенние мороз пусть трещит и злиться
Пусть со стужею вдвоём ночью веселится
Над землёю пронесётся Дух Святой как голубь
Ну а мы на зло морозу окунёмся в прорубь
Но прошло лиш пару дней ,снег опять закончился
Стало сыро во дворе и игра окончилас
Дождик снова застучал нам по подоконнику
Будем снова снега ждать и опять со вторника
18 декабря2015 год Александр Гненный

Дата: 31.01.2016 21:57 Автор: Александр Гненный


"Я всього лише монета"


Послухайтесь до Моїх слів, панове,
Давно хотілось дати Вам щось нове
В голові вже все на те було готове,
Хоча здалось що діло це бредове
- Воно Для мене стало принципове.

А я ішов немов ота вівця,
Шукаючи того кінця,
Себе рівняв я до гравця,
В руках тримаючи вінця,
За душу кожного бійця,
Благаючи прощення у творця,
Що піднялась рука митця,
Писати про мерця,
Такі зворушливі слівця:

До уваги беручи кожного резидента,
Я Вам заявлю, що на пост президента,
Ще не було гідного претендента.
Хотілось б нам кращого варіанта,
А не байдужого гаранта,
Схожого до колаборанта.
А з нас заради їхнього "момента",
завжди знімалась рента,
і навіть з бідного студента,
ти перетворишся у їх клієнта.
- оце і сповідь мертвого доцента.

Пікірує чорнявий птах,
котрий мені зриває дах,
котрий нагадує про жах,
такі у своїх хороводах,
кричать що прийде крах.
- так пише псих в сторінках.

До рук узяв я автомата,
грудьми закрив малого брата,
і не послухав я тоді ні мами, й тата...,
А перед очима, сім'я, родина, рідна хата.
- такі рядки загиблого солдата.

Мене зразило молодого ?
Я ж був би кращий за "старого",...,
Завжди не мав часу, я для здоров’я свого
І не ходив я до святого;
Мені було не до того.
Я не чекав кінця швидкого,
Тому не міг судити строго.
- Останні записи хворого, отого.

Я всього лише монета,
Не робіть мого портрета,
Мені далеко до атлета.
Немов зажована касета,
Я вам описую розмитого макета,
Для нашого життєвого дуета,
В якому ми збудуємо плота,
І відпливем до іншого порта.
- Такі слова незнаного поета.

Дата: 31.01.2016 02:25 Автор: Луценко Микола - Марк Борисович


Моя мова - калинова


Мово калинова, для тебе все зроблю,
Щоб ти розквітала на рідній землі.
Твою солов'їну мелодійність люблю,
Бо ж в тобі народились милі серцю пісні.

Найніжніша для мене твоя колискова,
Кожне слово твоє має свій певний колір!
У тобі волелюбства перлина й краси...
Не цураймося ж рідної мови, брати!

Дата: 29.01.2016 18:16 Автор: Лілея


Любов


(посвящается самому пламенному чувству наземле ЛЮБВИ)
Любовь! приходит в жизни,только раз
Не знаеш только,да,или отказ
А может быть ты сердце покорил
Пришёл,увидел,встретил,полюбил
Увидел блеск,этих прекрасных глаз
И понял,что пришло к тебе сейчас
ТО чувство нежное,как бурная река
Любовь-которая живёт во все века
Ошибки, быть не может никогда
Любовь к тебе приходит, навсегда
Незнаеш лиш ,когда прийдёт она
Сегодня,завтра,может быть вчераА может быть прийдёт издалека
Но всеравно,прийдёт наверняка
Лиш мимо, ты, любовь не пропусти
Когда устаниш,не сверни на полпути
Иди вперёд,на встречу утренней зари
Туда,где клином, улетают журавли
Встречай любовь,в тумане,у реки
Возьми её на руки, и неси
Неси всю жизнь ,неси,не отпускай
И лиш когда ,наступит в жизни край
Ты тихим голосом,друзьям своим скажи
Что жизнь прожить ,не поле перейти
Лиш потому,прекрасной жизнь была
Что у меня, в душе всегда жила
То чувство бурное,как горная река
Любовь-которая живёт,во все века

Дата: 27.01.2016 01:14 Автор: Олександр Гненний


Україні


Лети, моя мріє, до Дніпра-Славути
І щастячка країні рідній, милій принеси.
Вбережи нас, українців, від війни отрути,
Не дай агресорові нищити співучії ліси!

Хай розквітне Україна в барвах веселкових,
У сонячному сяйві Миру, Злагоди й Добра.
Та ж навіщо ви, загарбники, на землях барвінкових
Прийшли лихо сіять? Правда ж бо незгасная, жива!

Правда з нами! Й незнищенний калиновий цвіт,
Й квітчасту мову, пісню лебедину
Ми любимо! Й пишаємося ми,
Народ безсмертний, всім, що зветься Україна.

Дата: 26.01.2016 23:31 Автор: Лілея


Люблю


Як же тебе не любитиму?
Як скажу, що не хочу?
Коли серед зорей обителі
Сну не знайду щоночі.

Сонцю моєму розлитому,
На січневім асфальті,
Стану товстенною кригою,
Щоб застигло без фальші.

Щоб писали про кригу шпальта,
Падали всі, як м'ячі.
Люди - вдягали пальта,
А ти грілось в холодній душі.

Старанно зараз пише книги,
Не той, хто має талант.
Ти - найодіозніший критик,
Долі моєї жарт.

Дата: 26.01.2016 18:30 Автор: Люля Лис


УКРАЇНО МОЯ


Україно моя!
Взлиднях ти прожила,
спокон віку тебе обкрадали,
всі найкращі ліси і поля-вони в тебе забрали.
Патріоти твої,
вже давно у землі,
і чекають до Божого суду;
бо настане той час,
що судитимуть вас,
фарасеїв проклятих повсюди.
І за вчинки свої,
що народ так страждав,
ви повинні за це заплатити.
Не топчіть більше ви,
Україну мою,
бо негідні для неї ви діти.
Ви народ довели,тяжко плачуть батьки,
і ридають маленькі вже діти,
тож не місце тут вам,
забирайтесь туди,
щоб живцем,ще у пеклі згоріти!!!

Дата: 24.01.2016 11:20 Автор: Орися Сабадаш


Калино червона


Калино червона!
Чого зажурилась?
І гіллячко своє,
До долу впустила.
Не плач,не журися,
Калино червона,
Не край сердця мати-нехай іде спати,
Бо мати втомилась,синочка чекати.
Синочок далеко воює від хати,
Боронить Країну від супостата,
А ти калинонько!Гордо всміхнися,
Щоб мати старенька,дитина маленька,
Дівчина рідненька-мене діждалися!

Дата: 24.01.2016 11:19 Автор: Орися Сабадаш


О Маріє!


О Маріє!
О Пречиста Діва!
Плакала, бо відчувала ти біду,
Що вороги нахабні і прокляті,
Нам Україну розберуть!
Забрали все - забрали Крим і Чорне море,
І плавають там їхні кораблі,
Вугілля вивезли великі гори,
А совість де?Прокляті москалі !!!

Дата: 24.01.2016 11:18 Автор: Орися Сабадаш


Плач України.


Україно!матінко моя!
Лиш одна у світі ти така!
Ти найкраща в світі мати!
Тож за що тебе карати?
За синів і дочок твоїх,
Кров невинную пролиту,
За тіла в полі побито,-
Кате зупинись!
Бо драбинка є у гору і у низ.
Ти зірвешся,і упадеш,-
Ти уб'єшся головою в низ!!!

Дата: 24.01.2016 11:17 Автор: Орися Сабадаш


Чому в світі так буває?


Чому в світі так буває?
Зло добро перемагає.
З злом лягаємо, й
Встаємо.
Зло з совою ми ведемо.
Ходимо і з ним живемо.
А добро не бережемо.

Ми не вміємо цінити.
І не вміємо любити.
Те що нам батьки
давали.
Нас учили і прощали.
А ми все це потоптали.
Бо розумними ми стали.

Дата: 24.01.2016 11:16 Автор: Орися Сабадаш


Народе мій милий


Народе мій милий - за що, так страждаєш,
за те, що безмежно землю кохаєш?
за те що ти вільним хотів на ній бути,
щоб діти і внуки росли без отрути,
без спалаху воїн,без спалаху гніву,
ой Боже - як нам це все надоїло!
ми хочемо жити у вільній країні!
щоб нас поважали,і нас розуміли,
За що ми боролись, і кров проливали?
За те щоб діти у мирі зростали!
А сонце їм з неба тепло дарувало
та усмішки їхні завжди щоб сіяли.

Дата: 24.01.2016 11:14 Автор: Орися Сабадаш


Сон


І знову снишся ти мені
Сняться твої ніжні руки
В коханні признаюся я тобі
Так ніби не було розлуки

І смієшся ніжно ти
У відповідь чую...і я тебе...
Шкода що це лиш сни
І сонце у вікні вже будить мене..

Дата: 23.01.2016 00:01 Автор: Василь Жирівський


Мистерия волшебства


Однажды-однажды
Я встретил тебя,
Моя мистерия волшебства…
С тобой постигаю я рассвет,
Забыв себя, но вижу
Дивный силуэт
Женщины, которую люблю,
Женщины, которой дорожу…

Мистерия волшебная –
Чудное сплетение судеб…
За кого готов пройти сквозь ад
Как последний герой?..
С кем поплывешь под парусами
В страну блаженства и гармоний?..

Иду по улице пустынной,
Под стеной мерцающего дождя,
В сознании рисую образ,
Ее, любимой…
Прежде чем ангелы споют
Одиннадцатый раз,
Взлетим мы в небеса
В наш заветный час
Навстречу пестрой радуге-зарнице…

Пройдем года, сгорим в молитвах,
Но вместе до последней битвы
Будем только ты и я.
Дай поверить мне в любовь как в явь,
Но не как в сон.
Дорогу мы найдем вдвоем.

Она – моя волшебная мистерия,
Она – мое дитя…
Скажи мне, родная,
Что время это только для меня и тебя.
Подобно сну Мэрилин Монро:
Любовный мезальянс в кино,
Исполнены жизни в эту полночь…
Для тебя сломлю канонов золотых замок.
Мое желание исполни в этот срок,
Сделай реальными мечты
О вечной любви…
Ее найти весьма непросто:
Долгий путь проделать должен,
Но он стоит того,
Чтобы быть с тобой…
Я скучаю по тебе ночью и днем…

Мистерия – страсть моя,
Склонившаяся рядом…
Другую не узнаю никогда,
Она – моя, моя,
Мистерия волшебства…
Ответь на вопрос, Златоглазка:
Любовь – не слепая игра,
А наша счастливая сказка?!

Моя желанная,
Мы бок о бок преодолеем
Преграды, страдания,
И умрем вместе, –
Только ты и я, только я и ты.

Ты – моя волшебная мистерия,
Ты – мое дитя…
Скажи мне, родная,
Что время это только для меня и тебя.
Подобно сну Мэрилин Монро:
Любовный мезальянс в кино,
Исполнены жизни в эту полночь,
Для тебя сломлю канонов золотых замок.
Мое желание исполни в этот срок,
Сделай реальными мечты
О вечной любви…
Ее найти весьма непросто:
Долгий путь проделать должен,
Но он стоит того,
Чтобы быть с тобой…
Я скучаю по тебе ночью и днем…

Ты – моя волшебная мистерия,
Ты – дитя мое…
Я скучаю по тебе ночью и днем…

Дата: 22.01.2016 00:06 Автор: Жданкін Антон


Кохання


Ніжний погляд карих очей,
Усмішки ласкава поява,
Пошук безцінних зустрічей,
Малює щодня моя уява.

І серце пульсує моє,
Як тільки я побачу тебе.
І розум мій не чує самого себе,
Як тільки я бачу тебе...

Дата: 18.01.2016 11:55 Автор: Натк@


Дощик


Достигло жито і пшениця
Ячмінь у полі колоситься.
Іде маленький дощ дрібний,
Але іще він ще малий.
Йому кричать:"не заважай!"
Збирати людям урожай.
Та дощ маленький розлютився ,
наслав він град і зупинився.
Усе намокло скрізь вода,
а пустуна дощу нема!

Дата: 17.01.2016 20:50 Автор: Виктория Лещенко


Україна


Україна - наша гордість .
Україна,це наш дім,
Україну пісня славить,
Україна бойова як грім,
Так вставаймо і ідім ,
Україну на перемогу благословім.

Дата: 17.01.2016 18:00 Автор: Зейнаб Насибова


україна переможе


Україна переможе
І нам Бог допоможе
тільки віру треба мати
Разом зможем все здолати

На війні солдати ті
Хай повернуться живі

Коли ж настане МИР?
У Бога я питаю
Коли закінчиться Війна?
Молюся я щодня


Юля Юрків
5-А клас

Дата: 17.01.2016 16:44 Автор: юля юрків


Моя любов


При зустрічі дякую скажу я тобі,
Ти подарував любов свою мені,
Тільки ти ключик від серця мого віднайшов,
Тепер на двох у нас одне дихання!!
І як це назвати?? Напевно кохання!!!!!
Люблю!!Шепотіти на вушко буду знову і знову,
З тобою хочеться потрапити в країну казкову.
Бути в полоні твого кохання,
Не знати більше що таке страждання,
Тільки тобі свою любов дарувати,
Солодкі губи твої цілувати,
Любов'ю одне одного напувати!!!!!

Дата: 15.01.2016 16:34 Автор: Марі


Як можна...


Як можна жити, коли на троні суки?
Гнобили стільки часу свій народ, ламали руки.
У всьому є своя межа, точка кипіння,
козацький рід ще не готовий до падіння.

Для наших дітей хочемо кращої долі,
Скільки героїв полягло, скільки пролито крові?
Ті хто віддав життя заради волі своєї країни,
Ви наші герої, герої України!!!


І ось у лузі похилилася червона калина,
І кожен воїн у полі - це чиясь дитина.
Так тихо падають додолу материнські сльози,
на очах вода, у душі - грози.

Дата: 14.01.2016 00:07 Автор: ramon


любов у мовчанні


Молчи мне хватит поцелуя....
и кратких слов,ты мне не говори,,
Я нашу ночь в голове рисуя...
где ты цветок мне алый подарил..
По душе кровь текла водоспадом..
И ты не сомной ...хоть мысленно но рядом.
Но в глубине душы осталса вот тот миг
где мы читал мне свой первый стих..

Дата: 12.01.2016 13:44 Автор: ілонка турчаненко


Літня ніч


Коли нам на небі зорі співали,
Коли місяць спокій і сон наш забрав
Ми просто сиділи, ми просто мовчали,
А вітер на арфі тихесенько грав.
Коли синє небо нам хайку складало,
Коли в серці спокій і радісний спів,
На трави зелені нам щастя упало,
І ліс загадковий раз-в-раз шелестів.
Коли теплі роси вмивали нам ноги,
Коли шумне листя й зелені гаї
Для нас говорили-не мали ми змоги
Не покохати батьківські краї.
Коли сльози з неба, отак, без потреби
Злітали до низу, до нас до землі,
Ми не розуміли чого нема в неба,
Що каплі літають до низу в імлі...

Дата: 10.01.2016 17:30 Автор: Наталя Х.


Пам'ятаєш?


А ти ще памятаєш дорогу у наш світ?
Не загубив ключі? Чи досі держиш біля серця?
Ти сам ще майстрував той неосяжний пліт,
що й птаха того світу не торкнеться.

Ти не забув усіх картин?
Це ж ти митець,митець душею.
Це ж ти десятками годин
створював нашу галерею.

Не зустрічала колориста,
що знає більше барв, ніж ти.
Маестро,музику! Маестро?
Невже, у нас різні світи?

Наш світ поділився.Відколи?
Я,може, в жахливому сні?
Невже у твоїх долонях
не стало місця мені?

Моє ім'я вуста ще не забули?
Зіниці пам'ятають мій портрет?
Колір очей? Фігуру?
Руки? Хоча би темно-сірий силует?

Наш світ змарнів,розколовся, розбився.
Знаю: колір очей не зміг, не забув.
Дарма, що він давно уже змінився.
Який узагалі то колір був?

Дата: 10.01.2016 00:42 Автор: Леся Ганич


Розы


эх цветы ...
эх эти розы...
Что для них значат морозы?
Им одним не погибать,
только солнца лучик ждать.
Почему же есть морозы?
Погибают наши розы.
Их ничем уж не спасти ,
погибают уж они!!!!

Дата: 09.01.2016 15:12 Автор: Виктория Лещенко


ДЯКУЮ,я все побачила...


Дякую життю,що навчило розрізняти.
Як людей ,як допомогу і як просто знати.
Дякую усім хто плював у спину.
Тепер я знаю хто ви жалюгідні та грубі.
Ох,дорогі мої без вас я обійдусь.
Без тих хто казав,що любить, без тих хто типу довіряв ,як другу..
Знаєте інколи задумуюсь поруч стільки людей,які заслоговують на це..
На це звання-а саме,як ЛЮДИНИ..
Яка зможе дати усмішку..яка поділиться останнім
А не буде казати ,а я тобі довіряв..
Знаєте,що я вам також довіряла ,але тепер я рада,що видалила тих,
Хто мені не потрібен..
І тих хто зрадив ,і слова не сказав,
Тому просто дякую,що показались без маскування.

Дата: 06.01.2016 19:42 Автор: Софія Бірук


ЗИМА-ЧАРІВНИЦЯ


Ми потрапили у казку:
Укрито снігом все довкола,
Земля посріблена окрасом, –
Білим оксамитом шовку.

Грайливий вітерець пустує,
Колише гілочки дерев,
На шибках січень щось малює, –
Орнамент льодяних чудес.

Дерева убралися статно,
Коштовні ризи одягли,
На кожній – візерунок гарний
Виблискує як фіаніт.

Скупчились гуртом хатинки, –
Тепліше разом зимувать,
Аніж постоять ще годинку
Одному… Досить нудьгувать!

Зійшлися у танок сніжинки,
Відмінний настрій дарувать:
«Ходімо з нами веселитись,
Годі-годі сумувать!

«Мерщій на двір виходьте, люде,
Відчуйте магію зими,
Не будьте до краси байдужі,
Чарівні миті не губіть».

Майстриня справді неповторна,
Творить справжнісінькі дива,
Бо зовсім не плекає втоми…
Ось така вона, Зима!..

Торкнись зимової природи,
Ковток свободи осягни,
І не роби собі негоди,
Щоб не було за чим тужить!..

Дата: 05.01.2016 21:53 Автор: Жданкін Антон


Україна


Україна - моя Батьківщина
Ти для мене одна, єдина
Я ніколи тебе не покину
Тут збудую щасливу родину

Будуть діти мої тут жити
Україну, як неньку любити
І життя вони зможуть віддати
Аби в нашій країні не стріляли гармати

Аби сміх дзвінкий лунав повсюди
Щоб жили тут щасливо люди
Батьківщину свою щоб любили
І ніколи її не ділили!

Дата: 05.01.2016 15:02 Автор: Вікторія


СВІТОЧ ДОЛІ


Світоч долі запали,
Освіти буремний шлях,
Рушай вперед, сягни мети!..
Піднімися ж, вільний птах!

Здоров'я пильно бережи,
Фортецю щастя побудуй,
Старт успішний розпочни,
У край натхнення помандруй!

Хай здійсняться всі бажання, –
Все те, що спланував собі.
Збери зусиль своїх надбання,
Майбутнє впевнене зрости!

Лишайсь таким, яким є ти:
Усміхненим, відверто щирим…
Вогонь добра нехай горить,
Багряним сяйвом зажевріє!

Дата: 05.01.2016 14:30 Автор: Жданкін Антон


Червоні троянди…


Він повів її в поле,
Де троянди цвіли,
Червон, яскраві троянди…
У палкому коханні дні провели,
Разом дихали, разом жили…

Червоні троянди, багряні серця…
Закохані мають пройти до кінця
Шлях складний, шлях буремний.
Відповідальність обом не чужденна:
Якщо покинеш іншого в біді,
Життя змусить тебе відповісти,
Сплатити борг до останньої краплини!..
Любі, не руйнуйте особистість!

Де троянди ростуть,
Там кохання живе,
Набирається сил, до останку цвіте.
Це – долі колиска, щастя безкрай.
Ніколи-ніколи сей дар не втрачай!

Створіть червоний рай,
Нехай любов горить,
Палахкотить немов вулкан бажання.
Морок зникне. Прийде щастя мить,
Барвистою веселкою заграє!

Червоні троянди, багряні серця…
Закохані мають пройти до кінця
Шлях складний, шлях буремний.
Відповідальність обом не чужденна:
Якщо покинеш іншого в біді,
Життя змусить тебе відповісти,
Сплатити борг до останньої краплини!..
Любі, не руйнуйте особистість!

Дата: 05.01.2016 14:30 Автор: Жданкін Антон


ИГРАЙ, МУЗЫКАНТ…


Играй, музыкант, пока молодой,
Пропитан энергией, бьющей ключом…
Тайну открой про аккорд неземной,
Спой о прекрасном, что сердцу близкό.

Играй, музыкант, пока пόлон сил,
Последний билет ты еще не купил.
В забвенье стремись никогда не попасть:
Если заблудишься, можешь пропасть!

Играй, музыкант, пока пόрох есть…
Пороховнѝцы не любят без дела стоять!
Покажи свой талант, а с ним – свою честь,
Заставь полный зал трепетать!

Обними понежнее гитары изгиб,
Возьмись аккуратно за струны,
Найди уникальный ритм игры…
Одолжи наслажденья минуты!

Харизму не прячь, азарт прояви,
От волнений избавься, страх прогони,
Придумай в душе интересный мотив…
Просто твори и дари позитив!..

Дата: 04.01.2016 23:01 Автор: Жданкін Антон


ПОВЕРТАЙМОСЬ ЖИВИМИ ДОДОМУ


Кожна родина – маленька країна,
Вічна берегиня домашнього вогню…
Всесвіту добробут – від батька до сина
Маємо захищати у годину лиху…

«Живими вертайтесь додому, синочки», –
Плаче матуся, благословляючи нас
На шлях далекий… Переживаєм мовчки…
Сльози не поможуть у складний цей час…

Збираймося браття, збираймось в дорогу,
Об'єднаймося разом заради мети.
Не забуваймо ніколи рідного дому,
Живими назад повертаймось усі!..

Спорожніло гніздечко… Тиша… Не почути
Дитячий гомін, що колись лунав,
Тепло багаття так хочеться відчути…
Кожен з нас в душі його плекав.

Збираймося браття, збираймось в дорогу,
Об'єднаймося разом заради мети.
Не забуваймо ніколи рідного дому,
Живими назад повертаймось усі!..

Знаємо, що за небосхилом нас чекають
Мати старенька і батько в літах…
Надію останню міцно тримають:
«Живі їх синочки!.. Гонімо свій страх!».

Збираймося браття, збираймось в дорогу,
Об'єднаймося разом заради мети.
Не забуваймо ніколи рідного дому,
Живими назад повертаймось усі!..

Нехай Господь нам допоможе
Протриматись на чужині!..

Скоро-скоро, незабаром
Година щастя запалає,
Багряним маком розцвіте…
Додому вернемось назавжди!
Ніколи не гасімо свічку надії:
Наші близькії повернуться знов.
Собі уявімо ці неповторні хвилини
Та не втрачаймо батьківську любов!..

Дата: 04.01.2016 23:01 Автор: Жданкін Антон


УКРАЇНА В НАС ЄДИНА


Ми живемо на осяяній сонцем землі,
Вічно квітучій, найріднішій для нас Батьківщині,
Де ми народились і змалечку разом росли,
Де батьківська пісня так ніжно, як річенька, лине.

Поцілунок п'янкого кохання тут вперше знайшли.
Заклавши міцне ластівчине гніздéчко,
Променистий рушник крізь життя пронесли,
Щоб яскраво горіло дитяче сердéчко.

Завжди, браття, пам'ятаймо кожну хвилину:
Батьківщина-ненька в нас одна-єдина!
Не киньмо в біді наш край – берегиню,
Вона – це наш скарб, вона – Україна!

Вознесімо, браття, славу України,
Вище неба дружно її звеличим!
Вкарбуймо в серця найтепліші світлини
Про найдорожче – наш милий дім!

Любімо Вкраїну, як Сонце, любімо,
Як небо і зорі, ліси і поля,
Плекаймо мову її солов'ïну!
Це – наша святиня, це – наша Земля!

Добрі люди, пам'ятаймо кожну хвилину:
Батьківщина-ненька в нас одна-єдина!
Не киньмо в біді наш край – берегиню,
Вона – це наш скарб, вона – Україна!

Дата: 04.01.2016 23:00 Автор: Жданкін Антон


МАТЕРИНСЬКІ СЛЬОЗИ…


Маленьке віконце рідного дому
Наповнює світлом простори ночі…
Спокій і морок панують довкола,
Тільки годинник тихенько стрекоче…

Мати не спить… Чекає старенька
Повернення сина з далекого краю.
Неначе голубка, турбується ненька,
За любу дитину молиться зрання.

Втомлені руки, заплакані очі…
Як мій синочок один на чужбині?
Боже Всевишній, не кидай самого,
Вкажи йому шлях до Землі-Батьківщини.

Вертайся, буй-соколе, до рідної хати,
Де на тебе чекає любляча мати…
Свою Батьківщину не забувай,
Найдорожчих людей, дивись, не втрачай.

Не плачте, Матусю, лебідонько мила,
Я повернуся, як зійде зоря…
Не картайте себе! Ви ні в чому не винні!
Знайте: Ваш син стоїть до кінця!

До останнього вірте! Я разом з Вами…
Подих вітру доносить голос мій,
Зігрітий Вашими піснями,
Що їх мені співали з малих літ.

Небо синіє, жовтіють поля,
Це наша славна Україна!
Не плачте, Матінко моя!
Хто любить землю, - не загине!

Дата: 30.12.2015 23:22 Автор: Жданкін Антон


про Україну


Патріотичний вірш
В якомусь році, дуже давнім,на берегах Дніпра й Прута
На світ з'явилось Богом дане,чарівне,миленьке дівча.
Волосся
золотаве,платтячко блакитне, чистая і
добрая душа,
Вкраїною дитиночку назвали,подарували їй любові,щастя і добра.

Із кожним днем гарнішала, сильнішала,цвіла,
І за князями руськими як в Боженьки за пазухою жила
Усе було у неї добре до тих пір,
поки красу її і велич не вподобав лихий,страшнючий,ненаситний звір.

Тебе Вкраїно нищили, гнобили-литовці,поляки і русичі,
Тебе,невинную дитину,хотіли залякати як сичі
Та ти
так просто не здалася,із кожним тиском ти ішла у бій
Лиш тихим ехом віддавався в душі нестерпний,клятий біль,

Біль, за тих розстріляних солдатів,що честь твою відстояли вбою.
Біль,за ненароджених дітей,за землю,кров'ю зрошену ,твою.
Герої ці загинули за тебе,за світлеє майбутнє твоїх дочок і синів,
І попри біль і гніт іди в перед,ти чуєш,ніколи,ти здаватися не смій...

Пройшли роки,ти все змогла,здолала,одужала від ран на серденьку твоїм,
Ти стала вільна незалежна,люба,ти відстояла,ти доказала їм!

Та незалежність ця відносна,все ж ти мала декілька панів,
Не добрих,не поганих, та зрештою всерівно шахраїв.
Із кожним роком все майстернішого блазня,який умів лиш красти і брехать.
Ти знову бідна,і обдерта, але на цей раз,народ повинен сам проблему цю рішать.

Зберіться ,патріоти України,і прокладіть цей шлях до вільної країни!
Нехай слова Великого Шевченка на шлях вас праведний тай проведуть.
Запам'ятайте їх як гасло і вперед за щастям:у вільну Україну ,в добрий путь!!!

"Борітеся-поборете! Вам Бог помагає!
За вас правда,за вас слава.І воля святая!"- Т.Г Шевченко

Дата: 27.12.2015 02:35 Автор: Olgerd


Не дивись у мої очі


Не дивись у мої очі!
Не вбивай мене, молю!
Знаю, тобі важко…
Знаю, жити хочеш…
Та пробач, я більш нічого не зроблю…
Я безсила й неспроможна,
І вже смерть тебе підступна забира…
Я нічого вже не можу! -
Плакала Тетяна медсестра.
Мовив лікар:
- Безнадійний…
- Як?! Ми маєм щось зробить!!!
Він же помирає! Він же гине!
Ми ж повинні…!
- Досить голосить!
Він помре за лічені години,
І моя тобі порада - часу не втрачай!
Хай листа останнього своїм напише -
Ти не плач, а краще помагай!
І солдат з глибокими холодними очима,
Голосом спокійним, тихим диктував:
Маму він просив його за все простити,
Мамі він привіт палкий передавав….
Він сестру благав триматись,
Батьку, щоб дівчат угамував:
У житті всіляке може статись -
Бог як дав життя, так і забрав…
І закінчивши листа писати
Розридалась бідна медсестра:
- Ти прости мене, солдате,
Ти прости, що безпорадна я!
Він її за руку взяв гарячу:
- Ти не плач! Я ж буду у раю!
І хоч світ цей більше не побачу
Та його найбільше я люблю…
Я люблю свою родину,
Я люблю цей день і цю весну,
Та люблю найбільше Україну
І з любов’ю цею я помру!
Відправляй листа, сестричко…
Враз! Й душа злетіла в небеса…
Але дивиться солдат у її очі,
Знову плаче гірко медсестра…

Дата: 25.12.2015 19:57 Автор: Григор`єва Діана


Прозріння


До болю знайомий відчай застиг у венах.
Що цим усим сказати ти хотів?
Як і коли втонув в очах її зелених?
Мені ж ти про кохання говорив!
Мені казав як сильно й палко любиш,
Затьмарив розум і пішов навік.
Не знала, що мене ти просто дуриш,
Мої блакитні очі ти прирік.

Дата: 22.12.2015 22:55 Автор: Крижанівська Аліна


Наука


Наука дуже потрібна,
Дитина навчиться і вона здібна.
Як не маєш ти освіти,
Будеш перед людьми ніяковіти.

Як не вмієш ти читати.
Що тобі доброго світ може дати?
Як не будеш ти учитись,
Що ти будеш робити?Битись.

Учитись дуже потрібно,
Як навчишся,ти будеш здібний.

Дата: 22.12.2015 20:13 Автор: Андрій Миронюк


Святий Миколай


Через поле, через гай,
Через синій ручай.
Поспішає до дітей
Святий Миколай.

Він подарунки везе,
В торбі червоній
В гарній, в'язаній
Майже прозорій.

Зранку встануть діти-
Під подушки глядіти,
Буде радості й сюрпризів -
Забагато!

Дата: 20.12.2015 22:14 Автор: Літвак Дана


Бережіть природу...


Бережіть природу-
Збережіть майбутнє.
Осушування водойми
не призводить до добра.
Не смітіть, а киньте
краще у смітник
свого папірця.
Маленьке діло краще
за пусті слова.
Багато вже сказали
на цю тему слів.
Але я повторюся:
Збережи природу,
не лінуйся.
Планеті вже недовго
жити в чистоті
в майбутньому ходити
їй в брудному вбранні.
Подумай, що залишиш
після себе ти-
чи забрудене довкілля,
чи присмак чистоти.
В майбутньому,можливо,
вже не буде трав
дерев малих тваринок.
Не стріляй у пташку,
пожалій бідненький.
Вони ж брати є наші -
довірливі і вірні.
Подумай, що ж ти робиш?
Зупинись, ЛЮДИНО!!!
Досить панувати
без дозволу природи.
Треба припиняти
вже свої роботи.
Бережіть природу-
Збережіть майбутнє!

Дата: 20.12.2015 12:20 Автор: Авіта


***


Маєм дух на силу,на волю.
Ми будемо захищати Вкраїну.
Рідну Батьківську долину.
Ми станемо за волю,за любов,
Любов до коханої людини.
І будем ми гордитись тим

Дата: 19.12.2015 19:29 Автор: Настя Броніна 11 років 6 клас НВК


***


Плаче верба тихо,
Схилила береза віти.
Почервоніла калина,
Засумувала Україна.

Не сумуй, Україно,
Молоденькая дівчино!
Тебе розвеселімо,
Сумувати не дамо!

Дата: 16.12.2015 16:59 Автор: Мирослава, учениця 6 класу


"Усміхатись" Присвячую С.Козловій


Я буду тебе чекати
У сутінках, в тишині.
А ти будеш знов усміхатись.
Це все, що потрібно мені

Ти будеш далеко від мене
І тиша забуде про нас
А ти будеш знов усміхатись
Лиш це дай мені у цей час

Забудуться ночі безсонні
І в тиші помруть голоси
А ти будеш знов усміхатись
Не буду себе берегти

Ти підеш далеко й ще далі
Забудеш мене назавжди
А ти будеш знов усміхатись
Для мене в моїй самоті

І тихо кінчається казка
Спливає вже даний нам час
А ти будеш знов усміхатись
Не згадуючи вже про нас

Мене топить туга столітня
Я буду душою на дні
А ти будеш знов усміхатись
Це все, що потрібно мені.

Дата: 16.12.2015 12:37 Автор: Забута Тринадцятирічна


Однотонність


І все закінчується однаково
Неочікувано і раптово
Для вас це ніби принципово
Та це ж так безтолково!

Ви вибачаєтеся завжди,
І ходиде ніби нічого й не було.
А ми в душі вже мертві майже
Від думки, що усе минуло…

Та вам завжди чогось не вистачає
Нас використовувати звикли
Ви скажете: «Таке буває»
А кажете це так невинно!

Дата: 15.12.2015 21:14 Автор: Танюшик


"Не вистачає"


Не вистачає світу, вже не дивина
Чому такі нахабні люди,
А зараз темнота, вона усюди
І в кожному їй ліку вже нема

Закрий ти очі, темнота і тут жене
Я хочу щоб твої тремтіли руки
І в голові твоїй нахабні звуки
Щоб знову нагадали про мене

Ти вже забула, а я ні,
Та я забуду, ні... Піду.
В думках лишу тебе одну
А інше все залишу вдалині

Дата: 15.12.2015 19:10 Автор: Забута Тринадцятирічна


"Забудь"


Я проміняла ту любов на біль.
Я не побачу більше цих красивих рук
І лиш стіна впаде на обрисі надій
Я хочу чути в унісоні звук

Твоє, воно заграє лиш для тебе
Твоє, і тиша вже його не забере
А я забула, що воно моє навіки
І вже його вперед по течії несе

Забувся сон, думки вже не гальмують
А я кажу, гальмуй, гальмуй, гальмуй!!!
В один кінець мені дано дорогу
А я тепер одна, ти мене чуй....

Дата: 15.12.2015 19:09 Автор: Забута Тринадцятирічна


Новий рік


Новий рік для всіх це святo
Колядників щедрівників так багато
Всі співають і ялинку прикрашають
Діда Мороза всі ждуть

Я іду зустрічать новий рік бо старий від'їжджає
Кращого свята за новий рік немає не буває
О сніг пішов я подарок під ялинкою знайшов
Дід Мороз подарок приніс він змерз у діда червоний ніс

Дата: 15.12.2015 18:10 Автор: Андрій Миронюк


Чому в світі так буває?


Чому в світі так буває?
Зло добро перемагає.
З злом лягаємо, й
Встаємо.
Зло з совою ми ведемо.
Ходимо і з ним живемо.
А добро не бережемо.

Ми не вміємо цінити.
І не вміємо любити.
Те що нам батьки
давали.
Нас учили і прощали.
А ми все це потоптали.
Бо розумними ми стали.

Дата: 10.12.2015 21:08 Автор: Орися Сабидаш


Мій монолог


А знаєте, люди, як серце кохає,
Як рветься на волю до миру, добра?
А знаєте, люди, як мрія плекає,
Вирощує крила надії, життя.
А вірите в те, що ці крила окріпнуть,
Cил наберуться злетіти в блакить?
А вірите в те, що це серце невбите
Прорветься із клітки в омріяну мить?
Я вірила й знала, що нація рідна
Обрала собі в світі правильний шлях,
Бо кожен із них - то маленька частинка
Мене: моя радість і віра, мій страх.
Я бачила запал, що кликав до бою,
До бою за правду, хай згине брехня.
Усі патріоти пізнали ту волю,
Ту волю, омріяну в мужніх серцях.
Коли мене гнобили, встали згуртовано,
Пішли на Майдан, і там ринула кров,
Кров, що ніколи не змиється з ворога,
Кров, що умила мій ясний покров.
Потім анексія Криму, війна.
Знаєте, люди, я плачу ночами,
Гірко ридаю, чому саме я,
Я відібрала синів від їх мами.
Та ні, це не я ті затіяла чвари,
Це сатана у подобі людей!
Ті, що загинули – чисті серцями,
Той, що убив їх – не має очей,
Адже уздрів би ту кров, що аж ріками,
Мене омиває щоночі, щодня.
Він хоче, щоб я захлинулася вбивствами,
Втопилась в сльозах, сконала сама.
Він взяв би мене вже убиту, знекровлену,
Зробив би опудало свого смаку.
Та ні, я ще дихаю, вмирати не думаю,
Йому покажу я бажанну мету.
Її він узнає, як стану до бою
Із тими, хто вірний до смерті мені.
Він згине, окроплений чистою кров’ю,
Кров’ю Bкраїнських хоробрих синів!

Дата: 10.12.2015 19:09 Автор: Олексанра Мудрак


Я - особистість


Я – непрочитана книга, гірський едельвейс,
Відлуння маленької Музи.
Для мене життя – це незвіданий рейс,
Не кайдани важкої обузи.
Я – невинна душа, що бажає рости,
Розвиватись, пірнати в глибини,
І виносити перли франкові, цвісти,
Червоніти, як грона калини.
Я – загадка далеких гірських пірамід,
Яку враз розгадає не кожен,
Я – малий прогресуючий внутрішній світ,
Зрозуміють мене лише схожі.
Я сповняюсь натхненням, чарую, живу,
А для когось – я дивна істота,
Своє я покликання знаю, люблю,
Є мета і до неї дорога.

Дата: 10.12.2015 19:05 Автор: Олександра Мудрак


Не така зима...


Не така зима ,як сподівалися,
Без снігу ,як весна .
Куда зима стара-гарна подівалася?
Де стара зима-красна?

Та зима вже скоро буде,
Та зима вже тебе жде,
Та зима вже в січні буде,
А в лютому вже як казка буде.

Дата: 07.12.2015 20:03 Автор: Андрій Миронюк


Зима


Новий рік,зима настала.
Все поснуло позмерзало,
Тож вдівай ти рукавички
І мерщій грати у сніжки!

Холодно тобі вже стало ,
Це зима біла настала.
Білий сніг падає з неба ,
Хтось іде-іде до тебе ,
Правельно це дід Мороз.
Він подарки вам приніс,
Дід Мороз червоний ніс.

Дата: 07.12.2015 18:59 Автор: Андрій Миронюк


Село


Мукала корова,
Вася заліз на дрова,
Коза втекла у ліс,
Петро на дерево поліз.

Пес ліз на хату по кота,
У кота була-наркота.
От таке у нас село,
Гарно довго село жило.

Дата: 07.12.2015 18:58 Автор: Андрій Миронюк


Мій котик


Мій котик рано встав.
До мишей погнав.
Іде до кротів під землею жити,
Допомогти їм рити.

Риє-риє вже став рити .
До песека іде жити ,
До песека підійшов та й боїться,
Куда ще котику діться???

Іде додому.

Дата: 07.12.2015 18:55 Автор: Андрій Миронюк


ЗЛО-ДОБРО


В Україні кажуть люди
Зло добро завжди тут буде
Як кажуть добрі люди
Добра без зла не буде
Зла без добра не буде
Кажуть добрі люди
Добро завжди пермагає
Але добра без зла не буває
В Україні все є

ЦЕ СКОРОМОВКА

Дата: 07.12.2015 18:53 Автор: Андрій Миронюк


Чому?


Путін , що тобі Крим дав?
Чому кусок країни ти вкрав?
Чому,куда свої війська ведеш?
Ти далеко з ними не дійдеш!

І з ними на нашу країну іти?
Ніколи не позволимо ми!!!
Чому ти брешеш на нашу країну?
Ми не дозволим робити із неї руїну!

Дата: 07.12.2015 18:52 Автор: Андрій Миронюк


Музика


Музика мова,яка не потребує перекладу,
В музиці все до ладу.
Її легко зразу-зрозуміти,
Щоб її розуміти нічого не треба уміти.

Музику легко-творити ,
Музику-не вбити,не зарити.
Музику можна-любити,
Музику можна-обробити.

А от справжню музику не можна обробити,
Не можна-поломити.
Музику можна-любити,

Музику можна-творити.
Тільки її треба-розуміти
І її можна творити .

Дата: 06.12.2015 13:04 Автор: Андрій Миронюк


Перший день зими!


Сьогодні перший день зими,
сьогодні сніжки грали ми.
Змагалась ціла школа в нас,
та на урок вже бігти час.
А сніг іде іде іде ,всі дивляться в вікно,
всім зле!
"Коли ж прийде уже прерва?"
у учнів в голові майне.
І ось нарешті вже перерва,
усі кричать"Ура надвір!!!"
вся дітвора спішить туди ,
де біла ковдра вкрила дім.
І діти радісно співають ,грають,
над головою білий "грім"
Це ж щастя ,це зимонька-мати
всіх кличе радісно на двір.
І шум,і гам ,і радість там.
Директор всіх скликає в школу.
Там тепло так,та зиму ми,
залишили би назавжди!

Дата: 03.12.2015 21:45 Автор: Михальчук Наталка.


Ало матусю чуєш я вмираю


-ало матусю чуєш я вмираю
За мою душу Бога помоли
Я впевнений нас заберуть до раю
Тому, що в пеклі ми уже були
Ми мусили в боях перемагати
Нікому не здолати нашу лють
І я кільце вже висмикнув з гранати
Лиш ось чекаю поки підійдуть
Ходіть суди страшні незвані гості
Є в мене подаруночки малі
Які порозкидають ваші кості
Мої хоч теж та по моїй землі
Раптовий вибух обірвав розмову
І десь почувся материнський зойк
На небі зірка зарогілась нОва
Пішов до сотні чергОвий герой

Дата: 03.12.2015 21:26 Автор: Григор`єва Діана


Привіт мій друг


Привіт, мій друг, пишу з окопу,
Чекаю штурм, сиджу, курю,
Я тут уже десь близько року,
І я ненавиджу війну.

Ти там в таксі десь їдеш з клубу,
Ми на УАЗі їдем в бій,
Я тут в окопі сплю вде тиждень.
А ти на ліжку і в теплі.

Тобі начхати що в країні,
Тут гинуть кращі із синів,
Тут гинуть ті, що не повинні,
Тут навіть страшно у ві сні.

І знову міни, знову вибух,
І знову черга в ті кущі,
І як приємно коли тихо,
Коли все чутно...дивна річ.

Тобі дзвонив я у четвер,
Сказав мені що їдеш в гори,
А в мене друг на днях помер,
Ти відповів "так їдь додому".

Сказав що чхав ти на війну,
Що маєш справи важливіші,
Тебе я в цьому не виню,
Забути це - і жить простіше.

А я залишусь, до кінця.
За своїх рідних і близьких,
За те що б в них було життя,
Не під гнутом орди русні.

За їхній сон, я тут не сплю,
За їхню посмішку і радість,
Я знов у розвідку піду,
За те, що б мали вони щастя.

А ти, мій друг, мене забудь,
Я видалив тоді твій номер,
У нас з тобою різна суть,
У нас з тобою різне горе.

Дата: 03.12.2015 21:25 Автор: Григор`єва Діана


Ти чуєш мамо


Ти чуєш, мамо, постріли гармати?
Ти бачиш, мамо? В небі в'ється дим
Я у руках тримаю, мамо, автомата.
Не хочу, мамо, помирати молодим.

Скажи мені, не плач, ну як там батько?
"Він цим пишається, що в нього такий син?
А як сестра, чи все у ней в порядку?
Каже - "вертайся, бо у мене ти один"

А як ти сам? Скажи мені синочку
Чи ти здоровий, чи живий ти там?
Я тут в порядку, мамо, у гарячій точці
День пережив і трохи вже поспав.

Ну добре, все, пора іти, підйом вже
Не згадуй лихом, і чекайте там
Я повернусь, не бійся, кажу точно
Ми тут усі єдині - я не сам!

Дата: 03.12.2015 21:24 Автор: Григор`єва Діана


Прийшов він з бою


Прийшов він з бою та без перемоги
Прийшов він з бою та живий прийшов
Коли одні війною гріють ноги
Але другий себе там віднайшов

Я знаю в Україні не все гладко
Та хоч сини щодня живі були
І дітвора казала слово татко
Й війну давно забули ми.

Дата: 02.12.2015 18:20 Автор: Григор`єва Діана


Дитяча Зима


Сніг веселий припадає
На зеленіЇ степи,
Ведмідь в сплячку прилягає
Цілу зиму до весни.


А ось і наші дітки славні
Тетянка і Івасик,
Допомагають вони мамі
Зиму відобразить.


І ось у наших малюків
Троянда розквітала,
Щастям,радостям і миром
Всю кімнату наповняла.


Всі дуже люблять зиму
Вона така затишна і м'яка,
У снігу білому
Вся хата побува.

Дата: 02.12.2015 14:53 Автор: Артур Демянович


Говори


Не говори мені про горе,
Не говори мені про біди,
А говори мені про безмежне море,
Говори мені про зелені ліси,
Про краї прекрасні,
Про щастя тих людей,
Що дивляться на зорі ясні,
Про шляхи тих далеких зорей.
Кричи про пекучим біль,
Кричи про несправедливу війну,
Що звуки бентежні долинуться з гір.
Змахнувши крильми і до тих країв полину,
Та не зможу, бо я на хмарі сижу.

