"Жінка"


«Жінка»
А серце жінки – очі для сліпого,
Любов її – родюче джерело.
Це ліки для тяжкого хворого,
- Надійність, як би не було.
Троянда, лілія, тонка волошка,
Дзвінка синичка, ластівка, голубка.
Прудка та легкокрила пташка,
Та в першу чергу – Жінка-незабудка.
Вбирай її цілющі аромати,
Горнися під м’якесеньке крило.
Вона – сестра, дружина, мати,
Мадонна, хоч і має смертне тіло.
І чи не кожна із земних професій,
Приберегла для жінки свій куток.
Увінчана в найкращих із поезій,
Карбована в славетних із книжок.
Солоні сльози залікують рани,
Солодка посмішка тривогу віджене.
Затихнуть найгучніші барабани,
І біль затихне, скоро біль мине…
Аж ось, здійметься високо над дахом,
Надії біле-біле знамено.
І рушить далі кожен своїм шляхом,
І защебече пташка в вранішнє вікно.
Бо серце жінки – очі для сліпого,
Любов її – родюче джерело.
Це ліки для тяжкого хворого,
- Надійність, як би не було.

Дата: 15.02.2016 16:24 Автор: Вікторія Манжос