Мої ідеї не помістяться у вас в головах


Можливо, це викличе хронічний жах
Та я вже стою у вас на п'ятах,
Рахуючи дохід не у жалюгідних зарплатах,
А зазвичай у людях, або життях.

І мої ідеї не помістяться у вас в головах,
Не шукайте прощення в численних листах,
Бо правди немає в ногах,
Як і мене у ваших невільних рядах.

Тепер я вільний наче вогняний птах,
Не тільки на цих сторінках,
Бо зміг розібратися у власних думках,
Розкиданих у моїх віршах,
У не зовсім вдалих рядках,
Сховані у однотипних римах

Хто хоче мене притиснути по боках,
Я змушує йти, оглядаючись, по сторонах,
Розуміючи, що ваше життя у моїх долонях.
І вам вже не сховатись у далеких містах,
Посеред бездомних, на вокзалах, в вагонах,
Перельотами на вантажних літаках.
Бо моє обличчя назавжди у ваших очах,
А ножі, малюють, вам річки по руках,
Чи стирчать як волосся, у спинах,
Звільняючи кров, що бігає в венах,
Як ви раніше по своїх проблемах.

Дата: 21.05.2018 16:39 Автор: Апостол Маркенсій