Дата: 01.12.2015 21:15 Автор: Аля Перицька


Головне терпіння


Впав,піднявся знову впав,
Сил більше немає вставать
Іду через камінь впадаю знову -через нього,
Такого ,болючого та великого.....
Спитаєш де мої сили! Куди вони так швидко поділись!
А я тобі у відповідь ось,що скажу.
Що пішли вони,але скоро повернуться..
Ти тільки збери всю свою волю, іди через все
І просто чекай із думкою про них
День перший,другий вже пішов, а на третій - Оп і тут...
Як там справи!??Перешкоди? Воля допомогла чи знехтував ти цим?
Ні не знехтував послухав я тебе! Всю волю та терпіння
в кулак я зібрав і кожен день чекав,а тепер коли я впав..
Швидко піднявся і встав.

Дата: 30.11.2015 20:38 Автор: Софія Бірук


Любов-кохання


Любов по іншому кохання.
Кохання для декого-зітхання,
Для декого-покарання,
Для декого-випробування.

А для мене це людина яку кохаю
І її я обнімаю.
Все завжди я їй прощаю,
Бо я її люблю кохаю.

Дата: 29.11.2015 15:21 Автор: Миронюк Андрій


Повертаюсь додому


Надія Геращенко

Повертаюсь додому

Повертаюсь додому з далеких доріг
І зі щемом у серці спішу на поріг.
Тут дитинство босоніж пройшло по росі,
І душа дивувалась небесній красі.

Тут бабусина казка у скрині жила,
А в майстерні у тата - чарівна стріла.
Тут матусина ласка творила дива -
Виливались у пісню від серця слова.

Тут хмаринка пливла на пташинім крилі,
Парували млинці запашні на столі,
І висіли зірки на могутніх гілках,
І ховалися сни в трав'янистих шовках…

Ось і вулиці рідна, і батьківський дім.
Я блукала далеко - душа жила в нім.
І зі щемом у серці спішу на поріг.
Шлях до рідного дому – найкращий з доріг!

Дата: 28.11.2015 23:12 Автор: Надія Геращенко


ПОЕЗІЯ ВІЙНИ


Як воля падала на мене ,то я одна у відчаї була
і крик душі в мені згоряв,хвилини відчаю згортались
і горя поклик трепотав.....
Чи це я щастя не впізнала ,чи вже напилася я з проток....
ОСЬ так ми жили – голосні й недолугі,
вплетені в часі, стрічку трофейну,
блудні поборники буґі-вуґі,
скуйовджені діти міцного портвейну.
І гомоніли десь там голоси
вістря страшного неволя.
може б ще жили у світі,діти страшного старого,
та раптом виклик ВІЙНИ прогомонів у сторозі
Всі хто буяли , жили зникли невдовзі
плач у лелечому домі, прийди до мене прийди
може і зникла б вся втома як би я знала що ти є
Мати казала , що сина не навіки віддає...
Лети, мій соколе, на схід,
Туди, де зараз лід і пекло.
Тобі молитимусь услід,
Аби було безпечно й тепло.
Я не змогла сказати: "Ні!"
Ти б не послухався упертий,
Наперекір біді-війні,
Я відмолю тебе у смерті
А може ти туди полинеш де вже нема біди
тільки серця поклик тонний ти із собою забери,
таким як ти то місце в Раю
а пекло недолугим хай буде
вони у РАЙ іти не можуть ,знедолені вже навкруги.
Не промахнись - влучай, як сон,
Який стає на ранок віщим,
З вселенським ритмом вунісон
Творімо разом суд - суд Вищий!

Дата: 26.11.2015 16:08 Автор: ПЕРЕПЙОЛКІНА АНДРІАНА


Не настане...


Навіщо все це потрібно було розпочинати
Убивав час?!
от тільки моє життя тепер в печалі
Ти думав про вас, не думав про нас!!!

Щоб тепер в мене всі дні були в надії?
Я завжди чекаю того дня
Та день цей мабуть ніколи не настане
Це всього лиш звичайні мрії.

Мрії, які насичують моє життя
мрії, які роблять мене дитям
дитям, яке все чекає
та цей час точно не настане...

Дата: 25.11.2015 21:25 Автор: Танюшик


зимова казка


Ой пішла зима в танок,
Новий рік уже настав,
Вітром дунув у ріжок,
Змерзлось груддя, замерз став.

Скрізь земля покрита снігом,
Морозець румянить щічки,
На ставку тріщить геть крига,
У садку мерзнуть порічки.

Сонце вийшло із-за хмари,
На деревах блищщить іній,
Які ж в тебе диво-чари
Зимо,в нашій Україні.

Дата: 22.11.2015 15:27 Автор: заславець олександра


Найрідніша!


Найкраща мама ти для нас
Тебе кохаєм дуже сильно
Підтримаєш нас повсякчас
І допоможеш вільно

Робиш ти для нас багато
І знаєш ти про нас усе
Весь час працюєш ти завзято
Але, мамочка, не спіши!!

Заспокойся, відпочинь
Настав вже час жити для себе
Ми всі у тебе вже дорослі
Й піклуємося вже самі про тебе))

Ти мамулічка найчарівніша
Для нас ти завжди найрідніша!!!!!

Дата: 21.11.2015 22:10 Автор: Танюшик


Хмаринка


Як велика самотня сніжинка
Небом летіла хмаринка

Тихо десь плаче мала ще дитинка
Засохла у неї на щоці сльозинка

Проростає рано малинка
Цього краю дивна новинка
З неї стікає краплинка

Це дитинства остання картинка
Залишилась тільки годинка
Зникла остання хвилинка
Звичайно сумує людинка

Піднялась повітрям світлинка
На ній симпатична дівчинка
Шкода що тепер сиротинка
Чекає її сумненька вістинка

Зліг наш сміливий хлопака
В полі лежить бравий вояка
Як тая бездомна собака

Збоку лежала палочка
В кишені особова карточка
А ще поштова марочка
Яка чудова парочка

Дурно димує кубинка
Легко літає пташинка
Далі дивує малинка
Повз пробігає дитинка

Небом летіла хмаринка
Як велика самотня сніжинка

Дата: 19.11.2015 12:46 Автор: Микола-Марк Луценко


То все Україна!!!


У полі стривкий колосочок.
На дівчині чудний віночок.
То все Батьківщина!
То красна калина.
То все Україна моя!!!

Дата: 15.11.2015 16:38 Автор: Софя


Я благаю...


Я благаю у неба - хай сплине бистріше цей час,
Я так хочу торкнутись його і відчути на дотик.
Я благаю життя - хай ніщо не розділить більш нас,
Я не зможу без нього. Він мій дуже сильний наркотик.

Я благаю птахів - хай до нього мене віднесуть,
Я так хочу прожити життя, лише з ним, до останку.
Я благаю вітри - хай волосся моє розплетуть,
Щоб зостатися з ним й зустрічати щасливі світанки.

Дата: 13.11.2015 10:07 Автор: Візір Валерія


Саме непередбачуване..


Пожар у серці коли тобі добре.
Плач, крик серця коли погано.
Коли все добре дякуй ,що так та ціни це цілим серцем.
Щоб коли погано не наробити дурниць ,це буде як тобі захист.
Відрікаюсь скандалити та жалітись просто хочу знати.
Що у мене є захист,який я не втрачу.
Ти не маєш права на помилку ,навіть хоть одну іди за долею яка справді безпечна.
Хоть і не ідеальна ,але ти можеш її вдосконалювати.
Ти можеш не знати якою вона буде.
Ти можеш не знати чи буде правда ,яку ти розумієш,але не хочеш втрачати.
Просто це таке почуття,дуже складне .
Саме складне із усіх.
Але якщо не цінити того ,що є зараз потім будеш плакати та страждати просто....
Із-за помилки просто цінуй,і розумій ,що далі буде саме непередбачуване.

Дата: 10.11.2015 17:21 Автор: Софія Бірук


Мамині руки.


Мамині руки-щедрі,робочі-
Втоми не знають зранку-до ночі.
Вранці,коли ще усі спочивають
Сонце,напевно,вони підіймають.
Мамині руки-ніжні,і милі-
Воду ранкову з криниці носили!

Дата: 07.11.2015 17:42 Автор: Мельничук Анастасія


Піаніст


Чому нестерпна біль у пальцях нагадує забуті ноти,
Вони благають повернути музу, вони чекають те, що вже давно забуте.
Колись ці руки воскрешали звуки, які лежали на полицях з пилом, і через тишу залів оркестрових врізали в слухачів мов диво.
В глухих кімнатах, де панує тиша, де запах звуків відчуваєш ніжно,
Звучала музика моя негрішна, звучала там де зараз буду лишній..

Дата: 02.11.2015 23:18 Автор: Швачка Олег


Посидіти, помовчати


Я пишу Вам віршами, і зміст ховаю між рядками.
Про те, про що мовчав роками,
про ту що згадував ночами.
Я прагну поділитися думками:

В очах би Ваших прогулятись,
назад ніколи не вертатись.
Готовий в них втопитись,
якщо дозволите напитись.
А їх котячий блиск,
на мене чинить тиск.
Щоб я пішов на риск,
подав хоть писк.

Мелодією слів кохатись,
до неї прислухатись,
коли підеш молитись,
про те де можеш помилитись.
І того серця в стук вслухатись,
йому не можна зупинятись,
не раз могло воно розбитись,
і навіть коли не змогло влюбитись.

Червоними такими, губами милуватись,
Як тим чого ніколи не торкатись,
їм з трояндами змагатись.
Гарячими, палкими, лише твоїми.

Настроєм дивуватись,
що може різко помінятись.
Чи маєш що сказати ?
А може посидіти, помовчати ?
Цього сама не можеш знати.

До тебе наближатись,
твого нутра боятись.
Закрилась за сімома замками,
котрі оберігаються чортами,
ті тичуть в мене усіма гріхами.
Та давлячись ключами, клацають зубами.

За Вашими мурами,
лежать рови наповнені сльозами.
Що влились в них ріками,
котрі добуті є катами,
які не стежать за ротами,
кидають в розпалі словами,
і тянуть Вас руками.

І після цього посміхатись,
за сміхом біль ховати.
І хоч продовжуєш штовхатись,
я все ще хочу обійнятись.
Не зміг того зуміти: тебе я зрозуміти
Та хочу знати, як можеш ти прощати ?

Колись одними тими мріями своїми:
Де ми трималися руками,
ішли торкалися боками
і терлися щоками
- Я жив немовби Вами...
_______________

Дата: 02.11.2015 19:11 Автор: Микола-Марк Луценко


Просто знай..


Не бійся бути рішучим.
Сміливим та байдужим...
Інколи людям потрібна -зневага...
Іди попереду ,против вітру сильного ,цього...
Хай тобі плюватимуть у спину ...їм повернеться всерівно..
Будь собою .будь терпіливим.
Та сміливим , світлим у душі.
Ти маєш знати наскільки тобі .
Потрібна зневага..
На 50 %зі стажем чи просто на якихось маленьких 5 грамів...
Будь рішучим іди попереду ,але коли дійдеш до дверей щастя.
Відступи крок щоб себе ти не вдарив.
А потім зайди,усміхнись та зрозумій ,що життя прекрасне..
Висновок нас ясний будь рішучий та тримай себе в руках,
Навіть якщо все близько до тебе.Ось так..

Дата: 26.10.2015 21:41 Автор: Софія Бірук


Головне сила- волі.


Зроби перший крок.
У нове життя,нові події,у світле майбутнє.
Яке тебе чекає.
Яке тобі призначене.
Силою волі на майбутнє запасись.
Та кожен день чекай та говори.
У мене все буде добре.як воно і є.
Я знаю свою долю вона найкраща для мене.
У мене є все всі можливості.
Щоб рухатись уперед.
Я люблю життя.Головне дочекатись .
Дочекатись щоб бути радісним назавжди.
Бери свою волю та приймай долю від Бога..

Дата: 25.10.2015 19:51 Автор: Софія Бірук


Не гоже нам сваритись


Не гоже нам сваритись до весни ,
Я вміло тишу між нами не рушу .
Та кожну ніч дивлюсь про тебе сни
І певно за те дякувати мушу
Не гоже нам самотньо засинать ,
Придумавши на вечір план утечі .
Я люблю всмак згорнувшись спочивать
Вмостившись на твої безпечні плечі
Не гоже порізно нам пити чай ,
І нишком лікуватись від застуди
Ти обійми мене і не пускай
Бо мої ліки - твої теплі груди
Не гоже нам сваритись до весни,
Та коли так - я сильно покорюся
Лиш тихо в Бога за нас попроси
Як я весь час, за нас давно молюся

Дата: 20.10.2015 00:48 Автор: Анна Демчук


Ранок


Я живу на цьому світі.
Лише думкою про тебе.
Не зважаючи на відстань.
Лиш одну тебе люблю.
Хочу зіркою на небі.
Стати лиш для тебе.
Аби сон оберігати.
Як настане чистий ранок.
Я ім'я твоє на небі.
Палким своїм серцем напишу
А ти прокинешся й побачиш
Що і дерево для тебе
Розцвіло весняним цвітом на снігу.

TEODOR FANGER

Дата: 15.10.2015 16:36 Автор: TEODOR FANGER(Хрипко Андрій)


"Спогади" Зі збірки:"Невідоме і забуте"


І знов поранена душа
І знов прикута я думками
Розтерзані надії всі
Забуті начисто віками

І знов стою біля обриву
І знов я хочу впасти вниз
Нема спасіння від помилок
Що пробирають аж до сліз

Нікого вже нема в цім світі
І нікому спасти мене
Я знов лишаюся самотня
Одна одною із вогнем

І лиш вогонь, мій лютий ворог
Моїм став другом на віки
Ми з ним лишаємось самотні
А дні ідуть, ідуть роки...

Роки ідуть і не гальмують
І все проходить мимовіль
А я лишаюся прикута
Зі мною спогади і біль

Дата: 14.10.2015 11:16 Автор: Забута тринадцятирічна


Я родилась в Україні


Я родилась в Україні!
Цим пишаюсь дуже!
І сказати хочу нині:
“Ти пишайся, друже!”

В нас лани й сади багаті,
Гори мальовничі.
На річках цвіте латаття,
Ліси — таємничі.

Наче пісня, наша мова
Лине небесами.
Милозвучна, барвінкова,
Звеселя нас з вами.

Будьмо, діти-українці,
З того горді щиро,
Що у кожного в домівці
Рідні прагнуть миру.

Нашу неньку Україну
Збережем, звеличим,
Бо вона у нас єдина.
Ми їй щастя зичим!

Дата: 13.10.2015 16:27 Автор: Узоріна Поліна


Я не знаю...


Знаю я що там на сході,гинуть українці
Та незнаю де пастирі мають пасти вівці,
Я не знаю де погину в чужім краю?вгаю?
Бо на нашій Україні козаки вмирають
Знов ж незнаю де погину чи в країні славній
Не згадаю як малими грались ми забавно!
Хоч незнаю де погину та надію маю,
Що ця мирна Україна буде колись раєм!!!

Дата: 10.10.2015 22:57 Автор: Дерев'янко Богдан Миколайович


Мрії в бурю.


Лежу самотна в накритті важкому,
від холоду, чим можу, боронюся,
щоб не впивався в тіло пазурами,
і бурю слухаю…
Як тонко свище
Шнурок від лота, мов співає пісню.
Стерно рипить, мов голосом старечим
на бурю скаржиться, на трудну путь.
Машина бухає і стогне важко,
мов велетенські груди в агонії…
Вже другий день блукаємо по морю,
втеряли шлях, од берега відбились.
Ніхто не відає, куди нас кинуть
свавільні хвилі. І здається часом,
що так судилось плавати довіку,
як мореходцям проклятим в легенді.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Закрию очі, сплю – не сплю і марю.

Здається, мовби, мчу я у санках
по сніговім шляху, так швидко-швидко,
з замету на замет, з гори в долину.
Рипить сніжок, співає полозок,
санки летять під білії намети
ялин лапатих, поміж колонади
струнких поважних сосен, через ріки,
у сталь заковані. Шугає вітер,
а сніжні зорі все мені цілують
чоло гаряче. Без ваги лечу
в шалену сніговицю на погибель…
В діл з кручі раптом кинулись санки…
Ох!.. Прокидаюсь. То міцніє буря.
Гудок ридає, гасла подає.
Стук, брязкіт, падає, що може впасти,
ніхто вже й не вважає, – хай там гине! –
Всяк сам, неначе краб, держиться чіпко…
Блиснуло сонце, але хвилі чорні,

мов крила птаства хижого…
А далі покрила все сліпа та біла хуга.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
І знов я трачу тямок в тяжкій мрії.
…Се я лечу на дикому коні.
Упала охляп і держусь за гриву.
Кінь скаче вчвал щосили є, щодуху.
Я чую, як у ньому серце б'ється,
От-от розірветься… Ой коню, швидше!..
За нами мчить зле-лютая погоня,
якась орда велика, незчисленна,
вона гукає, гоготить, регоче
злорадим сміхом, людоїдським. Чорна,
страшна орда… Ой коню, коню, швидше!..
Чи то не кулі тонко заспівали?
Що гримає? Чи грім, чи гаківниці?
Що так сичить? бичі з живих гадюк?
Боюся озирнутися. Боюся
зомліти, як угледжу їх обличчя
бридкі та дикі, щоб з коня не впасти
і не дістатися їм на поталу…
Гей, коню, вчвал!.. Перелетіти прірву.
Орда за нами. Ой, вона ще ближче!
От зараз кинеться, і нас розірве,
і вип'є миттю нашу кров гарячу,
і чорним роєм наші трупи вкриє…
Спіткнувся кінь! Упав…
О мрії-мари!
Страшніші ви, ніж сяя справжня буря.
Вже краще буду так, без сну лежати,
дивитимусь, як тут по білій стелі
від бурних хвиль перебігають тіні,
чигатиму, чи не заблисне промінь,
і буду слухати без марних жахів
потужний моря спів, та й – будь що буде!

Дата: 10.10.2015 18:12 Автор: Лариса Первівна (Косач) Квітка


битва


Знову тривожні чую новини:
Гинуть солдати на сході країни,
«Смерчі» стріляють, знищують села…
В чорних хустинах жінки невеселі,

Діти з очима дорослих людей…
Скільки ще буде невинних смертей ?
Що там: АТО чи гібридна війна ?
Чий же це задум ? Чия це вина ?

Брат проти брата на лінії фронту.
Мінні поля до межі горизонту.
Стогне Земля від розриву снарядів,
Тишу пронизують залпи із «Градів».

Маки червоні – краплі криваві
Біля летовища й на переправі,
Під Іловайськом, Дебальцевим, Щастем…
В вічність соколики йдуть без причастя…

Праведні душі - сини України,
Ви захищаєте честь Батьківщини,
Вибір і єдність, свободу і волю,
Право на мову і сонячну долю.

Нас не загарбать і віру не вбити!
Згинуть з донецького краю бандити
І розцвіте Україна єдина!..
Хоч і тривожні сьогодні новини.

Дата: 08.10.2015 21:38 Автор: Сластя


Серце моє плаче...


Серце моє плаче,
Серце моє сміється,
Я не відчуваю болю,а ні радості нічого
Тільки у своїй душі маленькій.
Всі думки, про тебе йдуть
Як ми разом гуляли,
Як ми разом все робили
Але не сьогодні
Світ змінився і ми теж.
Ми ніколи не побачимось
Моє кохання, незкінченне!

Дата: 06.10.2015 19:06 Автор: Мороз Ірина


Чудень


Сидів я на парі
Щось страшно писав
Викладач косо споглядав
Швидко тему читав
Нотувати за ним я не встигав
Новими словами мене дивував

Голос його ніяк не встихав
Того я не спав
Друг сильно заспав
Мене з ним одним залишив
Погляд на собі я уловив
Страх по тілу пройшов
Я охолов
Думками подалі пішов

Я точно здурів ?
А може вкрай обнаглів ?
Чи може хто бачив
Щоб учень риму шукав ?
Довго над цим я гадав
Відповідь в собі шукав

Я завжди чудив
За цим принципом жив
Лиш би ніхто не вгадав
Що на парі я виробляв
На семінарі мене не підняв
Викладач не питав

Далі не парі сидів
Кінця її я попросив
Бога молив
Віршем себе утішав
Долю на пальцях гадав
Завершення довго чекав

Сильно колінами я затрусив
Друга свого тим розбудив
Викладач мене в списках шукав
Результату тесту я ще не знав
Нічого доброго я не чекав
Вирок собі вже підписав

Час довго ішов
Ногами хромав
Я забави шукав
А справ я не мав
А час все човгав
А раніше так поспішав

Краще щось би читав
А ще краще би вчив
Ціни би не мав
Дисципліну би знав
Залік би здав
Сміливо б гуляв

Друг і ще раз заспав
А я і далі сидів
Щось страшно писав
А може вигляд робив ?
Лице було ніби родив
Косо викладач на мене зиркав

Друг на пару забив
Я так само зробив
Потім скажуть забив
А справді в парку гуляв
Ні трішки я не тужив

Дорого потім я заплатив...

Дата: 05.10.2015 23:11 Автор: Микола-Марк Луценко


Я люблю


Я люблю коли сонце світить
Я люблю коли дощ іде
Я люблю коли вітер віє
І моя Україна цвіте

Дата: 05.10.2015 18:26 Автор: Крістіна Новарчук


Таке життя...


Забувши про совість,
Моральності ласки,
Пройшовши крізь себе
Міняємо маски...

Дата: 05.10.2015 12:55 Автор: Юрченко Анастасія


Зв'язок життя


Довіра та щастя..
Такі ці непрості слова..
Хоча навіть не просто слова..
А дієзв'язок з моїм життям ..
Довіра -це торкання теми особистої для когось..
Щастя-просте слово яким потрібно жити..
Але тільки для себе!
Будь незалежною людиною іди по життю впевнено!
Все буде!Обіцяю тальки май емоцію радості і тоді..
Станеться ЧуДо !!
Ти оживеш назавжди..
Ти не будеш впадати у депресію ,ти будеш впадати у радість..

Дата: 04.10.2015 12:40 Автор: Софія Бірук


Юлі


Напевно мені не здалось,
Що так все дивно склалось,
Бо Вас вже багацько зібралось,
І чия це вина, що вже так сталось ?

О, кумедні дівчата ті "Юлі",
З ними можна навіть під кулі.
Вони і модні мамулі,
І слухняні дочулі,
Є і прикольні сеструлі,
Та бережливі бабулі.
Мають обличчя завжди веселі,
І ходять тепер загорілі.
Одяг різний носять на тілі.
І завжди працюють на ділі.
Бо є конкретні цілі.

І маєш на сердці декілька гуль.
Не сховаєшся від Юлі за тюль.
Навіть якщо настрій під нуль,
Ти не відмовляйся від "Юль".
Головне, не злити під руль.
Бо будеш пити не смачних пилюль.

Одне не можу я знати.,
Хто їх зумів так назвати?
Треба буде спитати.
Головне, за вік не питати.
Бо не встигну тоді відійти.

Давно, щось мав я сказати,
Та що не можу згадати.
А може соромно про таке розмовляти ?
Це вже не вийде вгадати.
Може і собі "Юлю" шукати ?
Їх боляче буде втрачати,
Тому треба міцно тримати,
Головне, не вдушити,
Бо як без "Юлі" жити ?

Дата: 29.09.2015 23:00 Автор: Микола-Марк Луценко


Як ти наполовину


Шукай собі людину
Не іншу, не чужу
А рідну і кохану
Таку свою людину
Як ти наполовину

Що буде поруч у скрутну годину.
Котра не лишить на хвилину.
З якою не побачиш часу плину.
Така що візьме на вершину,
Якщо ти падаєш в долину.

Візьми її на руки,
Це не доставить муки.
Забудуться розлуки.

Казали пророки:
Пройдуть роки,
Неначе кроки.
Завершаться мороки,
Як ті уроки.
Пройдуть пороки.
Все має строки.

Одне лиш не сказали,
Бо самі вже не знали:
Чи нас запам'ятали ?
Як вірно ми чекали.
Як палко ми кохали,
Коли один одного обіймали.

Дата: 29.09.2015 22:59 Автор: Микола-Марк Луценко


Ночі


Я дні змінив на ночі
Болять від Сонця очі
Виводять будні робочі
Немов капризи дівочі.

Ліхтарі жовтогарячі
Свого часу чекаючі
Напруги жадаючі
Мають середини палаючі.

На середині тої ночі
Зустрілись погляди охочі
Ніжні жіночі
Дикі парубочі
Один за одним скучаючі
Самі того не знаючі.

Дійшли ми до пів-ночі
Опущені вимикачі.
Від кохання незрячі,
Ходять люди люблячі.
Чують обійми пекучі,
І серця удари болючі.
Дивуються вдачі,
Під небом на дачі.

Дата: 29.09.2015 22:58 Автор: Микола-Марк Луценко


"Смерть". Зі збірки "Невідоме і забуте"


І знову ніч, і знову зорі,
Такі холодні, як душі прозорі,
Такі незграбні, як пам'ять дитинства,
Такі красиві, як перли намиста,
Застигші душі поринуть у ніч,
І ми зустрінемося віч-на-віч,
І знов поринемо у темноту,
Де смерть заковуе усіх в пітьму,
Де сонце ховаєтья знов і знов,
Там ранок червоний, залитий у кров,
Там смерть по полю з косою блукає,
Там душ шепіт тихий і досі лунає...

Дата: 29.09.2015 16:21 Автор: Забута тринадцятирічна


МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ


В майбутнє України , вірю я!
Щоб люди об'єднались заради любові,миру і добра.
Щоб Україна єдиною була,
У світі без війни і зла

Україна сильна і єдина
Ми маємо бути,як одна родина!
Це ж наша рідна Батьківщина
І красива,як наш символ калина.

Дата: 24.09.2015 19:05 Автор: ЯНА НОВОСАД


Течуть мої думки..


Течуть мої думки наче,течія..
Кришталеві ,як вода із джерела..
Буду з тобою моя душе назавжди !
У думках радості і печалю..
Знаєш,ти моя муза яка ,то змінюється ,то тече по Течії під назвою Життя.....
Ти завертаєш наліво і все прекрасно.
Ти завертаєш направо корінь печалю.
І я залишаюсь сама із спільними нашими думками..
Гарними або просто цікавими...
Тільки нам двом все це буде зрозуміло ..Тільки нам двом все буде ясно,
Як те сонце яке нам просвіщає...
Це наша бронь,наша думка ,наші аргументи життя..
Тому ти моя Муза знай...

Дата: 23.09.2015 21:15 Автор: София


На Івана на Купала


На Івана ,на Купала дівчина вінок плела .
З хрещатого барвіночку на доброю годиночку.
Ромашку вплітала ,щоб довгі коси мала,
На Івана ,на Купала дівчина вінок пускала,
"Ой пливи віночку до мого милого,
До милого ,сизокрилого".

Дата: 21.09.2015 19:50 Автор: Бублик Софа :)


Белый лист


Белый лист, стихи читаю,
Мирославу вспоминаю.
Таких как ты одна на сотню,
Не дай любви моей засохнуть.
Таких как ты одна на тысячу,
Храни любви моей свечу,
Таких одна на миллион,
Пусть скажут все «Безумен он!».
Ты разжигаешь пламя, свечи,
В груди моей они навечно,
Я сохраняю свечи пламя,
Давай поговорим о главном…
Что можем мы сказать про время?
Неужто, отношенья – бремя?
Любовь, удача, счастье, горе…
В твоем прекрасном томном взоре
Увижу я намек на ссору?
Не нужно сладострастных обещаний,
Лишь о тебе одной мои мечтания.
Твой тонкий стан обняв за плечи,
И от того мне стало легче.
Словами все не объяснить,
Но сохранить хочу я нить
Ту, что возникла между нами,
Не объяснить-таки словами…
И сердце рвется из груди,
А ты мне шепчешь «Погоди»
Ты требуешь еще минутку,
А жизнь моя шальная жутко.
И все уйдет еще мгновенье,
Моя тоска, твое смущенье.
Сгорю в пылающем желанье,
Тебя одну назвать желанной.
В душе хаос, в глазах смятенье,
Но мне не стать твоею тенью.
Лишь в небе обрету покой,
Я обернусь, а ты со мной.
Лишь в океане наслажденья,
Ты снова рядом вся в смущеньи.
Мы рядом об руку идем. Тебя держу я крепко.
Страшишься ты, мне страшно также,
Но выбор есть, я выбираю быть отважным.
И в новый день шагаем смело.
И снова белый лист, белеет бело.
02.09.2015г.

Дата: 18.09.2015 18:15 Автор: Буглак Дмитро


"Темнота". Зі збірки "Невідоме і забуте"


Я знову тихо відчиняю двері
За ними знову темнота і страх
Для обраних в неї нема критерій
Вона прийшла, для тебе це вже знак

Я закриваю очі, вимикаю світ
Щоб темнота до мене знов прийшла
Ключі у неї є до всіх воріт
Лиш до моїх у неї ще нема

Та знов для неї відкриваю браму
Вона як друг, як гість мій дорогий
Не відчинити їй не маю права
Бо крізь мене пройдуть і стах, і біль

Мільйони раз я їй не відчиняла
Я не хотіла бо всерівно вже було
Вона ішла, та погляд залишала
Робила так, щоб у душі пекло.

Дата: 17.09.2015 12:52 Автор: Забута тринадцятирічна


"Темнота". Зі збірки "Невідоме і забуте"


Я знову тихо відчиняю двері
За ними знову темнота і страх
Для обраних в неї нема критерій
Вона прийшла, для тебе це вже знак

Я закриваю очі, вимикаю світ
Щоб темнота до мене знов прийшла
Ключі у неї є до всіх воріт
Лиш до моїх у неї ще нема

Та знов для неї відкриваю браму
Вона як друг, як гість мій дорогий
Не відчинити їй не маю права
Бо крізь мене пройдуть і стах, і біль

Мільйони раз я їй не відчиняла
Я не хотіла бо всерівно вже було
Вона ішла, та погляд залишала
Робила так, щоб у душі пекло.

Дата: 17.09.2015 12:51 Автор: Забута тринадцятирічна


Яка довкола дивна ніч


Яка довкола дивна ніч
І небо все у зорях;
Ти припади до моїх пліч
І будь зі мною поряд.

Усі скарби земні б віддав
За дивовижну вроду,
Яку Господь тобі послав
Для мене в нагороду.

Яка чудова мить оця,
Її спинити хочу.
І б'ються радісно серця,
А я тобі шепочу:

- Люби мене, як я, люби,
Здійсни шалену мрію,
А царство смутку і журби
Я без жалю розвію.

До тебе ніжно пригорнусь,
Візьму в палкі обійми.
Ніхто тепер тебе, клянусь,
У мене не одійме.

І вірю, нас в одне зіллє
Жагучий поцілунок,
А доля щедра нам пошле
Кохання ніч в дарунок.

І буду все життя своє
Любов носити в серці,
Її ніхто не відіб'є
У мене аж до смерті.

Яка довкола дивна ніч
І місяць в небі світить...
Кохання - найсолодша річ,
За все, що є у світі!

Дата: 16.09.2015 16:22 Автор: Едуард Сирков


"Милуватися б тобою, в очах утопати..."


Милуватися б тобою, в очах утопати,
Сонце звечора за обрій удвох виряджати.
Першу зірку запалити, загадавши щастя,
Вкласти у долоні рідні та й свої зап’ястя.

На вустах лишився присмак нашого цілунку,
Серце крає-розпинає, немає рятунку.
Ніч холодна-непроглядна зазирала в шибку,
Край вікна тебе чекаю, свою половинку.

«Не лишай мене саму» - благала, молила,
Білосніжну подушку слізьми окропила.
Ти казав: «Я ж недалечко, скоро повернуся».
Вже й міняє Осінь Літо, певно не діждуся…

Дата: 12.09.2015 14:53 Автор: Вікторія Манжос


"Кошеня"


Мурчить під боком сонне кошеня,
Ховає в ковдру свій рожевий носик.
Засиділись ми вчора допізна,
Давно за північ цокотів годинник.

Щовечора у нас своя програма,
Вівсяне печиво і тепле молоко.
Плаксива, чорно-біла мелодрама,
Дві подушки, одне широке ліжко.

Сьогодні почитаємо мабуть,
А завтра прогнозують сильну зливу.
Коли ж затягне хмарами блакить.
Лічитимемо краплі метушливі.

Вставай, моє маленьке кошеня,
Вже новий ранок проситься у вікна.
Новий початок чергового дня,
І все та ж сама, звична біганина.

Мурчить під боком, байдуже йому,
Та метушня буденності людей.
А ввечері свою давню знайому,
Зустріне як завжди біля дверей.

Дата: 12.09.2015 14:52 Автор: Вікторія Манжос


Вірю в майбутнє твоє, Україно!


Вірю в майбутнє твоє, Україно!
Вірю у те, за для чого жила!
Вірю у справжню, єдину країну,
у світ без війни та іншого зла!

Вірю у сили українського роду,
у дух наших предків, незламний й на мить,
у те, що здобудем усі ми свободу
і побачимо неба блакить.

Україно, ти для мене найкраща у світі!
Ти для мене єдина, одна!
Не забуду тебе я ніколи,
поки в полі ростиме трава!

Дата: 11.09.2015 23:07 Автор: Марина Савчук


Юлі


Напевно мені не здалось,
Що так все дивно склалось,
Бо Вас вже багацько зібралось,
І чия це вина, що вже так сталось ?

О, кумедні дівчата ті "Юлі",
З ними можна навіть під кулі.
Вони і модні мамулі,
І слухняні дочулі,
Є і прикольні сеструлі,
Та бережливі бабулі.
Мають обличчя завжди веселі,
І ходять тепер загорілі.
Одяг різний носять на тілі.
І завжди працюють на ділі.
Бо є конкретні цілі.

І маєш на сердці декілька гуль.
Не сховаєшся від Юлі за тюль.
Навіть якщо настрій під нуль,
Ти не відмовляйся від "Юль".
Головне, не злити під руль.
Бо будеш пити не смачних пилюль.

Одне не можу я знати.,
Хто їх зумів так назвати?
Треба буде спитати.
Головне, за вік не питати.
Бо не встигну тоді відійти.

Давно, щось мав я сказати,
Та що не можу згадати.
А може соромно про таке розмовляти ?
Це вже не вийде вгадати.
Може і собі "Юлю" шукати ?
Їх боляче буде втрачати,
Тому треба міцно тримати,
Головне, не вдушити,
Бо як без "Юлі" жити ?

Дата: 10.09.2015 01:16 Автор: Марк Луценко


Ось перший ранок вже нової Осені


Ось перший ранок вже нової Осені,
І перші кроки в нинішню пору.
Тримаючись за нестійку опору,
Солоні й прісні течії Босфору.
Зайдемо нарізно, однаково утомлені…

Я виберу той столик у кутку,
А ти за звичкою в самому центі зали.
Тут ми зустрілися, тут вперше розмовляли,
Пили смачну гарячу каву і чекали…
Один від одного якусь незриму вістку.

Тримай в своїх долонях моє серце.
Повторювала пошепки в думках.
Мабуть, проснутися в твоїх руках,
Так тепло, як у найсолодших снах.
Мабуть, ти найсвітліше моє сонце.

Що посилав у відповідь мені?
Безцінний погляд від усіх рідніший.
Здавалось найчесніший, найвірніший,
Такий звичайний, та водночас інший.
Мабуть, то все здавалося мені…

Удвох ввійшли в одну солодку Осінь.
Але мені вона гіркіша полину.
Маленької таблетки аспірину,
Болючіша за будь-яку вакцину.
Так нарізно ми увійшли з тобою в Осінь…

Дата: 09.09.2015 17:31 Автор: Вікторія Манжос


Клітина.


Клітина - життя нашого основа,
там щодня якась обнова!
Там пластиди,рибосоми,
комплекс гольджі,сферосоми .
Кожна частинка клітини
виконує певнії дії:
за допомогою рибосомів
утворюються білки,
мітохондрії ще називають
енергетичні станції.
Коли їжа поступає
клітинка швидко підростає.
Поглинає кисень,видихає вуглекислий газ.
Дуже розумних рішень
досяг Жан Батист Ламарк.
Клітину не побачиш неозброєним оком,
а можна замітити лиш під мікроскопом .
Ось, і кошик знань у нас
Але турбуйтесь , щоб він не згас!

Дата: 05.09.2015 16:04 Автор: Редкач Анастасія:)))


Стасу.


Останній день я влітку доживаю.
У зоряне небо свій погляд востаннє спрямлю.
Чи тлію це я, чи моє серце палко догаряє,
Чи то вже я від себе знову тебе відтулю.
Мої палкі бажання знову ти надривно підриваєш,
Моє тепло у зоряних літніх й теплих ночах.
Твої пелюстки-руки ти від мене прибираєш,
Я буду ластівкою, й не бачиш смутку ти в моїх очах.
Коли настане осінь - відлічу я далі?
Не знаю я, чи витримаєш, втримаєш мене.
Чому так соромно мені, неначе танув
Я не у тебе у руках, не у тебе?..
Чому так сердце жалюгідно сжалось?
Коли за літо зміг так сильно я кохать?
Коли емоції мене не полишають, не зосталось
У мене сил на вересень, час відлітать.
На жаль, в каріх очах вже смутку не помітив,
Я розумів, настане осінь й розлуки час.
І птах хотів би знов тепла, але відмітив,
Що менш любові в тих очах, аніж образ.
У горі пташка не змогла злетіти,
Вона заплакала, і крила віддала.
Коли ті карі очі знову зможуть гріти?
Коли повернеться те літо, та весна?
Коли ти мене пригорнув до себе,
В твоїх руках у мене крила відросли.
Але від кого, але тільки не від тебе
Я полечу у небо. Ми разом крила віддали.
І ти віддав своє тепло безжальне,
Тому я зараз відчуваю дикий холод.
І карі очі так дивились на мене, наче востаннє…
Я забуваюся, гублюся я в твоїх очей просторах.
Коли ти небу вже віддав усе тепло душевне,
Залиш хоч трохи для мене фізичного.
І відчуття згасають, як не було б то болісно, але, напевно,
Нема нічого у цьому містичного.
Коли у тебе більш немає місця у душі,
Ти з’їдеш глуздом, будеш плакати й ревіти.
Твоя душа чорніє, порвеш ти всі листи й свої вірші,
Але мене потішив ти весною, зірвав для мене ти весінні квіти,
Та квітень був давно, да вже і серпень норовить скінчитись,
Та обіцяю – якщо ти від себе мене не відтовкнеш,
Я буду твоїм птахом, буду тільки в тебе грітись,
Від болю й жалю, ти пообіцяв, відволікнеш.
В моїх очах тобі не вистачало щастя,
Але що ти робив, щоб знову там побачити його, скажи?
Ти ще раз доказав, що все, що я роблю приносить нам нещастя,
Та не сказав як мені бути, зараз підкажи!
Я твоя ластівка, ти мене знову пригорнув до себе,
Не треба мені більш твоїх брехливих слів.
Ночі з тобою будем зустрічати, та не треба,
Щоб хтось побачив ще світанку нашого рожевих кольорів.
Ховай мене й світанок від усіх прохожих,
Чому же ти так звик своїх птахів на холоді показувати всім?
І не кажи мені ти більше слів тих непригожих,
Які чомусь я слухав, коли казав я «ні».
Чому я не могу збагнути однієї речі,
Бо ти мій бог – релігією ти мені заборонив.
Я кохаю тебе, твої мужні й сильні плечі,
Та від болю й жалю ластівку так й не звільнив.

Дата: 31.08.2015 10:13 Автор: Эктов


ти.моє.рідне.


Ти дуже рідний,
Такий теплий й безслідний,
Твої руки такі ніжні й сильні,
А мої біля твої безсильні.
Не треба слів,
Ми ж розумієм очі в очі,
Не треба ідеалів,
Вони для нас не є охочі,
І будь ласкавий,
Не говори про них щоночі,
Десь так далеко поза очі.

Дата: 25.08.2015 19:00 Автор: зоряна о.


Історія


Я хочу вам повідати історію одну
Про те кохання, якому не судилося збагнуть,
Що треба берегти ті почуття, що не одну добу
Блукали в їх серцях, вони могли відчуь…

Могли, та все дарма, адже колись
Одне лиш слово «залишись»
Могло урятувати ту любов,
Що гріла серце в них обох.

Це слово не було почуте ні одним із них,
І втратили обоє те прекрасне відчуття.
Та залишилися на самоті й затих
Той ніжний вітер, що їх ніс у небуття…

Дата: 24.08.2015 15:26 Автор: Ірина Єрмакова


Діти України


Діти України

Моя країна - Україна,
красу не передати,
війна на сході України
і треба воювати.
Людей загинуло багато,
забрала їх всіх доля,
і на посту стоять вояки:
не вмерла їхня воля.
Чекали діти свого батька,
чекала мати сина,
а він на в бою загинув,
життя земне покинув,
сказавши:"Ти живи,
живи та не вмирай,
моя батьківщино!
За тебе я життя віддав,
за тебе я погинув."
Бо на війні, як на війні
нікого не жаліли,
невинних душ було багато,
стріляють їм у спини.
Ховають хлопців відчайдушних,
кладуть в нові могили,
і без батьків лишились діти,
це - діти України.

Дата: 24.08.2015 11:27 Автор: Костишак Іван


Крила


що це було весь час між нами?
я досі і не розумію.
ти грав моїми почуттями.
топтав безжально мою мрію.
***
а я з "закритими очима"
нажаль, але з відкритою душею.
з тобою поруч розкривала крила,
хотіла залишатися твоєю.
***
та не вдалося високо злетіти,
і не зуміла покорити хмари,
не знаю, як буду без тебе жити?
тепер це не життя..а лиш кошмари.
***
так боляче, коли ламають крила...
так боляче, коли ти марно мрієш ...
так боляче..бо я, повір, любила...
а ти? а ти любити вмієш?

Дата: 22.08.2015 22:14 Автор: Жевелінка


вірш на пісні Скрябіна


Тихо на столі лежать «СТАРІ ФОТОГРАФІЇ».
На них «ЛЮДИ ЯК КОРАБЛІ» зі своїми біографіями.
Десь там у морі плавають «ДЕЛЬФІНИ» .
І з великого міста лишилась «РУЇНА».

«ОСТАННЯ СИГАРЕТА» догорає без диму,
Незабаром «КІНЕЦЬ ФІЛЬМУ» всі чекають
Інтригу, «ТЕЛЕФОНИ» мовчать, забута «ІСТОРІЯ»
Так , це для нас нова траєкторія.

Дата: 17.08.2015 15:54 Автор: Марина Савчук


РУССКОМУ " БРАТУ"


ТИМ, ХТО Б'Є СЕБЕ В ГРУДИ І КЛЯНЕТЬСЯ,ЩО МИ-БРАТИ !
РУССКОМУ"БРАТУ"
...Той русский "брат",
Що хліб і сало наше наминав,
А за спиною автомат ховав,
Що ніж встромив у серце не одній "сестрі",
Що Україну розпинає на хресті !
Оті "брати"-нащадки Каїна й Іуди,
Що мраззю розповзлися по землі !
Історія вам не простить,
І людство не забуде
Ні "Боїнга ",ні Криму, ні України у вогні !
Ви не брати!!!
Які би не видумували трюки
І міфи не писали у Москві-
Є ваші прадіди Азійської Орди правнуки-
Наше коріння- в Київській Русі !
Ми не брати!!!
У крові ваші руки,
Оскал війни на п'яному лици;
На згарищах людських життів і трупах
Розгул вчинили дикий сатани !
Убивці! Нелюди! Катюги!
Ви чуєте?..
Розплати вже гряде дев'ятий вал!
Вас Бог судитиме...і люди...
У пекло всіх! У Гаазький трибунал!

Дата: 11.08.2015 15:20 Автор: НЕСКОРЕНА


Війна!!


Була мрія в мене довга.
Не збувалася вона.
Хтіла йти в село до Баби.
Але там була ВІЙНА.
На війні там сумно,гучно
бо солдати помира.
А війн-це пекло для людей
Так давайте мирно жити
І КРАЇНУ боронити!!!

Дата: 14.07.2015 20:33 Автор: Ангеліна О.С 10 років


Україна


Україна це країна мрій.
Мрії там збуваються повірте
Сонце сяє най ясніше.
Птахи там немов з раю.
Звичаю тут навчають гідно.
І гуцулки тут танцюють коломийки.
І співають тут чудово.
Ось яка країна мрій.

Дата: 13.07.2015 19:33 Автор: Ангеліна О.С.


Я збережу (сонет)


Я збережу твої відбитки
кожного нашої шкіри дотику
не допряли музи наші титки
більше немає в мені наркотику

Я збережу нанесені опіки
залишені твоїм коханням
гра в карти на життя у мене туз піки
я говорю зі стінами своїм мовчанням

Я збережу твою і мою память
у папці під назвою: " Інколи навідь"
забуду про чорну зависть

Я збережу в серці твої дзвінки
залишивши пропущеними незабутками
у шафі пиляться наші розлуки

Дата: 11.07.2015 15:09 Автор: Merriel Humphri


Українські козакии


УКРАЇНСЬКІ КОЗАКИ

Козаки, де ваша сила, в дзвонах слава золотава?
Де хоробрість легендарна і міцний, мов криця, дух?
Де любов до України, смерть, мов блискавка яскрава?
Де звитяги фантастичні невгамовних відчаюг?
Козаки, де ваша пісня, що гриміла в піднебессі?
Кпини, регіт, свист і гумор розкотились у безкрай...
Про могили серед степу, про кістки на перехрестях
Тих, хто впав за щастя й волю, гомонять Дніпро й Дунай...
І я вірю, неодмінно, ще розквітне Україна,
Ще повернуться до неї слава, гордість і краса,
Бо горить вогонь Свободи, в кожнім серці - Берегигиня,
Бо життями заплатили, щоб вогонь той не згасав!..
Козаки, де ваша пісня, що гриміла над степами?
В дзвонах слава золотава покотилась у безкрай...
Лиш могили серед степу нам нащадкам вільним - пам'ять:
Все нагадують про вчинки легендарних, грізних Байд!..

