"Милуватися б тобою, в очах утопати..."


Милуватися б тобою, в очах утопати,
Сонце звечора за обрій удвох виряджати.
Першу зірку запалити, загадавши щастя,
Вкласти у долоні рідні та й свої зап’ястя.

На вустах лишився присмак нашого цілунку,
Серце крає-розпинає, немає рятунку.
Ніч холодна-непроглядна зазирала в шибку,
Край вікна тебе чекаю, свою половинку.

«Не лишай мене саму» - благала, молила,
Білосніжну подушку слізьми окропила.
Ти казав: «Я ж недалечко, скоро повернуся».
Вже й міняє Осінь Літо, певно не діждуся…

Дата: 12.09.2015 14:53 Автор: Вікторія Манжос