Ескапізм


Я бачив зло, бачив добро, і не знайшов себе в них я,
Я бачив їх зовсім інакше, одні й ті самі почуття.
Я бачив світ, я став тим світом. Я бачив світ лиш ставши ним,
Я тримав його в долоннях, я перший який був таким.

Я ходив по світлу сонця накрившись темрявою ночі,
Я торкав руками межі, яких не бачили ще очі,
Стрибав в прірву й падав в небо, не знав відсутності опори,
Я знав те що було завтра і що чекатиме нас вчора.

Я єдинний, який бачив, куди падають зірки
Я пальцем затикав, своїм, відомі всі чорні дірки
Подарував вашому небу всю синь своїх очей блакитних,
Надів як німб кільце Сатурна, й спав на хмарах оксамитних.

Я босоніж перейшов цілком весь Чумацький шлях
Як матерію і простір, бачив час, що йшов не в днях
Мене бачили лиш мертві, а я й живих не бачив досі
Бачив як гасали зірки, коли ступав по них я, босий.

А ви жадаєте все стерти, здобуті мною всі знання,
В душі бажаєте не знати всього того, чого знав я,
Ви мовчки всі жуєте те, що називаєте життям
І проживаєте в тім світі, яким колись я всеж і став

- Я вас слухаю уважно і вірю ледь не всім словам,
Я вірю в те, що геть недавно весь світ належав тільки вам,
Я прошу вас лиш про одне, ковтайте цю мікстуру, на!..
Що скажете подивимось, наприклад, через місяць-два...

- Я бачив зло, бачив добро, і не знайшов я їх в собі
Я бачив демонів у людях, не знавши демонів своїх.
Я бачив війни, сотні війн! Жорстокість їх, що меж не має,
Але страшніші за тих війн, лиш війни про які не знають.

Я той що розбудив Везувій. Той, що зруйнував Помпеї,
Що дав яблуко Ньютону, подавав йому ідеї,
Я той, що перейшов Сахару, що пережив потоп і зливи,
Той, що знав всі таємниці до того як ті стали ними.

"Мені шкода" - я казав, коли мені не було шкода,
Гуляв в садах Семіраміди, в полоні був, їхньої вроди,
Дивився я в пустоти чорні, і бачив лише чистоту
Дивився на людей так само і бачив в них я пустоту.

Я пережив Землі появу. Я знав в лице всіх фараонів
Знав всі існуючі хвороби, я частка їхніх віріонів.
Знав всіх правителів у світі, не знаю хто мені правитель,
Адже був у всіх державах, але ні в одній не житель.

Я бачив як вставало сонце, коли все падали міста
Бачив сотні слів нестачу поміж рядками на листах,
А ви жадаєте все стерти, закутати мене в замках
Свобода за вікном. Думками, я замкнений в цих чотирьох стінах.

- Ось бачите, ви вже не світ, а лиш пісчинка в світі цьому
І вже не падаєте в небо, туди бажаєте підйому
Ось вже не ходите по світлу, а як і решта - попід ним
Ми вас послухаємо ще, наприклад, тижнів два-один.

- В моїх добах немає ночі, там завждИ посійні дні,
Я бачив тіні без людей, але людей без тіні - ні.
Я бачив страх у них в очах, той, що годує їхні тіні
Тому й люди всі мінливі, а їх темряви - постійні.

Я бачив очі без життя і в них не було заборон,
Я чув як з їхніх вуст слова як зграї мчались із ворон,
Я бачив безмежні пустелі й ті пустелі були в людях
Я бачив пустелі без меж у людей замість душі у грудях.

Бачив дівчинку маленьку, як не трясеться під дулом рушниці,
Бачив спогади в її очах, замкнені там у в'язниці
Вона вже не боїться куль, і все ж чекатиме героїв
Й колись приїде сюди знову, вже з іншої сторони зброї.

Й вона відчує під ногами як міняються півкулі,
Бо вона прийшла сюди, їм повернути їхні кулі.
Я бачив як ножі у спину, кидають, а в обличчя квітку
Я бачив хлопців, що в домах, екранами ховали вікна.

Бо, щоб дивитися на світ, дисплеїв треба, а не вікон,
Бо, щоб пізнати це життя, не треба жити, треба ігор,
Існування в кубиках бетонних й так крутяться серед планет
В цих клітках неоплаченних свобод їх знову закриває інтернет.

Хвороби, катастрофи, смерті. Землі й людства геноцид.
Війни, знищення природи - повільний і рішучий суїцид,
Лиш про власне існування всі думають будуючи ковчег,
Коли ними вже давно керує – спокійний та невидимий стратег.

- Дивлюсь на вас, на ваші очі, і бачу правди повних чаш
Не розумію сам - чому, я розділяю погляд ваш
Я чув безглуздих сотні слів, які лунали з ваших вуст
І впали в яму маячні вони. Та їх падіння чути хруст.

Але ж, останні сказані слова, правдіші правди слова ті
Порахували ви неначе, все що погане у житті
Здавалось, що боролись ми, з хворобою, що так б'є вас
А що, якщо не ви страждали? Якщо хвороба була в нас?

- Я жив ілюзіями вбитий, тепер я ними вже живу
Я хотів втекти від світу, змінити долю я свою
Нехай мій видуманий світ і він не знав про реалізм
Пробачте, ви мені, благаю, мій маленький ескапізм.

... Пусті білі коридори, лікар лікаря питає
- Хто замкнений у цій палаті? - Чесно, навіть я не знаю,
Добро та зло, безглуздя й розум, третя сторона в монеті
Найдурніший в цій лікарні, наймудріший на планеті.

Дата: 06.11.2016 20:13 Автор: Ghitsa Tsybuliak