Ось перший ранок вже нової Осені


Ось перший ранок вже нової Осені,
І перші кроки в нинішню пору.
Тримаючись за нестійку опору,
Солоні й прісні течії Босфору.
Зайдемо нарізно, однаково утомлені…

Я виберу той столик у кутку,
А ти за звичкою в самому центі зали.
Тут ми зустрілися, тут вперше розмовляли,
Пили смачну гарячу каву і чекали…
Один від одного якусь незриму вістку.

Тримай в своїх долонях моє серце.
Повторювала пошепки в думках.
Мабуть, проснутися в твоїх руках,
Так тепло, як у найсолодших снах.
Мабуть, ти найсвітліше моє сонце.

Що посилав у відповідь мені?
Безцінний погляд від усіх рідніший.
Здавалось найчесніший, найвірніший,
Такий звичайний, та водночас інший.
Мабуть, то все здавалося мені…

Удвох ввійшли в одну солодку Осінь.
Але мені вона гіркіша полину.
Маленької таблетки аспірину,
Болючіша за будь-яку вакцину.
Так нарізно ми увійшли з тобою в Осінь…

Дата: 09.09.2015 17:31 Автор: Вікторія Манжос