Дата: 10.07.2015 21:54 Автор: В'ячеслав Друзяка


НЕ загадуй на завтра , все так буде ,як має. Життя філософію в Бога черпає


НЕ думай про завтра , це за тисячу років ,
Подбай про сьогоднішню впевненість кроків .
Згадай що було , всі свої помилки
І не дай лихім краху обернутись в плітки .

Подивися навкруг : чи тебе розуміють ,
Чи спонтанно байдужістю ті не хворіють,
Що тебе обіцяли в нещастя хвилину,
Оберігати від лиха, мов мати дитину ...

Зрозумій, що важливе,все ,що інше дрібниця,
Ось у цьому життя полягла таємниця .
Воно змінить навколишє ,пріорітети,
Постарайсь зберегти свого щастя портрети .

Дата: 19.06.2015 19:16 Автор: Катерина Бас


на сході країни


Надія Геращенко

На сході країни

Знову тривожні чую новини:
Гинуть солдати на сході країни,
«Смерчі» стріляють, знищують села…
В чорних хустинах жінки невеселі,

Діти з очима дорослих людей…
Скільки ще буде невинних смертей ?
Що там: АТО чи гібридна війна ?
Чий же це задум ? Чия це вина ?

Брат проти брата на лінії фронту.
Мінні поля до межі горизонту.
Стогне Земля від розриву снарядів,
Тишу пронизують залпи із «Градів».

Маки червоні – краплі криваві
Біля летовища й на переправі,
Під Іловайськом, Дебальцевим, Щастем…
В вічність соколики йдуть без причастя…

Праведні душі - сини України,
Ви захищаєте честь Батьківщини,
Вибір і єдність, свободу і волю,
Право на мову і сонячну долю.

Нас не загарбать і віру не вбити!
Згинуть з донецького краю бандити
І розцвіте Україна єдина!..
Хоч і тривожні сьогодні новини.

18.06.2015

Дата: 18.06.2015 20:26 Автор: надія Геращенко


Україна


За вікном я бачу
Немов картину,
Любу неньку Україну!
Із калиною,з вербою,
З неподоланою душею.
З гімном, з піснею дзвінком.

Дата: 17.06.2015 14:47 Автор: Ковальчук Вероніка


Кохання


Кохання -це щастя двох
яке зробило в серці переполох!
Змінила нашу душу,
І знищила слова
І розпочалася історія нова!

Дата: 14.06.2015 14:07 Автор: Юрій Стингу


Так воно буває


Ти бачиш любий... як воно буває
Що хтось чуже життя ламає
Що каже "не покину"й забуває
А хтось від отих слів згорає

Ти чуєш любий...серце калатає
Воно уже стомилось і зітхає
А все ж без спину пристрасно палає
Ти бачиш любий...як воно буває?

Дата: 13.06.2015 00:07 Автор: Ярина Вогель


спокій.


Закутана в плед допиваю світанок,
Що швидко тікає, і майже вже ранок...
Запалюю світло, застелюю постіль
Й біжу я назустріч в розхристану осінь.

Біжу, мов причинна, у безвість знемоги.
Хоч важко, та я не прошу допомоги.
Загублені барви осіннього лісу
Тобі наостанок недбало залишу.

Метеликів злишу, танцюючих в небі,
Червонії маки, зеленії клени...
І знову піду допивати світанок,
Що, ба, ти залишив мені наостанок.

Закутаюсь в плед, заплющу я очі,
А далі прийдуть незавершені ночі...

Дата: 10.06.2015 13:22 Автор: космея.


СПОРТ


Спорт-це супер
Спорт-це клас
він є гордістю для нас.
На уроках і перервах
ми на спорт-майданчику,
в різні ігри граємо,
здоровими бути бажаємо.
Спорт здоровя нам дає,
від хвороб нас береже.
Спорт-це супер
Спорт-це клас
Я здорова
Я щаслива!

Дата: 09.06.2015 17:41 Автор: Таня Зегря


МАМА


Моя Мама-гарна жінка
мила,ніжна,й чарівна,
вона кружляла як та бджілка
бо у неї є сімя.
Ми її любим, поважаєм
і у всьому помагаєм,
від негод оберіеаєм,
і лише добра бажаєм.
Хочу я щоб моя Мама
як Богиня та жила,
щоби смутку вона не знала,
була завжди молода!

Дата: 09.06.2015 17:34 Автор: Таня Зегря


ВІЙНА


Скажіть мені хтось,
що робиться на світі?
за, що гинуть люди,
і маленькі діти.
Чи довго будуть плокати батько і мати?
Чи дочекаються сина, що пішов воювати?
А пішов воювати
за рідну Вкраїну,
щоб здолати ворога,
й повернуть Батьківщину

Дата: 09.06.2015 17:25 Автор: Таня Зегря


Рідний край


Рідний мій край -
Віньковеччина мила!
Барвисті ліси,
Неозорі поля...
Моє серце і душу
Теплом ти зігріла.
Я пишаюсь тобою,
Рідненька моя!
І де б я не була, -
Далеко чи близько,
Куди б не закинула
Доля мене, -
Знай, що для мене
Ти - найрідніша!
Ніякі скарби
Не замінять тебе.

Дата: 08.06.2015 18:28 Автор: Дана


«Божевілля»


Не можна так,
благаю чуєш
Сама до себе я кричу,
До божевілля недалеко,
В провалля стрімко я лечу.

Від марних і гірких надій.
А від надії,
божеволіють невдовзі.
На грані я стою
Напівдорозі…

Всі говорили пережити це нелегко,
А хтось казав, мовляв,
Забудеш як і звали,
Та не виходить якось…
Марно ви благали…

Дата: 07.06.2015 00:44 Автор: Vita Ch.


Ми з тобою


Ми з тобою - дві річки,
Які нарізно течуть.
Ми з тобою - дві качки,
Що грізно пливуть.
Ми з тобою - це люди,
Що мови спільної не мають.
Ми - люди, на любов які
Усе своє життя чекають.
Я ж знаю, любиш мене ти,
І я тебе також давно кохаю.
Ми мовчимо: мовчу і я, і ти,
Про почуття не натякаєм навіть.
З дитинства раннього мені
Мати часто так твердила:
ВІН робить перший крой, зрозумій,
А як ВОНА - це просто встидно.
Ну то чому ж ти мовчиш?!
Знаєш ти , що я не відмовлю!..
Чи ти мене не кохаєш???
Та ні, я знаю: точно любиш...
Пройдуть роки, а ми обоє
Так і не будемо разОм.
Кохання у житті ми не пізнаєм,
Нам буде важко так обом!..
Вже зізнайся: і будемо рАзом,
Вийду заміж за тебе я,
Все оно не розлюблю,
Я так часто мрію про те,
Що ми будемо вдеальна пара,
А згодом, можливо, сім'я.
Так проходили роки...
Я добре знала: ти мене кохав.
І знала: ти мене чекав.
Ти чекав, поки я прийду
І у всьому сама ж зізнаюсь.
Я? Ні! Я не слабовольна:
З легкістю іншого покохаю.
І от вже років п'ять,
Як ти мене кохав,
Як я про тебе думала щоднини.
Я маю чоловіка , я маю дитину...
І ти нe сам : у тебе жінка й діти.
Здавалося б , ну як тут не радіти?!
А все не просто так...
І досі, як зустріну тебе на вокзалі,
То серце стискається вмить...
Я відчуваю себе як в концертному залі...
Чому саме там?
Бо ти мене ТАМ покохав...

Дата: 06.06.2015 16:46 Автор: wiwa


Летять роки


Летять роки, немов пташина зграя,
Пливуть роки потоком бурних рік,
І мчать вони холодними вітрами,
Біжать мільйонами доріг.

Дата: 06.06.2015 16:31 Автор: wiwa


Королеве


Я тебя люблю! - нежно повтрояю.
А ты меня не слышишь...
Обиделась, я знаю.
Прости, дорогая, что когда-то
Обидел тебя, оскорбил.
Извини, моя Королева,
Что подругу твою полюбил.
Это и не была любовь...
Так, поцелуй... И больше ничего.
Извини, моя Королева,
Садись под мое ты крыло...

Дата: 06.06.2015 16:20 Автор: влюбленный аноnim


За Україну


Пішов хлопчина воювати
Якихось двадцяти двох літ.
Благословили батько й мати,
В дорогу дали сіль і хліб.

Під'їхав потяг незабаром,
Забрав майбутнього героя.
Дим стелеться, і теплим паром
Усіх закликає до бою.

Не твоя це зупинка, живи! -
Серце підказує хлопчині.
Додому їдь, біжи, пливи,
Життя до тебе лине!

Для хлопця важливіша воля,
Піде за Україну воювати.
Така вже в нього, значить, доля
Машини - танки і гармати.

Недовго бій той тривав,
Перемога на нашому боці.
Вітер листя з дерев позривав,
Все було, як у 45-тому році.

Раділи усі, славили Вкраїну,
Легко так ще й на душі було.
Співали пісень про країну єдину,
Про місто рідне чи село.

Звичайно, зрозуміло всім,
Додому багато не приїдуть,
Навік покинуть і свій дім...
За мир. За Україну.

Дата: 06.06.2015 16:01 Автор: Діана 7 клас


Для вас, випускники


Для вас, випускники
Лунає дзвінок
Вже останній раз.
Розійдуться ваші стежки...
Покинете школу
І рідний, свій клас...
А ми будем вас пам'ятати,
І приклад з вас
Ми будем брати.
Учитись, як ви,
Старатись, як ви,
Учитись, як ви,
Як ви...

Дата: 06.06.2015 15:28 Автор: Петро


ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ


Була там країна
весела і мила,
і гарна, і щира,
й смілива була.
Там родючії землі,
там дуже красиво
співає там пісню
вкраїнка мала.
Там соловейко у гаї
піснею ранок стрічає,
та раптом на землі
щось десь стріляє.
Загорілось село.
Геть усі повтікали.
То росіяни давно
ВІЙНУ РОЗПОЧАЛИ.
Та пішли батьківщину
захищати свою
українськії хлопці
котрі переможуть війну.
Проважала так сина свого
одна мати,
із сльозами в очах
проважала із хати.
Він пішов на війну
і додому не йде,
та несуть вже труну
в якій тіло молоде.
А за труною іде
схиливши голову мати,
в руках їжу несе
й щось говорить хлопчаті:
- Ти голодний? Як голодний то їж...
Ти ж із війни аж прийшов.
Ну, чому ти мовчиш?
Ті що поряд люди ішли
їй сказали:
- Залиш ти його, відійди,
він помер,
змирись ти із цим
хоч єдиним був в тебе цей син.
- Тобі треба - іди,
а дітей матері не лишають.
Мій син - герой,
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ

Дата: 03.06.2015 09:11 Автор: Таня Дітковська(Тетянка Веселка)


Гори та не згорай...


Гори, та не згорай...

Гори, та не згорай,
Душа неxай завжди палає,
У вогні почуттів і спомині літ
І в дняx, які швидко минають.

Живи ,та не існуй,
Радій кожній днині, яскравій
Xвилині і просто даруй світу тепло,
Адже так приємно робити добро!

Живи, та не вмирай,
Май клаптик тої надії,
Що через деякий час
Здійсняться всі твої мрії

Не згадуй те, що важко забути,
Не вертайся в минуле, не треба, прошу,
Не шукай колишньої долі,
Бо ти завжди знайдеш нову.

Проживи життя гідно,
Щоб пишалися всі!
Щоб ті, хто в тебе не вірив,
Низько вклонились тобі!

Дата: 02.06.2015 19:06 Автор: Марина Савчук


Ти був усім моєму серцю


Ти був усім моєму серцю,
Йому тебе не вистачає,
Розлука – то сколочене озерце,
Де слабший завжди потопає.

Лишилися солодкі миті,
Їх не забути, як не плач.
Вони прожиті та прошиті,
Плеядами утіх й невдач.

Старі образи плинули до неба,
Тепло долонь твоїх лишилось на душі.
Понині манить, а забути треба,
Коханню нашому написані вірші.

Надламаною квіткою зав’яло,
Ба, може його Травень воскресить?
Якби ти знав, якби ж я тільки знала,
Як тяжко буде по землі одній ходить.

Дата: 30.05.2015 01:13 Автор: Вікторія Манжос


облака


Смотрю и вижу: там вдали,
Сияет солнце над землею,
И беловиданной канвою
Играют облака со мною.

Дата: 25.05.2015 13:07 Автор: юра


*****


як важко бути тим, хто так ні разу й не любив,
не був коханим, не був бажаним,
так же важко мені від думки цеї.
Але так хочеться вірити, що такий я не один...
не один, Ти чуєш... не один!
Так солодко було мені, коли вперше ми гуляли
"нашими", ліцейськими садами.
Твоє ім'я ніколи я вже не забуду,
і твої карі очі, позбавленні розсудку.
Для чого було давати надію?
Невже Вам приносить радість,
вбивати чужу, ще ненароджену мрію,
така важка моя реальінсть!
Я так багато терпів невдач,
не забутих мною й досі,
не помічав красу розсіяну несправедливим світом,
"убившого" мене лише напівшепітом...
Кохання, біль,
не вірні фрази й розчарування,
які нічого й вже не значать,
Чудовисько й Красуня,
не досить дивні порівняння.
Ти запитаєш, що з тобою?
так знай, мій друже, як важко бути мною!

Дата: 22.05.2015 21:10 Автор: 17-річний бранець


Твоя усмішка


прекрасна
Вона така одна
Чарівна і не повторна
Цікава і ніжна
Без неї мені нудно
І на душі сумно
А коли я її бачу то серце стукається скоріш
І на душі тепліш
І я мрію завжди бачити твою усмішку
А поки що я буду їсти растішку

Дата: 21.05.2015 23:07 Автор: wiwa


Про все що бачу


Ясно сонечко горить
крізь небесную блакить.
Соловейко в гайку спочиває,
сонце співом проводжає.
А сіреньке кротеня
вже виходить на поля.
Темная мов ворона
наступила ніченька,
своїми чарами укрила.
Де не глянеш у хатинки ,
сплять люди і тваринки.
Ранок наступає
все оживає .

Дата: 21.05.2015 17:01 Автор: Елізабет Вав


Весна


Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну,
То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.

Дата: 19.05.2015 17:46 Автор: Леся Українка


Хеппі Енд


Розкажи мені історію,
Де завжди буде хеппі енд.
Розкажи хоча б в теорії
Із тисячі дурних легенд.

І кожен вечір, мов дитину
Ти відправляй мене у сни.
Туди, де крила лебедині,
Туди, де вже нема війни.

Розповідай про мирне небо,
Про все, чого в нас вже нема,
Як відібрала, мов монету
Нашу єдиність зла чума.

Розкажи мені про воїна,
Який повЕрнеться живим,
А його мати, заспокоєна,
Розвіє той нещасний дим.

Скажи мені: "Все буде добре!
В наш дім не заглянЕ війна!"
Я буду вірить в це хоробро,
Моя УкрАїно сумна.

Дата: 18.05.2015 18:30 Автор: Alina Yaschenko


Детские дома


Я знаю много людей,
я видела много семей..
А вы подумайте про деток,
им тоже хочется конфеток.
Ведь сколько в мире детских домов,
и сколько в пустую им сказано слов....
А у тебя было счастливое детство???
Подрос, папа отдал в кадетство...
А у этих деток нет папы,
годами не видели мамы.
Ночами не спят, мечтают про семью,
представляют первое "Люблю".
И какой радостью наполненные глазки,
когда новая мама читает ему сказки.
И ты не спеши мимо проходить -
Научи это сердце любить!
И может быть его сердце проснётся,
и в ответ тебе улыбнётся;))

Дата: 16.05.2015 19:54 Автор: Филон Анатасия


письмо


Пишу письмо, о том о чём,
Тебе в глаза сказать не смею.
Одно лишь сердце на замок, -
Лишь врат безсмысленно умею!
Пишу письмо уж третий день,
Собратья с мыслями пытаясь.
"Прости меня за мою тень!" -
Пишу, тихонько улыбаясь...
"Когда захочешь не увидишь,
Мою улыбку за спиной...
Когда захочешь, не услышишь,
Лишь тихий шепот".. - С глаз долой!!!
Пишу письмо. Тебе привет.
Тебе привет последний может.
"Прощай!",,, и кончилось оно...
Там дата, подпись, поцелуй
"Пришли привет, я буду ждать!"
Когда захочешь просто помолчать.

Дата: 16.05.2015 19:53 Автор: Анастасия Филон


Тобі


Коли побачив тебе я вперше ,
подумав я що ти така ж як інші
Потрібні тобі лише розкоші .
Про те , після тої ночі ,
тих вечорів і днів хороших ,
Я зрозумів що ти краща ,
за тих усіх "прохожих" .

І в снах моїх є ти ,
я думаю про тебе чуть не завжди ,
Тебе не забути ніколи
Тому що спогади про тебе навколо .
І твій голос милий , добрий,
Твої ніжні , карі очі,
Тебе відчувати, чути й
бачити завжди я хочу .

Дата: 15.05.2015 14:15 Автор: Roma Oliinyk


Про любов


Я побачив її, незрівнянну, не бачену досі!..
Сяйво ніжних очей вмить змінило усі кольори.
Хоч довкола весна, а у серці панує ще осінь,
Все яскравим враз стало, покращало тої пори…

Я побачив її! Стукіт серця заглушував звуки.
Її голос бринів наче пісня весняних пташок.
Я її покохав… Лиш за мить… Цілував її руки…
Мої очі від щастя світились яркіше зірок.

Дата: 14.05.2015 23:26 Автор: Svjatoslav


я люблю тебе


і мені погано без тебе
але я знаю що в нас нічого бути не може
і тільки твоя любов поможе
а якщо ти не любиш
то ти мене легко забудеш
і я проживу без тебе
і буду все життя згадувати тебе
бо я люблю тебе

Дата: 14.05.2015 21:49 Автор: wiwa


Війна...


Війна...страшенний відгомін,мов куля
Врізається у незажившу рану.
Хтось втратив батька,брата,друга,
І матері лікують душі молитвами...

Війна...то завжди смуток і печаль,
То сльози втрати,сльози відчаю і болю.
Коли товариш гине на твоїх плечах...
Найближчий друг,що разом йшли до бою.

Війна...то шум від пострілів гармат,
То найстрашніший сон,що мав нещастя збутись
Ворожі птахи смерті над Вкраїною летять
Усім нам даючи ціну життя збагнути.

Війна...най слово це ніколи у житті
Не прозвучить на цій землі між нами..
Нехай Вкраїни-Неньки очі золоті
від щастя плачуть синьо-жовтими сльозами...

Дата: 14.05.2015 13:28 Автор: Сaterină


Загадка


Квітка дуже романтична,

вся така ідеалістична.

Подаруєш її матусі

чи сестричці , чи бабусі.

Усмішка засяє на обличчі.

Що за квітка? Повторили двічі!


P.S. Відгадка - троянда.

Дата: 13.05.2015 21:33 Автор: Віктор 4-А клас


Слава Україні !!!


Я боюся за бідну Україну,
Я б`юся за її владу, щоб ту країну
вважали та не лякали
її бідну та могутню, мені звали
для того, щоб я розповів
мої не мої слова, щоб дав
я от матері Україні послання,
що каже що вона тільки кохання
просить, тому, вона породила
мене та усіх вас, вона просила
вас а що ви зробили з її,
вона залишалась однією,
що?, тепер ви будете від цією
відходити й ходити по бруду?

Я не розумію що ви не робити
то що потрібно, як вона жити
буде без вас, я не розумію
того, як люди могутні та великі
не допомогають їй, ті зрониті
люди з Україні по різним
крайнам, а може пізним
їм важким розумінням,
щоб їм вільно управління
захопити, щоб не вільно наливати
в склянку та з тостом пити?
цього хотіте? то тоді, як звати
мене? Я скажу, я українець, молодець
із не молодців, тому, я гравець
цих слів, та продавець
їх, і не думай як олівець
я взяв, але, це не важливо,
важливо, що ти українець і розумієш
і своїм слов`янським духом вмієш
казати хто ти, бувай,
і не себе ти пугай.

Дата: 08.05.2015 17:48 Автор: Артемій


В нього червоні очі, та не від сліз.......


В нього чеавоні очі , та не від сліз...
Поруч зірвалася бомба, солдат труп брата привіз...
В нього червоні очі , та не від сліз...
Безжально пронизує холод наскрізь...
В нього червоні очі та не від сліз...
Збоку стріляють гармати , а на руці глибокий поріз...
В нього червоні очі та не від сліз...

Дата: 28.04.2015 23:27 Автор: stasia


Надія


Мені більше нічого не треба,
тільки миру і мирного неба.
І я більше нічого не хочу,
лиш побачити твої карі очі.

Ти поїхав мене тут залишив,
і нічого не чути крім тиші.

І я хочу сказати тобі,
ці слова будуть мабуть в журбі.
Але знай ти у мене один,
найрідніший для мами син.
І ось настане день такий,
що схаменеться Путін цей їдкий.
І я прийду з усмішкою до тебе,
де над нами буде вічне мирне небо.

ну а поки...

За Україну л'ються сльози,
над небом синім вічні грози.
Настає жорстока битва,
хай береже вас всіх молитва.
До крові рани від сандаль,
за відвагу за медаль.
тверда віра в перемогу,
на усіх фронтах й дорогах.

і ось...

Я сижу у кріслі,
Із чашкою теплого чаю,
Дивлюсь в вікно у надії,
Ти знай, лиш тебе я чекаю.

Дата: 26.04.2015 16:59 Автор: Аня Стокальська


Кохання


Покинеш мене,я заплачу,
Віддашся вогню,віддамся і я.
Кохання твоє я не втрачу,
Не згасне надія моя!

Дата: 19.04.2015 20:11 Автор: Поезія-моя стихія


Дорога


Надія Геращенко

ДОРОГА


Розіслалася дорога білим рушником,
Над тополями обабіч –птах змахнув крилом.

Залишаються позаду села і міста,
На спидометрі – не відстань, а мої літа.

На стежках, шляхах життєвих хто полічить їх -
Вони різні, такі різні в споминах моїх, -

Втрати біль, кохання радість – все в отих літах,
Пролетів над моїм шляхом щастя синій птах.

Може вернеться? А може-лиш змахне крильми
Бачу в дзеркалі знак долі-пасмо сивини.

Все ж вперед, моя дорого, рушником стелись
І на швидкості шаленій враз не обірвись.

Бо ще маю в своїм серці віру і любов,
І спішу за синім птахом по ритвинах знов.

Дата: 19.04.2015 19:06 Автор: Надія геращенко


Добридень,тату!


Надія Геращенко


ДОБРИДЕНЬ, ТАТУ!

Добридень, тату! Я прийшла до тебе.
Сьогодні синє-синє небо.
Співають солов´ї, сади буяють цвітом,
І пахощі пливуть над білим світом.

Добридень, тату! Принесла я квіти.
Вони для тебе будуть пломеніти.
Сьогодні день святий – День Перемоги.
А ти пройшов всі фронтові дороги.

І сувенір приніс – під серцем кулю,
Тому й питав про роки у зозулі,
Тому й спішив і жити, й будувати…
Не куля вбила, а тюремні ґрати.

Пробач нас, тату, ми були малими,
Не знались з болями земними…
Чому пішов ти в журавлині далі?
Сьогодні ти б надів свої медалі.

Згадав би бій, загиблого комбата,
Налив по фронтовій за ратне свято,
І заспівав улюблену « Смуглянку»…
І «Біломор» курив аж до світанку…

Добридень, тату! Я прийшла до тебе.
Де над тобою вічне синє небо,
Співають солов´ї, сади буяють цвітом...
І пахощі пливуть над білим світом.

Дата: 19.04.2015 18:52 Автор: Надія Геращенко


Прадідусь


Артем Громак
Прадідусь

Прадідусь - біля вікна…
Скроні вкрила сивина,
Тіло згорблене, худеньке –
Зовсім він у нас старенький.

Він вдивляється в віконце:
Дощ іде, чи сяє сонце?
Думки линуть і кружляють,
Про життя розповідають.

Поруч сяду я тихенько,
Олівець візьму новенький,
Запишу я кожне слово,
Що в задумі прадід мовить.

Він говорить про війну,
Про героя – старшину,
Побратимів бойових…
Їх нема серед живих.

Залишились обеліски
Там далеко і тут близько:
В Польщі, Відні, в Україні…
А над ними – небо синє.

Він згадав за Врацлав битву.
Берегла його молитва,
Віра тверда в Перемогу
На усіх фронтах – дорогах.

Були рани , був шпиталь,
«За відвагу» є медаль.
Повернувся він додому
Працював на мир без втоми.

Прадідусь мі й – підполковник
І у серці в нього вогник.
Я пишаюсь ним, горжусь,
Жити чесно в нього вчусь.

Дата: 18.04.2015 22:15 Автор: Артем Громак


Кохаю


З небес зійшов
Назавжди залишився.
Вночі прийшов
Й відразу зажурився..

Ти міцно обіймав.
Шептав на вухо ніжно.
Ти вище хмар мене здіймав
Але було не втішно…

Не знав тоді, що я сумую,
Не знав, коли не бачу – помираю.
Не бачив, усмішку тобі дарую
Від поглядів глибоких – завмираю..

Дата: 18.04.2015 02:03 Автор: Виктория Веклицкая


Любовь до України


Зацвітає калина,
Зеленіє ліщина,
Степом котиться диво-луна,
Це моя Україна,
Це моя Батьківщина,
Що, як тато і мама, одна.
Автор:Кристиана Даренко

Дата: 17.04.2015 18:23 Автор: Кристиана Даренко


мій друг


Цуценятко мій дружок,
Цуценя-помічничок,
Як він швидко загавчить,
Ворог зразу побіжить.
Друг мене зустріне,
З радощів на лапки пригне,
Вибіжить він за поріг,
І закрутить зразу хвіст!

Дата: 16.04.2015 19:47 Автор: івженко діана 5 клас


школа


Що лунають там за гуки?
Це перший клас вивчає звуки.
Хто так голосно співає?
Це другий клас музику читає.
Що за дзень і дзень у коридорі?
Це перерва в нашій школі!

Дата: 16.04.2015 19:41 Автор: івженко діана 5 клас


Благаю..


На дворі квітень
цвітуть абрикоси,
А мені боляче
Капають сльози.
Капають сльози з очей на підлогу,
І я запитую знову у Бога:
"Господи,Боже! За що мені це?
Якщо він душу з собой унесе?
Якщо сердечко моє він поранить,
Не заживуть в мене отії рани!
Господи,Боже! Прошу, поможи!
Ти від вандала мене вбережи!
Він не кохає мене , я те знаю..
Але все одно кожну ніч я ридаю.
Навіщо вернувся він? Боже, скажи...
Від нього , благаю! Мене вбережи"

Дата: 16.04.2015 08:52 Автор: Лілія Левченко


Людськість


Буває, що дуже бракне слів
На горизонті старих надій
Час давно веде відлік свій
А ти десь далеко від рідних мрій
Буває, так мало тобі хвилин
Та поруч – мільйонні серцебиття
Крізь прірву невдач йдеш не один
Міць у людині – знахідці життя

Дата: 15.04.2015 20:39 Автор: Вільна пташка


Люблю...


Я пам'ятаю той день
Вочевидь це було випадково,
Але я не забуду ніколи
Ті моменти твого прибуття.
Все здається - це сон
Але я розумію, це була лиш
Уява мого майбуття.
Я хотіла зустрітися знову
Та не знала твого почуття.
І сьогодні згадала моменти,
Що здавалось мені мов ві сні
Все я думала що це все казка
В яку потрапили ми ще тоді.
Я літала мов мрія у небі
Й мала я крила життя.
Ти зумів зробить з мене принцесу
І я вірила в твої слова,
Та дарма я тобі довіряла
Ти покинув мене одну.
Я не знала, що буде далі
Просто знай лиш тебе я ЛЮБЛЮ
(С) Савченко А.
28.10.14

Дата: 15.04.2015 10:34 Автор: Савченко Анастасія


Дівчина моєї мрії


Ця дівчина має бути добра і душею красива
Має любити мене
Ця дівчина має бути не брехлива
І розуміти мене
Ця дівчина має любити учитись
І я щоб її любив
і на мої жарти не обіжатись
і щоб її довіку я голубив

Дата: 14.04.2015 22:24 Автор: wiwa


Театралам


Спиною повернулась Мельпомена.
Щось ніби поламалося в житті...
Софіти згасли, спорожніла сцена,
а мрія скам'яніла назавжди.
Життя - театр,
а ми у нім актори,
сценічні образи нам доля роздає,
драматургічні дістаються ролі.
Аншлаг - лиш згодом настає.
Театр - окремий світ,
як можна не любити,
майстерної акторської краси?
Душа летить в політ
і хочеш просто жити,
потрапивши в полон
захолючої гри...
Прийшов новий сезон.
Як дітище - прем'єра.
Лунають вигуки і браво і ура...
Вона уся така, як в Турції Рив'єра,
вистави золотиста мішура.
У світлі рампи поклонилась трупа,
поперду ще різні амплуа...
Остання мізансцена не забута.
Зосталася четверта лиш стіна.
Інтерпритація в актора - незалежна,
імпровізувати - може на льоту...
Глядачі обожнюють щиро і безмежно.
Вам дарують квіти і любов свою.

Дата: 12.04.2015 01:21 Автор: Людмила Чарнецька-Смічик


Матерям загиблих солдатів


Полонила серце печаль.
Вона стала, як сива зозуля.
Впала в ніч її темна вуаль,
пролетівши землею, як куля.
Привезли... Цинк на сонці блищав.
І чия у цім горі провина?
Душу вітер у вись підіймав.
Привезли. Привезли її сина.
-Нехай прокляті будуть вони,
-Хай поб'є їх небесна громами.
-До болота цього затягли...
-Сину мій, піднімися до мами.
-Пам'ятаю. Ранок, повістка.
Ти усміхнений в кухні стояв...
Ну, а потім жахлива ця звістка,
що загинув, загинув, пропав...
Розумію - земля наша рідна,
тільки в мене от сина нема.
Може, Боже я щастя не гідна.
Нащо ж я його в світ привела?
І скувалось її ніжне серце,
стало каменем в грудях важким,
ще й душа від неспокою терпне.
Ну чому він помер молодим?
Вона шепнула наостанок:
-Ти чекай, а я прийду...
Сходив день і ніч і ранок.
Так закінчують війну.

Дата: 12.04.2015 01:02 Автор: Людмила Чарнецька-Смічик


Тобі


Вийшов ясний місяць з-за туману,
місто тихе у колисці спить,
ніч казкова сипле зорі із лиману.
Моє серце, як струна тремтить.
Руки опущу тобі на плечі,
в очі ніжно подивлюсь.
Я погладжу голову малечі.
Біля тебе на коліна опущусь.
Ми будем дуже довго розмовляти,
дивитись в ніч із низу до гори.
Нехай всі сплять,
а ми не будем спати.
Для нас - весняні вечори.
Я все зроблю,
аби ти був щасливий,
відкрию серце,
душу розгорну.
Наш шлях не легкий,
іноді примхливий.
Та знай одне,
що Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ!!!

Дата: 12.04.2015 00:24 Автор: Людмила Чарнецька-Смічик


У кожному творінні безмежжя автора душі...


І скільки вже написано рядків,
Слова римовані у стовпчик.
І не Шевченко я, не потребую орденів
Ні карбованців, ні злотих.
Не цікавлять мене заробітки,
Мистецтво немає ціни.
Бо у кожному творінні
Безмежжя автора душі.
А душа - це не стала Габла,
Немає вона визначеної межі.
А душа - не курс валюти,
Ні ціна на бензин.
А душа - це ядро людини,
Що керує усім...

Дата: 09.04.2015 22:49 Автор: Julia_B


Моя ти ненько, Україна


Моя ти ненько, Україна
Моя беззахистна земля
Ти у кайданах вік прожила
Пора піднятись в небеса.

Пора вже впевнено стояти
За правду, волю і життя
За честь нам браття постояти,
Щоб краще стало майбуття.

Я щиро вірю в наші сили
Ми впевнено підем вперед
Боротися, за вільну Україну
Настав і наш тепер черед.

Тепер завжди у серці нашім
Молитва буде повсякчас
І Україну, нашу мати,
Захистимо ми в різний час.

Дата: 09.04.2015 18:22 Автор: Юлія Лавр


Коли зима спускаєтьтся на крилах


Надія Геращенко

Коли зима спускається на крилах

Коли зима спускається на крилах,
Грайливу пісню заметіль співа,
Сріблясті кульки у скляних вітринах
Запрошують у казку і дива.

Вогні барвисті кличуть у дитинство,
З яким, на жаль, утрачено зв’язок,
А сніжне новорічне королівство
Дарує щедро нам туди квиток.

Його візьму я - диво може статись
І мрії здійснить справжній Дід Мороз.
І буду я щасливо посміхатись,
Бо поряд він – чарівник - віртуоз.

І попрошу в дарунок я у нього
Не ляльку, не цукерку,не пиріг:
Щоб з неба опустилася дорога -
І мама з татом стали на поріг.

Доріжки постелю їм золотаві,
Прощення попрошу за все - за все,
Я їм скажу усі слова ласкаві,
І розкажу без хитрощів про все.

Про все життя: казкове і не дуже,
Про шлях,який проходила без них,
Про тих хто поряд: вірних і байдужих,
Привітних, щедрих, добрих, чуйних, злих.

Я їм подякую за кожне тепле слово,
За кожний погляд, кожну світлу мить.
І буду я благати знову й знову:
«Зостаньтесь тут, верніться і живіть…»

Коли зима спускається на крилах,
Грайливу пісню заметіль співа,
Сріблясті кульки бачу я в вітринах
І хочу вірить в казку і дива.

Дата: 05.04.2015 23:10 Автор: Нпдія геращенко


АТеО


Від болю плакала земля,
коли зривалися гранати.
Війна гарячу кров лила
і не хотілося вмирати.
По свіжеспаленій траві
ревли,тягнулись бетеери,
неначе у кошмарнім сні,
колоніями йшли химери.
Як блискавки летіли гради
по мирних селах і містах,
руйнуючи усі принади,
наводили жахливий страх.
В аеропорту розбитім
кіборги стоять щитом.
Їх серця свинцем налиті...
Дим ,вогонь кругом.
А ось там,дивись втікають
з Ілловайського котла.
Кулі в спину доганяють.
Знов кричить земля.
З окопів вибігли солдати,
атака ворога важка...






Не можна вже було впізнати
чиї це кості чи рука.
На ранок вивезли камазом
гору понівечених тіл,
їх склали всіх до купи разом...
Дивитись не було вже сил.
Це нині в мирний час твориться
і назва дивна АТеО.
Заснути хочеш,та не спиться-
бо їх там тисячі лягло.

Дата: 05.04.2015 20:30 Автор: Людмила Чарнецька-Смічик


любов


Любов гаптує срібними нитками,
мого життя прозоре полотно,
вкриває дивовижними нитками,
стає міцною,як терпке вино.

Вона прийде до тебе непомітно,
із теплим вітром чи рясним дощем.
Душа нам подарує ясне світло
і розквітатиме все більше з кожним днем.
Як вітер хмару,я візьму на руки
любов свою,як гору підійму.
Почую ніжні,як троянди звуки.
Відчую спокій і скажу-ЛЮБЛЮ.

Дата: 05.04.2015 19:56 Автор: Людмила Чарнецька-Смічик


Черный кот


У Саши из второго этажа
Живет чернющий кот.
Он утром выбегает из двора,
Мурлычет черный кот.
Все жители подьезда говорят,
Что он приносит зло.
Но только девочка не злится на кота,
А ласково зовёт его: Милко.
Она его зовёт в обед домой,
Даёт ему колбаску, молоко.
Потом идёт, ложится на ковёр
И засыпает черненький Милко.
15:47
Рукавица Катюша, 10 лет
г. Новоднестровск, Черновицкая обл.
05.04.2015

Дата: 05.04.2015 15:48 Автор: Кэйт


Апрель


Апрель. Луч солнца небо осветил.
Апрель. Холодные ручьи, вода.
Один ручей--- он землю напоил.
Апрель. Зеленая трава
на свет глядит из темной глубины.
Апрель. Густая краска зеленит
всю землю, украшает дни.
А небо--- потеплело, ожило
и задышало воздухом весенним.
Апрель. Весна. Как хорошо!
И залилось всё золотистым пеньем.
Робертина, 15:32, г. Новоднестровск

Дата: 05.04.2015 15:33 Автор: Робертина


Мамина віра


Молиться мати ,вірою щирою...
Сльози ріками ллються
Вірить,не загине ,повернеться!
Її любий син,рідна душа
Згадує,усмішку щиру
Ангельські очі
Сміливий дух.
Горда, за свого сина ,
Захисника свого.
Душу, заспокоюєтдумка,
Що виростила справжняго
Патріота!
Мужнього та сміливого!
Упевненого і самостійного.
Знає повернеться,
Хай через рік ,два
Але повернеться!
Це головне!

Дата: 04.04.2015 20:52 Автор: Філіпович Рома


Боль разлуки


Сердце начинает быстрее стучать
Тяжело... и не хочется дышать
Слезы мои так и будут бежать.
Что это со мной, не могу я понять,
Хотела любви, получила печаль,
Нет счастья, а жаль...
Где же все то, что ты обещал?
Или ты просто со мною играл?
Слова на ветер все время бросал...

Дата: 02.04.2015 20:09 Автор: Нинель


(про Україну)


На Україні вже не той час
Тут брат на брата
І люди вже неможуть тут спокійно спати
Іде війна..
І скільке хлопців віддали своє життя за Україну
І скільке продали її і навіть мати єдину
І кожень день клянут того ворога
Бо ж скільке смертей за нього
Тут вже не так як раніше
Тут брат на брата
І в вірші я хочу вам сазати
що ті які колись були сім*єю любили Україну
вже стали за Россію
забули Україну
тікають люди хто куди
неможуть жити в пеклі
а люди йдуть туди там де бої запеклі
клянула мати ворога за те що вбив сина
погубив родину
тепер ті ветерани які воювали раніше уже в раю
за них прийшли інші
Тут вже не так як раніше
тут брат на брата!!
тут люди інші!!

Дата: 02.04.2015 19:06 Автор: Вікторія Мулик


вам


.............
Ти сьогодні прийшла,
Щоб повернути печаль,
Забравши більше
Ніж я можу віддати.
Для чого тобі моя чорна вуаль?
Яку я не можу від давна зняти...
Я шлю тобі те,що я відчуваю,
Окутали душу дроти.
Тебе не забуду,
Тебе пам"ятаю.
І віри не маю в наступному кроці
Забравши усе у моєму житті
Я ладна віддати тобі свою душу,
Повернути щосливе в житті.
Я дуже хотіла....але не спинила
Залишившись сама...........
І тепер.....
У світі злому і холодному,
де щастя зіткане з прощань,
чи ми пробачим одне одному
цю несподівану печаль?
Чи будем вік себе картати?
Але за що, Боже мій!??????
Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа,
А головне, що десь вдалечині
є хтось такий, як невтоленна спрага.
Я не покличу, щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає........

Дата: 02.04.2015 08:29 Автор: Мар"яна


вам


.............
Ти сьогодні прийшла,
Щоб повернути печаль,
Забравши більше
Ніж я можу віддати.
Для чого тобі моя чорна вуаль?
Яку я не можу від давна зняти...
Я шлю тобі те,що я відчуваю,
Окутали душу дроти.
Тебе не забуду,
Тебе пам"ятаю.
І віри не маю в наступному кроці
Забравши усе у моєму житті
Я ладна віддати тобі свою душу,
Повернути щосливе в житті.
Я дуже хотіла....але не спинила
Залишившись сама...........
І тепер.....
У світі злому і холодному,
де щастя зіткане з прощань,
чи ми пробачим одне одному
цю несподівану печаль?
Чи будем вік себе картати?
Але за що, Боже мій!??????
Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа,
А головне, що десь вдалечині
є хтось такий, як невтоленна спрага.
Я не покличу, щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає........

Дата: 02.04.2015 08:29 Автор: Мар"яна


мовчи


мовчи. не кажи, що сумуєш.
все закінчилось. по нашій вині.
здається. лише ти мене врятуєш.
ти перемир'я"я в цій безглуздій війні.
я воюю. щодня. сама із собою.
між люблю й не люблю. від крайності в крайність.
хвилину радію, хвилина - і вже обіймаюсь з журбою.
чорт забирай. ти і є моя радість
хоча ні, яка радість. ти оксиморон
бо люблю й не хочу кохати
в моєму серці посів ти на трон.
не любити? та легше вмирати.
та знаєш - я не шукаю легкого шляху.
ото маю долю - сконати.
будь вітром, який оминав мого даху.
щоб без спокуси тебе кохати.

Дата: 02.04.2015 02:50 Автор: Одарка


я бачу..


я бачу. ти хочеш кричати.
мусиш терпіти. ти ж наче б-то сильна.
змусь своє серце його не кохати.
і забудь, що до нього прихильна.
я бачу. очей повні сльози.
мусиш терпіти. ти ж наче не плачеш.
змусь своє небо втішити грози.
може тоді ти веселку побачиш.
я бачу. та краще б осліпла.
не слухаєш. плачеш. і навіть кричиш.
щоб мала йому показати ікла.
то ти назустріч йому біжиш.

Дата: 02.04.2015 02:49 Автор: Одарка


Кохання


Надія Геращенко

Кохання

Кохання…Де воно? Куди пішло?
Квітучий рай, мабуть, знайшло,
І інше серце - без провини,
Що битись прагне безупину,
І розум гострий хвилювати,
І світ безмежний обійняти.
Забути змусить всі вагання,
Нестримну волю дасть бажанню:
Летіти на щасливих крилах,
І мліти у стрімких глибинах,
Тремтіти, плакати, палати..,
І знову прагнуть і чекати…
Йому судилось це відчути,
Та не зумів він скинуть пута.
І крила снігом розлетілись,
І серце майже зупинилось.
Душа зіщулилась, ледь тліє –
Він не живе .Він животіє…
Лиш спогад зіркою осяє:
Кохання, де ти? Хто це знає?..

Дата: 01.04.2015 19:46 Автор: Надія Геращенко


кольори


Жовтий сонце нам дає,
Синій небо віддає,
Сірий чорний прикриває,
А блакитний десь гуляє,
В квітки є листок зелений,
А сама вона рожева,
Є ще квіти і, червоні,
І оранджеві, й бузкові,
Перебіг дорогу кіт,
В нього чорний кошимір.

Дата: 31.03.2015 17:40 Автор: івженко діана 5 клас


По колу


Пересуваємося по колу
Ми бачимо довколо
Тисячі ідей
Мільйони людей
Кохають, тікають
По трасі нічні
Усмішки, радість
Палкі поцілунки
Не мов дитячі малюнки
Сонце і море
Навколо нікого
Гітара і кола
Молодість по колу

Дата: 31.03.2015 15:58 Автор: Vladyslav Cherkovskiy


Вбивця


Навіщо живеш, лютий вбивце ?

Невинних людей ти вбиваєш

Їх совість, їх розум і чесність 

До себе в кишеню ховаєш.

Скажи мені хто ти,для чого все це?

Ця драма, жорстока вистава

Скількох ти щасливих людей згубив...

Ну, що ти така за почвара.

Невже не второпаєш, в тінь ти став

На сторону зла і розправи

Ти душі людські розірвав, затоптав

Навів на всіх лютії чари.

Серця роз'єднав, ти володарем став

Забули всі ,що таке вірність

Любов і повага, добро ти забрав

І щирість в полоні, і гідність .

Дата: 30.03.2015 21:29 Автор: АНГЕЛІНА ІВАЩУК


Останній день


Іще один день я виживу

А потім незнаю, що буде

Можливо, солоною  хвилею

Самотність накриє ...й забуде.

Я буду сидіти у кріслі,

Із чашкою теплого чаю,

Дивитись в вікно і надіятись 

Ти знай, лиш тебе я чекаю.

Скрізь тонке скло я дивитимусь

Як краплі дощу стікають ,

Вони такі самотні ,як я

Можливо, тебе теж чекають?

І люди біжать поспішаючи 

Не бачу турботи я в їх очах

Сижу я у кріслі -чекаю

Дивлюсь на старий,наскрізь вимокший дах.

Чи чай став гірким? я не знаю

Заплуталась я і кругом лиш пітьма

Ти ж знаєш, що я чекаю

Краплини чекають, тебе ж все нема...

Дата: 30.03.2015 21:26 Автор: АНГЕЛІНА ІВАЩУК


Прекрасный почерк


О, Боже, какой почерк,
Сколько в нем хранится тайн,
Не видно здесь начало строчек,
И не найден строчек край.

Буквы в стиле восьмидесятых,
По типу стиляг еще тех-
Неординарных, смелых, завзятых.
Выделяться с толпы - ведь не грех.

И вот, что ты видишь в тетрадке,
Ряд забавных букв в словах,
Все запутанно, как в заумной загадке,
И лишь недоумение царствует в мозгах.

Одно слово разбираешь пол часа,
Эта задача не так уж проста,
От бессилия уже закрываются глаза,
С мыслей, что еще писать 22 листа.

А уже время движется к ночи,
И постелька так манит тебя,
Хочется поставить везде тупо прочерк,
И завалиться спать, пожалев себя.

Но на завтра обещание давая,
Ты обещал, что перепишешь все темы,
Но того, что ты должен знать, не зная,
Оценил ты уже почерка проблемы.

Но собрав свою волю в кулак,
Ты все дописал, смог сон преодолеть,
Ведь обещать может любой дурак,
А выполнить не каждый может суметь.

