ПОВЕРТАЙМОСЬ ЖИВИМИ ДОДОМУ


Кожна родина – маленька країна,
Вічна берегиня домашнього вогню…
Всесвіту добробут – від батька до сина
Маємо захищати у годину лиху…

«Живими вертайтесь додому, синочки», –
Плаче матуся, благословляючи нас
На шлях далекий… Переживаєм мовчки…
Сльози не поможуть у складний цей час…

Збираймося браття, збираймось в дорогу,
Об'єднаймося разом заради мети.
Не забуваймо ніколи рідного дому,
Живими назад повертаймось усі!..

Спорожніло гніздечко… Тиша… Не почути
Дитячий гомін, що колись лунав,
Тепло багаття так хочеться відчути…
Кожен з нас в душі його плекав.

Збираймося браття, збираймось в дорогу,
Об'єднаймося разом заради мети.
Не забуваймо ніколи рідного дому,
Живими назад повертаймось усі!..

Знаємо, що за небосхилом нас чекають
Мати старенька і батько в літах…
Надію останню міцно тримають:
«Живі їх синочки!.. Гонімо свій страх!».

Збираймося браття, збираймось в дорогу,
Об'єднаймося разом заради мети.
Не забуваймо ніколи рідного дому,
Живими назад повертаймось усі!..

Нехай Господь нам допоможе
Протриматись на чужині!..

Скоро-скоро, незабаром
Година щастя запалає,
Багряним маком розцвіте…
Додому вернемось назавжди!
Ніколи не гасімо свічку надії:
Наші близькії повернуться знов.
Собі уявімо ці неповторні хвилини
Та не втрачаймо батьківську любов!..

Дата: 04.01.2016 23:01 Автор: Жданкін Антон