Святий обряд


Відступаючи від святих канонів,
Порушу ряд дурних законів,
Не знаю світських забобонів.
Звільняюсь я від “еталонів”.

-"Ти знаєш щось про перехресне ?
Воно зручне для римування.".
-"Усе тут є таке відносне,
А для мене це роздратування.

Бо це ж, немов святий обряд,
Коли рядки складають ряд,
І привертають швидше погляд,
А ще міняють Ваш світогляд.".

Я вже було писав, про самоту,
Та я потрапив в певну сюїту,
І маю я тепер одну турботу:
Пошвидше закінчити цю роботу,
Котра виклика мені скорботу.

А потім: Ноги тягнучи додому,
На собі тяну вічну втому,
І думаю про зайву кому,
Чи бува не створить грому?

А ще я згадував рабів,
Котрі собі робили гробів,
У формі велетенських кубів,
На вечерю маючи пару грибів.

А потім про скорих гостей,
Всі дуже різних мастей
Що порахують моїх костей,
Не забуваючи своїх святостей,
Розкажуть сірих новостей.

А потім я ішов, блідим,
На вигляд став таким худим,
Вдихав той сигаретний дим,
У ньому шукав все нових рим.
І я вже став таким старим,
Аж легко бути добрим,
Чи ж круто бути злим,
Чи став свого часу святим,
Я ж думав, що вічно буду молодим,
- Невже завжди я був таким дурним?

А ще я думав про життя.
Чи є насправді сенс буття?
Що викликає каяття ?
За що розплачувалось оте дитя,
Котре так і не пізнало життя ?

А потім думав про залежність,
Її рахунок це - безмежність.
Для когось це - чиясь належність,
У когось це - проста потребність.

А потім я прийшов до себе на квартиру,
Вона так і не знає того миру,
Посміхнувся давньому мундиру,
Немов дитячому кумиру.

На кухні зроблю кави,
Бо маю певні справи,
Вона готува мені забави,
І трохи додава мені уяви.
І ще не час робити страви.

І мозок викрутивши немов ту тряпку,
Сердито залишаю я на тому крапку,
Повішу одяг на гачку,
І ляжу спати на бочку.

Дата: 21.06.2016 00:14 Автор: Микола - Марк Луценко