Вот так и приходится учится каждый день,
Ставить себя перед другими, как можно лучше.
Везти борьбу со словами тьма, не разум, лень.
Ведь от этого жизнь не станет хуже.

Дата: 30.03.2015 10:56 Автор: Лина Божен


Влюбилась что ли.


Не знаю, что мне делать с тобой, ведь ты и хороший и каплю плохой, веселый и добрый, и красноречив, всегда на уме у тебя есть мотив.
С тобой я не знаю хлопот и проблем, обнявшись с тобой и куча дилемм, уезжают трамваем махая рукой, усталость и зной забирая с собой.
Может мы так и будем, как прежде друзья,
И нас будут разделять как всегда ты и я,
Возможно никогда не будет только мы,
Разделяя все планы и жизни мечты.
Хотя судьба может все перевернуть,
Жизнерадостное веселье в грязную муть,
Также мрачную тьму в счастье с небес,
Полное безразличие в истинный интерес.
Сейчас я хочу тебе написать,
Позвонить, а уж лучше в объятьях встречать,
Прижать тебя к сердцу и не отпускать,
И всего целиком тебя познавать.
Может быть я влюбилась, а может и нет,
Только сердце мое знает ответ,
Что со мной происходит, когда рядом ты,
Внутри бабочки порхают и расцветают цветы.
Но когда ты не рядом, мне грустно порой,
И опять эта депрессия и гребаный зной,
Все проблемы накидываются со всех сторон,
Негатив волоча за собой фургон.
Просто ты для меня не просто друг,
Да и не мой любимый в жизни супруг,
Это не простые отношения и не любовь,
Но встретиться с тобой я хочу вновь и вновь.
Как же мне не хватает твоего тепла,
Наверно теперь я твоя навсегда.

Дата: 30.03.2015 10:54 Автор: Лина Божен


Солнце


Я не могу спокойно уснуть,
Мысли тревоги меня все терзают,
Хоть и тревоги нет и не чуть,
Но все же меня они не отпускают.

Хотя нет, это что-то другое,
Что-то то, чего мне не хватает сейчас,
То, что мне не в цене дорогое,
То что в чей-то улыбке или сиянии глаз.

И все я в раздумках, что, да и как,
Но на ум мой уж сонный ничего не приходит,
Ну вот чего-то здесь нет, ну вот что-то не так,
А время не заметно проходит, проходит...

И остается буквально лишь пару минут,
До восхода яркой, солнечной звезды,
И до этой поры, я все не сомкну,
Не покинув ни мысли, не покинув мечты.

И вот он настал этот бесценный рассвет,
Вот как буд-то всю ночь я его только ждала,
И в скорее мир весь будет согрет,
И что-то знакомое я где-то встречала.

Все мысли ушли, успокоилась вмиг,
Теплый луч меня тихо согрел,
И вот тут-то один вопрос и возник,
Ну а разум вобще опустел.

Только память и чувства задело меня,
Ведь не та ли улыбка в рассвете ясна?
И тепла, и приятна, как солнечный луч,
Вот что причина ночных моих туч!

Вот чего мне не хватало в тот час,
Теплой улыбки и сияния его глаз,
Как ясного солнца светлые лучи,
Ярки, приятны и чуть горячи.

Теперь я с надеждой могу и уснуть,
Что может увижу хоть мельком, ненароком,
Те глаза, у которых могу утонуть,
И улыбку из теплым солнца узором.

Дата: 30.03.2015 02:23 Автор: Лина Божен


кошеня


В мене є кошеня,
Завжди каже слово мяв,
Воно дружить з цуценям,
Яке каже слово гав.
Молочко він попиває,
І пограть не забуває,
А як вечір наступає,
У кроватку він лягає,
Потім зразу засинає.
Рано вранці встане,
На сонечко погляне,
Стрибне швидко за поріг,
І перевернеться на бік.

Дата: 29.03.2015 13:00 Автор: діана


Запах відьми


Цей запах...Півроку минає,
А він не зникає,
Запах поту,запах крові
І все це Раї.

Запах цей мене вбиває,
Ніс заткнув-не помагає
Заткнув вуха,заткнув рота-
Не минає ця гидота

День раз був,прийшов я в школу,
Привітав з ДР Миколу.
Йде до мене ця Раймунда,
Відчуваю чумагунду!

Я втікаю,я взлітаю,
Та ще й вікна розбиваю,
Рая на мітлу сідає,
І мене наздоганяє

Та й хапає,та й цілує,
Запахом мене катує
Світерка вона знімає,
Я свідомості не маю

Відчуваю-помираю,
Запах душу забирає.
Світ навколишній не чую,
Але знаю,він врятує

Любить він пожартувати,
Може і підстрахувати.
Він біжить,він мчить,взлітає,
Райку відьму він вбиває.

Це здавалось,що вбиває,
Але ж відьма не вмирає
Розпускає свою косу,
І дає Вові по носу

Вова Раїчку з'їдає
І Максима він спасає
Ось така мудрість народу:
Вові геть усе під змогу

Дата: 27.03.2015 21:40 Автор: Макасандріо


танец


Отношения - танец?
И ведущий - мужчина.
Если щеки - в румянец,
значит веска причина.

Он ведет все как надо,
без иронии фальши.
Он предвидет преграды
и решает их раньше.

В отношениях - чувства,
вот и весь их секрет.
Ведь любовь,как искусство,
в состязанье планет.

Чувства двух идентичны,
в этом прелесть общенья.
И никто не двуличен,
ни к чему обвиненья.

Если любишь-танцуешь,
в многогранности света.
Если любишь-целуешь,
и пусть ждет вся планета®

Дата: 26.03.2015 14:04 Автор: Каталіна


до музи


Не пишется , когда все хорошо...
Но и когда от боли , тоже плохо.
Ах,Муза,кто тебя когда нашел
И почему всегда такая кроха?

Зачем гостишь ты зимнею порой ,
Когда с тобою мысли хуже ветра?
Зачем тебе свиданичать со мной,
Когда есть рядом совушка из фетра?

Пришла...Ушла...Попробуй - ка словить!
Ах как прекрасно ,если снова рядом,
Когда спасаешь вновь от пустоты
И понимаешь вновь ты словом-взглядом.

Ты заходи почаще,погости.
Ведь окружение не все то понимает...
Не видит то,что будет впереди,
Но прошлое все чаще посещает.

Не пишется,когда все хорошо..
Но и когда от боли тоже плохо...
А знаешь? Мне с тобою повезло,
Хоть ты такая маленькая кроха...

Дата: 26.03.2015 13:52 Автор: Каталіна


кохання


Так ось яке воно , кохання...
І справді , треба лиш відчути.
Надії , мрії , сподівання ,
одне на двох поняття "бути".

Минуле там десь залишилось,
хоча його мов не було ...
Як тільки серце полонилось ,
усе відразу відлягло .

Твій погляд вабив , сумнівалась...
Так важко подумки було.
Та зрештою собі зізналась,
чому в душі усе цвіло.

І посмішка , як тільки чути
твій голос десь у далині.
Лише з тобою мрія бути ,
давала вижити мені.©

Дата: 26.03.2015 13:51 Автор: Каталіна


кот


Тепло на печке, если рядом кот.
С котом везде теплее лета.
Пушистый, милый обормот,
играющий с лучами света.

Кот очень любит молоко,
да только теплое,парное!
С котом дружить всегда легко,
он понимает с полу слова.

Чушь,Скажите?А вот и нет!
Мой кот - мне друг,ни чуть не меньше.
Когда он рядом - ярче свет,
поговорим -и сразу легче.

Как говорим?А не секрет.
Молчим, лишь смотрит мне в глаза.
Порою ,взглядом он кричит,
когда является слеза.

Мой кот, мужчина еще тот,
от теплоты от так мурлычит.
Красивый, мягкий обормот,
меня от только взглядом лечит.

Как хорошо,когда есть кот!
Он иногда людей дороже.
Пусть и игривый баломот,
зато предать, как все ,не сможет.©

Дата: 26.03.2015 13:50 Автор: Каталіна


" мамі "


Нет , не стану на тебя похожей,
свою тайну ты сама храни.
Не узнаю ,средь толпы прохожей,
я не знаю ведь твоей любви.

Как же больно!До чего обидно,
почему я встречи нашей жду?
От чего сбежала, нет?Не стыдно?
Может до сих пор тебя люблю?

Почему так больно ,мама,слышишь?
Мое сердце для него уже стучит.
Ты мне не звонишь,и не напишешь,
почему в груди моей болит?

Нет,не стану на тебя похожей,
буду ему верною женой.
Не узнаю,средь толпы прохожей,
буду я всегда спешить домой.

Пусть забыла обо мне давно ты,
я тебя все в памяти храню.
Хоть и не дала тепла ,заботы,
я тебя по прежнему . . .

Но такой как ты.Прости,не стану!
Подала плохой ты мне пример.
Я его любить не перестану,
как ты с папой,я не поступлю-поверь©

Дата: 26.03.2015 13:47 Автор: Каталіна


не пусті слова


Так хочеться бути там , де й ти.
І ,повір, це не просто із пісні слова.
Як і раніше , писала б тобі листи ,
І чекала б на слова твого дива.

Ти не поруч , і в світі думок сама,
Лиш буденності шум поглинає мій біль.
На душі моїй знову настала зима,
А думки підросли у страшну заметіль.

Не писала давно , рими вже не знайомі,
Хоч думки ,то сплетіння із тисяч рим.
У полон піддалася буденній втомі,
І зайнятися нічим , хоч аби чим!

Без тебе враз стало на душі самотньо ,
Перестала вірить у життя дива.
Нема настрою зовсім , це уже не зворотно,
І , ти знаєш , це також не пусті слова....

Дата: 26.03.2015 13:42 Автор: Каталіна


БРЄД


Признався я тобі що я тебе кохаю
А ти не віриш що я кохаю
А я чикаю коли повіриш ти мені
Та чи варто вірити мені
Так звичайно мені можна вірити
Але ти можеш не вірити
Якщо я для тебе ніщо не значу
А якщо значу
то повір мені
і скажи кілька слів мені

Дата: 25.03.2015 23:32 Автор: wiwa


ВОНА


Розбиті серця, розбиті серця
Їх може сцілити тільки вона
Вона це любов яка підвласна усім
І дорослим і даже малим
Вона спасе у горі і біді
і некіне тебе у журбі.

Дата: 25.03.2015 19:14 Автор: ВІКА-ВЕРОНІКА


Судьба


Глаза... Сиротские глаза...
Из глазок капает слеза...
Рука простянута мала.
На ней слезиночка видна...
Не плачь,не плачь ты,сирота,
так ,видишь, привела судьба...
И небо тучей занесла..
И на улицу привела.
Не плачь, возьми кусок хлебца.
Не плачь. Так привела судьба.
Пошли со мной--- ты люба мне.
Пошли. Не плачь. Забудь горе,
забудь и скорбь. Теперь ты моя.
Не плачь, милашечка моя.
Судьба твоя уж зацвела...
Не плачь, ты милая моя...
Робертина
10 лет
г. Новоднестровск
20:14
24.03.15

Дата: 24.03.2015 20:15 Автор: Робертина


Стихи


Привет, мой милый друг.
Скучаю за тобой.
С тобой не скучно мне.
Ты приходи за мной.
Поговорим в тиши.
О жизни и судьбе.
Потом ты заберешь
Меня к себе.
К себе на небеса,
Где ангелы поют,
Цветы в садах цветут,
Птиченушки поют,
Где славят Бога все ---
В рай возьмешь к себе...
. . .

В раю цветут цветы
И даже грозный лев
Как кошка, ластится к тебе.
Там Бога славят все.
И праведники молятся
За тех, кто на земле.
. . .

Как живется сироте
Без тепла, без дома?
Улица для сироты
Хорошо знакома.
Улица для сироты ---
Матушка родная....
Где-то выищет еды
Бедная сиротка.
На насмешки от людей
Не ответит кротко...
То давайте помогать
Людям всем, сироткам.
Сиротка на бутерброд
Улыбнется кротко...
То давайте забирать
Деток из детдомов,
То давайте помогать
Всем, кто есть без дома.
Рукавица Катюша, 10 лет
г. Новоднестровск, Черновицкая обл.
19:39, 24.03.2015

Дата: 24.03.2015 19:40 Автор: Кэйт ( рукавицаК )


Вдохновение


Вдохновение --------это когда душа сияет, когда добро наполняет мир, а радостные чувства превращаются в строки и мазки...

Вдохновение... Какое оно радостное, светлое!
И строки льются на бумагу.
Оно --- как фея, моя милая, оно --- как свет!
Но люди понимают его не сразу.
А оно бьется, стукает в окно,
оно вас просит --- милочки, пустите!
Вам грустно без меня. Без вас умру.
Хотя б одну строку хоть, напишите!
Но все закрыты. Все закрыли свои души.
А вдохновение --- сгасает, как жаринка.
Но не теряет миг. Оно вас просит.
Пусть на листе окажется картинка.
Пустите вдохновение к себе...
Робертина
10 лет
г. Новоднестровск
19:02
24.03.15

Дата: 24.03.2015 19:15 Автор: Робертина


Небо


Наче річка синє-синє,
наче човник хмара лине,
і той місяць, як кораблик
пливе по небу ніби равлик.
Намистинки-яркі зорі,
наче рибки в синім морі,
вони граються і сяють
та до себе закликають.
Я б на небо полетіла
та забула вдома крила.
Почекаю я до рання,
може здійснеться бажання.

Дата: 23.03.2015 10:23 Автор: Анжела Шпичак


Короткий закон життя...


...Лише боровшись, ти знайдеш
І крізь життя все пронесеш...
Та, зупинившись, запитаєш:
"Де ж сенс життя, коли шукаєш?
Лише боротись й воювать?.."
Нам треба жить, не виживать...

Дата: 21.03.2015 21:43 Автор: Анжеліка


Про тебе...


...Не дивися ти так синьооко,
Поруч небо, вода і світи.
Як поглянеш на мене глибоко,
Знаю точно: не треба іти...
І продовження буде, я знаю!
Бо ж не хочу втрачати слова...
Я щодня твої вірші читаю
І знаходжу там нові дива...
Не дивися ж ти так синьооко,
Бо загублюся в купі рядків.
То й шукатимеш поодиноко
Серед різних оцих завитків...
Не питай же, чому обережно?
Ці слова ж бо - вагомий секрет.
Б'ється серденько знову бентежно,
На вікні ти залишив портрет...

Дата: 21.03.2015 21:40 Автор: Анжеліка


Україно!


Підійметься Україна,
Встане зі своїх колін.
Бо була ж уже Руїна,
Брав колись її Берлін.

Підійметься і полине
В світ широкий у ту ж мить.
І крило те журавлине
Все покриє, де болить…

Підійметься і засяє
Морем квітів навесні.
Світло ж те її сягає
Вище зір, які ясні.

Підійметься! Безсумнівно!
Хай не вірять інші в нас.
Україно, королівно!
З нами правда і Тарас…

Дата: 21.03.2015 21:35 Автор: Анжеліка


***


Розправлю крила
Над прірвою, лиха година
Розіб'ються крижини
Загублені, щастя хвилини

І ріжеш знову без ножа
Слова гостріші ніж стріла
Наскріз порізи, забиття
Що небезпечні для життя

На осліпки, я йду по лезу
Крок,не виправиш цю тезу
Виправдання тут не в тему
Так не розвяжимо делему

Метелики повимирали,
Троянди в серці засихали
Гра у мовчанку,є помилка
Радій у виграш,молодчина

Розправлю крила
Над прірвою, лиха година
Розіб'ються крижини
Загублені, щастя хвилини

А час іде, життя минає
Назад дороги вже немає
Крокуй вперед, біжи,повзи
Лишень прошу, ти говори

Здаватися, гра слабаків
Ми разом дійдемо до верхів
Тримай, рука моя- твоя
Ми разом,дійдем до кінця

Дата: 21.03.2015 21:02 Автор: Ogi


....


мені тепло біля тебе
мені хочеться ходити біля тебе
мені приємно розмовляти з тобою
мені на все начхати як я з тобою
але ти не віриш
мені не віриш ?
та мені нема смислу брехати
та мені хочеться довести
і що завгодно зроблю для тебе
бо я люблю тебе

Дата: 19.03.2015 21:03 Автор: wiwa


коротко про наболіле.


Душа болить і серце розривається,
І вже від сліз реальність розпливається.
Десь там, на небі, мерехтять вогні...
А чи насправді треба було це мені?

Вже втретє на ті ж самі граблі.
Встромляєш в серце гострі шаблі.
І в голові повний бардак...
"Надія вмре остання, так?"

Ця фраза не дає спокою.
Тому що поруч із журбою
Ти дарував турботу й щастя,
І ніжно брав так за зап'ястя,

Казав, що я картавлю мило...
Та щось тебе у мить змінило.
Що сталось, милий? Де поділись
Твої обійми, тепло й щирість?

Все знову стало як було,
Знову у грудях загуло.
Ідеш - іди, не повертайся.
І з почуттями більш не грайся.

Дата: 19.03.2015 09:48 Автор: космея.


Мама


Мама
у кожного з нас, з дитинства є, Мама
і хоч це може дурна реклама
але я люблю тебе Мама
за те що любиш
за те що дбаєш
за те що завжди допомагаєш
і мене правильно жити навчаєш
Мама, може я не часто купую тобі квіти
але дякую тобі, що я вмію життю радіти
і я не хочу нічим тебе задіти
але хочу я, вічно тебе любити

Дата: 18.03.2015 22:13 Автор: Діма


любити треба щоб жити


любити когось це класно
бо на душі прекрасно
та якщо ця любов взаємна
то вона приємна
любити треба завжди
і не потрібно шукати вражди
бо якщо ти злий
то ти примерзлий
як що будиш любити
то будиш по справжньому жити
тому потрібно когось любити
щоб по справжньому життя прожити

Дата: 17.03.2015 21:59 Автор: wiwa


А може...


А може справді краще відпустити
Тебе до неї – більше там надій
На вічне щастя, і перехрестити -
Вона захистить від усіх стихій.

А може краще буде тобі з нею,
Бо ж так любити вміє лиш вона,
А я постану з думкою твоєю,
Коли ти вип’єш терпкого вина.

А може ти тоді вже перестанеш
Порад шукати в світлій голові,
Бо лиш зі мною знову ти застрягнеш…
Вона ж розчистить гори снігові.

Дата: 16.03.2015 19:17 Автор: T_Pidgurska


***


Говори щось, бо тиша вбиває,
Заганяє далеко у страх,
рідний голос тоді ж не впізнає,
Як змовчиш ти сьогодні у снах

Говори щось, бо вже нема сили
Лиш дивитися в очі сумні,
Пам’ятавши те, як колись жили,
та зосталися в чаші на дні

Говори щось, бо стане до завтра
Те терпіння вогненним ключем
і тобі не зустрінеться варта,
Що врятує від мене мечем…

Дата: 16.03.2015 19:16 Автор: T_Pidgurska


***


Покірно слідом за тобою
Крокую тихо, ніби тінь,
Закрученою і тоненькою тропою
Вже й не рахуючи падінь.

Сьогодні привидом я стану,
Зависну й берегтиму сон
І відганятиму тумани
Кошмарів лютих до перон.

І руки простягну то тіла,
До губ солодких доторкнусь.
Я ж вчора тихо шепотіла…
Я ж завтра тихо повернусь.

Дата: 16.03.2015 19:16 Автор: T_Pidgurska


сон


сон мені приснився
і не довго він снився
а в тому сні ти мені приснилась
і ти мені не вперше снилась
але цього разу ми були удвох
і ми раділи теж удвох
але це був лиш сон
та часто здійснювались мої сни
так цього разу я надіюсь вже будуть не сни
і я тебе насправді обніму
і ще не раз обніму
і скажу я що тебе люблю
бо по справжньому я тебе люблю

Дата: 14.03.2015 23:31 Автор: wiwa


ВІЙНА


Удалині синіють гори,
а далі простяглись ліси.
Відблиском сонця грає море,
внизу звиваються річки.

А тут - війна. Лунає постріл
і крик летить у сиву даль
тут гинуть діти і дорослі
і геть нікому їх не жаль.

Все чути: вибух, вибух, вибух,
і дзвін металу об метал.
Почулася дзвінка команда
і зазвучала сталь.

І вороги, і давні друзі
в бою зустрілись віч-на-віч.
Світанок скоро. Та до ранку
ще треба пережити ніч.

Тут чути стогін, жаху крики,
усі втікають - хто куди.
Та хтось залишиться навіки.
Врятуй нас, Боже, від біди!

Дата: 13.03.2015 20:27 Автор: христя Д.


zariza


Знаю я що ніщо не знаю тебе
Тільки знаю я що люблю тебе
І ти для мене як цариця
Але ти не проста цариця
ти краща за всіх цариць
і давай мені хоч сто цариць
не потрібні вони мені
тільки ти потрібна мені
і я буду для тебе рабом
і я буду для тебе кріпаком
ти принцеса напевно моя
ти принцеса напевно не моя
я лиш одне знаю
що я тебе кохаю
і ти знай
я для тебе на землі зроблю рай
ти лиш скажи мені три слова
ці прекрасні слова

Дата: 10.03.2015 21:45 Автор: wiwa


Дощик


Дощик, дощик маросить,
Хоче землю намочить
І поля й дороги всюди,
Під дощем всі мокнуть люди.
Буде дощик рясно лити,
Щоб озерця напоїти,
Все щоб вдосталь напилося
І під сонцем не пеклося.
Далі дощик піде спати
В хмарку сиву подрімати
Та гарненько відпочити,
Щоб земельку знов поїти.
Вітер хмарку підхопив
Й дощик по небу поплив

Дата: 10.03.2015 18:51 Автор: Світлана Горох


#


я біля тебе не знаю що робити
біля тебе я німію .і не знаю що казати
це все напевно через те що я тебе люблю!
а може я тебе і не люблю ?
тоді чому мені тепло біля тебе ?
чому я думаю про тебе?
Можливо я хворий
Чому тоді тільки біля тебе хворий ?
Ні напевно це любов
А що таке любов ?
Любов це потяг до тієї людини яку ти любиш
Любов це коли тепло біля тієї людини яку ти любиш
Тепер я знаю
Що її кохаю !!!

Дата: 08.03.2015 17:26 Автор: wiwa


Ти тільки один такий


Ти тільки один такий,
Весь ніжний, такий неземний...
Любов відчуваю я кожен день...
Шкода, що ти безчуттєвий
Хотіла з тобою бути,
А зараз прагну забути...
АДже ти завжди брехав у лице...
Ти клявся у дружбі, розвів всі мости..
Кричав всім, це все не ти...
Звичайно не ти, не він, не вона...
В усьому цьому винна лиш я...
Тебе полюбила душа моя..
Зараз пишу я цей вірш...
Мені стає гірш, гірш...
Прийшов ти на долю мою..
Як же жаль, що тебе я люблю..

Дата: 07.03.2015 21:50 Автор: by Alive


Я просто знову хочу жити


Я забула твої поцілунки.
Я із пам’яті стерла печаль.
Я зрівняла наші рахунки
Та забула важливу деталь:

Просто більше не можу терпіти,
Просто зовсім немає сил,
Просто палко тобою хворіти
Не допустить жодне із правил.

Знову сум переповнює душу,
Знову серце стискає біль,
Знову музика розум глушить
А реальність затьмарює хміль.

Хочу вільною птахою бути.
Хочу неба відчути смак.
Хочу темні кайдани розкути,
Але жаль, що не можу так

Жити в світі без краплі болю.
Жити й бачити сонця схід.
Жити кимось, а не тобою,
Щоб пізнати кохання цвіт.

Дата: 07.03.2015 14:50 Автор: Юлія Холод


Свято 8 березня


Свято 8 березня красиве,
А в школі щей бурхливе.
Всі стрімко готують подарунки,
На листівках гарні візерунки .
З класу чути : дай ножиці будь ласка!
А інший : гарна маска !
В гамі чути :
Тихо діти , вже скільки можна гомоніти,
Клас за тих,як шум прибою,
Школи суму за тобою!

Дата: 06.03.2015 21:23 Автор: Софія


марічка


Тече над краєм річка
Біля неї ходить марічка
А здалека хлопець виглядає
Бо марічку він кохає
Кохає і не знає
Кохає і страждає
Вона на нього не звертає
Бо мабуть іншого кохає
Можливо щось від нього вона скриває
І таємниці цієї не відкриває
А хлопець цей ще більш страждає
Бо марічку він кохає

Дата: 05.03.2015 19:04 Автор: wiwa


я кохаю


Я кохаю і не знаю
Чи ту що треба я кохаю
Можливо я припустив помилку
можливо полюбив марійку
Як що помилився я
Як що закохався я
Не в ту що треба
І я тоді не знаю що робити треба
Мабуть треба жити
І когось іншого любити
Але я знаю
Що більш не покохаю
І тому щикаю
Бо я марічку кохаю

Дата: 05.03.2015 18:44 Автор: wiwa


Любов вона така...


Любов вона така,
Буває хороша але є і зла.
Коли закохався,
То забуваєш ти все на світі,
Що люди є інші у світі.
Ти забуваєш все, що знав
І забуваєш навіть тих,
Кого колись кохав.
Для тебе все стає таке чорно-біле,
Люди всі для тебе темно-сірі.
А ти думаєш яке у неї лице,
Зачервоніле.
Хоч для неї ти вже не в довірі,
І може вона вже не твоя
І не була, й не буде нею…
Просто вона, хоче героя,
А ти до неї з брехнею.
Хоча я знаю ти не такий,
Ти зовсім інший…
Мораль цього вірша такова,
Любов вона така…

Дата: 04.03.2015 22:48 Автор: Mary K.


Майдан незалежності


Майдан… Майдан незалежності!
Залишиться в нашій пам’яті – назавжди.
Коли погибали невинні люди
сиділи ті гниди, як пани.

Роздавали вони накази
бити, стріляти, убивати
всіх, хто під руку попаде.
Нащо ти це робив іроде?

Скільки загинуло синів і дочок?
За незалежність і волю України.
Скільки матерів пролило сльоз?
Дізнавшись,що нема вже їх дитини.

Безсердечні снайпера, цілили
в незахищений народ.
Люди захищались від атак
з прапором неньки в своїх руках.

І ось так народилась небесна сотня.
Герої пожертвували собою,
Щоб збудувати прекрасну, самостійну,
Незалежну і могутню країну.

Герої… Герої не вмирають!
Будемо ми пам’ятати вас завжди.
Бо ви положили ваші життя
за наше хороше й щасливе майбуття!

Дата: 04.03.2015 22:46 Автор: Mary K.


#


кохаю і не знаю
чому навіщо і за що.
за що тебе кохаю
за що себе картаю
але знаю я що по справжньому кохаю
і від того ще сильній страждаю
страждаю я за того що не знаю
чи не даремно я страждаю
чи не даремно я кохаю
можливо це все дарма
можливо я живу дарма
можливо вона не знає
можливо вона теж кохає
і все скриває
чомусь боїться і страждає
чомусь не вірить і мене цим карає
можливо вона чогось чекає
можливо вона іншого кохає
як що кохає іншого нехай скаже
скаже і всі нитки розв’яже
тільки одну нитку вона обірве
і в мене серце стане і умре

Дата: 02.03.2015 22:29 Автор: wiwa


Юний патріот


Юний патріот, йому було п'ятнадцять, його життя лиш набирало міць,
Попереду для нього все було, і насолодою був кожен подих...
Під сірим небом харківського дня,
тримав смерть в руках злочинець,
як центром міста, мирною ходою, йшов вперед юний патріот,
Один дзвінок, і його не стало
підступний вбивця вкрав його життя
Зненацька четверо пішло у небуття,
Немов Мойра ниті долі обірвала,
і причин нікому не назвала, чому вони мусили віддати найбільший скарб
Раптовий вибух, і все стихло,
Осколків дощ і ріки крові по асфальту, згасло полум’я життя, пітьма забрала все...
Юний патріот... Йому було п'ятнадцять.

Дата: 02.03.2015 14:59 Автор: Dimitrius


Колишньому


Невже ти думаєш, що зламаюсь?
Заплачу й білим прапорцем махну?
Це значить, що ти геть мене не знаєш.
Нарешті спокій у собі знайду.

А я й не уявляла, що ти за людина.
Я думала ти інший…Не такий.
Бо душу я тобі усю відкрила
І присвятила ці потрачені роки.

Дивився мені в очі і брехав
Та все зробив, щоб я так довіряла.
Невже тобі ніхто ніколи не казав,
Що правда потихеньку випливала?

Я думала, що ти моє омріяне кохання,
Що лише мною ти тепер живеш.
Хотів побачити мої страждання,
Коли усе це раптом обірвеш?

А я тобі не іграшка, не думай.
Бо я сильніша ніж тобі здалось.
Ти думав, що мене моя любов погубить?
Та вже не зміниш те, що відбулось.

Я зможу жити з тим, що сталось.
А ти? Чи зможеш жити далі так?
Гадаєш я лише з тобою посміхалась?
Ти зіпсував мого кохання смак.

Як шкода, що лиш зараз я відкрила очі.
Спасибі людям, що сказали, хто насправді ти.
Тепер робити зможеш все, що хочеш,
А я всміхнусь і далі буду йти.

Дата: 28.02.2015 22:15 Автор: Левчук Вікторія https://vk.com/vikusya.kukusya


Матуся


Ось вже сімнадцята минула осінь
З тих пір, як Ти дала мені життя.
Я стала вже тепер доросла
Й в дитинство вже немає вороття.

Пробач за ті страждання через мене
І за недоспАні ночі Ти мене прости,
За сльози, крики й дурнуваті сцени,
Що змушена була терпіти Ти.

За те, що за свята я забувала,
Й не думала, як боляче Тобі.
І квіти я не часто дарувала.
Прости, ріднесенька моя, прости!

За те, що я не завжди розуміла
Твої поради та й усі Твої слова,
Бо Ти ж завжди мені добра хотіла
Та слухати тоді не хтіла я…

Тепер ціню кожнісіньку хвилину,
Що ми з Тобою разом провели,
Бо я не знаю кращої людини
Для мене найдорожча , найрідніша – Ти!

Дата: 28.02.2015 21:31 Автор: Левчук Вікторія


Самотність


Так хочеться із кимось поділитись,
Розповісти, що коїться в душі.
Можливо Богу треба помолитись,
Можливо в темряві нічній укритись,
А може все забути у вині.

Я відчуваю дикий біль у грудях.
Уся душа моя болить.
Не можу бути я на людях,
Бо вони розпач в мені будять,
Мені б забутись хоч на мить.

Лише папір усе стерпіти зможе,
Тому лиш тут я не мовчу.
Я помолюся, Тобі Боже,
Можливо це все ж допоможе.
Задуй уже мою свічу…

Дата: 28.02.2015 21:30 Автор: Левчук Вікторія


люблю


Писати можна багато
Казати можна багато
Але не можливо передати
Словами передати
Те що в мене в душі
Тільки близькі душі
Все це можна передати
І навіть не казати
Бо вона повинна знати
що я її почав любити
і без неї я не можу жити

Дата: 26.02.2015 21:05 Автор: mizkewiz


Пожежа


Пожежа
Пожежа,діти,це не жарт,
Може згоріти аж что парт.
А ви не бійтесь інших не лякайте
Скоріш пожежний викликайте.
Ось бачила я таку картину,
Запалив тут хтось квартиру.
Вогнем вона вся запалала,
А я пожежних викликала.
Гасили й піною й водою
Хазаїн пив таблетки від головного болю.
Розпочалося це із гри.
Грались із сірниками хлопчаки,
З початку штори запалили
Але не погасили.
Хай для вас це буде урок,
Бо з вогнем не мало морок.

Дата: 26.02.2015 14:10 Автор: Гавловська Дарина


гарячі очі


Подивився я тобі в очі
І полюбив твої очі
І запалили ті очі
Мені серце
І загорілось воно
І затукалось воно
Не так як завжди
І щоб загасити його
Потрібно багато води

Дата: 24.02.2015 22:23 Автор: wiwa


ти гарна


Ти гарна як зірка на небі
Ти сама гарніша зірка на небі
Ти сама світліша
Ти сама строй ніша
Твої очі карі як діаманти
І я зумів їх віднайти
І я зрозумів що не зможу забути
І я зрозумів що не зможу бути
без тебе
і зрозумів що полюбив я тебе!

Дата: 24.02.2015 22:22 Автор: wiwa


Присвята друзям…


Всі ми маєм друзів,
Хтось справжніх,а хтось фальш.
Та знаєш дуже легко розпізнати,
Того для кого ти потрібен.
Хто підтримає в тяжку хвилину,
Прийде,подзвонить чи напише,
Але ніколи не залишить.
Кращих друзів,у мене лиш пара,
Занадто високо літала я в хмарах.
Були і сльози,і страждання,
Було тяжко,я плакала й ридала,
Але знайшла я тих потрібних.
Рідних,вірних і трішечки дурних,
Але з ними весело то як.
Люблю я вас рідненькі,
Більше неба ви мені потрібні.
Нікого біль крім вас мені не треба,
Цінувати рідні вас навчилась я,
Раніше я була сама,
А тепер я маю вас,втратити боюсь шалено,
Але нікому вас я не віддам.

Дата: 20.02.2015 22:40 Автор: (с) Кирилюк Іванна Юріївна 02.01.2015.(http://vk.com/loser_ivanna)


Герои не умирают


Год прошел уже с тех дней
Как на Майдане расстреляли молодых парней.
Большинство из них там были почти дети,
Которые хотели жить счастливо на свете.
Которые боролись за свободу
Для себя, своих семей и своего народа.

Но снайпера, продажные суки,
Спокойно взяв оружие в руки,
Пошли мерзкий приказ исполнять -
Невинных, беззащитных людей убивать.

Небесная сотня...
Сразу в рай с Майдана..
Но сердце их болело больше
Чем снайперская рана,
Когда, всех оставив, на небо уходя,
Они видели как плачут их друзья.
Они видели страданья отцов и матерей,
Слезы своих жен и маленьких детей...

Они сейчас с небес Украину охраняют..
Они герои, герои не умирают!

Дата: 18.02.2015 15:34 Автор: Богдан Хмельницький


люблю


сказав тобі:тебе люблю,а в тебе лиш глухе мовчання
а потім я подумав чи є в світі кохання?
та відповідь не знає ні філософ,ні поет
навіщо ж ми отримуєм в життя білет?

Дата: 12.02.2015 19:43 Автор: Інокентій


У Глухові Шевченко..


Надія Геращенко

У Глухові Шевченко…


У Глухові Шевченко чимало друзів мав.
А світ краси околиць його причарував…
Коли постукав в двері медовий щедрий спас,
На хутір до Білявського навідався Тарас.

Дорога понад греблею вела у панський сад:
Хатинки - під соломою, на стріхах-виноград,
Сміялось сонце щиро, ховаючись в гіллі,
Лелеки неквапливо ходили по ріллі.

Грайлива Есмань стрічкою вилася поміж верб.
Ячмінна пізня смужечка чекала на свій серп.
Господарська садиба, добротна й чимала,
Турботами хазяїна затишною була.

А ось і він стрічає, радіє, мов дитя:
-Григоровичу, друже, ну як твоє життя ?
Здоров'я як? Що пишеш: поему чи вірші?
Пробач за запитання…Вітаю від душі…

Все просто так, і щиро…Всміхається Кобзар,
Приймаючи за звичаєм хліб-сіль - гостинний дар.
Розмова за вечерею…Так швидко плине час…
Під яблучними зорями зустріли друзі спас.

Тополі шепотіли, зривався вітерець,
І спогади дитинства навіював чебрець.
Читалась «Катерина» зі смутком у душі,
А в серці вирували уже нові вірші.

Світанок плив над садом, крутився млин життя…
У ці роки, на хутір не буде вороття.
Та будуть святкувати нащадки щедрий спас.
І буде - Україна! І буде - наш Тарас!


11.02.2015

Дата: 11.02.2015 18:44 Автор: Надія Геращенко


Яблунька-матуся


Надія Геращенко

Яблунька-матуся

Я часто бачу уві сні,
Як на подвір’ї навесні
Матуся яблуню саджає,
Водою щедро поливає,
І пісня лине в височінь –
Прозору і безмежну синь.
Яблунько - матусю,
Дай я прихилюся
До кори шорсткої,
Наче до чола.
Низько уклонюся,
Тихо помолюся
За тебе, рідненька,
Де б я не була.
У кожного своя печаль,
І пісня, і любов, і жаль.
У кожного в душі-свій храм -
Мірило вчинкам ї рокам.
Та найдорожче в світі - квіти,
Які несуть з прощенням діти.
Яблунько - матусю,
Дай я прихилюся
До кори шорсткої,
Наче до чола.
Низько уклонюся,
Тихо помолюся
За тебе, рідненька,
Де б я не була.
Дороги нас ведуть назад:
У батьків дім, матусин сад.
Буває пізно, аж занадто –
Змарнілий двір, старенька хата…
Я поглядом шукаю маму,
А бачу яблуньку-ту саму…
Яблунько - матусю,
Дай я прихилюся
До кори шорсткої,
Наче до чола.
Низько уклонюся,
Тихо помолюся
За тебе, рідненька,
Де б ти не була.

10.02.2015

Дата: 10.02.2015 23:12 Автор: Надія Геращенко


Великий Льох (в сучасній інтерпретації)


Великий льох
(Поема-містерія Т. Г. Шевченка в сучасній інтерпретації)


ТРИ ДУШІ

Якось вранці, на Майдані
Ранньою весною,
Три душі – три пташечки
Злетілись юрбою.
Повсідались коло стелли
На чорній руїні.
Та й давай-но сповідатись,
Хто у чому винний.
За що до Раю не пускають
Душі стражденні.
За що дні тут коротають,
На землі даремно.

I
Обізвалась душа перша –
Найтемніша пташка.
- Чого я тут витаю? -
Бо согрішив тяжко.
Народився я у Ялті –
Сонячному краї.
У сім’ї багатодітній,
Що ростить врожаї.
Як підріс, змужнів я,
У Київ поїхав.
У столиці доля краща -
Без біди і лиха.


Влаштувався на роботу
В спецпідрозділ «Беркут».
Та не знав, що прослужу там
До самої смерті.
І в одну з ночей кривавих,
Коли Україна повстала,
Коли ті пута віковічні
Вкотре розірвала,
Я наказ отримав:
«Розігнати Майдан!
За будь-яку ціну».
І я згрішив. Я виконав.
Стріляв народу в спину!
Вбивав, катував
Саму Україну!
Та прийшла відплата.
Вогненним метеором
На мене упала
Суміш палаюча, наче граната -
І все загорілось!
І ззовні, й навколо -
Все наче в пеклі палало.
Молоде серце навіки згорало.
Та не від жару. Від болю,
За скоєний злочин.
Серденько терпіти
Більше не хоче!
Так і лежав я
Серед попелу й каміння.
І щиро каявся.
Та не було вже спасіння.
Пізно було вже
Для каяття.
Доволі нікчемний
Фінал для життя…
Так і досі я за теє
Страшно караюсь.
Так мене за ту провину
В Рай не пускають.

II
І мене, - друга душа каже,
За те не впускають,
Що теж провину тяжкую
На совісті маю.
Народився сам у Луцьку -
Старому славному містечку.
Та й приїхав у град Київ,
Діток лишивши у гніздечку.
Та все на віче народне –
Волі добувати,
Любу неньку Україну
З біди визволяти.
Щоб зігрітись трохи,
Бодай на годинку,
Зупинився мимохідь
В Профспілок Будинку.
А надворі ніч багряна,
Місяць кров’ю весь залитий,
На Майдані Смерть слухняно
Творить жах несамовитий.
Тоді “Беркути” безжальні
Пожежу почали.
У будинку чутно крики:
То ангели кричали.
З того пекла, що кати
Тут натворили,
З хаосу того, що вони
В Україні вчинили.
Так потрапив я в жахливу
Пастку огненну.
Та й на поміч голосити
Вже було даремно.
Виглянув в вікно розбите -
Вся площа на долоні.
Та що мені було робити?
Не вмирать ж в полоні.
Сміх дітей, дружини сльози -
Я почув немов крізь сон.
«Ще не вмерла України»
Все лунає в унісон.
Я зробив маленький крок
Назустріч свободі.
Ще лиш мить – і я валявся
В сніжній прохолоді.
Фатальним для мене
Стало те падіння.
Мабуть, моєї долі
Таким було веління.
Ось воно, за що, я, браття,
Так себе картаю.
Адже самогубців
До Раю не пускають.

III
І я у Рай потрапити
Також уже не зможу.
Все тому, що в мене
Історія теж схожа…
Народився у столиці,
Все життя прожив я тут.
Знаю Київ, як п’ять пальців,
Пам’ятаю кожен кут.
А з початком Майдану
До лав протесту влився я.
Першим завжди будь у рангу!
Шептала так гордість моя.
Першим ліз завжди до бою,
Бруківку першим запустив,
Першим був поміж юрбою,
“Беркута” першим підпалив.
Не хотів я бути просто
«Краплею у морі».
Я хотів відзначитись,
Назватися героєм!
Як у день один кривавий
Беркут знову наступав,
Та після бою зник раптово,
Наче хто його прибрав,
Я, через гординю свою,
Знову всіх повів вперед,
Не знав, що по провині моїй,
Більшість з них скоро помре.
Я і декілька сміливців
По Інститутській вулиці
Вперто підіймались вгору.
Наш подвиг не забудеться.
Та снайперські кулі
Не змусили чекати.
То режим продовжив
Народ свій убивати.
Над головами нашими
Постріли свистіли.
Неначе Смерті руки
За жертвами летіли.
Ми поховались за дерева,
Тремтячи від страху.
Стояла наша авантюра
Уже на межі краху.
За тоненькими щитами
Із дерева й металу
Ми від гибелі тікали,
Чого б це нам не стало.
Постріл. І гучне падіння.
Випав щит мені із рук.
Добре, що хоч удалося
Уникнути жахливих мук.
Куля голову пробила.
Наскрізь. От і мій кінець.
Уже не зможу я відчути
Останній сонця промінець.


Полилася річка крові
З каски голубої.
Чи розумів стрілець, у кого
Пуска він ті набої?..
Отак за свою гордість
Я і поплатився.
Варто було почекати -
Гляди б, живим лишився.

Смеркається. Полетіли
Кудись ночувати.
Давайте-но в Маріїнку -
Ніч перечекати.
Зібралися – злетілись,
Всілись на тополі.
І полягали сни дивитись,
Втомились доволі.


ТРИ ВОРОНИ

1
Крав! Крав! Крав!
Крав Вітя крам.
Та повіз додому,
Та продав злодіям
Той крам, що накрав.

2
Спав! Спав! Спав!
Спав Барак, спав.
Та поїхав до Європи,
Занепокоєним став,
Україну проспав!

3
Врал! Врал! Врал!
Врал Вова, врал.
И людям неустанно
В головы втирал
Ту ложь, что наврал.

Отак кричали і летіли
Ворони з трьох сторін і сіли
На статуї, що на горі
Посеред парку, усі три.
Мов на мороз понадувались,
Одна на другу позирали,
Неначе три сестри старі,
Що дівували, дівували,
Аж поки мохом поросли.

1
Оце як вчора я, сестриці,
До Криму злітала.
Та у матроса одного
Трохи жовчі вкрала.
От бачите, тепер
І є чим розговіться.
Ну, а в твоїй Московщині
Є чим поживиться?
Щось вже скоїла, сестрицю,
Чи що натворила?

3
Да тысячи душ на Донбассе
Уже передушила.
Отправила, дурачьё,
За «Русский мир» сражаться.
А сама уже готовлюсь
В цинку да крови купаться.

1
Та не заливай, бо якби
Не мої соколи,
То б тобі тоді не стало,
Чим хвалитись доволі.
Ще й чваниться, показує
Ну чужу роботу.
А в самої заслуги
Не вартують й болота.
Ну а що ви, моя леді?
В Америці й Європі
Пожили, спочили,
А тепер, чекають,
Тільки б когось вбили.
Вирячились, неначе
Спектакль споглядають.
І бездіють жалюгідно -
Занепокоєння виражають.

2 і 3
А ти що зробила,
Щоб нас критикувати?

1
А дзуськи вам, сестриці,
Вже мене питати.
Ви ще й не прокинулись,
Як я тут шинкувала!
Кров гарячу по степах
Своїх розливала.
То вони ще й скаржаться,
А дзусь, недоріки!
Не доросли ви ще до мене,
Безпері каліки.




2
Ото яка недотика!
Не та рано встала,
Що до світа упилася…
А та, що й проспалась!

1
Що ти очі тут на мене
Вкотре роздуплила?
Та я як молода ще була
Союз розвалила!
Та й народ з одних кайданів
У інші загнала.
У олігархічні пута
Люд простий скувала.
Все свідоме українство
Я до Смерті вела -
Чорновола і Ґонґадзе
У могилу звела.
Так повстали ж, проклятущі!
Але й я не гірша.
Так замилила їм очі –
Не відкрили б ширше.
Та й привела до влади
Зло ще більше, гірше, я.
Кримінали, мафіозі -
Ось вона - гордість моя!
Розграбували Україну,
Розікрали весь бюджет
Прийнялись той льох шукати -
Отакий був мій сюжет.
Та із попелу й хаосу
Знову люд простий повстав
Й мої пута віковічні
Вкотре, ще раз розірвав.
Ох то, як я лютувала!
На землю пекло підійняла
Й випустила тих чортів -
Сумнозвісних “беркутів”.
І палила, і стріляла, з водометів поливала,
Ні! Ніщо їх не бере!
Скільки б, сестри, не вбивала,
Народ проклятий далі пре.
Погань! Бореться до скону,
Владу собі в руки взяла,
А мене із мого трону,
Чорт їх забирай, зігнала?
От сиджу я тут, і досі
Нагоди слушної чекаю,
Знайте ж ви но, малороси,
З вами я ще поквитаюсь!

