Буття...


Рушив поїзд...
І дерева-каруселі, як на небі
то зелені,
то бордові,
то вишневі...
І поля мигтять усюди
і колосся золоте,
і річки прозоро-чисті
все ж в блакиті голубе.
Але в серці все чорніє
А причини не знайти.
Хоча ні, знайдеться дума
На всі болі, на віки
Спогади квітучо-сильні,
що розжарюють серця
душу опіком вкривають
Не знайдеш ти вороття.
Тільки смерть усім у поміч
Чорна вся, але одна.
Очі чорні зав'язала
щоб не бачити буття
Сіро-денного провалу
Щастя, горя, сліз, чуття.
Але світло повернулось,
Сяйво всюди просвітилось
розганяючи пітьму,
цю ненависну сестру.
Що і сонця незлюбила
За його святу красу
І враз...жити захотілось
Заіскрився весь цей світ
Серце кров'ю не залилось
А наповнилось усім.

Дата: 26.09.2016 20:28 Автор: Ната Д.