ПОЕЗІЯ ВІЙНИ


Як воля падала на мене ,то я одна у відчаї була
і крик душі в мені згоряв,хвилини відчаю згортались
і горя поклик трепотав.....
Чи це я щастя не впізнала ,чи вже напилася я з проток....
ОСЬ так ми жили – голосні й недолугі,
вплетені в часі, стрічку трофейну,
блудні поборники буґі-вуґі,
скуйовджені діти міцного портвейну.
І гомоніли десь там голоси
вістря страшного неволя.
може б ще жили у світі,діти страшного старого,
та раптом виклик ВІЙНИ прогомонів у сторозі
Всі хто буяли , жили зникли невдовзі
плач у лелечому домі, прийди до мене прийди
може і зникла б вся втома як би я знала що ти є
Мати казала , що сина не навіки віддає...
Лети, мій соколе, на схід,
Туди, де зараз лід і пекло.
Тобі молитимусь услід,
Аби було безпечно й тепло.
Я не змогла сказати: "Ні!"
Ти б не послухався упертий,
Наперекір біді-війні,
Я відмолю тебе у смерті
А може ти туди полинеш де вже нема біди
тільки серця поклик тонний ти із собою забери,
таким як ти то місце в Раю
а пекло недолугим хай буде
вони у РАЙ іти не можуть ,знедолені вже навкруги.
Не промахнись - влучай, як сон,
Який стає на ранок віщим,
З вселенським ритмом вунісон
Творімо разом суд - суд Вищий!

Дата: 26.11.2015 16:08 Автор: ПЕРЕПЙОЛКІНА АНДРІАНА