3
И я таки пожила:
С советами помутила,
С Западом покутила,
С Вовою попила,
Да китайцам запродала.

1
Ти теж добре натворила,
Так москалів закрепила
У державні кайдани -
Хоч лягай та й засни.
Та свої ж багатства
За кордон продала,
В той же час, як кацапня
Вбого бідувала.
Почала народи “братські”
Різати-вбивати.
«Русский мир» на чужу землю
Вперто підселяти.
І давай на моїх землях
Мій же льох шукати.
Хочеш, сестро, мабуть дуже
І це розпродати?

3
Распродам – так распродам,
Какое тебе дело?
Донбасс – русская земля,
Заявляю смело!

1
Та що ти собі дозволяєш,
У мене ж у гостях?!
Ану, швидко забирайся,
На свій мертвий простір!

2
Досить горло собі рвати!
Коли позамовкаєте?
Ви ж обоє розпродати
За кордон бажаєте.
І на плату обживатись,
Самим жирувати,
А народи свої вбогі
В гроби відправляти!
Досить, сестри, в одна одну
Прокльонами слати.
Краще скажи, що хотіла
Нам показати.
Що ж ти нас закликала?
Щоб на льох дивиться?

1
Таки й на льох. Та ще буде
Диво твориться.
Багато років тому
Тут же народились
Одні близнята. Два Івани.
Так і уповились.
Один буде, як той Ґонта,
Катів катувати!
Другий буде… Оце вже наш!
Катам помагати.
Так і виріс вже той Ґонта,
Заразом із братом.
Не поховали його мої предки,
Так хочу поквитатись!
Не змогли батьки ще мої
Задушить в колисці.
Так доведеться мені, сестри,
Так, неначе лисці,
Підібратися до нього
Й за все відомстити.
Зупинити гайдамаку
Єдиний спосіб – вбити.
Чи прибрати непомітно,
Чи з братом посварити.
Бо ж не хочу я, сестриці,
Правди й волі пустити.
Бо буде нам точно лихо -
Смерть не оминемо.
Весь народний гнів і лють
На себе приймемо.

2 і 3
А ми тобі поможемо
Месника спинити.
Ґонту переможемо,
Зможем суд вчинити.
Крикнули: Вперед! -
Й до сонця полетіли.
Та так, що по цілому парку
Тополі затремтіли.

1
Як повстане наш Іван,
Закопаємо в курган.
З тобою.

2
Не повстане ваш Іван,
Заженемо в океан.
Юрбою.

3
Пусть сгниет ваш Иван,
На всю голову болван,
Под Москвою.

ТРИ ЖЕБРАКИ

Скрипач, флейтист і бандурист -
Бездомні музиканти,
Заробляли грою гроші,
Марнуючи таланти.
Один сліпий, другий кривий,
Третій горбатий,
Ходили по Києву,
Пожертви збирати.
Отак вони мандрували,
Та й жебракували,
Для мирян балади й думи
Натужно співали.

2
Колеги, гляньте, он на площі
Пташки полетіли.
Як сніг білі, виблискують,
На попелищі сіли.

1
Може то зібралися
Душі померлих?

3
Тьфу, містика якась.
То ж голуби, всілися на тернах
Майдану розбитого
Беркутнею нещадною.

1
Так може духи Майдану,
Групою безладною
Зібралися й шукають
Побратимів своїх.
Вони ж полягли за ідею
Свободи чужої.

2
Та досить сперечатись вже,
Бо і посвітало.
Варто починать збиратись,
Щоб все не пропало.

3
І то правда. Підемо
Сьогодні на Хрещатик.
І будемо там народу
Про Майдан співати.

1
Цур, сьогодні я співаю
Про Беркуту наступ.
А ти давай, бери складай
У торбу речі й пасту.

2
Я тоді про Інститутську.

3
А я про жертв перших.
І про те, як по Майдану
Їздив Смерті вершник.

2
Ох, на Хрещатику сьогодні
Ми грошенят заробим.
Там зібралось повно люду,
Пожертвують убогим.

1
І то правда. Будемо
Іти вже по дорозі.
Чим швидше прийдемо,
Станем на порозі,
Та й затягнемо балади
І думи сучасні.
Якщо що, то скажем,
Що то наші власні,
Та й заробимо, колеги,
Поживи побільше,
Якщо зумієм заспівать
Якомога ліпше.

Відправились у шлях недовгий,
І на Хрещатик вмить прийшли,
А там, тим часом, копачі
Той льох великий віднайшли.
О так! Той самий льох глибокий,
В якому із покон віків
Душа України лежала,
Недосяжна для ворогів.
Та й взялися вхід ламати,
Кувалдою і молотком.
Пробували і замки знімати,
І пробиватись напролом.
Та не піддались дверцята,
Стояли твердо, не упали.
А й справді, вони, мабуть, знали,
Про те, що самі захищали.
Бісились іроди, що не могли
Двері в льох зламати.
А тут прийшли три жебраки
І стали співати:
Про Майдан, про свободу,
Про Смерть і героїв,
Про волю і честь,
Про право народу…
Як вчули теє копачі,
То страшно збілись!
Копати льох покинули,
Неначе показились:
“Какой Майдан?! Что за герои?!
Вы с дуба рухнули тут, что ли?
К нам пришли и, полудурки,
Начали песни петь о воле?
Нам не нужны ваши Майданы,
Нам руку твердую, стабильность,
Пакращення, деньги разданы,
Любви с Россиею взаимность”.
Взяли, жебраків побили,
Й з площі прогнали.
Та й ще, бачте, на додаток,
Майно відібрали.
А тим часом, вже навколо,
Люд посходився.
Стояв, на все що відбувалось
Дивився-дивився,
Аж поки недомірки куці
Не почали гадати,
Щоб той льох для них завітний
Взяти й підірвати.
Тоді взяв у кулаки
Народ свою волю
І вирішив сам писати
Собі власну долю.
Тож прогнали катів клятих,
Добряче побили,
Разом душу українську
І льох захистили.

Дата: 07.02.2015 21:33 Автор: Тарас Плескун


Вишиванка


Я вишию червоними нитками
на полотні наш перший хрестик
щоб пам’ятали, що любов ковтками
нам разом до світанку нести

Я вишию білішими нитками
сьогодні вірність на довічний спомин
а завтра лиш зібратися з думками
залишиться тобі й мені до втоми

Я вишию ще й чорними нитками
Те горе, що раніше пережили
та відірвали від душі кусками
щоб рани до сьогодні нам зажили

Дата: 07.02.2015 14:38 Автор: T_Pidgurska


Бувають дні, коли життя без тебе не існує


Бувають дні,коли життя без тебе не існує....
Здається ти забув про мене на завжди....
І скожним днем по тобі я сумую,здається не потрібна я тобі...
Забув про ну і хай так буде...
І я про тебе теж забуду назавжди...
А пролинуть може пізно буде,щось повернути, те що було тоді.....

Дата: 06.02.2015 09:57 Автор: Леонора


Крила


Невидимі крила
Людина носила,
Носила, носила,
Зберегла та підшила.
Причепурила, заговорила,
І назавжди у серці залишила.

А інша - ті крила,
Дар Божий, чудовий,
Взяла й спотворила,
І з білих крил стали чорні,
Темні й потворні.

Люди, беріть приклад з пташки!
Або з метелика, або з комашки!
Доглядайте за ними,
за крилами цими!

Це зараз, їх зовсім не видно
А на небі, поміж чистих янголяток
Людино, ти будеш неначе диявол,
Неначе диявол із чорними крильми,
Із чорними крильми, як у відьми

Очищайте вашу душу,
Щоранку моліться.
І будуть ті крила
Із правди, чесноти
Й довір'я

Дата: 05.02.2015 22:25 Автор: Початкова поетеса, Каріна)))


голос дитячих очей


І ось з’явилося дитя на світ,
М’яке, пахуче , мокре , все у крові,
І всі йому бажають довгих літ,
А він кричить, не розуміє мови.!
«Можливо щось тебе турбує , синку?»
Сполохано питає мати,
І від колиски не відходить на хвилинку,
Хоч валиться із ніг , хоч хоче спати.
А син кричить все голосніше, аж синіє,
Ніхто не знає що таке із ним,
А мати плаче, рве волосся , мліє
І промовля, «Що таке мій син????».
Він дивиться на неї очима дитячого раю,
І ніби тихо тихо промовля,
«Ой матінко рятуй ,я помираю,
Я хочу жити, я ж іще маля!»
Ніхто не зрозумів і не почув
Дитячих дим які казали очі,
І ось у домі тиша, страшний сум,
Малюк заснув навічно серед ночі.
Душа дитяча полетіла в рай,
В дитячу казку, ігри різні грати,
Там небо , квіти, там зелений гай,
Там буде батько, там буде і мати .

Дата: 03.02.2015 17:23 Автор: Жучок


Пробач, що так і не вдалося!


Печаль і смуток злету не дає,
І сонця бачити не хочу я,
Лиш ти є та, що крила надає,
З тобою хочеться прожити це життя!

Дивлюсь я в небо й згадую тебе,
Я в ньому бачу промені волосся,
Щоранку так хотілось бачить це,
Пробач, що так і не вдалося!

І згадуються наші перші дні,
Коли так не хотів я розлучатись,
Чекав тебе, як сядеш ти в таксі,
І сотні раз хотілось ще прощатись.

Пробач, за сльози, біль і самоту,
За те що не вдалося осягнути,
Кохати й радувати ту одну,
Яку так хочеться до себе пригорнути!

Пробач за гнів, який ти бачила в мені
І за не виконані обіцянки!
Пробач за ту любов, яку давав тобі
І що терпіла мої забаганки.

Ти та, що освітила шлях,
Той шлях який давав мені надію.
А я приніс коханню крах,
Тепер я лиш про тебе мрію.

Як хочеться вернути все назад,
І дарувати всі твої бажання.
Як хочеться позбавитись образ,
Пробач за все, лиш ти моє кохання!

Дата: 02.02.2015 20:45 Автор: vladerfei


Зникла


Лиш думка не дає спокійно спати,
Про те що зникнеш назавжди,
Що я не зміг тебе втримати,
Тепер сама ти далі йди.
І натяки свої я вже залишив,
І ти забула як любив,
Вже перед бурею затишшя,
Вже не згадаєш як спокійно жив,
Ти зникла в ту частину долі,
Яка тривожить перед сном,
Як же погано грали ролі,
Ніколи вже не будемо разом.

Дата: 02.02.2015 17:41 Автор: Ланц


Українонька!


Українонька! Бачимо ти в біді.
Лиходії повзуть по твоїй землі.
Вони тени плетуть, усміхаються,
Захопить все собі намагаються.
А ми діти твої пригнічені,
Вони думали неосвічені.
Вирішили нас побить,
Хто побитий той мовчить.
Били нас палками, топтали ногами.
Ми кричали, тікали, матінку звали.
І піднялася Україна вся,
Тії тени рвать вона взялася.
Лиходії почали нас убивать,
Живцем палить, а потім утікать,
Утікаючи- главаря свого звать.
Чорна хмара летить,
І земля вся горить,
Чужинці хочуть її захопить.
Українонька!
Твої вірні сини- гарні воїни.
Вони мужньо воюють- землю рятують.
Недозволять вони ворогам
Нашу землю топтать їхнім ногам.
Будьте прокляті лиходії усі,
Ніколи не пробачуть вам матері.
В чистім полі, чи у гаю,
Де пролита кров синів,
Завжди будуть квітнуть маки
Й серед лютої зими.
Не дамо ми їм зівянуть,
Завжди будем памятать,
Як нашу незалежність
Вони вийшли захищать.
Будем ми молитись Богу
За квітучий рідний край,
І ту вибрану дорогу
Боже ти оберігай.
І піднявши вгору очі,
Ми побачили птахів,
Ніжно крилами змахнула
Сотня білих журавлів.

Дата: 02.02.2015 14:29 Автор: Кузьменко Олена


Я не знаю


Я не знаю что мне делать.
Я запутался совсем.
С крыши что ли прыгать?
Так избавлюсь от проблем?

Почему когда ты хочешь
Быть любимым и любить, -
Сделать ничего не можешь.
В душу гвоздь свою забить?

Кто дал право людям
Чужие судьбы всех решать?
Всеравно ее я не отдам!
Можешь стрелять, резать, убивать...

Кто бы мне сказал, когда
Нас с тобой никто не тронет?
Уехать надо нам туда,
Где любовь там не потонет.

Разве понять - стало невозможным?!
Не буду я руки опускать.
Заблужу тебя я следом ложным,
Где нас, тебе, там, не сыскать.

Дата: 02.02.2015 13:55 Автор: Константин Мельник "Коха"


Нас випадково кава познайомила


Нас випадково кава познайомила,
Пуста розмова в прохолодний вечір осені.
Хоча, насправді ми зустрілись уві сні,
Однак , тобі про це сказати посоромилась.

Так жадібно я п’ю тебе щодня,
А кожен мій ковток – немов уперше.
Так, наче ще один і стане легше,
Та новий ранок – то нова безодня.

Твій смак мені однісінький-один,
Твій присмак часто змінює відтінки.
Це вище ніж земні, людські стосунки,
Це океан небачених глибин.

Сьогодні літо наступило в Січні,
Нехай ще вчора віяв сніг рясний.
Хороший мій! Єдиний, а не запасний,
Де б ти не був, в Парижі чи у Відні.

Візьми в дорогу втішні наші дні,
Нехай вночі тебе вони зігріють.
Так я триматиму в душі надію,
Що ці розлуки не такі й страшні.

Дата: 01.02.2015 19:15 Автор: Вікторія Манжос


Я українка


Я українка і я цим пишаюсь
І путін москаль сюди не прийде
Бо встану і вдарю його я сильненько
І він з України швиденько піде
А в нас Україна так гарно цвіте
І гарне дитятко швиденько росте
Любіть Україну шануйте її
І мир для неї завжди несіть

Дата: 01.02.2015 18:18 Автор: Анастасія Демчук


Страшна війна


Страшна війна закінчиться колись,
Розквітнуть знову луки і гаї.
Та хто поверне до життя всіх тих,
Хто помирав за Україну?

Помолимось за всіх синів,
що полягли в окопах сірих.
за тих, що нашу Неньку берегли,
Коли всі ми ховались по квартирах.

Війна іде, нікого не жаліє,
І забирає всіх найкращих козаків.
Вони за нас життя свої кладуть,
За наш народ, батьків і матерів!

Ніколи ми вас не забудем,
Небесні Воїни, Герої України.
Допоки будуть жити чесні люди,
У пам'яті яких живете всі Ви!

Допоки буде жито колоситись,
Блакитне небо буде нам світить.
Ми будем пам'ятати Вас Герої,
Небесні Воїни Вкраїнської землі!

Дата: 01.02.2015 11:40 Автор: Вікторія Войтович


Страшна війна


Страшна війна закінчиться колись,
Розквітнуть знову луки і гаї.
Та хто поверне до життя всіх тих,
Хто помирав за Україну?

Помолимось за всіх синів,
що полягли в окопах сірих.
за тих, що нашу Неньку берегли,
Коли всі ми ховались по квартирах.

Війна іде, нікого не жаліє,
І забирає всіх найкращих козаків.
Вони за нас життя свої кладуть,
За наш народ, батьків і матерів!

Ніколи ми вас не забудем,
Небесні Воїни, Герої України.
Допоки будуть жити чесні люди,
У пам'яті яких живете всі Ви!

Допоки буде жито колоситись,
Блакитне небо буде нам світить.
Ми будем пам'ятати Вас Герої,
Небесні Воїни Вкраїнської землі!

©Вікторія Войтович

Дата: 01.02.2015 11:39 Автор: Вікторія Войтович


Україна-ненька


Україна-ненька
Ти моя рідненька
Сонечко тут гріє
Дерева зеленіють
Маки в полі червоніють
І волошки тут синіють
Україно милая
Люблю щиро тебе я!

Дата: 01.02.2015 09:38 Автор: Анастасія


В полоні


Н. Геращенко

В полоні

Крилами доля стиснула плечі.
Стали вагомими мізерні речі.
Бачу не сонце, а ржавії грати.
Чую, як плаче за обрієм мати.
Стукіт чобіт за вікном –не образа…
Що це? Мені не збагнути одразу:
Помилка, доля, небажаний сон?
Згадую друзів і шумний перон,
Поїзд, окопи і бій, і душмани…
Постріл у груди колючий , нежданий,
Пляма червона.. , провалля.., лють банди…
Все перекреслено враз і назавжди.
Небо хитнулось і сонце завмерло…
Серце із тілом потрапили в пекло…
Світ не жорстокий- тяжка моя ноша…
Біла лягає на скроні пороша,
Туга й безвихідь в’яжуться в вузол…
Бачу, як в небі летить білий бусол.
Його прошу я , молю і благаю:
-Ти полети до чарівного краю:
На Україну , у Глухів, до неньки.
Висуши сльози, втіш серце стареньке.
Ти розкажи, що живий я, в полоні,
Що сняться мені її теплі долоні,
Що чую я дзвони Глухівських храмів,
Мрію пройти через Київську браму.
Я повернуся, розгорнуться крила.
В серці у мене вже інші мірила.

Дата: 29.01.2015 11:35 Автор: Н. Геращенко


Присвячено моїй коханій Аллі


Який би день не був сьогодні,
Веселий, добрий, чи сумний,
Хай сон до тебе йде чудовий,
Прекрасний, гарний, чарівний.
Хай в ньому будуть дві веселки
Багаття, гори і стежки.
Я знаю, сонечко маленьке,
Де хотіла б побувати ти.
Тому бажаю в цьому сні
Всі краєвиди побачити тобі.
І знай котятко ти гарненьке,
Таке рум'яне, солоденьке.
Кохаю сильно я тебе.
І дуже хочу обійняти,
Погладити й поцілувати

Дата: 27.01.2015 22:44 Автор: Devil's_Violinist


Кішка


На дивані лежить кішка,
Чорний хвостик,сіра ніжка,
Білі та гостренькі вушка,
А зовуть її-Марушка!

Дата: 25.01.2015 16:48 Автор: Кравець Ангеліна


мова


Надія Геращенко

Втомилась мова, дух її втомився
Від слів брудних, що йдуть з усіх доріг,
А лицар честі десь там забарився
І не спішить на мовлення поріг.

О, лицарю – борець за рідну мову,
Прийди, врятуй і скривдити не дай
Прекрасну, неповторну , калинову,
Барвистий, словниковий її рай.

Вона вела до слави, до свободи,
Пісень її боялись вороги,
Вона живила, як джерельні води:
І сили надавала, і снаги.

Вона живе в натхненних творах Лесі,
В Тарасовім безсмертнім Кобзарі.
Вона звучить в С-Буді і в Одесі,
А в перлах – висловах - яскравість від зорі.

Та бруд лайливий мову понівечив,
А сленг підсилив жорсткість отих дій.
Політики беруть її на вечір,
Торгують на співучій, молодій…

Страждає вона, рідна, і втомилась.
Я ж вірю в лицарство, що спить в душі у нас,
І прагну, щоб велична відродилась,
Щоб ми її зціляли, а не час.

Дата: 24.01.2015 10:37 Автор: надія геращенко


ЗИМА


Загадкова, чарівна
Гарна дівчина Зима
Білим снігом все вкриває
Про живе довкола дбає
І блистить довкола сніг
Наче діаманти
І летить дитячий сміх-
звукові орнаменти.

Дата: 22.01.2015 18:08 Автор: Ангел


смисли життя


без любові жити легко
без неї живеш і не думаєш
живеш і мрієш
мрієш про багато різних дрібниць
мрієш про пошук скарбниць
шукаєш скарби
найшовши скарби
шукаєш знов скарби
і так все життя
і в чому смисл життя?
любити сказала бідна людина
любити сказала біля неї людина
і за що купити цю любов?
скільки потрібно скарбів?
Потрібно любити не скарби а людей
Потрібно любити дітей
І буде все окей
Полюблять і тебе
І полюбиш ти себе
І вмреш ти
І поймеш ти
Що найбільший скарб це любов
Вона одна така загадкова любов

Дата: 22.01.2015 01:18 Автор: wiwa


серце


розбила серце ти мені
розбила і втопила в крові.
розбила мрії ти мені
розбила і убила ти мене.
розбите серце те одне
і лежить в крові воно сумне.
А мої мрії ті які приковані до Марії
Прикували і мене до мрії

Дата: 22.01.2015 00:54 Автор: wiwa


Україна


Я народилась на святій землі,
Що море мук й страхіть перетерпіла,
Та все ж не соромно мені,
Признатись,що це моя рідна Україна.

Які тут ріки,і лани,і гори,
Які красиві дівчата й Юнаки,
Лиш тут цвітуть поля волошкові,
Прекрасна Україна все ж таки.

Історія не була до нас прихильною,
Багато жертв померло в боротьбі,
Бо всі хотіли бачити її вільною,
Про це так важко забути в наші дні.

Слізьми та кров'ю вмита ця земля
мільйони душ у ній зарито,
Любила нас віками лиш біда,
Та не змогла вона нас покорити.

Сильний та непоборний ми народ,
бо всі ці горя з гордістю перетерпіли,
На нашій дорозі було багато перешкод,
Та все ж ми рук не опустили.

Ми сильні,і тому ми зараз вільні,
Ніякі вороги нас не візьмуть,
Лиш пам'ятаймо,що ми-українці,
І в цьому є велика суть.

Дата: 20.01.2015 21:47 Автор: Лілія


Війна


Лежить серед поля
Боєць молодий
Яка ж його доля?
Чи буде живий?
Упав на коліна
Його старший брат:
" Ти, син України,
Тримайся, солдат!
Згадай за що б'єшся...
За волю і мир!
Я вірю прорвешся
Лиш очі відкрий!
Благаю, не спи!
Згадай Україну,
Як вірний нарід
Боровся до згину,
Пройшов пекло бід.
Ти, мусиш стояти
За правду країни,
Аби твої діти
Не знали про війни.
Вставай же, солдат!
Вперед і до бою!
Бери автомат,
Будь вічним героєм!"

Дата: 17.01.2015 09:56 Автор: Сколарі


Війна


Лежить серед поля
Боєць молодий
Яка ж його доля?
Чи буде живий?
Спішить допомога
Крізь пекло війни,
Що дасть йому змогу
Дожить до весни.
Упав на коліна
Його старший брат:
" Ти, син України,
Тримайся, солдат!
Згадай за що б'єшся...
За волю і мир!
Я вірю прорвешся
Лиш очі відкрий!
Благаю, не спи!
Подумай про мати,
Її молитви...
Про тебе, щоб жив ти.
Згадай Україну,
Як вірний нарід
Боровся до згину,
Пройшов пекло бід.
Ти, мусиш стояти
За правду країни,
Аби твої діти
Не знали про війни.
Вставай же, солдат!
Вперед і до бою!
Бери автомат,
Будь вічним героєм!"

Дата: 14.01.2015 20:14 Автор: Бодана Н


***


Я шукав тебе
крізь ліси,крізь поля.
Ты ховалась від мене.
Але ховатись не можливо довіку
безлика істото
часто губила мене.
кохання охайно лишивши

Дата: 13.01.2015 16:37 Автор: Rich


Люблю


Люблю...
Люблю его лишь одного,
И это я готова повторять годами.
Люблю...
Люблю его, как никого.
Как лучик солнца, если между нами.
И ненавижу.
Да,ведь он подлец,
Он ненависти лишь моей достоин,
Но я его прощаю,наконец,
Ведь разум против чувств столь жалкий воин!!!

Дата: 12.01.2015 19:23 Автор: Светочка


Кішка


На дивані лежить кішка
В неї дуже ніжна ніжка
В неї вушки не гостренькі
В неї очки зелененькі.

Дата: 11.01.2015 17:40 Автор: Апельсинка


Побажання перед сном.


Щоб хотілось побажати?
Щоб раніше лягла спати,
Щоб у сні не переживала,
Щоб гарненько відпочивала.

В снах що хочеш,те й присниться,
Чого не хочеш,те й не сниться.
І жахіть там не буває,
Хто раненько спать лягає.

Можно звізно рахувати,
Щоб скоріше засипати,
Але краще спать лагяти,
А не грать або блукати.

Снікерс,тортик і свенинка,
Нехай сниться та картинка.
Щось веселе і смішне,
Щось красиве і грішне.

Щоб ти виспалась гарненько,
Щоб не снилась та біленька. (горілка)
Щоб до завтра відпочила,
І вже тіло не боліло.

Дата: 10.01.2015 14:33 Автор: Adep07


Білочка


Бігла лісом білочка
Знайшла собі сопілочку.
Стала на ній грати
Друзів звеселяти.
***
Ніхто в лісі не сумує
Всі співають і танцюють
Білка на сопілці грає
Та ще й хвостиком махає.
***
Дружно всі повеселились
Білці гарно вони вклонились.

Дата: 06.01.2015 16:56 Автор: Анастасія Ковальчук


Весна


Надійшла весна прекрасна
Многоцвітна,тепла,ясна.
Прилетіли птахи з далекого краю
І радіють квіти в зеленому гаю.
Багато подарунків принесла,
Ця чудова пора року-Весна!

Дата: 05.01.2015 17:50 Автор: Анастасія Ковальчук


Рідна мова


Як гул століть,як шум віків,
Як бурі подих-рідна мова
Вишневих ніжність пелюстків
Сурма походу світанкова
Неволі стогін,волі спів
Життя духовного основа

Дата: 05.01.2015 17:39 Автор: Анастасія Ковальчук


Літо


Ох,те літечко веселе
Побувало в містах й селах.
Побувало біля річки,
Потім дочекалось нічки.
***
Вранці завітало в ліс,
А там зайчик моркву ніс.
Бач,у зайчика зайчата,
А у білки-білченята.
Радіють,скачуть всі звірята,
Вітають літечко малята.
***
Літо їм подарувало
Сонце і травичку
У саду смачненьку,
Червону полуничку.
***
Подарунків ще багато,
Принесло всім літо,
Та найбільше за це вдячні
Йому малі діти.

Дата: 05.01.2015 17:21 Автор: Анастасія Ковальчук


Школа


Школа-вулик знань.
І бджіл у ньому досить є,
А хто із вулика меду п"є,
Той світ казковий свій збагачує.
***
Ох,величезний світ уяви .
Ти тільки сядь і уяви,
Що ти літаєш над морями
Хтось дивиться на тебе з глибини.
***
Уява-це те чудове відчуття
Коли ти заплющив очі
Все в тебе вийшло з голови
і задумайся охоче!
***
Бо зараз ти в уяві,друже,
Й забудь недобре,все плохе,
І лиш подумай,що ти в казці,
У казці,де збувається усе!!!

Дата: 05.01.2015 14:44 Автор: Анастасія Ковальчук


Про Україну


Куди не кину зір
Кругом моя земля:
Високі гори, ріки і поля,
Ліси, озера, неба синь,
Верба над річкою в степу полинь,
Калина під матусиним вікном,
Родина у Великдень за столом.
Це все моя земля, це рідна Україна
У мене Ти, як Матінка одна – єдина!

Дата: 05.01.2015 13:39 Автор: Віра


Україно


Україно, люба ненько,
До тебе лину подумки рідненька.
Тобі низенько поклонюсь,
За тебе Богу помолюсь.
Нехай обходять стороною плач і горе.
Сьогодні у сльозах втопаєш, наче в морі
Це материнські сльози течуть рікою.
Вкраїно не сумуй, нарід з тобою
У вічній пам’яті сини які не повернулись з поля бою.
Вкраїно, не сумуй, у радості і горі, Господь з тобою.
Я вірю прийде час, ти будеш процвітати.
У мирі, злагоді й любові будеш проживати.

Дата: 05.01.2015 13:39 Автор: Віра


Ніжно


я вб'ю тебе ніжно на краю землі
зламаю тебе на самому дні
я виверну душу і виверну тіло
та ти сама цього хотіла

я вб'ю тебе ніжно десь там в небесах
і всім почуттям настигне крах
забуду про тебе забуду про нас
і увімкну старенький джаз

я вб'ю тебе ніжно і ніжно помру
помру я без тебе для тебе ж живу
залишусь я сам у власній хатинці
залишусь навіки
сам
наодинці

Дата: 05.01.2015 12:53 Автор: Сколарі


«Я – українець, і я цим пишаюсь»


Здається ось щойно,
А насправді вже рік
Як почався майдан
Як пройшов цілий рік

Ніхто й не думав про війну
Всі думали це просто так
Але на лінії вогню
Поляг вже не один юнак.

На схід ідуть, під кулі лізуть
Не боючись загинути в бою,
Щоб зупинити ту проклятую Росію
І захистить вкраїноньку свою.

А Путіну усе ще мало
Він Схід вже хоче відібрати
Але такому не бувало
Ми за своє, горою будемо стояти.

Як козаки стояли до кінця
Так само й ми будемо стояти
Щоб не подумала Росія ця,
Що нас так легко можна взяти.

Ми збережемо єдність нашої країни
Відвоюємо усе своє назад
І тóді кожен громадянин України
Зможе з легкістю сказати так:

«Я з гордо піднятою головою
Іду й на небо поглядаюсь
І тут я житиму з тобою
Бо я – українець, і я цим пишаюся.»


Дата: 06.12.2014 р.

Дата: 05.01.2015 02:00 Автор: Діма Шепелюк


"Новорічне побажання"


"Новорічне побажання"
Здоров'я, сили і любові,
Спасіння радості у Бозі
Бажаю я родині кожній.
Щоб цей Новий, який іде,
Най згоду й мир нам принесе,
Щоб ми жили у нім як краще,
Усе було в достатку й в щасті,
Не знали кривди і напасти,
І щоб долали негаразди,
В Новому році, що прийде,
Зробили крок, але вперед.
Ми можемо тільки побажати,
Щоб всі бажання і наші мрії
Були для нас не тільки мрії,
А сповнились в житті на ділі.
Багато слів, які лунають,
Про світле нам вони звіщають,
Добра і благ усім бажають.
Я хочу тільки одне просити,
Щоб хліба було всім в достатку,
Не було війн, а тільки мир,
В Новому році щастя всім!

© Віталій Пиріг
збірка віршів РЯДКИ ІЗ ЖИТТЯ 2011

Дата: 02.01.2015 14:41 Автор: © Віталій Пиріг


Думки про тебе


Мої думки тепер лише про тебе.
Так хочеться, щоб поруч зараз був,
ніжненько пригорнувся щоб до мене
і про проблеми свої ти забув.
Так хочеться лиця твого торкнутись
і пристрасно у губи цілувати,
в твоїх обіймах розтопитися,забутись
і до кінця життя не відпускати. літо 2014

Дата: 26.12.2014 15:11 Автор: Сіваєва Леся(ЗЮ)


Перо


І знову, взявся за перо.
Від алкоголю трохи понесло.
Та розумію, не в алкоголі діло,
Коли дивлюсь на тебе сміло.

Можливо я тебе кохаю,
На тебе дивлюсь, і не знаю.
Чи є любов на світі чи нема,
Для мене, ти, напевно та одна.

Звичайно, я життя не знаю,
І, сумніваюсь, чи кохаю.
Проте взаїмність я відчути хочу,
І світ для мене затріпоче.

Світ затріпоче, барвами яскравими.
Можливо спроби, були марними.
Я знаю лиш одне.
Почути щире хочу:"Люблю тебе!"

Дата: 25.12.2014 22:14 Автор: Олег Атаманюк


Навколо тишина


У тебе по щоці тече сльоза,
А ти сидиш і думаєш, що буде?
Чи за вікном проллється знов гроза?
Чи може завтра він тебе забуде?
За п’ять хвилин вже буде друга ночі.
Всі міцно сплять, навколо тишина.
А ти не можеш знов закрити очі,
З тобою зараз самота.
Давно собаки стихли в твоїм дворі.
Вже ніч приспала всіх і все,
Вже не гуляє вітер десь у полі ,-
Усе поснуло, стало все німе.
Лиш тільки зорі в небі знов сіяють,
Лиш тільки місяць зиркає в вікно,
Бо лиш вони усе про тебе знають,
І тільки їм все це не все одно.
Вони нагадують тобі про все, що було.
Про всі ці ночі, що були разом.
І хоч життя те швидко промайнуло
Та треба жити і любити знов і знов.
Не треба падати у відчай через нього.
Не треба голову схиляти до землі.
Він не зробив тобі нічого злого,
Лише “прощай” шепнув у темноті.
Ти знаєш те, що ти його кохала.
Ти знала те, що він тебе кохав.
Але сьогодні ти чужою стала,
Бо вчора він вже іншу покохав.
Вже нині він її десь обіймає.
Вже нині він говорить їй “люблю”
Ну, а тебе вже більш не приласкає.
Тож ти забудь його і цю нудьгу.
Ти перестань маленька сумувати.
Забудь, що поруч тебе був.
І досить сльози знову проливати,
Бо він про все це вже давно забув.
Липень 2004

Дата: 24.12.2014 15:08 Автор: Сіваєва Леся(ЗЮ)


Дякую


Дякую тобі за все…
За підтримку і твою любов,
І за те,що ти у мене є
Повертаючись додому знов і знов…

Дякую за ніжність і тепло
Поцілунок,що даруєш зранку,
За натхнення,мужність і добро,
За слова «кохаю» на світанку.

Дякую,коханий,за турботу,
Нею всю мене ти огортаєш,
За важку пророблену роботу.
Дякую,що ти мене кохаєш…

І за слово чесне і тверде,
Дякую тобі я щогодини…
За надійне і міцне плече
Найріднішої в житті людини….

Дата: 24.12.2014 14:59 Автор: Сіваєва Леся(ЗЮ)


МАМА


Провчу я
Будь якого хама,
Будь якого шахрая,
Якщо про слово мама,
Буде погано говорити.
В в"язницю запроторити,
І то мало...
Адже МАМА слово,
Золоте вже,
Й дороге для мене дуже!
Ніколи і нікому,
Не продам його я,
Глухому чи німому,
Ніколи!!!

Дата: 23.12.2014 22:03 Автор: Анастасія Терен


Моя любов!


Вклоняюсь низько я перед тобою.
Моя любове!
О, яке це щастя – твоєю хоч на мить побуть рабою ,
А не твоєю бути – це нещастя.
Моя любове!
Ти ярка і ніжна моя зоря,
Що світить з висоти.
І хоч як всі невдячна я і грішна
Ти почуттів моїх не оскверни.
Моя любове!
Знову із тобою іду повсюди,
Хоч важка дорога,
Але коли ти разом є зі мною,
То покидає мене сум й тривога;
Переживаю злети я й падіння,
Бо всяке у житті нашім буває ,-
Та ти зі мною , в мене є терпіння,
І все проходить, і усе минає.
Моя любове!
З тобою легко й непомітно
минають дні страждання і журби,
на серці стає ясно і привітно,
бо що б не сталось поруч мене ТИ.

(Вересень 2006)

Дата: 23.12.2014 13:08 Автор: Сіваєва Леся(ЗЮ)


***


Ти звичайний хлопчина,
тобі всього двадцять,
блідувате обличчя,
трохи дитяче.

Ти звичайний хлопчина,
проте зараз,в цю мить,
ти не в рідній хатині,
й тобі сильно болить.

Просто дивишся в небо,
десь в холодних окопах,
згадуєш неньку,
і молишся Богу.

Споглядаєш, як місяць,
тиху ніч освітляв,
тут так рідко буває,
щоб ніхто не стріляв.

Ти не просто хлопчина,
український солдат,
тебе ненька зростила,
ти за неї поляг.

Дата: 22.12.2014 00:13 Автор: Н.


«Кав’ярня»


Спекотний день і затишна кав’ярня,
Вершкова карамель у макіато.
На Розі Люксембурга пів на п’яту,
Розносить містом стомлене мовчання.

Один, журбу втішає у латте,
А інший – у гарячому експрессо.
В кутку читає хтось ранкову пресу,
– політика, валюта, вар’єте…

Суцільна тиша огорнула люд,
Під дух свіжо завареної кави.
Відклавши набік повсякденні справи,
І погляди всезнаючих іуд.

Мені без цукру. Чорну і гірку.
Псевдо-солодкого було в житті удосталь.
І вилився фальшивий мед на постіль,
Я п’ю без цукру. Чорну і гірку…

Дата: 21.12.2014 18:35 Автор: Вікторія Манжос


Ніч


Заколисана спить діброва
і тихенько посапує гай.
Сич насупився,хмурить брови
і мошка летить на ліхтар.

Десь сюркоче в траві цикада,
кущ бузку притулився до тину.
У вишневім садку утопала,
там мого дитинства хатина.

Сизокорі верби над ставом,
вітер-шибеник теж принишк.
Все завмерло,затихло,заснуло...
чарівна,українська ніч.

2014р листопад

Дата: 21.12.2014 09:47 Автор: Фантом


Вертеп


Мов пес зірвався з ланцюга,
з жадобою,до очманіння пив свободу.
Я наче лялька у твоїх руках була,
а ти моїм майстерним кукловодом.

Блюзнірством оповитий той вертеп,
та під софітом того пантеону.
Маріонетка нитки обірвала...втекла,
мов одаліска із твого полону.

Замизгане багнюкою життя,
у світлі почуття вливав отруту.
Та тільки запізніле каяття,
лещатами здавила серце скрута.

2014р.вересень

Дата: 21.12.2014 09:44 Автор: Фантом


Задумайся


Одного разу ти мене втратиш.
Я піду без скандалів і все.
Не зрозумієш мене і не взнаєш,
Що хотіла востаннє завсе.

І ти будеш наївним далі,
Що повернеш мене, як завжди.
Тільки раптом, закрию всі двері,
І втічу від цієї біди.

Згодом, почуєш мій холод,
Що покриє тебе знов і знов.
Не цінував, коли був для мене, як солод,
Ніколи не чув настанов.

Мені потрібно було так мало:
Розуміння, ласки, добра,
Щоб серце до небес підіймало,
Від любові, від твого тепла.

Ти був щасливий, заворожила.
А я мучилась, бо любила.
Що тепер? Ось, ти вільний.
Я щиро тебе залишила.

І знайдеться ще інший, єдиний,
Який буде сильніше любить.
Який не буде ні в чому винний,
Чаруватиме його кожна мить.

А вже потім - букети, подарки.
Знаєш, класно, та це вже не те,
Згадаєш, що любила ромашки,
Скажеш, що життя все без мене пусте.

Але всьому свій час, дорогий,
Відпустиш, а потім страждаєш.
Тож задумайся, поки ще час маєш,
Ти мене вже втрачаєш, втрачаєш...

Дата: 21.12.2014 00:22 Автор: І.В.


Сон...


Покрито золотом вечірнє місто,
І ніжну пісню соловейко відспівав,
Мене в полоні, напівсонну
Ти тихо,тихо обіймав
І почуття немов симфонія оркестру
Покрили все до забуття
І вже не має більш нічого,
Здається втрачено життя.
Та ні,це лиш краплина сну
Що доторкнулася,мене вустами
Та ні,це лиш палка любов,
Якої не було між нами...

Дата: 17.12.2014 13:10 Автор: Iruna


Задумайся!!!


По суті всі проблеми набуті ...
Війна - це як випари ртуті,
Які ведуть до агресивної люті.
А ми тут - фігури,
Якими керують вищі структури.
Єдина нація, в країні потрібна люстрація,
Ні війні непотрібного значення.

© Віталій Пиріг

Дата: 08.12.2014 18:06 Автор: © Віталій Пиріг


Revelatio


О, Афродіто, що за почуття,
Мене охоплює відтоді як її побачив?
Змінилося усе моє життя,
Та сердце не загоїлось, воно ще плаче.

Я пам’ятаю як один закоханий хлопчина
Зовсім недавно палко так кохав,
Свою маленьку, кароокую дівчину
Для неї жив і лиш її пісні співав.

Але, сказала що не любить та дівчина
І цей пацан в той час все зрозумів
Він падав перед нею на коліна
Та її серця він здобути не зумів.

Пройшла з того моменту не одна година
Він якось по-тихеньку собі жив
Лише недавно у його житті з’явилася людина,
Задля якої серце знов своє відкрив.

Не знаю я, як далі буду жити.
Не знаю як закінчиться моє життя.
Тебе, Амуре, я хотів би попросити
Аби лише не згасли почуття.

Дата: 08.12.2014 17:59 Автор: Олександр Лінійчук


Важкі часи настали....


Важкі часи настали,
Сиджу, дувлюсь в віконце,
І думаю-гадаю
Чи буде світить сонце.

Не може бути так,
Що Україна в снах,
А мова Українська
Лише в наших думках.

Історія рідненька
Про Кия і Хорива,
Про Щека й сестру Либіть
Невже вона загине?!

А люди в Україні
Готові все віддати,
Аби вона єдина
Була для нас, як мати.

І хай бояться вороги
Її, як пекла люди
І всі лиш добре думали
Про рідну неньку любу.

Дата: 07.12.2014 20:18 Автор: Ізольда


Я кличу тебе у вісні....


Коли тривога та біль у душі,
І серце в полоні печалі,
Я кличу тебе увісні,
А ти відлітаєш у далі....
Ще трішки,і руки мої,
Обіймуть твоє ніжне тіло,
Ох як важко моїй душі,
Ох багато як наболіло...
Я пригадую ночі весни,
Білі квіти в твоєму волоссі,
Ох як важко мені у душі,
Ох як добре тоді жилося...
Ще у березні ми удвох,
Зустрічали разом світанки,
Вже у вересні нам у дім,
Завітали холодні ранки...
Не часто кажу я-Люблю,
Для мене- це просте слово,
Ти відчуєш любов мою,
Немов мамину колискову...
Всі алмази,що на землі,
Не міцніші за наше кохання,
Це не вірш,а викрик душі!!
Перші промені сонця зрання...
Серед тисяч моїх ночей,
Є лиш декілька повних до ранку,
Відблиск твоїх яскравих очей,
І початок нового світанку...
Коли серце в полоні печалі,
Тривога і біль на душі,
Відлітаєш ти знову у далі,
А я кличу тебе увісні.....

Дата: 06.12.2014 14:07 Автор: НАЗАР


Я живий!!!!


Я живий,та душа поранена,
Серце словом пробите навскрізь,
Ти пішла,як вода із крана,
Залашивши лиш смуток скрізь..
Не відчуєш цієї болі,
Бо не знаєш,що таке сльози,
Підеш проти чужої волі,
Не зупинять тебе грім та грози.
Почорніє душа твоя біла,
Ляже каменем сміх твій на серці,
От тоді зрозумієш любила ти,
Чи просто сміялась в "люстерці"...
Проживу,незгадавши лихом,
Проживу,незгадавши коханою,
Я живий,ЗАКРИЧУ КРИКОМ,
Прошепочу з душею пораненою...

Дата: 06.12.2014 14:06 Автор: НАЗАР


Яка чудова ця земля...


Яка чудова ця земля,
Яка прекрасна ця країна,
Та правлять нею нелюди,
Перетворюють в руїни..
Такі хороші люди,
Стають,мов дикі звірі,
І нехтують життям,
І не живуть у вірі,
У вірі християнській,
Яку подав нам Бог,
За що ж діди повстанці
Пролили свою кров..
Чи бідний,чи багатий ти,
Ми всі одна є раса,
Ми дочки та сини Великого Тараса!!

Дата: 06.12.2014 14:05 Автор: НАЗАР


Рана назавжди....


Тіло німе,а душа б"ється..
В очах із крові краплі сліз,
Коли ж це все,
Коли ж минеться?
Знає лиш Бог,
Бо Він є скрізь.
Вогні палають,
Крик по всюди,
В бою погинув батько й син..
Та ж схаменіться дикі люди,
Божий закон для всіх один!!
Не встояти вам проти правди,
"Зелениий папірець"-ваш бог,
У серці рана вже назавжди,
А вас осудить,"справжній"- бог!!!

Дата: 06.12.2014 14:02 Автор: НАЗАР


Чорнобіле кіно....


Чорнобіле кіно всі нам крутять,
Хочуть правди,а самі лиш брешуть,
Чисту воду в болото мутять,
Своє ім"я в історії крешуть...

Люди вірять,ідуть,помагають,
Кожен серцем цей жах відчуває,
Головами вони лиш кивають,
Та брехня як "ЛАЙНО"-випливає...

Час летить,вже й героїв забули,
Вони ж душу за волю віддали!!!,
А нам брешуть,щоб знову заснули,
І свободу свою дарували...

Не для ката мати сина ростила,
Не для гармат земля хліб дарувала,
Не для граду калина цвіт розпустила,
Та брехня їхня все спрундлювала...

Я вірю,що життя чорнобіле,
Стане чесним і кольоровим,
Не забудеться все наболіле,
Заросте лиш маком червоним!!!

Дата: 06.12.2014 13:59 Автор: НАЗАР


беркут


беркут стрілив у серце,
останні секунди життя,
відкрились у рай дверці
і людини більше нема.
плаче батько і мати -
"це наш єдиний син"
не зміг він зробити багато
чекав до кінця всіх цих війн.
може ніхто не згадає ,
що він робив ім'я його,
але у наших серцях залишиться він як
ГЕРОЙ!!!

Дата: 05.12.2014 23:17 Автор: уляна чорногірська


Чоловік мрії


Ти для мене, вода, повітря,
Небо, сонце і зірки.
Незнаю, як жила без тебе
Зато все бачила приємни сни.
У снах з'являвся ти мені,
З'явився і тепер в реальному житті.
Щаслива дуже я з тобою,
За все благодарю свою я долю.
Яка зв'язала нас навіки,
І будем ми щасливі і наші діти.

