Пам'ять рідного дому


У школі вивчали ми вірш про "стежину"
а я зацікавлений в навчання успішності
бездумно читнув і вивчив старанно
здав - і забув в життєвій поспішності

Тільки із непомітною часу плинністю
згадав ті рядки випадково, в дорозі присівши
Над сенсом подумав і атмосферою вразивсь проникністю
У спогади теплі поринув, буденність думок відкинувши

Ранніх часів такі звичні запахи, тепер лиш приємна згадка
ЇЇ сміх особливий і впевнений погляд такий звабливий
В складні дні на серці моєму ще й зараз від життєвих ударів латка
Потрібна була тільки ти, ну ще й книжка, невже я був такий непримхливий?

Ще й досі у пам'яті на почесному місці тримаються
Тих літніх ночей приємний мандраж по тілу
Перше кохання, через нього усі спотикаються
І дружності справжньої щирі прояви
що з часом лиш крепнуть в обіймах випробувань

Рідний дім...так прагнув від нього втекти подалі
забути усе і усіх в байдужості міста звабливої "сталі"
Встромити неждане лезо ножа й святому другу міг без вагань
Не боявся розплати, дуелей, взаємності духу моїх проклинань

"Хвороба" пройшла, змінилось усе, що змінам підвласне
Рідний дім лиш в спогадах, і я зовсім інший, власне
Ностальгією швидко назвав я колишню відразу
Неначе наснились мені ті болючі вздори й образи

Дякую, доле, чи як там тебе назвати? Фатум? Рок? Різниці немає!
За те, що світ я зустрів у тому милому краї
Хоч зараз непросто, але цікаво і є що згадати
А те місто велике що, окрім шуму, могло мені дати?

Дата: 04.05.2018 20:01 Автор: Sincere Diligentes