Явлалась...


Поете!Страднику кохання!
В твоїх віршах -твої ж страждання,
Що пронизали" до вершин„
В "Зів'ялім листі„часу плин.
Ти-той,чії прості бажання,
Як ті "жертовнії„ благання,
Той в кого серце все болить,
І квилить ,стогне і щемить...
Для всіх Титан ти навіки ,
Для себе -мученик єси.
Мироне! ( Так назвав себе).
Ти думав " з часом все мине! ...„
Та образ ніжний і пророчий
Пред тебе ( лиш закриєш очі)-
Вона- та зіронька крізь терни,
Як те "дівча,з горіха зерня„ ,
Через прокльони й каяття
Все вирина із забуття,
Щоб твоя спраглая душа
Навіки спокій віднайшла...
Ти -Кремній вже,але вона
Джеджалика завжди верта
Того,хто дотиком пера
Горами хвилі підійма,
Хто клекіт в грудях відчував,
І вир чуттів ,думок навал,
Хто все стерпів і поборов,
Людей хто позбавляв оков.
Хто жив ,кому в розлуці знов
Тричі являлася любов...
Являлась...ніби...вся до дна,
Не жмутком -та душа пуста!
В ній тільки щем ,гнітучий сум...
Ти сповнений тривожних дум-
І пам'ять знову поверта
у ті часи ,де лиш вона
Через прокльони каяття
Все вирина із забуття,
Щоб твоя спраглая душа
Навіки спокій віднайшла...

Дата: 03.01.2018 19:19 Автор: Турчаненко Ілона