Дата: 05.12.2014 19:22 Автор: Мар'янка


Самотній


Як больно бути,коли ти так самотній.
Ти наче сміття, ти наче гидотній.
Як больно жити,коли ти нікому не потрібен.
Тебе тримає кожен...
А ти так не хочеш жити в цьому ілюзонованому світі
Ти наче там,ти вже розквіті
Ти вже сьогодні хочеш побачить прекрасну картину
Сидить щаслива сім*я, а ти справжня людина.
Сьогодні ти співаєш родину пісню
А вже завтра ти старий, сидиш в самотньому кріслі.
Як больно бути,коли ти так самотній.
Ти наче сміття, ти наче гидотній.

Дата: 01.12.2014 22:53 Автор: Неня


моя вкраїна -- україна


я живу на україні
й зараз тут точиться війна
між росією і україною
але моя вкраїна ніколи не встане на коліна зараз вона схожа на руїну
але все ж таки чути пісню соловїну
україна єдина і я люблю свою батьківщину

Дата: 01.12.2014 18:08 Автор: семенчук катерина учениця 8 класу кустинської зош


Новий рік


Що за диво дивина
вже замерзла калина
вже у хаті є ялина
біга радісна дитина
під ялинкою дарунки
апельсини і ласунки
на вікні малюнки
диво візерунки
що за диво дивина
новий рік це істина.

Дата: 30.11.2014 15:07 Автор: Багро Настя 9 років


Невже ви вмієте заставити мене сміятись


Невже ви вмієте мене заставити сміятись,
чи це є сон, чи це мені здається.

В облуннях промені твої,
мені заснути не вдається.

Дивлюся я на місяць й зорі,
і бачу лиш вуста твої.

Невже так солодко мені,
що весь в тумані наче в сні,
І карі очі, наче ночі заманюють мене вночі.

Невже, ви вмієте мене заставити сміятись,
чи це є сон, чи це мені здається.



Довгий Андрій

Дата: 28.11.2014 03:55 Автор: Довгий Андрій


І буде знову...


Твоя весна, що стільки літ на неї ти моливсь
Й любив мріяв, вірив, що все-таки колись
Простягне руку доброти вона,
Огорне ніжною турботою сповна.

Що буде день, коли ти зможеш обійняти її знов,
Й замерзле серце обігріє ще любов,
В цілунку ніжності з'єднаються вуста
І знову зустрічі всі будуть неспроста.

Ти хочеш ще хоч раз до неї доторкнутись,
Бажаєш ще хоч раз у хаті ти проснутись
Із найдорожчою для себе з-поміж всіх,
Й поринуть з нею у вир небесних втіх.

Зустріти ранки після зоряних ночей,
Й невідривати погляд від її очей,
Казати знов: любив й люблю,
І щоб щаслива ти була, усе зроблю.

Та дівчина зі снів твоїх
До тебе не забула ще доріг,
Сліди твої вона не замела
Й про тебе пам'ятає ще вона.

Надіється, що колись весною,
Коханим ти повернишся додому,
Де з нетерпінням все чекатиме тебе,
Зустріне на веранді, й ніколи не піде.

І будеш знову ти їй каву нести, а, можливо, чай.
Підете з нею ранком прогулятись в гай.
І щастя ти своє наздоженеш,
і вже ніколи ти від нього не втечеш.

Дата: 27.11.2014 10:58 Автор: Ірен


Україна


В Україні я жила щасливо
Бачила тільки диво.
Але ось прийшла вона
ця проклята війна!
Несе вона нам гріх
повен міх!
Наш населеней пункт спадає
Людей майже вже не має.
Вони плачуть й помирають...
Нащадок не залишають...
Але здаватися не можна!
Україна не переможна!
(автор Александра Мудрая)

Дата: 25.11.2014 22:38 Автор: Александра Мудрая (про100 сашенька, Трудяжка)


Маски


Скільки ж є на світі масок!
Є ласкаві, є й байдужі,
Є жорстокії гримаси…
Люди всі ховають душі.

…Життєрадісні й сумні,
Хитрі, наче та лисиця.
Що за масками таїться –
В мене здогадки самі.

Полохливі, мов ягня,
Щирі, стримані й пихаті,
Верткі і насмішкуваті
І підступні, як змія.

Всі на світі носять маски.
Хоч знімають їх, хоч ні
Наяву чи уві сні,
А благають в Бога ласки!

Є й безликі на землі:
Масок – кількість незліченна.
Котра саме – сокровенна –
Не пізнаєш взагалі.

Я ж метаюсь, як в огні:
Хто я? В масці чи безлика?
Як почуєш мого крика,
Чи ж підкажеш Ти мені?

Дата: 25.11.2014 16:25 Автор: Анна Манченко


На моїй планеті


На моїй планеті війна люта,
Чорний ворон під моїм вікном.
Чи можливо смерть душі збагнути,
Бути в цьому світі гніву тлом?
І в чужих обіймах прокидатись,
На хвилину погляд твій вловить,
Ну, а потім втратити боятись
Цю непересічну дивну мить.
Ніжності чекати безнадійно,
Програвати в серці кожен бій.
Відчувати надто емоційно
На моїй планеті ледь живій.

Дата: 24.11.2014 21:00 Автор: Оксана М. Кравченко


О незабываемом лете...


Нет повести печальнее на свете
Чем повесть о закончевшемся лете
Чем нежный,незабытый запах моря
Янтарный,сладкий шум прибоя.

Казалось бы,миры перевернулись
Когда прошли любовь и лето
Когда судьба с любовью разминулись
А осень вторглась незаметно.

А лето ушло,но скоро вернётся,
Запахом моря,и шумом листвы,
Янтарными лучами улыбнётся
И сбудуться заветные мечты♥.

Дата: 23.11.2014 19:54 Автор: Черняк Ніколетта


Осінь


Осінь,щось ти сумно почала "цвісти"
Сьогодні він сказав мені,що може не прийти.

Я так чекала,вірила,раділа,
А він сказав мені,що більше "не без діла"

Я думала що все пройде,що все минеться.
Втішала себе:"Скоро він вже повернеться"

Обіцяв-повернувся,але у труні,
Прийшла ця звістка жахлива мені..

Дата: 19.11.2014 19:33 Автор: Юлія Білько


повертайся живим


повертайся живим будь ласка,
на тебе вдома чекають батьки,
але ти там. АТО. зброя. каска.
і знову рвуться до бою кулаки.

як би ти знав, милий, як серце кричить,
як болить воно за тебе,
як тільки новини..і серце мовчить,
хвилюючись за тебе.

затамувавши подих,
уважно слухаючи останні події,
щоб із загиблих не було жодних,
і потім так тихо серце радіє.

коли вже настане мир в Україні?
щоб наші бійці змогли..
щоб голосно прозвучало десь в долині,
"брати і сестри, ми перемогли!"

Дата: 16.11.2014 12:15 Автор: Аліна Бандерівка


Мить


Похмурий вересневий тиждень,
Наповнений смутком і печаллю
Довів мені, що я звичайний дурень,
Який втратив зв'язок із віртуаллю.

Чомусь мені на мить здалося,
Що сяєш яскравіше сонця
Відчувши аромат твого волосся,
Я ледь зміг зупинити стукіт серця.

Запам'ятаю цей момент назавжди,
І збережу тепло осінніх днів
У спогадах, що гріють душу,
Що так забути я хотів.

Дата: 13.11.2014 23:30 Автор: Андрій Ляхман


Тарас


Тарас - це славний син країни ,
А разом з тим Великий геній України,
Роду кріпацького він, як це забути
А волю все ж прагнув здобути
Справді, як нам без воленьки бути!

Дата: 13.11.2014 15:34 Автор: Веронiка


Бабуся


Бабусенька мила
Бабусенька люба
Бабусенька рідна
І всім небайдужа
Бо то людина світлої душі
Біля якої квіти пахнющі
Біля якої добре, тепло
І радісно в душі

Дата: 11.11.2014 05:44 Автор: Т. Дінара


Мені 16


Мені 16 , в мене є хвороба
Щодня болить без запину душа.
Я беззахистна й мала дитина,
Яка не вірить у просте життя.

Моя хвороба - ненавість до людства,
До лицемірря ,зради і звичайно лжі.
Не хочу жити там де ідіоти прАві,
І людство де : інстинкт - всі барани

Я хочу жити - де любов панує,мир!
Там де дітей не має в дит будинках!
Де наркоманії не має,похоті,і алкоголю,
І де старенькі не помруть от голоду і болю!

Я хочу жити де корупціі не має,обману!
Де люди-лікарі лікують - не вбивають
Де молоді не курять,а читають,
І життя своє не дурно проживають.

Мені 16,в мене є хвороба,
Я не така як всі оті пусті!
І дуже складно жить з такими лЮдьми,
Де ідіоти завжди всі праві.

Дата: 10.11.2014 23:22 Автор: Федота Вікторія


Життєва реальнысть


Життя для всіх - просто життя
Нікому не важливі твої почуття
Ти просто чуєш своє серцебиття
І нічого більше...

Деякі люди немов подуріли
Почуття в душі у них немов згоріли
Сьогоденні люди стали егоїстами
Таким хіба в театрі бути артистами

Колись люди усі бідували
Усі свої почуття на світ вітдавали
І що вони отримали натомість?
Просту бідовість.

Чому?Чому ви такі стали?
Прошу вас прошу щоб ви перестали
Невже усе так погано?
Все людьми в житті просто інсценовано
Нумо! Давайте будьте добріші
Будьте за всіх просто мудріші!

Дата: 04.11.2014 22:24 Автор: Януся Лізгова


Людина для душі…


Прекрасна,щира,душею багата
Людина,яка уміє читати
Мої думки…і не потрібно слів,
Без усіляких замислів,
Прокрадеться до тебе в душу
Зігріє так,немов в подушці
Занурившись,лежиш із головою
А сонце сяє наді мною
Просвітить все і всі думки,
І всі погані наміри.

Бо то людина світлої душі
Біля якої квіти ароматніші,
Люблю я з нею усміхатись,
Бо усмішка не зможе заховатись.
Я казочку їй на ніч розкажу
Вона послухає її в сміху,
І знову ми почнемо заливатись
Тим щирим сміхом друзів
Який назавжди збережу в собі
Знаю одне-ти вірний друг мені.

«Людина для душі…»ти знаєш,
Що я тебе так називаю,
Бо тільки ти утихомириш душу,
Нестерпний біль,принесений життям,
Всі перешкоди ти розрушиш
Візьмеш за руку і ми рушим,
І візьмемо ми фарбу білу
Закрасимо ту чорну смугу сміло,
Якщо життя не схоче фарбувати,
Разом ми зможемо все подолати.

10.08.2014

Дата: 02.11.2014 14:13 Автор: Шевчук Богдана


звірячий ранок


Ранок в нашому двірку
Розпочавсь з : « Ку-ку-рі-ку!»
Півник наш злетів на тин,
Прокинувсь лише він один.

А за півником услід
Забулькотів індик сусід.
За індиком індички
Напились водички.

Вийшла курочка цибата,
Шийка в курочки кошлата.
Вона крильця підіймала,
З добрим ранком всіх вітала.

Тут і песик: « Гав, гав, гав!
Ледве, друзі, не проспав.»
Виліз він із конури,
Підняв лапки догори.

Баранець в хліві: « Бе, бе!
Розбудили ви й мене!»
Бачив сон я кольоровий,
Плив кораблик паперовий.

За баранчиком овечка
Не промовила й словечка.
Тільки все: « Бе –бе, Бе-бе!
Розбудили ви й мене.»

Тут і коник заіржав,
Він про себе нагадав.
А за коником цапок
Вивів він своїх діток.

Козенята привітались
І всім звірям посміхались.
А за ними й дереза
Вийшла матінка коза.

А корова чорноряба
Рогом двері усе шкряба:
« Добрий ранок всім, му-му.
Молока мого кому?»

Тут з’явився й кіт маленький,
На окрас увесь сіренький.
«Добрий день, - вітавсь Левко, -
Я почув про молоко.

Я до нього не байдужий,
Полюбляю його дуже.
Воно солодке, запашне,
Ранкове молоко парне.»

Каченята чапу-лапу,
З курника зійшли по трапу.
З добрим ранком привітались
І водичкою вмивались.

Гуси шиї простягали,
З добрим ранком теж вітали.
Всіх сусідів своїх добрих,
І завзятих і хоробрих.

Дата: 29.10.2014 21:14 Автор: Місюра Віктор


Спочатку думайте, а потім говоріть


спочатку думайте, а потім говоріть
і погляд потім свій не відводіть
ви можете образити людину
і навіть ту кохану та єдину

ви можете остатись без турботи
ви можете остатись без роботи
ви можете остатись без надії
це все нароблять злії лиходії

а лиходії ці - пусті слова
і від образи кругом голова
спочатку думайте а потім говоріть
і погляд потім ви не відводіть

Дата: 28.10.2014 10:41 Автор: Пандора


Історія року


Історія року.
Знаєш, я хочу тобі
Щось розказати
Знаєш, як ніжно
Тебе я люблю

Ти так приймаєш
Слова ції близько
До серця стежину
Проклали тобі.

Одне, такеє буває
Що зним сілкуєшсь рік
Одне таке може бути
Що радість зникне в одну мить

Ти довго сумуєш, і плачеш
Коли він кидає тебе
І ти надумала помсту
Щоб митю забути його

Дні йдуть, дні минають
Ночі найтяжкії в тебе бувають
Ти бистро заміну для нього знайшла
Життя своє краще лаштуєш

Вже місяць минув,
А ти все гуляєш
Як тільки ніч, в долину ступає
Ти сіла, згадала, і сльози пускала.
Як тут, і ти не чекала
Що можеш зробити таке
Ти подрузі сказала,
Аварія трапилась зним.

Дні ції важкі минають
Ще дуже тяжко тобі ставало,
І ти нічого незнала
Що доля змінить твій шлях.

Тут рік новий ступає
Багато нового дізнався я
Що ти комусь там казала
Аварія трапилась зним

Від цих подій шокований був
І хоть такого несталось
І вигаданою й обманом
Аварія ця була.

І тут після нового року
Ти стала до мене дзвонити
Просити пробач, я більше небуду
І плакати сідала ти знов

Вже другий день на порозі
А мій телефон мовчить
Як тут через годину
Дзвінок я чую від тебе.

Коли я до рук беру телефон
Я бачу знайомі цифри,
А вних і ім'я твоє,
Написане з блиском.

Вже може як тижень минув
А ти, не дзвонеш й непишеш,
І тут, в мене в душі
Щось зук подало
Ти мусиш до неї дзвонити
І просто скажи : “ПРОБАЧИВ”.

Дата: 27.10.2014 18:01 Автор: like


Напиши мені


Ти напиши мені листа будь-ласка,
Але не електронний, чи вк,
А напиши його ти на папері,
І відішли у паперовому листі.

Ти напиши, адресу мою знаєш?,
Або як хочеш просто намалюй,
Я так давно уже його чекаю,
Прошу тебе, ти тільки не забудь.

Ти напиши, як йдуть у тебе справи,
Як там здоров"я, як твоє життя,
Усе що так хотіла розказати,
Та не насмілилася, або не змогла.

Ти напиши, що думаєш про мене,
Чи думаєш про мене, взагалі,
Лиш напиши, я так цього чекаю,
Рукопис твоїм почерком, на білому листі.

Дата: 26.10.2014 22:39 Автор: Life


Війна


не треба війни, не треба,
адже потім не вернеш назад.
і красу блакитного неба
затуманить терпкий дим гармат.

не треба війни, не треба.
я благаю від імені всіх солдат,
що боронять честь нашого герба,
і тримають в руках автомат.

не треба війни, не треба,
скільки тисяч вже там полягло.
лиш під світлом єдиного неба,
ми з тобою, солдате, здобудем добро.

Дата: 24.10.2014 20:04 Автор: Таша Мейсон


"Не те, чого чекав"


Рік почався, нові проблеми,
Життя кидає різні теми,
Нове відкрив, старе утратив,
Життя дорога, що без карти,
Закрита на ремонт, як завжди.
Знайшов свою частину долі,
Яка підкинула на рану солі,
І залишила знак на скроні.
Іти по краю, та краще впасти,
А не терпіти муки й фальші.
Заплющити очі, і знову заснути,
І тільки у сні слова ці почути,
Ти схибив друже, звернув з шляху,
Замкнув себе ...

© Віталій Пиріг
збірка віршів РЯДКИ ІЗ ЖИТТЯ 2011

Дата: 21.10.2014 13:49 Автор: Віталій Пиріг


Путь


я долго искала свой путь.
никто не давал мне свернуть.
дойдя до конца поняла,
не мой это путь, и война.
оглянулась назад я с тоской.
ничего не вижу перед собой.
как будто в слезах утопилась
но горе в душу забилось.
я долго искала свой путь.
и нет сил у меня свернуть.
нет сил вернуться назад.
остается на месте стоять.

Дата: 17.10.2014 23:10 Автор: Екатерина


Останній вірш українською мовою


Останній вірш українською мовою

Не скакав, і скакати не буду,
Не для цього у світі ми є.
Шимпанзе скачуть, а не люди,
Бог нам дав, наше людське - своє.

Збудувати дім, сад посадити,
І ростити дочок і синів.
А не як те, звіряче, радіти,
Що когось, хтось спалив або вбив.

Не скавчав, і скавчати не буду,
Що у всьому винен сусід.
Вам пiдсовує гуманiтарного блуду,
Демо-цивілізований світ.

Уряд ваш впевнений - збожеволів,
Бо скавчать вони вдень і вночі:
Вам нічого не треба, крім волі -
Самі ж мають: авто, дім, харчі.

Не співав, і співати не буду,
Щоб згинули всі вороги.
Ворогів вам шукають iуди,
Ті, що хочуть, щоб ви полягли.

У вишиванках, без вишиванки -
Вiд вурдалакiв треба вiдхреститися.
Бо нацгади, нацради, нацбанки,
Кровi вашої хочуть напитися.

Не клав руку на серце, і не буду
Не робили так: батьки, дiди та Сiч.
Американські так роблять люди -
Не папуга я, ось у чому рiчь.

Наші прадіди рукою хрест творили,
На православній, слов'янський землі.
І давало це їм і мудрість, і сили,
І людяність взагалі.



P.S. Хмари, полум'я, кров, суходоли,
Ліс, троянди, снiг, зірки всесвітні...
Зрозумій... що не будуть ніколи -
жовто-блакитні.

Гурьев Иван 17.10.2014

Дата: 17.10.2014 12:20 Автор: Гурьев Иван


Кохання...


Кожен день в думках я з ним ,
Кожну ніч ,
Немов той птах без крил летить ,
Залишивсь віч на віч ,
Із небом.
Я не живу без нього ,
Навіть в думці ,
Мені так важко ,
В кого!!!!
Такі проблеми?!!
Мрії , думки , надії , сподівання ,
Віра в те , що колись
Я знайду своэ кохання .....
Повернись , я оживу ,
І ти разом зі мною
Ми залишимось кохання ,
Навіки з тобою!!!!!!!!!

Дата: 16.10.2014 12:05 Автор: Вікторія Жданюк


Присвячується жертвам Євромайдану


Герої не вмирають, вони вічно живуть,
На майдані своїх, з небес бережуть,
Бо Ми родина, в якої сьогодні жалобна днина,
Країну сколихнула, жахлива картина,
Тут дальше без слів, тиха хвилина …

© Віталій Пиріг

Дата: 12.10.2014 14:47 Автор: Віталій Пиріг


Шевченко - то є слово


Шевченко - то є слово, пісня, мова,
То крик душі болючий і гучний,
То думка, наче нива, неозора,
То погляд змучений і мовчазний.
Тарас - гіркії сльози Катерини,
Дніпровий стогін, що ген хвилі підіймає!
...Заплаканії очі України,
Що доборолась до самого краю!
Кобзар - це голос, сила, мужність.
За справедливість й волю вічна боротьба.
Безстрашність і нерівнодушність,
І нескоренність ВІЛЬНОГО раба.

Дата: 09.10.2014 20:07 Автор: Наталка Бондар


Вічна слава Героям.


Вічна Слава....
Біль пекучий розриває
Душу й серце на шматки!
Вічна слава Вам ГЕРОІ!
Уклін Вам, Рідні, до землі!

Простіть, що поруч не були,
Коли ми так були потрібні!
Простіть, що не допомогли,
Коли були Вам необхідні!

Простіть, що Вас не вберегли,
Від пострілів, смертельних ран!
Усе життя Вам будем вдячні!
Героям Слава! Шана Вам!

Брати і сестри, батьки і діти!
Простіть за розпач, жаль і біль....
Дякуємо Вам, за все на на світі!
За те, що Ви за нас пішли у бій!

Дякуємо всім! Живим...
І тим, кого уже немає!
За Украіну! За свободу! За життя!
Наші серця, Вас завжди пам'ятають!
Для Вас, усього світу каяття!

Вся Украіна перед Вами на колінах!
Невпинно молиться за Вас!
ГЕРОІ наші! Наша ГОРДІСТЬ!
Вам всюди СЛАВА й повсякчас!

ГЕРОЯМ СЛАВА! ВІЧНА СЛАВА!
Для Вас весь всесвіт!
Усе для ВАС!!!

Дата: 07.10.2014 06:25 Автор: Ткаченко Олександра


Професія вчителя


Професія вчителя - воля Спасителя, всі інші - від вчителя.
… «Багато бо покликаних, але вибраних мало»
Євангеліє від Матея 22.14.



З листопада на Майдані всі стояли,
Європейський вибір життя захищали,
рівність перед законом, щоб усі мали,
корупції і брехні, щоб більше не знали.

Зима була люта й морозна,
Майдан гуртувався як можна.
Герої за гідність життя віддавали,
Небесною Сотнею у пам'яті стали.

Завдання школи – виховувати гідних завжди,
які б не були складні чи добрі часи
Сутність Закону вічного з честю нести –
обов’язок вчителя із висоти.

Не всі із покликаних добрі наміри мають
і волю свою встановляти бажають,
особистим законом усе підчиняють:
хто по правді живе – на сміх виставляють.

Все це якось то дивно вийшло –
Толерантність зганьбив директор,
за вікном посмутніли вишні
і у прірву упав лелека.

Як треба низько себе опустити,
щоби невинності чимось помстити,
неправду в правду перетворити
та толерантність негайно вбити.

Чорні круки по школі літали,
наперед весь сценарій знали,
по закутках себе ховали,
як помре толерантність - чекали.

В школі було тихо, тихо й не людно,
все до деталей продумано чудно.
Не було близько і білої вишні –
ми ж то незнаєм – над нами Всевишній.

Не була толерантність вбита,
хоч і брудом тяжким полита,
та не раз вже мечем прошита,
забруднилась хіба брудна свита.


Треба всім знати й дітей так навчати,
яких помилок не слід допускати.
Вперше в історії школа признала,
що толерантність ганьбою всім стала.

Що ж далі з усім цим буде? –
насторожені діти й люди….
скотчем певно її змотають
і в глибоку траншею сховають.

Будем радіти і знов щось шукати,
може б і неньку на гроші зміняти,
хто ж нам завадить всіма керувати?
Віри не маєм й не треба нам мати.

Покликані всі ми дітей навчати
та знати не прагнем як вибраним стати,
трактуєм, що дітям лиш нас обирати
а самі не хочем про це навіть знати?

Багато ще цвіту пропаде, зів’яне,
допоки негідники будуть над нами
справжню люстрацію пройти усім треба
благословення гідне отримати з Неба.




Присвячується голові атестаційної комісії
та вірним його радникам








Федюк-Труш М.І.

Дата: 03.10.2014 10:49 Автор: Труш-Федюк Марія


- Татку, ти далеко? - Ні, дитя, не зовсім…


- Татку, ти далеко?
- Ні, дитя, не зовсім…
- Татку, ти на довго?
- Це уже як вийде…
Бачиш, ось летить лелека!
Бачиш, зараз буде вить гніздо на нашій стрісі…
- Татку, що ти будеш там робити?
- Як тобі, дитяточко, сказать…
- Татку, тільки ти не смійся,
Але кажуть, що у нас війна!
Кажуть, що на сході десь стріляють,
Але ж то усе не правда, то усе брехня?!
І цілує тато рідну свою доню,
Підніма на руки, а в очах скупа сльоза…
Що сказати цій дитині
Хоч мала та знає слово це страшне війна
І мовчить – комок у горлі
Тільки думка: «Біднеє моє дитя,
Як сказати щиру правду,
Щастячку цьому малому,
Якщо може бачиш ти її востаннє
І цей день останній, коли є ти вдома…»
- Татку, не ходи туди!!!!
- Так треба…
- Татку, ну а як же мама, ну а як же я!!!
- Я повинен, доню, воювати,
Розумієш, доню, це таки війна…
Щоб над вами було мирне синє небо,
Щоб не знали горя й жаху в рідному краю
За Вкраїну, мир, за нашу милу землю -
Ось за це дитинко я туди іду!
Він пішов… дитина гірко плаче…
Може згодом, з часом, виросте й збагне -
Він не міг лишитись, він не міг інакше,
Хоч і знав, що смерть до себе забере…

Дата: 03.10.2014 01:09 Автор: Пазиченко Світланка


- Чекаєш? - Чекаю…


- Чекаєш?
- Чекаю…
- А молишся?
- Так!
- То що ж може трапитись?
- Навіть не знаю…
Та ворон ось кряче…
Поганий то знак?
- Ти в мене питаєш?!
- Так, в тебе питаю.
- Не вір у прикмети, а вір лиш у нього!
- Я вірю!! Та просто…
- Що просто?
- Я дуже боюсь…А раптом щось станеться…
- Не думай про це, вір у Бога!
- Не можу не думать…
- Чекай та молись!!!
Він виживе, вистоїть і переможе,
І вернеться рано у дім на зорі!
Погані думки нам пускати у душу не можна,
Чекати та вірити маємо ми!
02.09.2014

Дата: 03.10.2014 01:08 Автор: Пазиченко Світланка


Залишай чи залишайся.


Залишай чи залишайся.
Разом зі мною весело-сумною...
Я натягую шарф, рукавиці – на тонкі пальці,

Перетинаючи лінії станцій, що між тобою і мною

Вирішуй, залишай чи залишайся.


Через камеру ноуту, ночами у скапі,
Засинати під погляд твоїх очей.
Відчувай, що в моєму житті ти не зайвий
І йди спати, блокуючи свій дисплей.

Вранішнє сонце і «з добрим ранком»,
Розпочнуть твій самий типовий день.
За філіжанкою кави з підгорівшим сніданком,
Забувай всі проблеми і залишайся, зі мною на годинку лише.

Так у мріях, у снах, так саме вранці,
Згадуй вогонь у морських очах…
І проспавши навчання, піддавшись простій забаганці
Залишай повідомлення на моїх автовідповідачах.
Я відповім тобі, але трошечки згодом
Витримуючи паузу . . .

Розбавляючи свою колу льодом,
Щоразу згадуй мене.
я відповім тобі трошечки згодом…


Я залишаюсь чи залишаю тебе.

Дата: 30.09.2014 21:32 Автор: aperekhrest


Війна...


Плачуть браття наші милі
Путін з них сміється
Б'ють тих хлопців безневинних
Й душа не смикнеться
Скільки солдат повбивала
Нагла та скотина
Яка ж підла, ненажерна
Бездушна людина...
А згадайте коли наших братів забирали
Коли мати, батько плакав
Ніщо не казали...
А душа болить і рветься
За нашу Вкраїну
І здається, що настала
Темна та година
І колись настане мир, на нашій Вкраїні.
Пам'янемо тих героїв.
Слава Україні!!!

Дата: 26.09.2014 23:49 Автор: Пилипенко Яна Віталаліївна


правда и лож


кому нужны пустые обещания ?
кому нужны пустые сказаны слова?
но иногда уж лучше правда горькая
чем сладкая как сахарная вата лож
но ты не иди и не ложись на ту тропинку
которая ведет все как мираж
сорви повязку и увидишь суть
что мир не так уж и хорош
не обещай и не говори чего не сможешь
ведь все не так доступно как ты хочешь .

Дата: 25.09.2014 19:22 Автор: слеза обиды


Вибач,сину


Вибач мене,сину
За отаке твоє дитинство
За те,що ти ростеш в країні,
В якій нема ,нажаль, єдинства
За те,що знову на валізах
За те,що дім наш- не фортеця
За те,що навкруги лиш кризи
Не тільки в світі,а й усерцях
За те,що є на світі люди,
Що розстріляли нас за те,
Що українське серце в грудях
Ми носим чисте й золоте!

Дата: 25.09.2014 10:07 Автор: Марта Дніпровська


Цінуйте тих, що вас чекають…


Цінуйте, хлопці,тих, що вас чекають…
Цінуйте тих, що моляться за вас…
Їх душі кожен день на друзки розбиває
Нова, страшна, смертельна новина…

Вони сивіють швидко, в лічені хвилини,
В сльозах їх гірких світ весь можна утопить.
Брат, чоловік, коханий чи однісінька дитина -
За вас вони готові Бога і диявола просить.

Вони стоять за вами міцною стіною,
І витримають всі негоди на своїх плечах,
Вони готові всіх зігріти ніжною любов’ю,
Бо знають дикість втрати, лють і жах…

Цінуйте хлопці їх, вони на вас чекають,
Цінуйте їх, бо моляться вони за вас!
Любіть їх щиро і, прошу, не ображайте,
Не тільки це для вас - це і для них війна!
10.09.2014

Дата: 24.09.2014 23:07 Автор: Пазиченко Світланка


При дорозі хрести


При дорозі хрести...
Йде колона дорогою в рай.
Вже зібрались круки -
Міни стежкою полем у гай.

Не ступає солдат,
Знає - вдома чекатиме син.
І як Понтій Пилат
Прирікає на смерть командир.

Та немає вини
У наказі гіркому його,
Бо як пройде один -
Вбереже побратима свого.

І іде цей солдат,
Захищаючи землю свою.
Боже, дякуй стократ
Тим, хто вступився за Неньку мою.

Дата: 24.09.2014 19:06 Автор: Оксана Мислович


Співай соловейку...


Ти співай, соловейку, так твоя вдача...
Всі ж бо чують мелодію, знають неначе.
Та ніхто не спитає у чому проблема?
В чому смуток у ній? В чому дилема?

Ти співай, поки можешь, поки всі чують,
поки не гноблять і не збиткують.
Поки хвиля емоцій в твоїм серці панує!
Все ж бо щира людина у співі тямує.

Ти співай, соловейку! Підійми хвилю звуку!
Хай почують весь смуток твоєї розлуки,
хай почують що плачеш, як гаї покидаєш.
Мало тих, хто відчує, на душі що ти маєш.

Ти співай, хай чують! Хай глухими не будуть!
Хай за співом твоїм всі проблеми забудуть.
Щоб відчули весь біль, ти достукатись можеш,
а весною вернися в край рідний небоже...

Дата: 24.09.2014 19:05 Автор: Оксана Мислович


Зимова ніч


Поглянь в ночі нанебеса...
Поглянь - зірки, яка краса,
І сніг повсюди вже лежить,
Яка прекрасна, тиха мить.

Із-за гори отої місяць встане,
Біленьку земленьку огляне,
Освітить путь мандрівникам
І дасть наказ своїм зіркам

В сузір'я стати, ніч прийшла!
Вони ж бо, наче дітвора,
Всі миттю стануть на місця.
Невже погана ніч оця.?

А на узліссі у вбрання,
Вдяглась ялинка молода.
Тепер вона вся сніжно-біла...
Ох, підібрати одяг вміла!

І,наче той старий дідок,
Засніжений стоїть пеньок,
Немов щось шепче тій ялинці,
Своїй ріднесенькій дитинці!

І лиш озера тихо сплять,
Одівши їх дзеркальну гладь.
А десь далеко вогник сяє.
Напевно, зараз там лунає

Колядка з вуст малих дітей.
Невже поганий вечір цей?
Лише поглянь, яка краса!
У мене серце завмира...

Дата: 24.09.2014 18:59 Автор: Оксана Мислович


я выбираю жизнь


За каждое людское злодеяние,
Своё его постигнет наказание.
И если был неправильным ваш путь,
Душа покажет свою злую суть.
За то, что совершает высший люд,
На небе он пройдёт сквозь страшный суд.
Пусть думает:-" а, ладно раз солгу!"
Гореть за это грешнику в оду.
Испытывать на шкуре своей боли,
Что простой люд, при жизни ел до воли.
Ты не печалься что душа твоя,
В кармане не имеет ни гроша.
Пускай не видели твои глаза...
Не сможет человек вернуть назад,
Исправить жизнь и стать владыкой мира,
А согласись, слова звучат красиво.
Но нив этом человек твой толк,
С оружием стоять, любить свой полк.
Ведь всё равно война уйдёт куда то.
А с ней и молодость твоя, и без возврата
Покинет юность, не вернётся...
К тебе.Хоть этот путь ей мил.
Она проклятьем отзовётся,
Лишением твоей жизни, сил...
Но не о том сейчас мои слова,
Они о том, что есть одна судьба.
О жизни, грешном наслаждении.
О счастье нашем, милые видения?

Дата: 24.09.2014 12:49 Автор: Анна Маевская


Рідний край


Навколо тебе світ чарівний.
Він дише, він росте.
Напруга,зло та дратівливість –
Відразу все мине!
Навколо річка, сонце, гай,
Веселкою душа заграй!
Навколо дім, сади, дороги,
Помилуватись більше змоги.
Але ж у мене все гаразд,
Для мене світ чудовий,
А я для нього все зроблю.
Україно-матінко, Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ!

Дата: 23.09.2014 20:16 Автор: Дарина Хоменко


"Присвячується жертвам Євромайдану"


Герої не вмирають, вони вічно живуть,
На майдані своїх, з небес бережуть,
Бо Ми родина, в якої сьогодні жалобна днина,
Країну сколихнула, жахлива картина,
Тут дальше без слів, тиха хвилина …

© Віталій Пиріг

Дата: 23.09.2014 18:26 Автор: Віталій Пиріг


Осінь


ОСІНЬ
пісня вересня лунає,
спів пташок нечути вже,
бо насправді осінь вже.
наступає жовтень гарний
золотистих барв набрав.
Жервоні й жовті деревцята є.
І листопад наступає,
з ним і листя опадає.
Голі деревцята мріють про весну
бо їм холодно є в зиму.

Дата: 22.09.2014 16:28 Автор: Уляна Зьобер


"Присвячується ГЕРОЯМ АТО"


Це люди нелегкої долі,
Вони борці за мир і спокій по власній волі,
Віддають найдорожче в пекельному бої,
Вони гідні звання - Народні Герої!

© Віталій Пиріг

Дата: 20.09.2014 22:00 Автор: Віталій Пиріг


...


Де ділась казка?де пропали цінності моральні?
І всі розмови – хто тепер з ким спить.
Мовчіть,як й досі не навчилися любить,
Всі сльози зараз вже не щирі, віртуальні.

Пропаще покоління,синці під очима,ніч.
І плід заборонний спішать всі скуштувати,
Постійні крики й стони не дають спати,
І вічні почуття тепер вже зовсім звична рч.

Нікчемні книги,сотні,тисячі дешевих слів.
Прозорі фільми, людство досягло свого дна.
І ти залишишся посеред світу самісінька,одна
Лише твій зошит буде. Й тисяча пустих віршів

Дата: 18.09.2014 20:02 Автор: Нінель Н.


бійцям які борються за нас


Україна - це моя країна!
Там річки, долини, гори і ліси.
Станьмо ж, браття, на коліна
Перед нею в ці часи!

Ой, нелегко нам живеться,
Бо війна до нас прийшла.
Путін там собі сміється,
А мати сина проводжа!

Із сльозами на очах,
Із болем в серцях,
Сім'я молиться по ночах
За синів в рубцях.

За славних бійців, наших українців
Молимось і ми.
Захищають нас від чужинців,
Хтось став інвалідами.

Ми не хочемо війни!!!!
Ми за мир у світі!!!
Не будем такі, як ті брехуни,
Ми України діти.

Збережемо України, і славу і волю.
Зламаєм зуби їх зміїні,
Не приймем недолю.
Слава нашим героям, слава Україні!!!!!

Дата: 16.09.2014 21:24 Автор: українка


Наш час


Який бардак у нас в країні
Навіщо брат стріляє в брата?
Ми ж всі живем на Україні
У свій же час прийде розплата

Росія вкрай вже знахабніли
Не признають і вчинків своїх
Невже життя всі струнни відбриніли
Невже слід втратити близьких,знайомих?

Всі кажуть,що народ не винен
Виной усьому тільки влада
Я патріот своєї країни
Та вибір ти зроби ЖИТТЯ АБО ДЕРЖАВА...

Дата: 14.09.2014 23:10 Автор: Солдат


Лелеки


Чому прийшов на мою землю,
Коли тебе я не чекав?
І знову впевнений, що стерплю
Нав’язаний війной анклав.
Адже від того, що сильніший
Ти мав спитати: як мені?
Як серце моє хоче тиші -
Ти мав відчути вдалині.
А ти тим чоботом кровавим
Вдираєшся у кожний дім,
Людські життя крадеш задаром,
Закривши вуха на церковний дзвін.
За сином, що хоронить мати
Без сліз, бо вже немає сил.
Чомусь обрав ти шлях – карати,
Не озираючись у бік могил.
Сини лишень стояли твердо
Свободу боячись впустить.
А ти напав з спини… ганебно
І мав в меті – занапастить.
Радій, танцюй, тобі вдалося
Принести смуток і печаль.
Дивись, як мати поправля волосся
В труні у сина… адже тобі не жаль…
Але ти маєш зупинитись
Тому, як правда – при мені!
Як страшний сон в повітрі розчинитись,
Я – В СЕБЕ ДОМА, ти - на чужині!!!
Не мрій кайдани надягнути,
Ми в них не зможемо літать!
Тобі в несилі це відчуття сягнути
Рабу й невільнику – лелекою не стать!.

Дата: 14.09.2014 14:42 Автор: Татьяна Михайлова


Я і мати


Я просто супер
А мати супер - пупер
Моя сім'я така весела
А я і мати вірш складаєм
Не спим всю ніч і день і знову ніч
Ми за вас переживаєм

Дата: 04.09.2014 21:14 Автор: Вишенька


Україна


Україно ! Ненько моя!
Щасте, радосте, весна,
Ти, неначе, в чистім полі
Як волошка синя та!
Твоя мова солов*їна
Така чиста і красна!
Твоя врода незрадлива
Така ніжна і жива!

Дата: 03.09.2014 22:59 Автор: Наташка Мацьонька (Козар)


Гумореска


Якось вдвох iшли ми iз кумом
Випившi додому
Та про наших депутатiв
Завели розмову.
"Хто з обранцiв Вам милiший?
Скажiть власну думку."
Запитав свого я кума,
Поправивши сумку.

Вiн на мить призупинився,
Подивився скоса,
I збираючись з думками
Почесав за носа.
"Ви з якою цiллю, власне,
Завели сонату?
Ми ж сьогоднi з Вами пили
На мою зарплату..."

"Та не бiйтесь, сизокрилий,
За свою роботу.
То тихенько, "мєжду" нами,
Для власного спросу.
Скоро вибори говорять,
Прийде "нова влада",
Тож для себе хочу знати
Кого вибрать нада."

Посмiхнувся кум мiй сумно,
Пiдморгнув легенько,
Подивився слiзно в очi
I сказав тихенько:
"Хто не буде - толку мало,
Я Вам правду мовлю,
Чесних зверху ще не бачив,
Cкiльки я там роблю.

Найжирнiше то є мiсце,
Для хитрого гада,
То не Рада України,
А брехнi розсада.
До усiх тих пустословiв,
Маю я вiдразу -
Без розбору панству варю
'Кофе' з унiтазу."

Дата: 03.09.2014 19:37 Автор: Архип Мiзерко


Герой


Важко на серці і на душі,
Бо в Украіні війна.
Плачуть дружини і матері -
Від воіна звістки нема.
А воін на Сході воюэ за нас,
Воюэ за нашу свободу,
Захищаэ герой наш Донбас,
Захищаэ людей він зі Сходу.
Тепер украінці піднялись з колін,
Щоб разом змагатись за волю.
І зараз повстали ми із руін,
Щоб виборювать свою долю.
Та не повернеш загиблих солдат,
Що полягли за Вкраіну,
І не забудемо залпів гармат,
Що вбили Вкраіни дитину.
Але не померли у наших серцях
Бійці, що служили народу,
Що полягли у жорстоких боях,
Що боролись за нашу свободу!

Дата: 01.09.2014 22:58 Автор: Сана13


моя сила кохання


Я тебе люблю
Ми пливемо на кораблю щастя
Ми разом з тобою
Готові до бою за мир
Ми разом
Захоплюємось джазом
Я кохаю тебе до безтями
Ми напевно обмінялись життями
Зла сила
До кохання безсила
Моє відкрите серце
ЯК ЛЮСТЕРЦЕ
ВОНО НІКОЛИ НЕ
РОЗІБ'ЄТЬСЯ:)

Дата: 31.08.2014 16:31 Автор: Українка Віка


I знову мене стежка повертає


Купаються у росах кришталевих
Над тихим Сеймом вранцi солов' ї.
I бiлим цвiтом iз садкiв вишневих
Летять до мене спогади мої.

Я прихилюся до сосни старої,
Що пам'ятає прадiдiв моїх.
Повiтря чистого вдихаю я настої,
Лунає десь дзвiнкий дитячий смiх!

Моїх батькiв хатинка тут старенька,
В нiй вирiс i Людиною я став.
Тремтить вiд спогадiв завжди моє серденько
Про рiдну землю, де б я не бував...

...I знову мене стежка повертає
В моє село – колиску моїх мрiй.
Той, хто своє корiння забуває, –
Майбутнього не має на Землi!

Дата: 30.08.2014 00:14 Автор: Маргарита Калiон


Гімн України


Слався, слався Україна,
слався, слався всім світам,
слався наша Батьківщина,
ти - єдина мати нам

Ти дарована нам Богом,
ти - священна нам любов,
ти - нам вічності дорога,
наше серце ти і кров

Присягаєм тобі, ненько,
все життя тобі віддать,
наші сгинуть вороженьки,
бо козацька наша стать

Хай живуть твої народи
у святе твоє ім'я,
для добра і для свободи,
як єдиная сім'я

Хай проміннями святими
світить нам понад усе
над ланами золотими
наше небо голубе

Слався, слався Україна,
наше радісне життя,
наша мова солов'їна,
наше світле майбуття

Слався, слався Україна,
слався, слався всім світам,
слався наша Батьківщина,
ти - єдина мати нам

Дата: 28.08.2014 11:34 Автор: Борис


Пам'ятаю


Навіщо ти приснивсь мені тоді?
І серце моє дико калатає.
Минуле літо назавжди в мені
Усмішка, погляд..все це пам'ятаю.
Як ніжно проводжав мене вночі
Я пам'ятаю все...і помираю з болю...
Ці спогади солодкі і ясні,
Немов, усе це було іще вчора.
Ці спогади - отрута в голові..
Ти так солодко клявся що кохаєш!
Я вірила тобі без пам'яті
І не чекала зради..от дурна я.
Минуле літо назавжди в мені...
Усмішка, погляд, той бузок в саду...

Дата: 27.08.2014 17:41 Автор: Христина Черепанин


Сталева куля


Сталева куля влучила у ціль
І серце битись перестало.
а мама дзвонить - син чомусь мовчить
останній подих і його не стало.
Чому? Чому в землі дитина ця лежить?
Коли життя лиш двері відкривало,
коли дитя лиш жити починало...

Хлопчиною приїхав на Майдан
боротися за неньку Україну.
Вернутися не дав хижий тиран -
виконував наказ скупої суки.
Холодне тіло ставлять у труну...
Ховають сина незнайомі руки,
а мама вперто вірить - він живий,
не може смерть принести їй ці муки.
Ховають сина тисячі людей,
радіють м'ясу безсердечні круки,
а вбивці потирають руки.
Свої позиції не залишають,
не вірять, що герої не вмирають,
не знають, що вмирають вороги!

Дата: 27.08.2014 17:39 Автор: Христина Черепанин


Вечер


О, вечернее стиханье,
заревые небеса,
света ясное сгасанье,
чародейная краса

И яснеющие дали,
и синение ночи,
и в гармонии печали
дня последние лучи

Дух природы вдохнрвенной,
и прохдады чистота,
и знамение вселенной-
в небе первая звезда

Дата: 27.08.2014 16:04 Автор: Борис


На поклик


Кличеш мене, коли я нікого не чекаю, ні друзів, ні ворогів, ні занадто доброзичливих сусідів з усміхом німим.
Кличеш, коли мої кораблі покинули такі вже рідні порти і йдуть у невідомому напрямку на пошуки спасенної землі.
Кличеш, коли купа життєвих проблем притискує до багнюки і я хлюпаю в чоботах, повних води.
Кличеш, коли застарілі силуети повертаються у світ моди і в нових газетах віщують кінець пророки.
Кличеш і я йду по кривій, така вже звичка, я повна скарг і води і я знаю, що мене приймуть лиш твої береги.

Дата: 25.08.2014 22:46 Автор: Смоук


Матусю


Матусю, мамо, не почуєш
Все те, що я тобі пишу
Ніколи вже не обійму я
І не побачу усмішку твою.
Тебе мені все ж так не вістачає,
Я кожен день молю про те,
Щоб знову ті мене встрічала,
І запитала:''Як Життя твоє?'
Я б обняла тебе й сказала:
''Матусю, я тебе люблю!''
І більш ніколи не пускала, До неба, бога й до раю!

