Не маю ні відради, ні спокою...


Не маю ні відради, ні спокою...
Полонить-бо мене одна журба.
Чом тліє світ наш кривдою лихою,
І скрізь несправедливість панівна?
От хоч би взяти квітку молодую...
За що її дозволено зірвать?
Вона ж, як люд, п'є сонця щедрість тую,
І хоче жить, як ми, тому, як люди,
Має повноцінне право на життя.

Дата: 11.06.2016 19:58 Автор: Лілея