"Кошеня"


Мурчить під боком сонне кошеня,
Ховає в ковдру свій рожевий носик.
Засиділись ми вчора допізна,
Давно за північ цокотів годинник.

Щовечора у нас своя програма,
Вівсяне печиво і тепле молоко.
Плаксива, чорно-біла мелодрама,
Дві подушки, одне широке ліжко.

Сьогодні почитаємо мабуть,
А завтра прогнозують сильну зливу.
Коли ж затягне хмарами блакить.
Лічитимемо краплі метушливі.

Вставай, моє маленьке кошеня,
Вже новий ранок проситься у вікна.
Новий початок чергового дня,
І все та ж сама, звична біганина.

Мурчить під боком, байдуже йому,
Та метушня буденності людей.
А ввечері свою давню знайому,
Зустріне як завжди біля дверей.

Дата: 12.09.2015 14:52 Автор: Вікторія Манжос