Дата: 20.08.2014 00:08 Автор: Иващенко Дарина 14 років


Лю


Залиши слова у пустелі снів,
Ти моє – візьму, я твоє – любив.
Може ти й кохав, але то лиш дим,
Тихо захлинусь «дякую» отим.
В небі полишу думи про журбу,
Досить лити знов сльози, я не йду.
Зорі, сонце, двір, не можливо так,
Дотики твої, мов стальний тесак.
Хочеться води, пити її знов,
Я твоє – не йди, ти моя –любов.
Я кудись лечу і співаю джаз,
Ти моє-кричу, я твоє – не раз.
Обривками думок я складую слова,
На чверть сама своя, напів собі жива.
І гублю всякий сенс, пригадуючи час,
Коли були я, ти, й коли не стало нас.
До кого говорю, куди летять роки,
Він поглядом уб’є, а я торкнусь руки.
Я вивчила урок і стала саме та,
Для кого він співав і стримував слова.
Не треба більше зла, «не можна» говорю,
Чомусь не зупинюсь і більше вже не сплю.
Співає дикий птах у райському саду,
Це більше, ніж ніяк, і менше, ніж піду.

Дата: 15.08.2014 19:40 Автор: Еліна


Спогад


Колись жила лише тобою,
А зараз і тебе нема.
І почуття мої холодні ,
Давно розвіяла весна.

Розвіяла неначе і не було,
Неначе пустка зацвіла,
Заграла струнами гітари,
І почуття з собою забрала.

Дата: 13.08.2014 22:22 Автор: Копійка


Я пишаюсь...


Я пишаюсь, що я з України
і що бачу її краєвиди...
Я пишаюсь, що я українка
живу і радію та деколи мрію.
Я пишаюсь, шо маю маму і тата,
та навіть вірного брата...
Я пишаюсь, що я українка,
і що буду я, справжняя жінка.
Я пишаюсь, що живучи я радію
і рідною мовою я володію...
Я пишаюсь, що живу на Україні,
на радній землі Батьківщині!!!!

Дата: 11.08.2014 18:11 Автор: Оленка.....


Вишня України


Он дерево цвіте,яке прекрасне!
Високе,гарне і хвилясте.
І все покрилось квіточками -
Це мабуть вишня, дихає так плавно…
Шепоче вітер,сонце сяє,
Пташки щебечуть,море грає,
Але йому все ж так самотньо
А сонце гріє, так спекотно
І ніби море б’є об скелі,
А дерево стоїть в пустелі.

Печаль за рідним краєм
Панує у цієї кралі.
Колись вона росла на вишні
Червоногруда й така пишна
І все ж таки відірвана від щастя
Покинута жорстоко у піску.
Минуть ті дні,години і хвилини
І ти вже будеш деревина

Не бійся,не сумуй,не плач
Ти взята із самої України
Хоч і покинута в далекій цій країні
Рости, буяй ти цвітом пишним
Й червоногрудими ти вишнями
Зкупаючись із моря люди вийдуть
І глянуть на той бік так дивно
І кожен говорить про тебе стане
«Он дерево цвіте,яке прекрасне!
Високе,гарне і хвилясте
І все покрилась квіточками
Це ж мабуть вишня, дихає так плавно!»

Дата: 10.08.2014 21:35 Автор: Шевчук Богдана


Ріка життя


Життя пливе,як лист у річці
Так плавно,тихо проплива,
Загляне це життя тобі у вічі
І скаже: «Дівчино,ти ж ще жива!»

Потрібно жити,йти вперед-не зупинятись,
Бо течія тебе не зможе занести,
Ти ж не листок якийсь,а все-таки людина
Ото ж живи,доки дали життя.

Не плач і не сумуй ти по дрібницях,
І в тебе буде біла полоса
Ти смійся,вір й завжди надійся
Бо вірні друзі в тебе є і я.

2014р.

Дата: 10.08.2014 16:37 Автор: Шевчук Богдана


Україно, ти ненька моя, єдина


І ось настав той час,
Порвали ми кайдани неволі.
Всі ми разом вставали і Львів і Донбас,
Витратили весь свій боєзапас,
Але ніщо не зламало нас.

Піднялись ми з колін,
Шукаючи правди в неволі.
Зламали систему руїн,
Прийшов час пожити і нам на волі,
Прийшов час змін.

Ми сильними стали,
Не дамо тепер скривдити неньку свою.
Сини твої тепер повиростали,
Країну боронили булавою,
Щоб була ти барвінковою.

Багато діток своїх ти похоронила,
Багато крові втратила,
Сльози свої ти витерла,
Ненависть тебе охватила,
І тим самим панам минулим відплатила.

Тепер ми вилікуємо твої рани,
Прийдемо до правди,
Будемо тепер правити як гетьмани.
В правді й волі дітей своїх виховувати,
Любов до України плекати.

Дата: 08.08.2014 10:15 Автор: Белорус.


Криваві маки


Розквітли квіти у степу,але ніхто не знав що кров’ю
Ці квіти вам розкажуть про біль та горе
Чекали вони весни ,щоб вам історію донести
Як страшно воювати,як страшно вмерти
Любов їхня до матерів буде вічно жити
Бо бачить Бог кожну весну розквітати будуть квіти
Вони більш не будуть жити ,але сподіваются донести вам привіти
"Війна це горе!!!" там лиш втрати,а винні політики проклятті
Тож будем эдинні ,та забудем про горе.А вони свої голови хай ховають у нори.

Дата: 08.08.2014 05:31 Автор: Груша


і тільки спробуй!


Ну от і добре,
і тільки спробуй, потрапити мені на очі!
Просто так посеред ночі
Я на шматки тебе і небесам...
Віддам,
Відправлю і буду сам.
Твоє волосся я забуду і зітру
І на вітру,
Спалю його у попіл, і розвію
А твої вуста...
Повір
Ти не дорахуєш і до ста
Втоплю і ядами заллю
Молю тебе і ніч молю
Звільни мене від болю.

Дата: 02.08.2014 22:53 Автор: мінін


Я живу як можу


Я живу як можу...
Некому не мішаю...
За помилки свої-
лиш себе картаю.

Та і то - не завжди ,
і не дуже глобально...
Неможливо прожити
своє життя ідеально!!!...

Неможливо не плакать,
не вірить і не помилятись
неможливо завжди
і для всіх посміхатись.

Можна просто прийняти,
що дається долею.
Но завжди і в усьому
залишатись собою!!!:)

Дата: 21.07.2014 22:42 Автор: Крейза Катерина


"Память" любимой подруге Викуле 22.10.1994-11.08.2011


Пришедший жить,не должен умирать,
А умерев,воскреснуть снова!
Но почему приходится страдать,
Когда за ней уйти готова?!
Когда всё кажется пустым и лишним,
Когда потух у жизни свет,
Когда она нужна так близким,
Но теперь,увы,её ведь нет...
Когда так много хочется сказать:
И есть слова,и есть вопросы,
Теперь приходится молчать,
Ведь есть плита и есть мимозы...
Нет,мне не холодно без зонта под дождем,
Мне не больно ударить с разбегу ногой,
Мне больно понимать,что мы ждём,
Безответно встречи с тобой!
Приходя каждый раз на могилку твою,
Приношу я красивый букет,
Вместе с ним приношу и любовь свою,
Но тебя,увы,уже нет...

Дата: 20.07.2014 15:49 Автор: Алла Редько


Брату


Чому залишив ти мене ,
Мій брате , добрий ,милий ?
Завжди я згадую про тебе
Хоч ти був двоюрідний .
Я з болем згадую той ранок ,
Коли збудив нас телефон ,
В душі закрався смуток,
Тебе вже чорний забрав ворон .
В сирую землю закопали ,
Тебе , мій брате , любий
Тоді й хреста поклали ,
Хоч ти був зовсім юний .

Дата: 19.07.2014 16:02 Автор: Олеся Хмарна


Природа Херсонщини


Є місто в Україні одне,
яке відрізняється від інших.
Херсон - те місто чарівне,
й природою набагато більший.
А природа в тім місті така ,
там засіяні величні поля,
й красиві квітчані луга.
Там пшениці золотої ціле поле,
також є безкрайнє море.
Там цвітуть прекрасні квіти,
і ростуть розумні діти.
Моя мила батьківщина,
це Херсонщина.
Бо в херсоні наші люди
завжди добрі й чемні всюди!

Дата: 17.07.2014 23:43 Автор: Крейза Катерина


Суєта


Земну Любов купують на час,
Поки не закінчиться бета версія.
Шукаючи в руїнах нас
Знайдеш лиш нашу інверсію

Я відпустила птахів
Їм зосталося зовсім трохи
Вони потонули у шпилях дахів.
У масках ціеї епохи

Ми загубились у змерзлих ємоціях
В синіх гардинах ,в дивних картинах
Я помираю в кожному році
На намальованих казках димних

Люди ще доки сплять в електричках
У переходах ,на лавах ,у ліжках
А я все чекаю нової книжки
Мріі,щастя,дощу,знижки

Дата: 11.07.2014 23:53 Автор: Диана Река


Життя нас змушує…


Життя на змушує носити маску.
Робити зло для дорогих людей.
Й ілюзіями всім творити казку.
І зраджуючи не відводити очей.
Сміятись, коли так біль рветься
Уже ламає нутрощі у нас.
І як тепер це явище зоветься?
Коли так швидко вже стікає час.
А ти давай, вбивай себе, гріши!
Ніхто з тобою плакати не буде.
Коли ж не змінишся, тоді прийде усе.
Цей світ візьме тебе, просто забуде.

Дата: 08.07.2014 23:39 Автор: Катя Полюхович


А бабусі вже нема


Ми пили чай ,і раділи,
В хаті рідні сиділи,
Дитячі усмішки линуть,
А за вікном вже люди гинуть.
Матір у полон забрали
Дітям жити не дали...
Вони виросли .
Але маму не забули
-Бабуся вернеться?
Вже онук питається.
А бабусі ,вже нема.
Чекають вони дарма.
Вже не почують дотик її рук
А над могилою тільки чорний крук.
Ніхто не покладе їй квіти
Далі й будуть сумувати діти.

Дата: 06.07.2014 02:22 Автор: Мельник Анюта


Початкова школа


Школа відкриває нам
світло знань.
Здійснює бажання,
безліч запитань.
Сюди ходять залюбки
наші школярі.
І від них шкільний привіт
усій дітворі!!!!

Школа світла і ясна,
в клумбах квіти є.
Школа в зелені рясна,
і знання дає.
В класах чисто і повно
діточок малих.
Вчителі завжди-завжди
хвилюються за них.




Рукавиця Ксенія м. Новодністровськ 9,5 років (Робертіна)

Дата: 05.07.2014 13:11 Автор: Робертина


Я устала за весь день...


Я устала за весь день:
Мыть посуду мне не лень,
И цветочки поливать,
В бальных танцах танцевать,
Мыть полы,стирать одежду...
У меня сестра --- Надежда.
Надо кашу ей сварить,
Хорошенько покормить,
Поиграть потом с трехлеткой...
Зашивать для всех жилетки,
Мурке молока налить,
Кость Дружочку положить,
Нарвать спелых помидоров,
Замешать салат фруктовый,
Мишеньке --- решить задачу,
После этого --- на дачу
Абрикосы собирать...
Потом Надю покупать,
И еще купить муки ---
Бабушке на пироги...
Собирать потом клубнику,
Землянику, ежевику...
Для семьи чай заварить,
К чаю --- булочек купить,
Кипятильник принести,
К тете Маше хлеб везти,
Мишу, Надю прогулять,
После --- младшим рисовать.
На картинке вот --- олень.
Я устала за весь день...

Рукавиця Катюша, 9,5 лет, 2014, м.Новоднестровск ( рукавицаК )

Дата: 29.06.2014 23:09 Автор: АL ( рукавицаК )


Послушные утята


Проснулись рано утречком,
Пошли за мамой-уточкой,
Утята все пушистые,
Как солнце, золотистые.

Поплавать к реченьке пошли,
И к папе-селезню зашли.
Поплавали, покушали,
И мамочку послушали.

Дата: 29.06.2014 16:59 Автор: Робертина


Там , де тече вода...


Там, де тече вода,
Там земля молода.
Свіжа і квітуча,
Ніжна і пахуча.
Де любов й радість є,
Та краіна цвіте.
Квітами доброти,
Ласки і чесності.

Дата: 29.06.2014 16:49 Автор: рукавицяК


Більше не людина


Я є ніхто, я, навіть не людина,
Точніше більше я не можу нею буть.
Бо люди хоча б мають почуття,
А у мені одна лиш пустота.
Усе пусте і навіть всі обійми,
Що обнімаю друзів, все не те.
Зламалось щось в мені, таке потрібне,
Хороше, ніжне, любляче й людське.
Це те що відрізняє нас від звіра,
який у лісі дикому живе.
Без цього я вже більше не людина,
А лиш істота, що життя не береже.

Дата: 27.06.2014 22:50 Автор: Terkel


Люба моя, стомлена нене


Люба моя, стомлена нене
Материнське болить твое серце зранене
За твоiх безталанних дiтей
Пригорни iх до своiх грудей

Приголуб, подаруй iм найкращу весну
Йдуть бо ж синочки твоi на вiйну
Подаруй iм в дорогу калиновий цвiт
Дай вам Боже, дiти, жити сто лiт!

Iз собою вiзьмiть пiсню ви солов iну
Збережiть свою неньку Вкраiну!
Не сльозою гiркою щоб умилась вона
А росою ранковою й не була бiльш сумна

Дата: 26.06.2014 00:00 Автор: Олена


...


Ти так часто бував у гніві,
Так часто залишав мене.
І вже не чути тепла у твоєму "співі",
Пройшла любов..пусте!

Ти так часто ходив наліво,
Як забути це, скажи?!
Краще б не знала тебе зовсім от.
У світі цім, ти хоч себе бережи.

Дата: 20.06.2014 21:15 Автор: E.S (Олена)


Знаєш, я звикла...


Знаєш, я звикла тримати щастя в своїх руках,
І міцно чіплятись в глотку
Стискаючи судомно кулак,
Ритмічно вдихати ноти

Знаєш, я звикла мовчати замісто крику
І підставляти щоку під удар,
Ковтаючи сльози тихо,
Я можу нести свій тягар

Знаєш, я звикла і мабуть…
Я знаю жорстокість і злість
Саме тому відчуваю
Фальшивість позаду куліс

Знаєш, я звикла боротись
Надію тримати весь час
Боятись, щоби не вколотись
І проганяти свій страх

Знаєш, я вмію жити
Й хапатись за кожну мить
Вдихати ранкову свіжість
І світ весь стелити до ніг

Знаєш, я звикла чекати
І людям прощати їх гріх
Знаєш, я можу кохати
Так як ніхто би не зміг

Дата: 14.06.2014 01:21 Автор: Anna M.


Молитва до Бога


Дозволь досягнути до Неба ,
Пізнати слово любов.
Стежина до Раю до Тебе,
Торкнуся світла крилом.

І більше нічого не треба!
Знайдемо стежину разом.
Стежину до Раю до тебе
Торкнуся світла крилом...

Дата: 10.06.2014 14:22 Автор: Elena


Як довго я тебе чекала


Як довго я тебе чекала... Я бачила тебе вi снi
Тебе я в ньому обiймала й так солодко було менi
Я вiрила, я знала, що десь ти е, що доля нас таки зведе
Що наша зiрочка кохання для нас обох зiйде

Люби мене, я стану твоiм сонцем
Ти бережи мене, тодi й я пiд дощем
Тебе зiгрiю, нiжнiстю своею
Ти тiльки побажай, i стану я навiк твоею

Люби мене, я стану твоiм небом
Тебе укрию вiд бiди, й твоiм я стану оберегом
I подарую всi любовi я скарби
Ти, тiльки люби...

Дата: 08.06.2014 16:22 Автор: Олена


Зорі


Синок до мами в очі загляда: -
Мамо, ти чуєш, скажи-но мені, -
І, чомусь, несміливо і тихо пита:
А звідки взялися зірки ті ясні?

Зорі, дитино, - це душі героїв,
Яких вбили колись вороги.
Які не жаліючи сили і крові
Вітчизну свою берегли.
Та хоч і нема їх зараз на землі,
Охороняють небо України,
Щоб не зникла країна у чорній імлі,
Щоб не було тут руїни.

Мамо, - синок тихенько запитав, -
А тато мій? Він де?
Він також там? Він також зірочкою став?

Мама сльозу непомітно змахнула.
Задумалась. Сумно зітхнула:
Так синочку.
Він там. Він помер за Вкраїну,
Боровшись за її свободу.
За вільну незалежну Батьківщину
Для тебе і всього народу.

Матусю, я буду так як і тато
Вітчизну свою понад усе любить,
Ніколи її не зраджу.
Буду до кінця боронить.

Дата: 04.06.2014 09:16 Автор: Юля


кімната


Одна в кімнаті
і нікуди тікати.
Всюди запахи неба.
Візуально проходячи повз стіни,
шукає може десь літають ті флюїди?

Кожна мить день і ніч
немов сонний параліч,
який душить хвилинним
і внутріклітинним страхом.

Одна в кмінаті
шалений протяг
провіває всі думки і задуми і мрії
Тебе нема
то тільки вимушений прояв алергії.

Дата: 29.05.2014 21:15 Автор: Антоніна Томчук


***


І знову сам, один в пустій квартирі,
він знов упавщи, мовчки за поріг,
молився Богу дай мені ще сили.
щоби прожити заданий цей вік.
Або убий, замкни на всі закови,
мене ось тут, у вічній самоті.
Господь мовчав, та тут почулись
кроки, тої яку чекав він цілий вік.
Ну от нарешті це була вона,
уся такак незаймана й красива,
з сумним обличчям, тиха й молода.
Вона була спокійна і смілива,
і крила виглядали зза спини.
Вона завершила усі його страждання,
Убивши помахом великої коси...

Дата: 27.05.2014 00:06 Автор: Теркель


Люба ненько


Холодна кава, сіре небо.
Чомусь так гірко на душі...
І я благаю, що не треба,
Не крайте серденько мені.

Ви не вбивайте, не лякайте,
Ще хлопці зовсім молоді,
До війська їх не забирайте,
Не дайте вмерти на війні.

О, Україно, люба ненько,
Що сталося тепер з тобой?
Шматують всі тебе, рідненька!
Брати ідуть невпинно в бой.

Вони схиляють голови до долу,
І присягаються на вірності тобі.
Але вони не винні в тому,
Що "руські" проливають кров їх на землі.

Дата: 24.05.2014 18:15 Автор: ReDkoL


Рідна школа


Рідні двері, рідні вікна -
Все тут як удома.
На стіні свята ікона,
На шафі з квітами вазона.

Моя рідна школо!
Ти наставнице моя!
Ну чому так сьомий скоро,
Клас закінчую я?

Скільки знань, і скільки кроків
Ти втілила у мені
Скільки я своїх дитячих років
Провела в тобі!

Моя рідна школо!
Ти наставнице моя!
Ну чому так сьомий скоро,
Клас закінчую я?

Дата: 24.05.2014 13:46 Автор: Benna


ранок


Ось настав чудовий ранок,
а ще звуть його - світанок.
Встало уже ясне сонце,
й заглянуло у віконце.
Птахи встали, заспівали-
мов на скрипочці заграли.
квіти вже красу розкрили-
наче заново зацвіли.
Ось і встала комашня,
словом це все метушня.
Бо це творить літо,
а скільки барв кругом розлито.

Дата: 19.05.2014 19:18 Автор: ....♥.....


Мабуть ворог...


Що ти знаєш про мене що би судити?
Більшість з вас мені всі вороги!
Скільки болі словами можна зробити,
Та для тебе це не варті уваги думки...

Ти не володар, що б життям моїм керувати,
І кидати пусті й брудні слова на вітер
Таким як ти не треба існувати
Але існують, існують й до тепер...

Ти вже... не ображайся друже
Що написала пекучі я рядки,
Але тобі це все, тобі це все байдуже
Тому піду в далекий край я залюбки...

Дата: 18.05.2014 19:48 Автор: Elena


" З любовю до України "


Я море щастя подарую , тебе люблю і поцілую ,
, за те нічого не прошу , але люблю тебе єдину .
Ти є одна – одна єдина моя кохана Україна .
У ній живу і буду жити , життя віддам тобі служити .
І в тяжку мить візьмусь за зброю я дам для всіх свого відбою
і тільки ти одна єдина покохаєш Україна .
З тобою в світі не зрівнятись з тобою йти і добиватись
і хай верхи собі долають ті перешкоди , що їм платять ,
а ця земля , родюча , царська для всіх лицем є господарства .
Хай ці слова не зрозуміють ті люди , що її продали ,
ми маємо все , але не пана , ми мали бідність і пахана ,
тож станемо всі однією стіною за честь і братство для покою .
В тяжку хвилину чи годину , за нашу рідну Україну .
І до кінця підуть з тобою , не пропадеш в руках героїв
і будеш вічно пам’ятати хто до кінця стояв тримати ,
, хоч і попав в сталеві грати , де ні свободи , ні поради ,
але за тебе все віддам , щоб вічно ти в собі жила , долала все перемагала .
Хай всі незгоди розійдуться і в мир і в спокій проростуться ,
запахнуть силою , всміхнуться , були народом і єдиним на віки вічні України .
Усі незгоди провокацій , хоч Крим беруть із Федерацій ,
ми є сім’я , яку не вбити і нашу цінність не звалити .
За ради щастя для народу , бо ми козацького є роду ,
і той хто плюне в нас «Згниє» і вічно буде в це жаліти ,
але були одні і є , і тільки цій землі радіти .
Хоча в багні , по вуха в праці , але в степах в лісах і в маці
в твоєму серці та в душі в твоїх річках в твоїй руці .
Цей дощ , мороз ці гіркі сльози ,
терпіли смерть і кулю в лоба , кацапська сука ворог стала ,
свій прапор в гору при підняла .
І хай нам важко в цю хвилину , скрутну , продану і розкуту ,
що нас ногами всі штовхають і владу чесну не збирають ,
за ради грошей керували кармани повні набивали ,
а людям хліб за що купити , да ще й хотіли перебити .
Одна від Бога допомога , могутня сила перемога , одна любов , надія , віра , переросте на бік до миру !
©Костинчук.В.Є.

Дата: 17.05.2014 15:33 Автор: Вадім


Весна


Постукають в вікно віти
Не давши мені зачерствіти
Відкрию вікно
Зайде вона інтриговано
Мило привітавшись
На дивані адоптувавшись
Посміхнеться до мене
І принесе в кімнату щастя відкладене
Незнаючи чи радіти
Буду безглуздіти
Дивлючись в її прекрасні очі
О півночі
Вона піде забравши щастя
Стане сумно від такого віп-гостя
Зупинеться
Обернеться
Погладить долонею
Опсипавши мене брехнею
Що повернеться
І буде довго в думках залишатисятися

Дата: 17.05.2014 14:01 Автор: ReDcher


ЩОБ МИ МОГЛИ СПОКІЙНО ЖИТИ


ЩОБ МИ МОГЛИ СПОКІЙНО ЖИТИ

Пречиста Діво Пресвята,
Тебе одну буду молити,
Щоб ми могли спокійно жити
В робочі будні і в свята.

Багато в нас було боїв
Під Берестечком і Базаром.
Орду ми бачили й хазарів,
Але залишились Твої.

Твої маленькі християни
Шукають захисту в Покрові
Від лиха, розбрату і крові.
Цвісти ми хочем, а не в’януть.

Чи Ти чекаєш каяття?
За владоможців плани хтиві,
Відсутність ініціативи,
Скажи нам, Діво Пресвята...

За те, що думали окремо
Нам, українському народу,
Стріляли в серце і в свободу
А ми – прощаємо й оремо...

Крізь покоління і літа
Від крові чорні чорноземи,
Бо не вклоняємось доземно
Нікому, хто б не налітав.

В’ячеслав ВІРИЧ.
16.05.2014

Дата: 16.05.2014 22:08 Автор: В’ячеслав ВІРИЧ


Крила


Позич мені крила, так хочу літати,
І так, щоб летіти кудись вдалечінь...
Віддай мені серце, бо вмію кохати,
В руках берегтиму його від падінь...

Ще душу б хотілося твою тримати,
Щоб легше на крилах летіти було...
І серце до серця руками прижати,
Й відчути по тілу любові тепло...

Зігрітись теплом, словами напитись,
Так просить мене моя спрагла душа...
Скажи лиш кому - я піду молитись,
Щоб тільки любов моя завжди жила...

Позич мені крила, так хочу літати,
Хоча би крилом до крила дотулись...
Серце моє так мріє взаємно кохати...
І я мрію теж, щоб ці мрії збулись...

16.06.2013

Дата: 16.05.2014 14:07 Автор: Прийма Юрій


Може так і краще?!


Може так і краще?!
Коли душа болить,а серце плаче!
Та ні не краще це, не краще!

У безодні почуттів опинився я у раз,
Коли побачив тебе тільки раз.
Ти ідеал із моїх снів,
Чаруєш та захоплюєш без слів.

Так палко ти надію дарувала,
Мені одному лиш мені...
Надію на майбутнє,
Яке мов марево у сні.

Ти наче квітка що усіх чарує,
Ти загадкова наче сон,
Твій ніжний погляд надію подарує,
Зігріє серце і піде знову вон...

Твої очі немов два озерця,
Такі ж прекрасні, чисті та ясні.
Вони немов два великих серця,
Що билися колись у твоїй й моїй душі.

Скажи чому тебе благаю!
Чому без тебе я палаю,
Чому в очах твоїх тепла не бачу,
Чому в душі своїй постійно плачу .
(Допомога для закоханого однокласника)

Дата: 11.05.2014 22:39 Автор: Коваль Дарина


***


Боюсь своїх думок,
вони безжальні.
Боюся помилок,
таких фатальних.
Стижуся сліз
і фото у вітальні.
На фото-ми,
усміхнені востаннє.

Дата: 10.05.2014 13:38 Автор: Анастасія


Ми разом!!!!!


Я тебе кличу. а ти не чуєш
Я на тебе дивлюся, а ти не бачиш
Ночами я про тебе мрію, а ти не знаєш
Я тебе люблю, а ти не розумієш!!!!»»»»»»»»»

Дата: 09.05.2014 13:27 Автор: Танечка


Україна


Україна – промінчиком сонця
Прокладає нам шлях у віконце.
Україна – красивий наш світ
В якому росте прекрасний цвіт.
Цей цвіт – народ український
Який не покине поріг свій батьківський.
Якому все рівно чи дощ чи гроза,
Він не піде, буде до кінця.
Буде стояти за брата й сестру,
За маму, за тата, за рідну сім’ю.
А головне за свою Вкраїну
За рідну, чудову, прекрасну країну,
Яка зветься гордо – Україна.
І головне пам’ятайте – Україна єдина й неподільна!

Дата: 04.05.2014 19:26 Автор: Діанія - псевдонім


присвячується Майдану...


Чи ще живий ти сину мій?
Сказала моя мати
В серце вп’явся проклятий змій
Не дам тобі вмирати!
О моя матінко залиш!
Умру за Україну.
Серед вогнів шалених тиш
Не дарма в світі згину...

Дата: 04.05.2014 18:40 Автор: Elena


чужі, знайомі


Мій світ, моя душа вам не відомі,
Не смійте говорити навпаки!
Бо більшість з вас, чужі знайомі,
А декому, я й не подам руки.

Я вдячна вам, за всі ножі у спині,
Це скажем так, урок прекрасний.
Простим речам радію я від нині,
І над моїм життям ніхто не власний.

Я знаю точно, декому й не мила,
Буває все отак, і є життя не мед.
Такі як «ВИ» проста рушійна сила,
Таким як «Я» для руху у перед!

©

Дата: 29.04.2014 18:02 Автор: Lіlя vаць


до біса!


До біса все!
Мені уже набридло.
Через проблеми опускати плечі.
Ховати очі, у проміжках, минулої речі.
До біса все!
Я більш ніколи не прогнусь.
Ніколи не подивлюся в минуле.
Майбутнім житиму тепер.
Я щастя відшукаю в тузі

Дата: 27.04.2014 18:31 Автор: ліля ваць


Вірш привітання для Камець Тетяни


Сьгодні день народження
Й вкладемо ми узгодження ,
Що будемо вітати:
Маленьку і красиву,
Розумну і вродливу,
Натхнену й справедливу
Тетяну прекрасиву.

Ну,що ж бажаю тобі щастя,
Здоров'я хай додасться,
І,щоб всі тебе любили.
Так кнопочка маленька
Ти будь завжди така гарненька,
Натхнена,справедлива,розумненька

Дата: 17.04.2014 20:39 Автор: Горич Катерина


Натхнення до віршів


В моєму серці стало тихо
І муза увійшла туди.
Вірші складати люблю найбільш я у житті
Коли веселий настрій,радість і любов,
Заходить в моє серце муза знов і знов.
Коли журба панує у душі,
Тоді натхнення пропадає у житті.

І про любов,і про журбу,
Про світ навколо мене,
Складаю я вірші про все,
Коли в душі моїй натхнення.

Вірші в житті - це мій талант,
Без них в душі моїй проходить ураган.
Коли навкруги гамір,крик не підберу я рифми до тих слів.
Вірші,вірші тільки вірші довкола мене.
Рифмуються слова для того ,щоб скласти вірш ро тебе.

Дата: 17.04.2014 20:38 Автор: Горич Катерина


вірш про Т.Шевченка


∞ Давно вже тихо,гай не шумить ,
Тільки синіє небо, синіє блакить ,
Чому так тихо , чому ...чому?!
Де люди всі ,а он вони-
всі згадують його ...
...Справжнього ,єдиного.
Він був поетом ,кобзарем
Мови української -володарем.
Він бився,протистояв поганцям ,
За це він став вигнанцем.
Але знайшов він дорогу,
На гору ,до свого дому.
Хоча тяжкий та складний
Був шлях його тернистий .
Але ж дістався він,дібрався,
й тепер на Україні -
Тарас Шевченко у спокої та в мирі. ∞

Дата: 16.04.2014 19:11 Автор: Ірина Новгородка


Весна


Шумлять молоденькі струмки,
Цвірінчать гарненькі пташки,
Як гарно цієї весни
Проводити час у дворі.
Сонечко яскравіше світить,
Прокидаються чудові квіти,
Дерева повсюду ростуть,
Пташки зернята клюють.

Дата: 14.04.2014 21:31 Автор: Юлек


***


Ну як жеж ти не розуміїш?
Що я без тебе не живу
Ти для мене загадкова суміш
Яку я попросту люблю

Я без тебе не живу
Я захворів тобою
Потрібно знайти альтернативу
Бо таким темпами я збожеволію

Я благаю,хоч на мить дай мені відчути
Смак губ і ніжний погляд твій
Ну дай мені відчути
Тіл наших перепліт

Дата: 13.04.2014 22:22 Автор: Ворон (колись серцеїд)


Тихо ніч нав'язується крізь вії до сну


Тихо ніч нав'язується крізь вії до сну,
перегортаючи двадцять четверту на завтра.
Ти не спиш, час від часу обриваєш струну,
життя, як не дивно, вдалось і без фарту.

Я іноді бачу, як зранку ти не п'єш чай,
холодно одягаєшся в сіре і йдеш на роботу.
Сигаретами, музикою і вином топиш печаль.
На вихідних через крик граєш з котом у доту.

Відстань...хм наголос жбурляєш переважно на другий склад.
При тобі плентається якесь украдене щастя.
Радикальне майбутнє, як в човні, як чорний квадрат
шепоче під вухо, немов, не одна, - міняйся.

Гаряче...холодно, іноді разом і в такт, крізь бурі
щось все-таки виривається на волю крізь стіни,
сяде біля тебе,скаже привіт, потім б'є по обличчю, - ти що, дура?
Візьми себе у руки, спіши жити, я чекаю від тебе кардинальної зміни.

Ти знову не ляжеш спати до 5-тої ранку, щоб зрозуміти суть
важкість у грудях зробить наголос на слово "прийди!"
Чесно кажучи, я не думав, що в житті існує душевний бруд.
Тому, стомлено, але щосили, будь-які труднощі візьми і спали...

Дата: 13.04.2014 12:08 Автор: Богдан Зеленюк


Еллі


Між скупченням легкозаймистих слів
я знав, мене спіймали на палаючім вже, так...
Іноді, коли обіймають - ніж кладуть на стіл,
щоб не було нових конфліктів та...атак

Я довго сміявся, коли мене ти обіймала, Еллі.
Та шизофренія дається в знаки, от штука мерзотна.
Потім на секунду переклинило...- дні йшли веселі.
Я годував з рук любов'ю, коли нею була ти голодна.

Ми навчились літати! О Боже, як ми літали.
Серед, поміж, усюди, скрізь, де билося сонце.
Омивалися небом та білокрилими літами.
Аж невіриться...Ти зі мною...Навпроти...Наче сон це.

Дата: 13.04.2014 12:06 Автор: Богдан Зеленюк


Брехневий океан


А ти знаєш, я тримаю тебе в палаючих обіймах
і не шукаю слів, щоб оголосити мир,
але так буває лиш в голівудських фільмах...
Та й без того втрачаю свідомість, дайте нашатир!

Правдою підкорюються тільки деякі сумісні грані,
Все інше має своє світське бачення,
Не вміючи плавати, ти потонеш в брехневому океані,
і ніхно не кине в письмовій формі пробачення.

Кмітливим засудженням недоліків реального світу
придумай свою досконалу лінію безмежжя.
Не втішайся сумом, краще всьому радіти.
І тоді побачиш, що в брехневому океані буває пожежа.

Дата: 13.04.2014 12:05 Автор: Богдан Зеленюк


Душа


Мерехтіла душа
і згорала до тла,
пам"ять б"є на шматки,
хто ми,хто ми такі?
Хто дав право тобі забирати життя?
Ти занадто горів,ти занадто страждав,
а тепер став таким,точно як і вони,
В інкубаторах ти не зростав і не ріс,
Адже ти є людина,
ти не лялька,борись!
Не зламайся даремно,бо в тобі є ця міць!

Дата: 12.04.2014 13:45 Автор: steisi win


Пісня


У світі стільки крихких речей
Вони ламаються як люди
Не помічаєш тих очей
Які слідкують звідусюди

Ти віриш в щастя кожен день
Але не змінюєш нічого
Бо ціль іти лише вперед
Не віддає тобі усього.

Та тільки радість і тепло
У серці залишились
Вони дають надію нам
Та непокірну щирість.

Ти йтимеш, дивлячись вперед
І навіть трохи усміхнешся
Бо зрозумієш суть проблем
І "Heppy End" твій розпочнеться.

Дата: 09.04.2014 00:12 Автор: Анюта


Тиша


Знов тиша і я п'ю її до дна.
Знов сльози. Чому це не моя весна?
Чому до тебе лине кожне слово?
Чому так пізно? Чому я не спішу додому?
Навколо вулиця. Навколо шум вже стих.
А в небі зорі. А як же хочеться до них!
Так холодно і думка знов про тебе.
Навіщо пропускаю біль крізь себе?
А де цигарки? Згадала, не палю.
Віддам своє належне божевіллю.
І знов така мелодія сумна…
Шкода, її почую тільки я.

Дата: 08.04.2014 19:20 Автор: Анастасия


я буду очень ждать тебя


Я буду очень ждать тебя,
Я буду верить, что вернёшься,
А когда придёт весна
Ты ласкрво мне улыбнёшься.

Я буду плакать целу зиму,
Ты -будешь письма мне писать.
"Я люблю тебя невыносимо" -
Всё в письмах будешь повторять.

Всё время буду вспоминать
Всё то, что было между нами,
Надеясь, что вернусь опять
В то лето, сделаное нами.

Я буду долго тебя ждать.
А когда ко мне вернёшься,
То будешь долго обнимать.
Ты не на время остаёшься!

Дата: 04.04.2014 20:16 Автор: анюта;)


Втрачаємо,шкодуємо...


Як важко втрачати рідних людей,
нелегко без них далі жити...
В один момент ти мав все,
а зараз ні дня не можеш прожити.
І ніби знала,що брехня
й сама я інших вчида,
та не догледіла
або не захотіла.
Всього два слова вилетіли з вуст
і все за всіх рішили.
Ми так любили,так любили,
а зараз в різні боки полетіли.
І майже захлинулася в собі,але...
Не все,не все ще втрачено...
Я зможу,справлюсь,полечу
І в той момент,коли тобі захочеться любові
перед тобою,обезкриленим
ВЗЛЕЧУ!

Дата: 04.04.2014 15:59 Автор: Кітновська:**


Пора міняти щось в собі


Вечір, дощ, контакт і кава
Пора міняти щось в собі
Та не потрібна мені пара!
Мені б посидіти в пітьмі

І якось дивно що сама
Завжди веселою була
Сиджу і думаю в пітьмі
Пора міняти щось в собі

Уже не хочу шум і клуби
Уже я думаю про час
І не цікавлять мене шуби
Я тут пишу в останній раз

Не думці знову щось сумне
Та знаю я - усе мине
Пора міняти щось в собі
А на душі мов у пітьмі

Дата: 31.03.2014 20:43 Автор: Анастасія Пащенко


Україна буде жити!


Герої не вмирають!
І Україна буде жити!
Про мирне небо усі мріють
Щоби з "сусідами" дружити

Скінчаться війни відчайдушні
Скінчаться скоро сльози
І наше гасло невмируще
Звучатиме гучніш грози

Моя країна не впаде на коліна!
Вона ще буде жити і дуже щасливо!
І в мирний час згадаєм того воїна
Який віддав життя надіячись на диво

Дата: 31.03.2014 20:36 Автор: Анастасія Пащенко


Бережіть природу,господа!


Весь світ зібрала по частинам,
Віддала увагу й крижинам.
Це наша матір-природа.
Ти в саду червона ягода,
Прозора у річці вода,
Ти найгарніша у світі врода!

Твоє царвство гарніше за всіх,
Не берегти тебе гріх!
Нумо, друзі, вийдемо в ліс,
Побачимо, як пролісок ріс.
Хіба можно це не берегти?
Цього дуже важко досягти...

Я дякую тобі ,природа,
Та співаю оду ,
Дякую, за прозору воду
За жайворонка в небі,
За дуже яскраві фарби.
Тому , БЕРЕЖІТЬ ПРИРОДУ , ГОСПОДА!

Дата: 29.03.2014 20:30 Автор: VeDmOchKa


Майдан


Майдан
Горіло сердце, лилася кров.
Що це за Любов ?

Любов до влади, до грошей
Забули про дітей
Самі нажерли пуза, а нам дають маслак
І зжався весь кулак!

Наш ангел весь счорнів
Піднявся сморід, дим
Життів багато загубив
Ми вбиваемо братів, за жадібних панів.

Вінок Марії нас манив
Ведмідь не додавив
Цареві треба дім, погнали звідусіль
Себе він загубив.

Весна раненько до нас пришла
Струмки солоні потекли
Птахи летіли, а не ті
Хотілось їм крові.

Горіло сердце, лилася кров.
Почалося все знов.
Ващенко Андрій

Дата: 28.03.2014 21:13 Автор: Ващенко Андрій


вип’ємо чаю


Ти звичайний, я це знаю,
Захотілось мені чаю.
Просто так дні коротаю,
І без тебе я скучаю.

Серед ночі я згадаю,
Захотілось мені чаю.
І немов все це минуло,
Але знову спалахнуло.

Ти прийдеш, а я спитаю:
Чи не хочете Ви чаю?
Любиш чорний, пам'ятаю.
Досить з мене відчаю.

.....................................................

Довіку палати любов’ю я буду,
І чай з медом пити – лічити простуду.
Буз сенсу розмови, до самого рання,
Тепер я чекаю з тобою єднання.

Дата: 22.03.2014 19:30 Автор: Даша Гонець


Минеться...


Україна тебе любить,
сестро, брате...
Вона не розлюбить,
адже вона-наша мати!
***
Всі ми - дочки її, сини...
А вона-цвітуча калина!
Пташкою в світлі лани
лине,
Наша Україна така мила!
***
Але... в клітці в'ється
пташка,
воля нам лиш приснилась!
Дорога до свободи буде тяжка...
а річка Дніпро від крові аж
зачервонілась!
***
Війни, землетруси-все народ
переживе,
хоча в його серці великий
безлад!
Вже ніхто не сподівається, що
доживе...
Впав на народ війн цілий
град.
***
Як далі жить?
Не зна ніхто!
Що робить?
Також не знають!
А допоможе хто?
***
Все минеться,
лиш треба вміть
чекать,
і не поллється на
нас війн
цілий град!
***
Весна приходить,
ходим серед стебел,
а війна ведеться!
Але знай, зараз
ходить
десь ангел...
Усе минеться!

Дата: 22.03.2014 14:45 Автор: Маргарита Квітка


Їй всього 4 рочки


Мартуся сестричка моя,
Такою маленькою була і я.
Вона красунечка мала,
Крихітна,але добра в неї душа.
Вона бавиться ляльками,і м'ячем,
Із дітлахами.
Дуже солодощі любить,
До бабусі в гості ходить.
Мартуся чемно ходить у садочок,
У неї там друзі Назар та Ігорчик.
Алфавіт уже весь знає,
Але букви не всі промовляє.
Вміє у воді купатись,
І на роликах кататись!!!

Дата: 21.03.2014 22:49 Автор: якимець Анюта


Україна буде!


Ось тут,порямісінько під дулом автоматів
Зароджуються-справжні українці.
Всі інші-це примати,
Це ті,хто не боїться погибати.
Як враги рідному народу,
Вони,стояли проти нас,
І кулі в груди України полетіли,
Народ стояв,чекав поки прибуде мирний час.
Багато хлопців полягло,
Та доля,нам ще не назвала ту ціну багату,
Вони продовжують за українську волю помирати.
В крові,залита слізьми Україна
Чека покою,та його нема.
Невже за цей нарід нема кому стояти?
Невже "Небесна Сотня" погибла за дарма?
Вже Україна не така як бу́ла,
Яка була,такої,́вже не буде.
Та всі проблеми,всі ці негаразди
Наші захисники,наші-всі герої.
Пройдемо з тими хто є на майдані
Бо вірять всі-Україна буде!

Дата: 21.03.2014 22:24 Автор: •жуйка•


Біль розлуки


Ти не кохаєш мене,
А раніше кохав!
Точно не знаю я,
Тим паче ти так казав.


Пройдуть роки - забуду все.
Але зараз сумління гризе.
Чому тоді я не простила тебе.
Залишається тільки одне – зовсім відпустити тебе.

Неможливо все це.
Вся земля розцвіте
Буде небо блакитне
і життя колоритне.

В ніч і в день я згадаю тебе –
Так життя все мине.
Скоріше б настали часи,
Коли б закінчилися душевні запаси.

Тяжко згадую вечори
Як блукали з тобою: я і ти.
А ще тяжче пригадую я,
Як блукала по мені твоя рука.

Я тремтіла від поцілунку твого
Мабуть саме зараз не вистачає його.
Ти зривав з мене одяг, мов звір….
Але так ні до чого й не довів.

Я щаслива, що не сталось нічого
Ліпше так, аніж будь-чого.
Ти не розумієш душею,
Так, я відповіла тишею…………..

Дата: 21.03.2014 21:30 Автор: Даша


Не плач, дівчино...


Не плач, дівчино, за кохання,
Воно не варте твоїх сліз.
Таке ж болюче це страждання,
Що хоч бери на стіни лізь.

Ти не ламай своєї волі,
Шукай розваги до душі.
Ми писарі своєї долі,
І ти свою перепиши.

Хай не загине твоя врода,
Під паранджею чорною буття.
І ти побачиш трохи згодом,
Як усміхається тобі життя.

Від сонця не ховайся, мила,
За шторою чисельних мрій
І, може, ти побачиш диво:
Нове кохання без надій..

Дата: 20.03.2014 00:58 Автор: Анна Хоган


Бенефіс


Всі ролі зіграно…
І знаєш вже давно
Прожектора погасли
Й нема аплодисментів…
Ти не любив мене,
Це просто я сама
Придумала любов,
Те почуття, яке
Не потребує монументів.
І знаєш, не шкодую
Ні про що, і не заплачу якось,
Щоб ніхто не бачив,
Це просто я сама
Придумала любов, те почуття,
Яке ти навіть не відзначив.
Не викрикнуть із залу люди:
"Біс", і не розкинуть
Під ногами квіти, це виглядало
Жалюгідно з сторони,
І вже опущені давно куліси.

Дата: 17.03.2014 21:56 Автор: Інна


Втомитись можна навіть від кохання


Втомитись можна навіть кохання,
Як без останку віддаватися тобі,
І знати,що не перша й не остання,
І пропадати без твоїх кріпких обійм.
Та й в щасті можна теж розчаруватись,
Коли воно несе з собою біль,
І пізно із сітей цих вибиратись,
Коли без нього день дурніший божевіль.
Якби ж я знала як кохати треба,
То мабуть полюбила б не тебе,
Але любов- то є дарунок неба,
Що як метеликів нас до вогню веде. . .

Дата: 17.03.2014 15:54 Автор: Тетяна


Віщування


Немає виправдання крові,
Що ллється рікою по містах.
Плачуть всюди дівчата чорноброві,
Слова страшні застигли на вустах.
Нема жалю в тієї смерті,
Що завітала в кожен дім.
Лежить у сірому конверті
Жахливий вирок нам усім.
Гра пихатих політиків
Довела до відчаю людей.
Не збулись прогнози аналітиків!
Багато голодує нині в нас дітей..
Сидить Цар собі в Московії на троні,
Ведмідь для нього трюки виробля,
Стогнають люди на пероні,
Бо їх "правитель" з хати виганя.
Вони здали себе без бою,
Повірили в байки про "лучшеє" життя,
А їх змішали з купой гною
І витерли об них своє взуття.
Одні не бачили, а інші не хотіли.
Комусь було усе одно.
Тим часом царські зуби скреготіли–
Імператором йому хотілось бути вже давно.
Його, огидну пику, зустріли як свого,
Життя своє віддали–і землю заодно.
Вітай, святая мати, гнобителя твого!
Стели йому під ноги білесеньке рядно!
Він вб'є твоїх синів і винищить дочок,
Зітре й тебе з лиця батьківскої землі!
Не ростиме тут більше квіточок,
Не бігатимуть радісно ніженькі малі.
Чи ти бажаєш їм такої долі?
Чи хочеш ти війни?
Щоб потім всі нащадки голі
Похилили перед Іродом спини?
Та схаменись ти вже сьогодні!
Побач, куди ідеш!
Зроби ти справи благородні,
Бо в Москалії–пропадеш!

