Самотність


Кімната в надвечірній млі...
На когось жінка в ній чекає.
Помадою на темнім склі
Незрозуміле щось черкає.
З якогось плинуть джерела
Болючі образи, як крики:
Чи злам підбитого крила,
Чи вигін тіла в танці дикім,
Чи символи забутих снів,
Чи нездійсненого примари?..
О, Фройде, мабуть ти б зумів
Розкодувати оті чари.
Ти б розповів, в яких світах
Такі складаються послання,
Чому ятріє на губах,
Як рана лінія остання?..
Самотність випила до дна
І вже нікого не чекає,
Лиш тільки ніч на тлі вікна
Химерні руни розглядає.

Дата: 01.03.2016 21:02 Автор: Анна Мірошниченко