Дата: 14.03.2014 14:48 Автор: Наталі


До Дня Перемоги...


Ніколи не погасне біль утрати.
Як та свіча, він жевріє ще й досі.
Життя, якого прагнули солдати,
Несуть у віршах строфи безголосі.

Ніколи вже не зникне та тривога,
Не звіє її вітер в чистім полі.
Безмежним смутком лине "Перемога!",
В стражденний час дарунок нам від долі.

За це вклонімось низько ветеранам,
Що їм війна вже посріблила скроні.
Не гоїть час болючі їхні рани,
Тепер навіки в смутку у полоні.

Ніколи не погасне біль утрати.
Як та свіча, він жевріє й донині.
Тому дозвольте шану Вам віддати,
Як Ви життя віддали Батьківщині.

Дата: 12.03.2014 19:21 Автор: (Т. Щегловська) A. Sever


Подолаємо невзгоди!


І знову ллються сльози, і тихий голос знов тремтить.
Ігристість грає в душі ворогів. А люди винні в чому?
Відомо всім, що жебраки копійки останні заберуть.
Путь далекий буде в них. А ви вмирайте чесний люд!
Труд оцінений не буде. Ви ж раби, а не царі на троні!
Заборони для народу, своїми жалкими законами…
Спинити намагалися ви нас? Час минув того століття.
Раби закінчились для Вас. Дасть вогонь вам жару,
І полум’я вулкану вже не загасить. Це провина ваша.
Багатша буде та сім’я, у якої щастя пануватиме навколо.
А ви грайте як ті діти, гроші в друг друга відбирайте.
Кричіть, бийтеся та один одного повбивайте.
Це все жарти, але правда. За що народ та плаче?
Батьківщину ділять… Людей відбирають я товар на ринок.
А може хочуть знову встановити «Третій рейх»?!
І виживуть ті у кого біла кість, і голубая кров!
Ні,народ такого не допустить. Відстоїть рідну землю.
Болю в серці вже достатньо. Мамо ти не плач!
Я повоюю та прийду. Найду ту силу могутньої України.
Вона знов стане посмішкою в очах добрих людей.
А ті сховавшись в золотім яру, невдовзі там помруть.
А ми намагаючись відкрити новий світ….
Дружньо подолаємо жахливі ці часи та всі незгоди!

Дата: 09.03.2014 22:55 Автор: Катерина


Забута Батьківщина


"Сину мій!
З якою надією в серці
У рідний край ти повернувся,
Як в чужака ти обернувся.
І ти отак з'їси наш хліб?
І скажеш дякую на мові чужаків?

Так, це вірно скільки
мов ти знаешь, стільки ти разів людина.
Але мову рідну забувши,
Україну, батька, сестер
В тебе немає дому.
І Батьківщини немає тепер."

Він безсоромно в очі матері дивився.
Він вже не той, не її син.
А вона ж то бачить, як чорний-пречорний змій в душі його вився.

" А те Шевченкове: Молись. Молися, сину: за Вкраїну.
Невже байдуже?
Все одно?"

Він кинув матір, що неначе птах своїм крилом оберігала.
Запкала мати. І батькова сльоза додолу впала.
А він...пішов...

Життя- це дивна дуже річ,
Багатим радість, щастя, гори золоті.
А всяке бідство тій бідній сироті.
Ми не цінуєм те, що маєм.
Ми лиш тоді цінуєм, коли втрачаєм.

Дата: 08.03.2014 20:07 Автор: Алиса


Думки


Хвилини мовчання, думок злих втручання

Скажи так чому?

Що в головах люду на краї абсурду

Спитай вартову?


Народ розколовся, на стик він зійшовся

Чому полягли?

Герої Майдану за правду жадану

Життя присягли!


Ледь дихає сонце, до мрій у віконце

Там мир!

Душа неспокійна, дрібна емоційно

Час війн?


Невже так бездумно, віддали так сумно

Життя?!

Кому, окупантам, отим диверсантам

Покращить буття?


Ні-ні, не даремно. Життя їх призренно

Хто з ним!

А ми разом сила і наш не загасила

Вогонь!


Що в душах палає, і нас всіх єднає

Любов!

До кожного сина, свого Україна

За кров!


Ми разом працюєм, і разом будуєм

Наш світ!

За спільну країну, й твою Україну

В політ!

Дата: 06.03.2014 21:39 Автор: Українка


ЄДИНА ДЕРЖАВА.


Плаче мати, в якої у "Беркуті" син
Й плаче та, що сини на майдані.
Скільки дітьми країни заліплять шпарин?
І, чому ми тепер в політичних кайданах.
Кому вигідна ця громадянська війна:
Тим, що влади бажають чи тримають щосили.
Тими й іншими думка керує одна:
Дайте влади й не лізьте, куди не просили.
Скільки крові пролили й забрали життів.
Не давали життя, хто ж забрати дав право?
Розірвати країну, хто сильно хотів -
Не зуміє!.. Бо ми - це ЄДИНА ДЕРЖАВА.

Дата: 06.03.2014 18:11 Автор: (Т. Щегловська) A. Sever


небесній сотні


Майдан та Крим. Крим та Майдан.
Ці два тепер жахливих слова
колись були - курорт і площа
та наша українська мова.

Раніше жили як хотіли.
Тепер - з геройськими серцями.
Заснуть не можу. Полетіла б
до них я морем і полями.

Спитала б: "Що ви відчували,
коли Вкраїну боронили?"
Сказала б:"Я, мабуть, так само
за Україну в бій полину."

Небесна сотня... Там, на небі,
свою домівку ви знайшли.
Небесна сотня! Ви - герої,
Ви - заклик боротьби!

Дата: 06.03.2014 16:46 Автор: юлія


Героям


Матір Божа помагай.
Душі героїв до раю посилай.
Поклали голівоньки за Україну.
Боролись вони в неспокуйну годину.

Життя віддали за свободу і волю.
Щоб українці мали кращую долю.
Боролись вони за наших дітей.
щоб жили вони без кривавих вождей.

Дата: 05.03.2014 19:27 Автор: Ангеліна


НЕБЕСНІЙ СОТНІ


"Сотня небесна" - як гордо звучить,
Але їм це, мабуть, ні до чого.
Вони подались у безмежну блакить,
На землі залишившись Героями.

В нерівнім бою вони полягли:
І старі, й молоді, й майже діти.
А жити й радіти могли ж,
Та не схотіли тирана терпіти

Коли йшли на майдани,
Не вагались вони ні хвилини:
Треба йти, треба скинуть кайдани.
І йшли за народ, за свою Батьківщину.

Помолімось за Героїв.
Герої не вмирають!
Слава Україні! Героям слава!

Дата: 05.03.2014 17:02 Автор: Я


Привітання мамі


Мамо, я тебе люблю!
Ненькою тебе я зву
Ти моя найкраща, мила
Щоб завжди була щаслива
Не хворій, бадьорой будь
Про нещастя ти забудь
Щиро я тебе вітаю
Та здоров'я я бажаю.

Дата: 05.03.2014 16:51 Автор: Юля Селіванова, м. Бобровиця


Україна в огні


Нас охопив той сум і жаль,
Який розладив всю країну,
Навіяна "героями" печаль,
Вони казали: "За країну згину!"

І не знайшли ви вчасно сховищ,
Але стояли духом до кінця,
Не зміг нас побратати Янукович,
Ви опинилися під владою сліпця!

За що боролись, зрозуміли?
За те покинули ви нас!
Ви вирили самі собі могили!
Настав той тріумфальний час!

Цурайтесь люди тої влади,
Яка вас любить тільки на словах,
В суспільстві вже давно з`явились вади,
Які розвіяли усі сумління в прах!

Розподіляйтесь хутко на частини!
Бо не признаємо ніколи вас!
Ви не залишили в собі людини,
Тож зараз ви подібні слову "унітаз"!

І я забув що саме значить "Україна"
І вже давно не вірю в слово "Патріот"
Колись здалося що вона у нас єдина
Але не зараз, коли в нас переворот.

А Україна була пишна квітка
Яку спалили у державному вогні
На полиці лежить с познакой "Скидка"
Але вона не в серці, не самом тобі.

А за яку свободу ви боролись?
За ту яка вас змусить бути в ланцюгах?
На ту війну ви самі напоролись!
Тепер волайте "СЛАВА!" на своїх же черепах!

Дата: 05.03.2014 15:09 Автор: Гаращук Никита


Як плаче серце і душа


Як плаче серце і душа,
Хоча весна вже на порозі,
Так важко бачити наш Край,
Як розривають при дорозі бандити душі і тіла
Нескорених синів народу,
Вони померли за всіх нас,
І не чекали нагороду!
Вони померли за ВЕСНУ,
Яку лелеки нам принесли,
Вони-св'яті, їх любить Бог!
Молімось, душі їх воскреснуть!!!

Слава Україні! Героям - СЛАВА!
А Небесній Сотні- вічна пам'ять,,,

Дата: 03.03.2014 23:25 Автор: Швайковська Інна.м.Луцьк 03.03.2014


СТОП вогню!


Ось там грались діточки
Сірничками у дворі
грались грались і догрались
опіків вони зазнались
і спалили пів двора
і отримали сповна
У лікарні рік лежали
їх багатому навчали
й зрозуміли діточки
що вони тут не праві
Й більше вони
не палили сірники!

Дата: 02.03.2014 15:45 Автор: Василець Евгенія 11 років)


Що сталося? Що відбулося?


Що сталося? Що відбулося?
Цей час осів в сердечній болі.
Віце-королі забрали все майно.
Афішовано брехню очам народу.
Свободу намагаємося здобути,
Але нас вбивають на очах у всіх.
Україна! Матінко рідна! Гине на очах…
Допомогти потрібно їй.
Перемогу здобудемо обв’язково .
Тільки вірою в добро.
Ось, про що писав Шевченко!
Він хотів донести це до нас.
Що потрібно жити мирно.
А не ділити між собою все,
Що є в оточенні нас.
Ми не міняємо історію,
А знову робимо помилки.
Нуж, народ прокинься!
Вставай, кайдани порви.
В своїй хаті правду і волю знайди.
Не бійся, покажи свою силу.
І ми станемо з колін на ноги.
Слава Україні! Героям Слава!

Дата: 01.03.2014 22:55 Автор: Катерина


Історія


Історія.Твориться у нас на очах
Твориться у нас в країні
Молю благаю і прошу
А ці шахраї ці викрадачі
Вбивають нашу землю
Вбивають наш народ
А ми стоїмо на майданах
І вимагаєм справедливості для всіх
Щоб усі жили щасливо
Щоб все було у них
А може через декілька років
Історію цю почнуть у книжках писати
Історію цю не можливо забути
Коли вбивають цих не винних і беззахистних людей
Скільки їх ще загине
Скільки їх іще помре
Скільки будуть ще страждати наші люди на майдані
Скільки? Ви скажіть мені
А беркут наче чорна птиця
Десь у закутку таїться
Потім ви бігає і нападає
Вбиває нашу землю
Вбиває наш народ
Історію цю не можливо забути
Що твориться у нас на очах
Що твориться у нас в країні.





ЛИТВИН ОЛЕСЯ 10 років

Дата: 28.02.2014 23:21 Автор: Євро ОЛЕСЯ


Вперед!


Ти дивишся в вікно сьогодні,
Що там? Фальш, лестощі і звички модні.
Невже тобі не набридає?
Що вже ніхто своєї думки більш немає?
Невже тобі нічого не хочеться змінити?
Невже не хочеш в світі правди жити?
Чому? Заплутався? Не знаєш дороги?
Не хочеш? Боїшся? Не маєш змоги?
Не бійся! Іди, вперед крокуй!
Не слухай, не дивися, своє життя цінуй!
Твори, живи, не зазирай в вікно
Там вже не має нічого доброго давно.
Не бійся роби все те, що хочеш ти,
Не смій здаватися! Вперед до бажаної мети!
Будь сильним, борися і не зламайся,
Я знаю всі будуть кричати: "Здавайся!"
Пам'ятай задля чого ідеш! Не корися!
Вперед! До мети! Назад не дивися!
Колись тобі вдасться зійти на вершину
І звідти побачиш ти іншу картину!

Дата: 28.02.2014 15:14 Автор: Левицька Діана


"Небесній Сотні"


Сини, синочки… Білі голубочки!
Небесна Сотня, що зросла на Україні,
Родились ви для слави, для геройства,
Щоби загинути за долю Батьківщини.

Які гарненькі ви прийшли у світ!
Чудо із неба- очі сині-сині,
Немов волошки в полі, мов той цвіт,
Цвіт яблуневий з милої Вкраїни.

Хто це так пильно дивиться на нас?
Гостреньким поглядом чорнявої маслини
Хлопята слави, роджені в нас час,
Ви всі свої, хоч родом із чужини…

Який терплячий український рід!
Від подиву і щастя плаче мати
Синочок в неї! Мріяв батько, дід
А медсестричка поспішає пеленати
Тих янголят….


У дрімоті їй сниться сон,
Жахливий сон, страшні примари
Ні, то не сон коло вікон –
Знов пеленає їх - бинти кроваві!!!

Як маки в полі - очі в них,
Дуже сумні і червоні з крові,
Де колір неба?
І чому не сині і не волошкові?!

Лиця завмерли, біль на них,
А колір їх -ромашки білі,
Скликають квітів польових,
Щоби розплакатись на тілі.

Плачуть серця, ридає рід!
Встає і йде безсила мати
Останній раз своє дитя
В земні пелени пеленати.

Ще трохи- зацвітуть сади,
І квіти з"являться у полі,
То ви- безстрашнії сини,
То ви– наші святі герої!

З нами повік із віку в вік
Пам'ять про вас, про смерть від зброї
Про те що захищали нас
І мужньо полягли герої !

Людські молитви линуть до небес,
Цариця Неба вас охороняє,
Своїм Покровом покриває вас
І ніжно до грудей вас пригортає.

А Ангели сурмлять по всіх країнах
Героям Слава!Слава Україні!

Дата: 28.02.2014 11:56 Автор: Марія Войтович


Посвячується "Небесній Сотні"


Сини, синочки… Білі голубочки!
Небесна Сотня, що зросла на Україні,
Родились ви для слави, для геройства,
Щоби загинути за долю Батьківщини.

Які гарненькі ви прийшли у світ!
Чудо із неба- очі сині-сині,
Немов волошки в полі, мов той цвіт,
Цвіт яблуневий з милої Вкраїни.

Хто це так пильно дивиться на нас?
Гостреньким поглядом чорнявої маслини
Хлопята слави, роджені в нас час,
Ви всі свої, хоч родом із чужини…

Який терплячий український рід!
Від подиву і щастя плаче мати
Синочок в неї! Мріяв батько, дід
А медсестричка поспішає пеленати
Тих янголят….


У дрімоті їй сниться сон,
Жахливий сон, страшні примари
Ні, то не сон коло вікон –
Знов пеленає їх - бинти кроваві!!!

Як маки в полі - очі в них,
Дуже сумні і червоні з крові,
Де колір неба?
І чому не сині і не волошкові?!

Лиця завмерли, біль на них,
А колір їх -ромашки білі,
Скликають квітів польових,
Щоби розплакатись на тілі.

Плачуть серця, ридає рід!
Встає і йде безсила мати
Останній раз своє дитя
В земні пелени пеленати.

Ще трохи- зацвітуть сади,
І квіти з"являться у полі,
То ви- безстрашнії сини,
То ви– наші святі герої!

З нами повік із віку в вік
Пам'ять про вас, про смерть від зброї
Про те що захищали нас
І мужньо полягли герої !

Людські молитви линуть до небес,
Цариця Неба вас охороняє,
Своїм Покровом покриває вас
І ніжно до грудей вас пригортає.

А Ангели сурмлять по всіх країнах
Героям Слава!Слава Україні!

Дата: 28.02.2014 11:56 Автор: Марія Войтович


Герої України


Матір Божа помагай.
Душі героїв до раю посилай.
Поклали голівоньки за Україну.
Боролись вони в неспокуйну годину.

Життя віддали за свободу і волю.
Щоб українці мали кращую долю.
Боролись вони за наших дітей.
щоб жили вони без кривавих вождей.

Дата: 28.02.2014 10:32 Автор: Надія


Герої не вмирають!


Мати питає :" сподіваюсь ти вдома?"
Брехати не хочеш, серце болить
Ти відчуваєш ту гіркую втому
Та далі стояти воля велить

Стоїш ти між кулями, постріли всюди
Близькі чекають до рідної хати
А ти на майдані, не можеш забути
Як зрадили нас вороги ті прокляті

Без жалю вбивають тебе, мій земляче
І так ще небесної сотні героїв
Ви поклали життя за свободу - так лячно
Та ні кроку назад, не страшні вам конвої!

Не забудем ніколи, каяття не врятує
Бо постануть вони перед Богом усі
У страшному сні їх ця сотня катує
Як вони катували патріотів землі

Ми за вас відбудуєм Україну нову
Бо вона як і мати - єдина
Ми не зрадимо вас, ненька скаже :"Живу!
Недарма ж стільки крові пролила!"

Прірва смутку, скорботи віднині й навіки
За вами, Герої Небесні
Ви за нас пролили крові повнії ріки
Ви для нас назавжди воскреслі!

Дата: 28.02.2014 09:45 Автор: Еліна Барська


Героям Майдану присвячується...


Сьогодні ми всі зрячі
І розум наш не спить,
Ми владу наскрізь бачим –
Нас не дамо дурить!

Вони у крісла сіли,
Говорять із трибун
Про честь і гідність – діло!
Народ вже не табун!

Нам очі не замилять,
І розум не заб’ють,
Нас – Господи - помилуй!
Хай кров нашу не п’ють…

В ім’я Героїв із Майдану,
Для царствія їх душ,
Запалимо ладану
Й помолимось чимдуж…

А ви ж, новообранці,
Запам’ятайте раз,
Що наш народ – не бранці,
А ви нам – не указ!

Дата: 27.02.2014 23:54 Автор: Дарина


Прокляття ката.


Я очі закриваю й бачу постріл,
Той постріл, що забрав чиєсь життя.
Життя із той "Небесной сотні",
яка ніколи не піде у небуття!

Їх завжди будуть пам"ятати!
Про них ніколи ти не забувай!
Вони в серцях у нас назавжди!
Про це - завжди ти пам"ятай!

А нелюди, які у цьому винні -
До скону в пеклі хай горять!
Під небом українським, синім,
Вони ніколи більше не стоять!

Нарешті вільна наша Україна!
Як заповів Шевченко нам усім.
З панами він боровсь, а нині -
З бандитами ми боримося всі!

Розкрали, знищитили Україну!
Свої кармани кожен набивав!
А як повстали всі ми воєдино,
ВІН рідних україїнців убивав!

Нема, нема йому прощення!
Бандиту! Нелюду! Кату!
Що обездолив нашу Україну!
Що розпалив у ній війну!

Над НИМ зійдуться всі людські прокляття!
Від них нікуди він вже не втече!
І лиш тоді звершиться Боже правосуддя!
І кров його рікою потече!

Вона тектиме стрімко й беззупинно,
Як кров наших братів текла.
От тільки кров наших братів невинна,
А в нього вона з пекла витіка!
Сушко Т.

Дата: 27.02.2014 23:35 Автор: Сушко Т.


Єднаймось БРАТТЯ!


Єднайся рідна Україна!
Єднайся Півчніч, Південь, Захід, Схід!
Єднаймось браття Українці!
Поки живий вкраїнський рід!

Ви пам"ятайте рідні браття,
Що сильні ми лише тоді,
коли зіллємось воєдино,
Тоді загинуть вороги!

Єднайтесь Львів, Донецьк і Крим!
Єднайсь Луганськ, Тернопіль з ним!
Єднайся рідна Україна!
Бо ми одна сім"я, РОДИНА!

Ми ж УКРАЇНЦІ браття всі!
Ми рідні всі, ми земляки!
Бо рідна наша Україна -
Єдина наша Батьківщина!

Дата: 27.02.2014 21:39 Автор: Сушко Т.


Героям Майдану присвячується...


Сьогодні ми всі зрячі
І розум наш не спить,
Ми владу наскрізь бачим –
Нас не дамо дурить!

Вони у крісла сіли,
Говорять із трибун
Про честь і гідність – діло!
Народ вже не табун!

Нам очі не замилять,
І розум не заб’ють,
Нас – Господи - помилуй!
Хай кров нашу не п’ють…

В ім’я Героїв із Майдану,
Для царствія їх душ,
Запалимо ладану
Й помолимось чимдуж…

А ви ж, новообранці,
Запам’ятайте раз,
Що наш народ – не бранці,
А ви нам – не указ!

Дата: 27.02.2014 18:00 Автор: Дарина


Небесній сотні присвячується


Весна у цьому році не звичайна,
Пронизана вона слізьми людей.
Слізьми за тих, хто не вернувсь з Майдану,
Залишивши батьків, родину і дітей.

Всім серцем вірили вони у кращу долю!
За неї ж, й на Майдані полягли!
За українців і за їхню волю,
Своє життя не завагавшись віддали!

Бездонна прірва горя і скорботи,
Панує в Україні на цей час.
І всі мої думки і сльози і турботи,
За тими хто життя віддав за нас.

Ніколи їх не забувайте!
В історію внесіть кожне ім"я!
Онукам, дітям ви розповідайте,
Що НАША УКРАЇНА ще жива!!!

І буде жити вона доти,
Допоки люди в ній такі живуть,
Такі як на Майдані іще й досі,
Війну з бандитами жорстокими ведуть!!!

Дата: 26.02.2014 17:12 Автор: Сушко Таня


АНГЕЛИ ЗЕМНІ


Все стихло. І постріли і крик
Все стихло. І чути лиш плач
Все стихло. Лиш тихе питання дитини"
""Що за птахи прекрасні . у небо злетіли..?""
Це не птахи дитино - це ангели
Ще зовсім не давно землею ходили
І жити так щасливо в с віті хотіли
Лиш снайперів кулі іх зупинили

Але не померли Вони...а злетіли

В них мами і діти тут залишились
Які з іх утратою .ще не змерились
Не змиряться - ні і не простять
тих звірів , з рук котрих кулі летять
Того. хто наказ цей віддавав
Того . хто життя в них свідомо забрав

Це не пташки матусю - це ангели..

Дата: 26.02.2014 09:45 Автор: Ірина Наконечна


Майдан


Горіло сердце, лилася кров.
Що це за Любов ?

Любов до влади, до грошей
Забули про дітей
Самі нажерли пуза, а нам дають маслак
І зжався весь кулак!

Наш ангел весь счорнів
Піднявся сморід, дим
Життів багато загубив
Ми вбиваемо братів, за жадібних панів.

Вінок Марії нас манив
Ведмідь не додавив
Цареві треба дім, погнали звідусіль
Себе він загубив.

Весна раненько до нас пришла
Струмки солоні потекли
Птахи летіли, а не ті
Хотілось їм крові.

Горіло сердце, лилася кров.
Почалося все знов.

Дата: 25.02.2014 18:59 Автор: Ващенко Андрій


Присвячується Героям Небесної Сотні


Нема вже сил боротися. Скінчились.
Зневірений, я на колінах знов.
Хіба за це, матусю, ми молились?
Хіба за мир вони пустили кров?

Чекай, матусю, але ж я молився!
Чому я на колінах? Кров моя
Кипить і досі. Мамо, подивися!
Я встав, я знов з тобою, навіка!

Чому мовчиш у відповідь, рідненька?
Чому не обіймаєшь сина? Де ти?
Тут темно й холодно, озвися, ненько!
Де сестри й браття, України діти?

"Я тут, синочку, знизу, на Землі"
У відповідь я чую мамин голос
І згоряю. Тепер назавжди у вогні.
Я-за свободу, небо й в полі колос.

Не плач, матусю, бо таких, як я,
вже не один давно, уже й не два.
Але у тебе є Вкраїна-і твоя, й моя,
Мого народу матір молода.

За матерів боровся і за них пішов.
Але в країні цій герої не вмирають!
Я той, хто смерть не раз вже поборов.
Я той, про кого люди пам'ятають.

Дата: 25.02.2014 01:14 Автор: Олександра Віра


Небесна Сотня


Коли небесна сотня;
Зійшла на небеса;
Почалась нова ера;
Майбутнього життя;


Їх кров'ю просочилась
українська земля;
Вони за нас стояли;
Коли прийшла біда;


Їх більше не побачиш;
Cеред живих осіб;
Герої не вмирають;
Вони живуть во всіх;

Дата: 24.02.2014 21:28 Автор: Александра


Небесна Сотня


Народ повстав і на Майдані
Герої билися за мир.
Без зброї йшли і як востаннє
Співали Гімн з останніх сил.

Безжальні кулі пролітали,
Горіли шини навкруги.
Кати стріляли і стріляли
Життя людське не берегли.

Кров полилася там рікою
І хлопці падали мов град.
Один за одним йшли до бою
Із зброї - тільки щит в руках.

Поранених важко злічити
Багато з них уже нема.
Вони хотіли просто жити
В країні вільній і без зла.

Небесна Сотня народилась
На смерті сотні смільчаків.
Сльозами Україна вмилась
«Чорним четвер» став для батьків.

Герої вмерли за Вкраїну
За нас із вами, за людей.
Слава їм вічна… і віднині
Ми не забудем їх імен.



24.02.2014 jativ

Дата: 24.02.2014 16:29 Автор: jativ


Небесній сотні посвящаю


Думки мигтять... Серце тріпоче
Я,хочу,хочу для мами, сина, брата, волю!
І раптом куля...невже доля ?
Простіть брати і мамо й сину, простіть
За тебе ,Україно ...!
Та ще пульсує кров у серці
Матусі, мамі, рідній неньці
Мої думки остані шлю,
Благословляю і люблю
Дружино моя, не сумуй
Візьми на рученки дитину
Ітак як я за Україну,
Віддай їй все...
Ой,...уже свідомість я втрачаю
О, господи, не забуваю, що надімною ти ще є!
Мигтить свідомість...мама, син...
В думках вас щиро обіймаю,
Я,відлітаю...

Дата: 23.02.2014 23:49 Автор: Л.О.А.


Тут


Тут неба не бачать крізь пальці,
тут від тиші поримають солов'ї.
Вночі шукають сонце
і засинають вранці,
б'ють вогнем по охолодженій душі.

Констатація факту давить на мізки
і все за секунду приймає іншу форму.
Я б все віддав, щоб втекти звідси.
Десь..завтра, на невідому платформу.

Але ці люди, лиця спраглії надії
держати будуть птаха із-під хмар.
І все оте зі слів, що вродиться на ділі
підкине сил і дасть хороший старт.

*vognenko (© Богдан Зеленюк|поезія|)

Дата: 22.02.2014 14:43 Автор: В'ячеслав Огненко


"Не плач,моя Україно...♥♥♥"


Не плач,моя Україно
Я знаю,як душа твоя болить,
Злі перетворили серце на руїни,
Вірю,житимееш без кровопролить.

Ти рідне сонце серед чужих хмар,
Ти мальвами,житом,і сонцем вкрита
На жаль палає кожен твій бульвар
Рідна Ненько-Україно.Чом сльозами вмита?

До неба руки з надією здіймаю,
Всевишній Отче!Я Тебе благаю,
Збережи мою родину.
І всю нашу Україну!

Ми ревно благаєм в сльозах
Господи,Україну храни!
Просимо Тебе в мольбах
Не допусти жорстокої війни...

Чом серце болить Україно?
Злі боляче зробили тобі,
Ти житимеш,моя Батьківщино,
Вірю, все буде добре в житті...

Дата: 22.02.2014 12:32 Автор: Черняк Ніколетта


Наболіло...


За кого воюєш, солдате?
Та чи варто тебе вже солдатом назвати?
За те, що вбив друга, вбив батька, вбив брата?
Тобі вже повік свободи не знати.
Хіба такою була твоя мрія?
Ти в батька та матері єдина надія
Вони тебе вчили за правду стояти.
А влада навчила люд катувати.
Вкраїна горить
А ти все тримаєш в руках автомати!
Ти глянь, подивися, солдате,
Тобі в Україні ще жить.
Стоїш у строю,
Боїшся і кроку ступити.
А люди все бачать
А людям вільними хочеться жити.
Навіщо руйнуєш, чи ти збудував?
Для чого ти клявся?
Навіщо слова ти на вітер кидав?
Стій! Зупинися! Солдате!
Що будеш сину своєму казати?
Подумай, про матір.
Про те, як ти будеш її обіймати…
Не треба війни,
Забудь, що таке воювати
Влада твій «подвиг» забуде,
А ти все життя себе будеш картати.

Дата: 21.02.2014 20:55 Автор: Ксенія Забияка


Ні не тому...


Ні не тому, щоб іншого забути -
Нікого неповинна забувати.
Ні не тому, щоб гордість перебути -
Вона уміє своє місце знати.

Ні не тому, пробратись, щоб, угору -
Вінок із лавру зовсім не потрібний.
Ні не тому, хвалитись щоб тобою -
Для мене кращий, ти для мене рідний.

Ні не тому, щоб утекти від світу.
Як прийде час піти мені в могилу,
В одному з пунктів свого заповіту,
Заповісти - щоб всі, як я, любили!..

Дата: 21.02.2014 14:43 Автор: Тетяночка


Не отправленное письмо


К тебе моя душа,
Так сильно рвётся.
От странности твоей ,
Моё сердце чаще бьётся.

Ведь ты один,кого люблю,
Ты опозорил мою судьбу.
Ведь ты не замечаешь "их",
Мой взгляд ,дыхание,затих.

Меня забыть ты хочешь,
Я знаю...
Но ведь я тебе нужна ,
Ощущаю...

Каждый день тебя забыть хочу,
Но не получается ...
И я себе тихонько прошепчу,
Всё ещё навяжется.


Прощай -хочу сказать тебе,
Забыть тебя и быть свободна.
Но ты ещё не представляешь себе,
Что я уже побеждена.

Дата: 20.02.2014 21:28 Автор: Делика


Нехай живе і геть руїна - наша Україна!


Україно! Ти - в вогні,
а за нею ще і ми.
Україно! Ти - в багні,
серед нас всі ті ями.

І пюмбують, й зневажають,
та хіба ми не праві?
Все майбутнє відбирають
і яскраві, вільні дні.

Вже нехай жила б країна,
і лукава, і невірна.
Та навіщо ж існувати,
якщо роль у нас - безспірна?

Ми приречені на муки!
Дідусі та наші внуки
будуть битися за волю,
за юнацьку рідну долю.

Не удавались в крайності
ні предки, ні раби,
але чому ми зобов'язані
лягати у гроби?!

Затихуть і силовики...
і ті "тітушки" із бійнями.
Знесуть ті пушки і радари,
які несли усі удари.

Поляже воля, поляжуть люди,
але ми дочекаємось народу!
І знову і в вогонь, і в воду,
ми будем битись до кінця!
Доки жива наша земля!

Дата: 20.02.2014 20:13 Автор: Соломія Степанюк


Телефон


ТЕЛЕФОН

Мені купили новий телефон,
по імені АЙФОН.
Я десь чула про прикол,
що айфон-це я телефон.
Мені купили новий телефон,
по імені айфон.
люблю я його понад усе,
але він щось глюк несе.
Він глюк несе,бо вірус там сидить,
і щось собі сам миготить
нам треба його починить,
або ж полагодить.
Полагодила я свій телефон,
що звав себе айфон,
І дружно я пішла гуляти,
свого айфона прославляти.

Дата: 20.02.2014 16:41 Автор: Нетая і Телас


Настала зима


Настала зима
Оце дивина!
Літають сніжинки,
Застеляють стежинки...
Вже сплять окремі звірятка
Неначе ті янголятка!
Ведмеді-в барлозі,
Але на сніговій підлозі.
Їжачки-під деревом
Над білим маревом.

Дата: 19.02.2014 20:26 Автор: Ольга Медмедиця


Україна


Для мене у світі вона єдина
Вона у серці моїм жива
Допоки житиме моя україна
Завжди в нашім серці буде вона.
Розлиті сльози за неї були,
Ламала її часто війна,
Благали в сльозах:"Україно живи!!!"
Бо добром ти вкрита сповна.
Вже прийде осінь у багряних шатах
Золотом ніжно на плечі впаде листя
Небо вкрите синню мов палати
У вирій рине птаство голосисте
Осінню вкрилася моя Україна
Золотом вкрита земля
Допоки житиме моя Україна,
Доти на землі,житиму я.

Дата: 13.02.2014 20:52 Автор: Черняк Ніколетта


моє кохання тільки ти перше і єдине!)*


Ти мій коханий,я тебе люблю!
Коли ти поруч серце завмирає
І твої очі, як два океани, один – ніжність, а другий любов.
Одним віршем про тебе не сказати,
про те що ти мій ідеал,
але мовчати я не стану скажу як є:
ТИ моє сонце,радість і спочинок – люблю тебе у сні і на яву,
Ти добрий милий і веселий- ти моя гордість моя втіха й доля.
Ми сваримось але я все ж кохаю,
ми ідеальна пара і ти це знаєш,
Всі перешкоди разом подолаєм
ти моє щастя – золото моє.
Ти не людина ангел в тілі -таких як ти більше не знайти,
Ти смішний щирий і дбайливий,але мужність і серйозність в тебе є,
Мене ти розумієш з полу слова,за це низькій тобі уклін.
Комусь від хлопця потрібні подарунки-мені ж потрібен тільки ти,
Твої слова,твоя увага,твої цілунки,обійми твоїх ніжних рук.
Ті всі прекрасні миті,слова ті милі котрі говорив-у серці назавжди,мов на дощечці, закарбувалися на вік!
Ти друг найкращий і коханий тільки тобі довіритись я можу,
Як добре що зустрілися з тобою,Рома,що один одного знайши.
Роман-ти просто ідеал,я хочу щоб ти коханий про це знав!
З тобою я пізнала шматочок раю,
я тебе дуже кохаю.

Дата: 10.02.2014 18:29 Автор: Panda


Мій біль


Хто сховає мій біль?
Невже ти?
Я не бачу свою ціль?
Може піти?

В цьому світі не люди
Я не вірю нікому
Нема в світі доброти
Даже в тобі,моєму близькому....

Дата: 08.02.2014 18:16 Автор: Зайчик


Присвячений


Соромно за те,про що таємно мрію,
І перед погядом твоїм, я непомітно млію.
І соромно за те, що коїться на серці.
Здається добре все, проте
Шкода тебе і серце рветься.

Що трапилось зі мною,ніхто не пояснить,
Шукаю відповідь у собі,
Усе всередині мовчить,
Я намагаюсь відповідь знайти,
Хоча б єдине почуття та чи потрібен мені ти.
Здається, що нічого я не відчуваю.
Та міцно щось вхопившись, мене не відпускає.

Було б чудово зилишити все, як є,
Благаю, залиш у спокою життя моє..
Воно не схоже на солодкий мед,
Пробач за все і йди вперед...

Дата: 08.02.2014 02:04 Автор: Ліля


Коли ти спала


Один з прекрасніших моментів,
Що я відчув у своєму житті-
Це час, коли ми фільм дивились,
Сидя удвох в байдужості.

Мені було тоді спокійно.
Був день звичайний, як завжди.
Ми почували себе вільно.
Дружили добре "я" і "ти".

Коли до мене пригорнулась,
Закрила очі, посміхнулась.
За руку взявши так несміло,
Тихенько в сон свій окунулась.

І все на світі зупинилось.
Дививсь на тебе і гадав:
Що там насправді тобі снилось?
Чи в тому сні я існував?

Чи можу я тобі сказати?
Як сильно я тебе кохаю,
Як хочу ніжно обіймати,
Але твоїх я снів незнаю..

Я тільки знав - на цілом світі
Моменту кращого нема,
Нема прекраснішої миті
І ти на світі лиш одна.

За руки ми тоді тримались.
Ти ніжно спала, я літав...
Я літав у світі мрії.
Що буде завтра я незнав.

І якщо чесно- не хотілось.
Весь світ застиг, а я неспав.
Сьогодні серце моє билось.
За руку я тебе тримав.

І ти проснулась, відкрила очі.
Годинник знову став іти.
Мою ти руку відпустила.
Можливо, я спав, а не ти?..

Дата: 08.02.2014 00:26 Автор: YuraN


Ніжність думок


У глибинах серця нашого,душі,
Ми відчуваєм радість,біль,розлуку.
Воно благає:"Мила,не спіши!",
Щастя навпоміч подасть тобі руку!

Не думай зараз про погане,
Твори життя,живи,кохай.
Ти вір в майбутнє,краще стане,
Про щастя ж ти не забувай!

Шануй сім'ю,допомагай,
Не думай рідних покидати.
Побачиш лихо,відступай,
Не дай йому тебе вспіймати!

Будь сильна духом,непокірна.
Тримай себе на висоті,
Но не впади від того лиха,
Бо буде боляче тоді!

Подаруй свою усмішку людям.
Подай у настрій: радість й сміх.
Будь вірний завжди своїм друзям,
Не зраджуй ти ніколи їх!

Дата: 07.02.2014 21:05 Автор: Віталіна Стаценко


Ніч не спить.


|Ніч не спить,вона блукає по холодному місті
Скоро зима й залишить сліди свої на перехресті.
Хтось один іде додому,інший у обіймах теплих,
Багато в цю пору безсилих і хриплих,
Та треба радіти життю, й милуватися кожній порі
Неначе в останнє побуваєте у цьому світі.

Тих кого ви так любили,ніколи не забувайте!
В секреті тримайте,та не відпускайте.
Адже розлюбити не можливо,хіба як не любив насправді.
В цьому світі мало місця правді.
Всі за себе думають і не оброзумують,що іншим потрібна допомога,
Не вистачить тільки просити у Бога.
Треба діяти,добиватись мети й буде в усьому тобі везти.

Ніч не спить,вона ходить по твоїй оселі,
Будуть ще в житті твоєму дні веселі.|

Дата: 06.02.2014 15:41 Автор: Rocky Soul


Борися за коханнЯ


Кохання щире рідко хто зустріне,
Для когось воно тільки марні мрії,
Але якщо в кохання справжнє хто порине
Нехай не втратить віри і надії

Коли кохаєш, ти завжди кажи,
Про почуття ніколи не мовчи,
Адже життя коротке і моторне,
І вчинки в ньому неповторні.

Якщо ти справді знаєш, що кохаєш,
Скажи, буває пізно, пам'ятаєш?
Сьогодні є людина, хоч вдалі
А завтра вже немає, вже в землі.

Будь яка мить, можливо, що остання,
Тож не марнуй її, борися за кохання....

by КіsУльk@ ....24.12.2013...

Дата: 05.02.2014 21:59 Автор: КіsУльk@(Уляна Сакалюк)


***


Вже сонечко за обрій сіда
У тихому лісі темніє
Прозора, глибока вода
Немов оксамит, зеленіє

На хвилях прозорих та чистих,
Пливе корабель.
І які зірниці іскристі
Мов блискавка “Ізабель”

А де наш корабель пропав?
Дорога була і довга, і широка.
Немов біла стежина зимой.
І де-де бігають білі сніжинки.

Подивився на сніжинку,
Мов серце забрав.
Побачив я в небі іскринку
І світ я глибокий із думки зібрав.

Дата: 05.02.2014 19:18 Автор: Микола


Живий Шевченко


Я живий, я ще живий,
В серці кожного молюся за Вкраїну.
Коли настане день ясний,
Тоді й воскресну, у прекрасну днину,

Написав я багато поем і віршів,
З охотою читають їх діти
Одним словом переплив сто морів,
І зацвіли весною квіти.

Ми будемо тебе пам’ятати
Нашого Шевченка – поета.
І буде про що згадати
Дивлячись на портрета.

Дата: 05.02.2014 16:23 Автор: Грамма Юлічка


Тарас Шевченко


Його вірші усіх нас надихають
Зрозуміти біль нас навчають

Поезії Тараса для мене найкращі
Хоча деякі з них дуже болящі

Твої твори багато навчають
І в серці усі їх зберігають

А той пан ніколи болю не знав
Якого Тарас через нього зазнав
Ти жаднюго тільки уяви
Що живеш я він тісняви
Ну що,все це ти побачив?
Тепер подумай як ти кріпачив...

Вірші твої Тарасику сповнені муками
А також болісними розлуками

Словом любити буду і пам"ятати
Твої вірші,Тарасе,та стежину від них не відвертати.

Буду дітям своїм розповідати
Про героя який все для добра міг віддати
Любіть і шануйте Тара Григоровича Шевченка!

Дата: 04.02.2014 19:00 Автор: Лерочка Добжанська, http://vk.com/friends?section=out_requests


«Посеред нив стоїть дівчисько»


Посеред нив стоїть дівчисько
Незорене життя її.

Її думки про чисту совість
Зчорніли й зіллям обросли.

А де мій милий дівся?Де ж він є?
Мабуть, пішов він на війну.

Людей побили, жінок взяли у плен.
Лишилась дівчина на полі одна-одна

Чекає, поки милий повернеться
Війна, гранати його не розібють

Її думки про чисту совість
Зчорніли й зіллям обросли

Дата: 03.02.2014 16:13 Автор: Микола


Сон


Недавно я тебе побачив
Побачив у вісні
Одразу ж я закоховся
Напевно так задумали творці
Шукав тебе в реальному житті
Та де ж таку знайти
Незнав куди мені піти
Дарма летіли дні
Я біля твого серця-брами
Й я закохався до нестями
Пуста кімната чашка кави
І всюди ці примітивні вис
І от коли тебе побачив
Ожило серце знов
Ожило все
Що наболіло
Боявся що ти сон
Боявся що тебе знов втрачу
А потім не знайду
Боявсь що відпускаю вдачу
Без тебе ж неживуА він просто її кохав
І ні на що він не зважав
І не слухав він інших
І не шукав він ліпших

Дата: 02.02.2014 19:30 Автор: качка*


Память


Мысли свои я сейчас посвящаю
Девчонкам,парням и просто друзьям,
Когда птицы из теплых краев прилетают,
Рассказы прекрасные несущие нам.

Сижу я один на береге в мае,
Любуюсь тихим таинственным днем,
Сижу и любуюсь, и ветер ласкает.
Какая такая загадочность в нем...

Пишу письмо я товарищу,
Которого совсем и не знаю в лицо,
Но чувствую, что ему доверяю,
Может мне доверяет и он...

Служил он на фронте под Сталинградом,
Служил и под Курском и рядом с Москвой,
Фашистов проклятых он гнал за Дунаем
И горько заплакал за Берлинской стеной.

Он себя не жалел на войне,
Ведь война не жалеет солдата,
Он сражался, что-бы был мир на земле,
Верил ведь он, что так будет когда-то!

Он герой для меня и ему доверяю,
Все, что осталось мне сделать теперь,
Отдать честь ему и сказать:"Все в порядке!"
Пред монументом героя веков.

Дата: 02.02.2014 14:05 Автор: Влад Хитрий


"Останній семестр разом" або "Яка весела була Англійська"


Останній рік проводимо разОм,
Підуть всі далі по своїй дорозі,
І скільки всього прожили гуртом,
Та от наш випускний вже на порозі.
І хоч учились не відмінно,
Та й поведінка ні куди.
І намагалися сумлінно
Себе у чомусь віднайти.
Хтось у навчанні
У спорті ,музиці,в*язанні.
Та головне що нас об*єднує,
Це те що дружні всі ми є.
Підскажем,виручим ,поможем,
Якщо разом то все ми зможем!
І ДПА якось здамо,
і в технікум поступимо
.Разом в 11 клас підем.
Проте свій клас ми будем пам*ятати,
І вогник дружби в серці збережем)

Дата: 01.02.2014 23:08 Автор: :3


крик душі


Я так люблю у тиші помовчати,
не думати про радість і про біль,
у глибині душі так голосно кричати
і потонути у потоці мрій.
Так тихо-тихо, як на ешафоті
я запишу свої думки в блокноті.
Наївної чекатиму зими
вона настане швидко і нежданно,
і заморозить почуття так вправно,
що обпікають душу не на жарт.
По венах протече легкий азарт,
ми не помітили як протікає час,
вогонь очей твоїх давно погас
є ти, є я, але немає нас.

Дата: 01.02.2014 01:57 Автор: Чудо


Ми-Українці! Ми за Україну!


Ми віримо в майбутнє нашої країни,
Ми знайдемо для неї легкий шлях,
Ми будем битись,щоб здобути миру,
Ми покараєм тих,хто буде проти нас!

За два-три місяці,що сталось на майдані,
За ті страждання,невинних людей смерть,
Помолимось же,українці,за поєднання,
За славу,за добро,за нашу честь.

Дата: 28.01.2014 19:41 Автор: Стаценко Віталіна


Леонтієва Марина


Добро - найбільший скарб у нашому житті,
Й не треба будувати барикади.
І милосердя дароване тобі,
Не щоб ділити ти від влади, не від влади.
Ми мусимо стоять за рідний край,
Але ж смертей ніхто з нас не бажає,
І не тому стоїть Євромайдан,
І не тому життя чиєсь вмирає,
Щоб перемогу партія взяла,
І неважливо правда чи неправда.
Ну що вам смерть його дала?
Бійця ви втратили щоправда.

Дата: 28.01.2014 18:18 Автор: До майдану


Таке величне почуття


У серці ми плекаєм почуття
Таке величне і таке здорове.
Воно добром нам сповнює життя.
Воно старе, але у світі вічно нове.
Ми милосердя бережем для тих,
Хто нам близький і рідний, і найкращий,
Їх захистим від справ і вчинків злих,
Покажем шлях в житті їм кращий.
Заради них